Non-compete agreement (угода про неконкуренцію, заборона конкурувати, далі — NCA) прийнято вважати інструментом роботодавця, покликаним захистити його від відтоку ключових працівників, які володіють цінною для компанії інформацією, до конкурентів або створення такими працівниками власного конкуруючого бізнесу. Суть NCA в тому, що працівник зобов'язується не працювати на конкурентів і не створювати подібного бізнесу протягом певного часу після припинення трудових відносин. Виконання цього обов'язку забезпечується можливістю застосування санкцій до працівника, який порушив умови NCA.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В Україні NCA прийнято вважати недієвим інструментом. Чи насправді це так?
Свобода договору vs. обмеження прав
Спірність законності використання NCA в Україні в тому, що мета угоди полягає в захисті прав роботодавця і конкурентоспроможності компанії на ринку, але разом з тим є підстави вважати таку угоду дискримінаційною по відношенню до працівника. З одного боку, NCA поширюється на правовідносини сторін, які виникають після припинення трудових, а отже, є цивільно-правовими. І керуючись принципом свободи договору, сторони вправі самостійно визначати умови угоди в силу ч. 2 ст. 6 та ст. 627 ЦК України.
Та з іншого боку, NCA обмежує права працівника, зокрема право на працю, гарантоване ст. 43 Конституції України та ст. 5‑1, 22 КЗпП України, а також право на вибір та зміну роду занять, передбачене ст. 312 ЦК України. Обмеження прав особи, в силу ст. 27 ЦК України, робить NCA нікчемним правочином. Крім того, відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.