На практиці у справах, де суди ухвалюють рішення про поновлення працівників на роботі, часто виникають труднощі з їхнім своєчасним виконанням. Виграти справу в суді — це лише частина всього процесу. Не менш важливим є виконання цього рішення. Питання виконання рішення суду про поновлення на роботі регулюється як Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), так і основним в цій сфері нормативно-правовим актом — Законом України «Про виконавче провадження».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Водночас …КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення…, про що зазначає Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18).
Розглянемо етапи виконання рішення суду про поновлення на роботі та які проблеми з цим можуть постати.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України негайне виконання рішення допускається в разі поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Отже, працівник, що був незаконно звільнений наступного дня після проголошення рішення суду, може звернутися напряму до роботодавця з вимогою виконати судове рішення або разом із виконавчим листом до відповідного виконавця (якщо виконання у добровільному порядку не відбулось).
Звертаємо увагу, що навіть при оскарженні в апеляційному порядку рішення про поновлення на роботі не зупиняє його виконання, тому подання апеляційної скарги не спричинить зупинення виконання судового рішення. Що стосується касаційного оскарження, то скаржник має право звернутися із заявою до суду про зупинення рішення судів попередніх інстанцій.
Водночас відзначаємо, що роботодавці неохоче виконують рішення суду в добровільному порядку, тим самим намагаючись знайти формальні підстави для відмови працівникові, наприклад, відсутність посади, на якій поновлено працівника, незазначення судом у рішенні про допущення негайного виконання судового рішення тощо.
Також частими є ситуації, коли працівники самі подають до суду позов і відповідно позовної вимоги як введення посади до штатного розпису, яка була виведена попередньо, не зазначають (наприклад, у справах про скорочення), а лише просять скасувати наказ про звільнення та поновити на роботі. Пізніше постає проблема, коли роботодавці удають, що не знають, як виконати рішення, — і розпочинається зволікання та відтягування. Іноді доводиться звертатися до суду за роз’ясненням щодо того, як необхідно виконати рішення суду. Непоодинокими є випадки, коли для працівника, який виступає як позивач, недостатньо самого рішення суду щодо його поновлення на роботі. Адже додатково необхідно вчинити певні дії, щоб рішення суду було дійсно виконано (не зрозуміло, чи вказувати окрему позовну вимогу щодо необхідності внесення змін до штатного розпису та створення такої ж посади).
Крім цього, бувають випадки, коли на посаду, на яку поновлюється працівник, уже було прийнято іншу особу, яка сумлінно виконує свої трудові обов’язки та яку неможливо звільнити через певні причини. Оскільки трудовим законодавством встановлені додаткові гарантії для деяких категорій працівників — як при прийнятті на роботу, так і при звільненні (наприклад, вагітні жінки, особи з інвалідністю тощо), — виникає запитання: як діяти в цих ситуаціях? Адже це може призвести до різних варіантів — або таку вагітну жінку переведуть на іншу посаду, або із порушенням законодавчих гарантій звільнять. Інший варіант — при поновленні на роботі незаконно звільненого працівника — чи може бути звільнено працівника особу з інвалідністю, який виконував його обов’язки за підставою ч. 6 ст. 40 КЗпП (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу)?
Щоб завершити виконання рішення суду, роботодавець зобов’язаний видати наказ про поновлення працівника на посаді, яка зазначена в рішенні суду, після чого ознайомити працівника з наказом під підпис та допустити його до роботи. Відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Принагідно нагадуємо, що поновлення на роботі відбувається не з дати винесення судом відповідного рішення, а з дати звільнення працівника, яка згідно з цим рішенням визнається недійсною.
Касаційний цивільний суд у складі ВС у постанові від 16.09.2020 р. у справі №709/1465/19, аналізуючи положення ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», виклав правовий висновок, відповідно до якого виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника до роботи та можливості виконання своїх обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 26.02.2020 р. у справі №702/725/17, постанові від 17.06.2020 р. у справі №521/1892/18.
Отже, висновки суду є доцільними, адже фактично доповнено ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» ще однією умовою для підтвердження виконання рішення суду про поновлення на роботі та підставою для закінчення виконавчого провадження.
Вважаємо за необхідне таку умову щодо фактичного забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи та можливості виконання своїх обов’язків закріпити на законодавчому рівні. Завдяки законодавчому закріпленню будуть створені умови для реального та ефективного виконавчого провадження з виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі.