З 01 січня 2023 р. настали важкі часи для видавництв, які створюють підручники, навчальні посібники та інші видання навчального характеру. Річ у тому, що з цієї дати набрав чинності новий Закон України "Про авторське право і суміжні права" № 2811-IX від 01.12.2022 р. (далі - Закон про авторське право), яким скасоване вільне використання літературних і художніх творів як ілюстрації у друкованих навчальних виданнях.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Вважаю, що причиною катастрофи, що насувається, є невдала редакція норми Закону про авторське право щодо вільного використання творів для забезпечення та реалізації освітнього процесу, яка викладена в п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону про авторське право.
Причиною, через яку п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону про авторське право не поширюється на друковані видання, є те, що законом передбачено тільки два способи використання творів як ілюстрації у навчальних виданнях:
- способом відтворення твору (п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону про авторське право);
- способом надавання інтерактивного доступу (п. 7 ч. 1 ст. 12 Закону про авторське право).
Однак друковані навчальні видання розповсюджуюся способом першого продажу чи іншого першого відчуження примірників твору (п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону про авторське право), який не передбачений у п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону про авторське право.
Докладніше про цю проблему можна прочитати у статті "Як ілюструвати навчальні видання за новим законом про авторське право" ("Юридична Газета" від 30.01.2023 р.).
На жаль, багато видавців дотепер не звертають належної уваги на зміни норми закону про вільне використання творів у виданнях навчального характеру, продовжуючи ілюструвати підручники, дотримуючись попереднього Закону про авторське право, що неминуче призводить до порушення авторського права.
Вважаю, що нині у видавців залишилося лише два шляхи використання творів як ілюстрації без порушень авторського права.
По-перше, використовуються твори, що не охороняються авторським правом, а саме:
- твори, що перейшли до суспільного надбання, тобто твори, строк охорони яких закінчився;
- твори народної творчості (фольклор).
Декілька слів про твори, що перейшли до суспільного надбання
Якщо не брати до уваги винятки із загального правила визначення строку охорони творів (ст. 31 Закону про авторське право), то можна вважати, що твори авторів, які померли до 01.01.1952 р., не охороняються авторським правом.
Якщо потрібно точно встановити строк охорони твору авторським правом, то можна скористатися онлайн-тестом "Уточнення строку дії авторського права на твори авторів радянського періоду".
По-друге, використовуються твори, які охороняються авторським правом.
Відомо, що такі твори використовуються тільки з дозволу автора, спадкоємців автора або інших осіб, якім належать майнові права на твір.
До цих інших осіб можна віднести:
- роботодавців автора, до яких за законом або договором перейшли виключні майнові права на службові твори;
- фізичних і юридичних осіб, до яких виключні майнові права на твір перейшли за договором замовлення або договором про передачу (відчуження) майнових прав на твір.
- фізичних і юридичних осіб, які за договором мають право на надання субліцензії.
У період дії авторського права на твір видавництво може використовувати твір, отримавши ліцензію (ст. 1108 ЦК України) від автора, спадкоємців автора або інших осіб, якім належать майнові права на твір, або уклавши з цими особами ліцензійний договір (ст. 1109 ЦК України).
До творів, які мають дозвіл від автора, також можна віднести:
- твори з вільною публічною ліцензією Creative Commons (СС);
- твори зі стокових вебсайтів, наприклад, freepik.com, ua.depositphotos.com.
Декілька слів про вільну публічну ліцензію
Вважаю, що як ілюстрації можна використовувати твори з вільними публічними ліцензіями CC BY, CC BY-SA, CC BY-ND.
Більш детально про вільну публічну ліцензію Creative Commons у статті "Використання творів з вільною публічною ліцензією як ілюстрації" ("Юридична Газета" від 21.10.2022 р.).
Для пошуку таких творів використовуються різні сервіси, наприклад "Пошук СС". Пошук творів можна здійснювати за словами "фотографія", "малюнок" тощо різними мовами.
Приклади атрибутів творів з вільною публічною ліцензією Creative Commons можна глянути тут.
Використання творів зі стокових вебсайтів має особливості. Зазвичай твори на таких вебсайтах не мають окремої ліцензії, що може призвести до суперечки про правомірність їх використання.
На мою думку, треба використовувати твори зі стокових вебсайтів, кожен твір якого має окрему ліцензію. До таких вебсайтів можна віднести вебсайт freepik.com. Кожен твір цього вебсайту має окрему PDF – ліцензію, яка завантажується разом з твором.
Потрібно зазначити, що є ще два об’єкти, які не є творами, але можуть використовуватися як ілюстрації в навчальних виданнях.
По-перше, фотографії, що не мають ознак оригінальності (не є фотографічними творами) (п. 8 ст. 8 Закону про авторське право).
По-друге, текст чи зображення створенні штучним інтелектом.
Вважаю, що такий текст чи зображення можна супроводжувати ім'ям людини, в результаті спілкування якої зі штучним інтелектом було створено запозичений текст чи зображення.
Декілька слів про правовий статус фотографічних зображень, створених людиною
Мало хто знає, що, починаючи з 2023 р., фотографічні зображення діляться на дві групи.
1. Фотографії (не охороняються авторським правом), до яких можна віднести більшість знімків, створених цифровими пристроями, наприклад смартфоном.
Вважаю, що фотографії можна використовувати без дозволу автора і без вказівки на ім’я автора та джерело запозичення.
2. Фотографічні твори (охороняються авторським правом), які є оригінальними, тобто створені творчою працею автора, наприклад постановочні фотографічні твори.
