Ситуція, коли банк раптово припиняє обслуговування, на жаль, не рідкість. Згідно з чинним законодавством, за певних умов, банк дійсно має право припинити обслуговування клієнта. Такий пункт зазвичай прописаний і в договорі, який ви підписуєте при відкритті рахунку, оформленні картки або підключенні інших банківських продуктів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Перед тим як почати оскаржувати відмову в обслуговуванні важливо насамперед встановити підстави такої відмови. Вони закріплені у ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Закон № 361-IX). Ці підстави є вичерпними і визначають обставини, за яких банк може відмовити у наданні своїх послуг. До таких обставин належать:
Неможливість здійснити ідентифікацію та/або верифікацію клієнта, встановити кінцевих бенефіціарних власників.
Неможливість здійснити ідентифікацію особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція.
Встановлення неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки документів.
Подання клієнтом недостовірної інформації.
Виявлення що фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою.
Відмова в обслуговуванні повинна також ґрунтуватися на основі власних критеріїв ризику, розроблених кожним банком. Ці критерії повинні відповідати встановленим Критеріям ризику, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №465. На основі цих критеріїв банк визначає, чи підпадає операція під ризикову, а також чи є інформація про клієнта з відкритих джерел критичною, що унеможливлює подальше обслуговування.
Важливо зазначити, що критерії ризику, розроблені банками, є внутрішнім документом, який не розголошується. Отже, клієнти банку не мають можливості з ним ознайомитися. Таку позицію підтримав і Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 у справі 910/11471/17, де зазначається, що у випадку, якщо клієнти банку матимуть доступ до критеріїв ризику, вони зможуть їх уникати.
У випадку, коли спрацьовують критерії ризику, банк, відповідно до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою НБУ №65 зобов'язаний письмово повідомити свого клієнта про відмову у співпраці. У цьому повідомленні банк повинен зазначити конкретний критерій ризику, який спрацював, а також дату, з якої припиняється співпраця з клієнтом. Проте часто банки застосовують формальний підхід до обґрунтування відмови в обслуговуванні, не конкретизуючи її.
Отже, з цього випливає, що право банку відмовити в обслуговуванні клієнта не є абсолютним, воно регулюється чіткими рамками, встановленими законодавством, зокрема ст. 15 Закону №361-IX. Крім того, банк повинен керуватися власними критеріями ризику, встановленими внутрішньою документацією банку. Такий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №910/3245/19.
У підсумку, відповідаючи на питання «як оскаржити відмови банку в обслуговуванні», найефективнішим способом є звернення з позовною заявою до суду. За власним досвідом можу сказати, що саме в судовому порядку є можливість витребувати внутрішню документацію банку, відповідно до якої визначаються критерії ризику клієнта. Після ознайомлення з цими документами можна встановити, чи дійсно спрацювали критерії ризику, які стали підставою для відмови в обслуговуванні, чи ні. Такий судовий процес надає можливість докладно розібратися в ситуації та захистити свої права як клієнта банку.