Українські компанії все частіше використовують у своїй господарській діяльності працівників інших суб’єктів господарювання шляхом укладання договорів щодо послуг з надання персоналу, або ж аутстафінгу. Цей термін на сьогодні в Україні прямо законодавчо не закріплений, однак у ст. 39 Закону «Про зайнятість населення» визначений такий вид діяльності, як «діяльність суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого працедавця», що за змістом і є аутстафінг. А у пп. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття «послуга з надання персоналу» — господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Працівники, які працюють за договорами аутстафінгу, перебувають у трудових відносинах зі своїм роботодавцем, але фактично можуть повністю або частково виконувати трудові функції для інших суб’єктів господарювання — замовників за договорами аутстафінгу. Для таких замовників це породжує ряд переваг: звільнення від ведення кадрового обліку, надання відпусток, нарахування заробітної плати та страхових виплат, вирішення трудових спорів тощо. Ці функції належать до обов’язків роботодавця, тобто виконавця за договором аутстафінгу. Та разом з перевагами аутстафінг, на мою думку, має й ряд недоліків.