У часи, коли «конструктори» контрактів набувають популярності, заклик до індивідуалізації підходів до складання договорів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, звучить дещо не сучасно. Особливою темою, на якій слід зосередити увагу, є питання обрання засобу вирішення майбутнього спору, що випливає з відповідного контракту з іноземним елементом. Помилки коштують дорого, а незнання нюансів, як то кажуть, від відповідальності не звільняє.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Диверсифікація правових систем на фоні глобалізації економіки дозволяє використовувати дуже широке коло засобів вирішення суперечок: позасудові (медіація, арбітраж (тут і далі цей термін ми будемо вживати лише в контексті міжнародного комерційного арбітражу)) та судові. Отже, щоб обрати правильно, потрібно взяти до уваги такі чинники: витрати, час, конфіденційність, процедура, можливість примусового виконання.
Насамперед, необхідно розуміти, що правильне рішення прийде лише за умови аналізу вказаних чинників у їх сукупності, з позиції отримання максимального обсягу інформації, жоден з чинників не є вирішальним.
ВИТРАТИ
До вартості спору слід віднести наступні витрати: судові збори, вартість послуг адвокатів/юристів, арбітражу, перекладачів (а також інших спеціалістів, експертів, чия участь може знадобитися), вартість послуг та судових витрат, пов’язаних із примусовим виконанням судового рішення чи рішення арбітражу.
Панує думка, що вартість розгляду спорів у державних судах набагато дешевша, ніж арбітраж. Це правда. Така тенденція зберігається та більш-менш є актуальною для всіх юрисдикцій. Проте існують засоби оптимізації витрат на арбітражну процедуру, а саме: регулювання кількості арбітрів, можливість застосування процедур ad hoc, обрання місця проведення слухань, обрання мови провадження, вибір матеріального права, що регулює контрактні правовідносини. Цими засобами не варто нехтувати.
ЧАС
Зазвичай час, тобто строки розгляду спору, є дуже критичним елементом стабільності ділового обігу. Бізнес, як правило, зацікавлений у прискорених строках розгляду спорів, але не завжди він отримує бажане.
Існує думка, що традиційні суди, з огляду на строки, є неефективними. Однак з цим твердженням можна посперечатися. Поцікавтеся середньою тривалістю розгляду спорів у різних юрисдикціях. В цьому сенсі не можна не згадати про нові державні спеціалізовані суди, що створюються саме для вирішення міжнародних комерційних спорів. Оперативно розглядає комерційні спори Міжнародний комерційний суд (далі – SICC), створений та запущений у дію на початку 2015 р. в Сінгапурі. Він є палатою Вищого суду Сінгапуру. SICC не унікальний у своєму роді, його аналоги – Дубайський суд Міжнародного комерційного центру, Комерційна палата Верховного суду Південного Уельсу.
До тривалості строків розгляду спорів в арбітражі необхідно додавати час, пов’язаний з визнанням рішення арбітражу та отриманням дозволу на його примусове виконання у відповідній юрисдикції.
КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ
Щоб зміст спору та судового рішення не став публічним надбанням, існує арбітраж. Його слухання закриті. Про наявність спору, звісно, інформацію приховувати ніхто не буде, але зміст та сутність судового рішення, аналіз доказів (їх перерахування) залишаться для публіки невідомими. Звичайно, в національних судах принципи гласності та публічності працюють беззастережно. Так само це стосується процедури визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення. Залежно від ступеня відкритості судової системи, згодом це рішення обов’язково буде оприлюднено.
ПРОЦЕДУРИ
Арбітражі завжди вигідно відрізнялися від національних судів спрощеністю процедур розгляду спору. Це зумовлено, зокрема, можливістю сторін контракту обрати відповідний арбітраж та впливати на процедуру, погодивши її окремі елементи ще до початку суперечки. Додаємо бажання арбітрів вирішити спір у найбільш ефективний спосіб, обмежуючи сторони у строках надання доказів, а також кількість безпосередніх усних слухань. Проте стандарти дослідження доказів та принцип змагальності сторін залишаються загальними як для традиційних судів, так і для арбітражів.
Гаазька Конвенція щодо угод з вибору суду (30.06.2005 р.) потенційно створює передумови, завдяки яким роль державних судів у вирішенні суперечок, що виникають на підставі договорів про транскордонні транзакції, значно посилиться. Згідно з конвенцією, сторона ЗЕД має право укладати угоди щодо обрання суду, компетентного розглядати спір між ними.
МОЖЛИВІСТЬ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ
Перевага на боці арбітражів тут беззастережна: 180 країн є членами 1958 New York Convention. Однак ситуація може змінитися з прийняттям Гаазької конвенції про визнання та примусове виконання рішень іноземних судів.