У період дії авторського права фотографічні твори використовуються з дозволу автора чи іншої особи, якій належать майнові права на твір.
Якщо складно визначити вид фотографічного зображення, то рекомендую вважати таке зображення фотографічним твором.
У зв’язку з тим, що головним критерієм визначення правового статусу фотографічного зображення є його оригінальність, то дамо визначення цього терміну.
"Оригінальність твору - ознака (критерій), що характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору" (п. 35 ст. 1 Закону про авторське право).
Потрібно зазначити, що крапку у спорі про оригінальність зображення може поставити лише суд на підставі судової експертизи.
Якщо на фотографії, фотографічному або художньому творі є зображення об’єкта авторського права або фізичної особи, то на використання таких ілюстрацій накладаються додаткові умови.
Використання фотографій, фотографічних і художніх творів із зображенням об’єктів авторського права
На деяких фотографіях, фотографічних і художніх творах зображені твори образотворчого мистецтва, наприклад, скульптури, пам’ятники, твори архітектури, садово-паркового мистецтва та інші твори.
У період охорони цих творів авторським правам використання їхніх зображень здійснюється з дозволу автора або особи, якій належать майнові права на такий твір.
Використання фотографій, фотографічних і художніх творів із зображенням фізичної особи
Фотографії, фотографічні і художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.
Перед використанням такого твору треба поцікавитися наявністю дозволу від фізичної особи.
Є винятки із цього загального правила (ч. 2 ст. 308 ЦК України):
"Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди".
Слід зазначити, що вільна публічна ліцензія Creative Commons розповсюджується тільки на сам твір і не дає дозволу на використання зображення об'єкта авторського права і зображення фізичної особи на фотографічних або художніх творах.
З фотографічними та художніми творами із зображенням фізичної особи, які запозичені зі стокових вебсайтів, треба теж бути обережними. Річ у тому, що автори таких фотографічних і художніх творів можуть не мати дозволу від фізичної особи, зображення якої використовується.
Якщо виникає потреба в розміщенні в навчальному виданні фотографії, фотографічного або художнього твору, на яких зображено фізичну особу, то доцільно використовувати фотографію, фотографічний або художній твір, виготовлені працівниками видавництва.
Вважаю, що в цьому випадку проблем з отриманням дозволу від фізичних осіб не повинно бути.
Зупинимося ще на одному об'єкті авторського права, який за Законом про авторське право не є ілюстрацією, проте широко використовується в навчальних виданнях. Мова піде про уривки (цитати) з правомірно оприлюднених творів.
Відповідно до п. 64 ст. 1 Закону про авторське право:
"цитата - фрагмент (уривок) з правомірно оприлюдненого твору, записаного виконання, правомірно оприлюдненої фонограми або відеограми, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора та/або виконавця, виробника фонограми, виробника відеограми і джерела цитування, іншою особою з метою зробити зрозумілішими власні твердження або для посилання на вираження іншої особи в незмінному (автентичному) вигляді або в перекладі такого фрагмента (уривка)".
Цитата використовується з вказівкою на ім’я автора і джерело запозичення (п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону про авторське право).
Потрібно звернути увагу на вибір джерела запозичення, яким не можуть бути інтернет-ресурси, на яких твори опубліковані неправомірно, тобто опубліковані без дозволу автора. До таких інтернет-ресурсів можна віднести вебсайти, на яких відсутня інформація про власника вебсайту.
Надійним джерелом запозичення цитати з літературного твору є друковане видання, у якому твір опублікований.
Потрібно зазначити, що одним із видів навчальних видань є збірники, наприклад хрестоматії, з виданням яких є проблеми.
Відсутність у Законі про авторське право норми про вільне використання літературних творів у збірниках навчального характеру може призвести до монополії окремих видавців на видання такого збірника або взагалі залишити учнів без такого підручника.
Розглянемо цю проблему на прикладі підручника "Українська література. 5 клас: хрестоматія".
Відповідно до модельної навчальної програми "Українська література. 5-6 класи" (рекомендована Міністерством освіти і науки України - наказ Міністерства освіти і науки України від 12.07.2021 № 795) для закладів загальної середньої освіти обов’язковим для навчання є твори авторів Василя Симоненка, Павла Тичини, Євгена Гуцала, Миколи Вінграновського, Всеволода Нестайка, Володимира Рутківського та інших авторів, твори яких охороняються авторським правим.
Необхідно зазначити, що усі ці твори можна використовувати у підручнику "Українська література. 5 клас: хрестоматія" тільки з дозволу авторів або спадкоємців автора. Якщо якесь видавництво отримає виключну ліцензію на використання твору, який є обов’язковим для навчання, наприклад на твір Василя Симоненка "Цар Плаксій та Лоскотон", то у цьому випадку інші видавництва не зможуть видати підручник "Українська література. 5 клас: хрестоматія" без порушень авторського права на твір "Цар Плаксій та Лоскотон".
Якщо одне видавництво отримає виключне майнове право на використання одного твору, вивчення якого є обов’язковим відповідно до навчальної програми, а інше видавництво отримає виключне майнове право на використання іншого твору, то видати без порушень авторського права хрестоматію буде взагалі неможливо.
Наприкінці цієї сумної розповіді про умови ілюстрування навчальних видань напрошується єдиний висновок. Для того, щоб розв'язати проблеми з ілюструванням навчальних видань, необхідно терміново внести відповідні зміни до Закону про авторське право.