Як відомо, в Україні до моменту прийняття Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. №5067-VI (далі – Закон про зайнятість), який набрав чинності 01.01.2013 р., не було врегульовано на законодавчому рівні надання такого виду послуг як послуги з оренди (аутстафінгу) персоналу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Сутність послуги з оренди персоналу полягає в тому, що одна компанія приймає до себе на роботу на підставі трудового договору (зараховує до штату) працівника, а потім передає його в найм (оренду) іншій компанії на підставі договору про надання послуг з оренди працівника. При цьому юридично такий працівник перебуває в трудових відносинах з первісною компанією, з якою у нього укладений трудовий договір, а фактично виконує вказівки/завдання, отримані від орендаря (замовника послуг за договором про надання послуг з оренди працівника).
Законодавчу легітимність послуга з оренди персоналу отримала лише з прийняттям Закону про зайнятість. Однак деякі питання, незважаючи на прийняття Закону про зайнятість, залишилися відкритими та не до кінця врегульованими.
Зокрема, абз. 1, 2 ч. 1 ст. 39 Закону про зайнятість передбачено, що діяльність суб'єктів господарювання (роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів) здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ч. 1 ст. 39 Закону про зайнятість, Кабінет Міністрів України прийняв постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №359, якою затвердив Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.
Відповідно до п. 2 вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №359, постанова набирає чинності з дня набрання чинності законом про внесення змін до деяких законів України про видачу дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.
23.05.2013 р. Кабінет Міністрів України як суб’єкт права законодавчої ініціативи, на виконання п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №359, вніс до Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Проект Закону №0951 «Про внесення змін до деяких законів України щодо видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця».
Відповідно до умов Проекту Закону №0951 пропонувалося:
доповнити перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затверджений Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»;
закріпити положення про те, що Дозвіл на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця видається на необмежений строк;
закріпити положення про те, що рішення про видачу дозволу або відмову в його видачі приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, документів, необхідних для видачі дозволу.
Однак вказаний Проект Закону №0951 так і не був прийнятий.
Тобто існує ситуація, за якої норма Закону Про зайнятість про обов’язковість отримання дозволу для передання в найм (оренду) працівників до іншого роботодавця закріплена на рівні закону, а порядок, що встановлює процедуру видачі такого дозволу, так і не набрав чинності.
Таким чином, постає питання про те, як бути в такій ситуації роботодавцям, які мають намір та планують надавати послуги з найму (оренди) працівників, а також що роблять роботодавці в ситуації, яка склалася?
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону Про зайнятість, перелік суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
05.06.2013 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №400, якою затвердив Порядок формування та ведення переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.
П. 5 вищевказаного порядку передбачено, що для включення до переліку посередники подають до Державної служби зайнятості рекомендованим листом з повідомленням про вручення заяву за формою, встановленою Мінсоцполітики.
На виконання п. 5 Порядку, Міністерство соціальної політики України 01.08.2013 р. прийняло Наказ №471, яким затвердило форму заяви про включення до Переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.
Враховуючи вищевказане, компанії з метою уникнення застосовування штрафних санкцій не отримують дозволи для передання в найм (оренду) працівників до іншого роботодавця (оскільки порядок видачі дозволів не набрав чинності), а лише подають заяви до Державної служби зайнятості України заяви про включення до переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, форма якої затверджена вищевказаним Наказом Міністерства соціальної політики України №471.