Людина праці відіграє важливу роль у виході економіки країни з кризи, тому окремої уваги потребують працівники, що працюють в особливих виробничих умовах – важких, шкідливих або небезпечних
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Реальність без перебільшень
Аналізуючи статистику «мирного часу» цілісної України, слід зазначити, що з 2009 р. динаміка професійних захворювань, травматизму й смертності в країні стабільно погіршувалась, а у 2011-2012 рр. кількість смертельних випадків, пов’язаних з виконанням трудових обов’язків, зросла удвічі у порівнянні з 2007 р. (у 2007-2009 рр. ситуація поліпшувалась).
За даними Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, кількість смертельно травмованих осіб через нещасний випадок на виробництві склала: у 2007 р. – 925 осіб, у 2008 р. – 857 осіб, у 2009 р. – 552 особи, у 2010 р. – 645 осіб, у 2011 р. – 1755 осіб, а у 2012 р. – 1766 осіб. Кількість випадків професійної захворюваності у 2012 р. зросла на 13% у порівнянні з 2010 р. та на 5% у 2013 р. у порівнянні з 2012 р.
Серед головних причин такої тенденції насамперед фонд називає «недосконалість технологічних процесів, в результаті чого на працівників... впливають шкідливі фактори», а також «тривалий час роботи у шкідливих умовах праці», «низька якість медичних оглядів і недотримання термінів їх проходження» та інші. Згідно з Рекомендаціями парламентських слухань на тему: «Стан проведення пенсійної реформи та шлях її вдосконалення», в основних галузях економіки 28% працівників знаходяться у виробничих умовах, що не відповідають санітарним нормам, кожен 4-й працює в умовах впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів з перевищенням допустимих значень, а 17 тис. працівників щорічно стають інвалідами через такі умови праці тощо.
Міра справедливості
Відповідно до Конституції України, Соціальна держава повинна піклуватись про збереження життя та здоров'я працівника. Але як бути з принципом рівності перед законом?
Відповідь на це питання знайдено кілька тисячоліть тому. Прадавній вавилонський закон, висічений на кам’яному стовпі, проголошував: «Щоб сильний не гнобив слабшого». Закони давньоіндійського царя Каутільї деталізували цей припис: «Того, хто ігнорує потреби найманих працівників, цар змусить дотримуватися правил доброчинної поведінки». Про міру справедливості Платон у творі «Держава» зазначає: «Правитель завжди дивиться, що є придатним для підлеглого».
Сучасна наука трудового права довела, що саме диференціація правового регулювання вирівнює становище роботодавця та працівника. Так, Н.Б. Болотіна, П.Д. Пилипенко, Ю.П. Орловський, Е.П. Морозов та інші підтримують думку про те, що диференціація втілює принцип справедливості. У свою чергу, С.А. Іванов та Р.З. Лившиц вдало зазначають, що «право повинно бути нерівним для того, щоб вирівняти фактично нерівних людей».
Шляхи вирішення питання
Чинне законодавство України потребує подальшої диференціації регулювання зазначених правовідносин, у зв’язку з чим слід звернути увагу на наступні висновки:
- диференціація правового регулювання є синонімом справедливості;
- законодавство країн світу більш досконало вирішило питання такого регулювання;
- диференціація є необхідною для виконання функцій соціальної держави;
- диференціація покликана досягти рівноваги становища різних учасників правовідносин;
- принцип справедливості є життєво необхідним для захисту працівника від негативного впливу несприятливих виробничих факторів;
- необхідним є дослідження загальних та пропозиція спеціальних принципів регулювання роботи у важких, шкідливих та небезпечних умовах праці (далі – ВШНУП);
- диференціація регулювання позитивно вплине на оздоровлення умов праці;
- принцип не дискримінації працівників є тісно пов'язаним з диференціацією правового регулювання та повинен поширювати дію на випадки виконання трудового договору;
- правові принципи з регулювання роботи у ВШНУП відіграють важливу роль у тлумаченні правових норм і безпосередньо встановлюють право працівника на належні умови праці;
- принцип права на безпечні та здорові умови праці створює певну колізію правових норм, у зв'язку з чим автором обґрунтовано та запропоновано дозвільно-компенсаційну характеристику відповідного дуалізму норм у чинному законодавстві;
- надано характеристику терміну «несприятливі умови праці» згідно з чинним законодавством України та запропоновано вдосконалення цієї термінології;
- чинні в Україні стандарти та правила з охорони праці потребують подальшого узгодження з урахуванням вищезазначеного дуалізму норм;
- чинна термінологічна база в НПА у частині правового регулювання роботи у ВШНУП вимагає подальшого впорядкування, узагальнення та спрощення;
- необхідне подальше вдосконалення та закріплення у законодавстві конституційного принципу безпечних та здорових умов праці;
- конституційна та міжнародна гарантії не передбачають винятків із правила про безпечні та здорові умови праці, тому право працівника на дії в умовах відступу від цього принципу підлягає подальшому дослідженню;
- в українському законодавстві існує співвідношення концепцій «абсолютної безпеки» праці та «допустимого ризику», із закріпленням першої переважно на засадах, що регулюють роботу у ВШНУП;
- з метою запобігання «моральному старінню» відповідних норм та вчасному реагуванню на виклики часу необхідно здійснювати їх періодичну інвентаризацію;
- виключення з принципу безпеки та здорових умов праці підлягають застосуванню лише в порядку, що відповідає відповідним принципам-виключенням;
- випадки виключення із «засадничих принципів» мають регулюватися законами України як виняток з правила, про що необхідно зазначити в Конституції України;
- в Основному законі необхідно передбачити основні права працівника у випадку відступлення від принципу безпеки праці;
- реалізація «засадничих принципів» має забезпечуватися встановленням мінімальних гарантій в імперативному порядку;
- базу принципів, що містять правові засади регулювання правовідносин з використання найманої праці у ВШНУП, необхідно розширити.