Особи, позбавлені волі, перебувають у зоні ризику щодо можливості порушення їхніх прав. Часто одним з таких порушуваних прав є право на належну медичну допомогу. Як у такому випадку діяти адвокату, щоб його клієнту було надане відповідне лікування, а також якими правовими засобами варто керуватися?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як порушуються права осіб, позбавлених волі?
Права осіб, позбавлених волі, порушуються будь-якими діями або бездіяльністю працівників пенітенціарних установ, що призводять до погіршення стану особи. Коли всі національні засоби захисту вичерпані, на допомогу прийде ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню». Європейський суд з прав людини тлумачить ненадання вчасної медичної допомоги або тримання у приміщені, яке не може бути призначене для лікування, саме як приниження гідності особи або нелюдське поводження.
За якими критеріями ЄСПЛ оцінює справу?
Якщо ми проаналізуємо рішення ЄСПЛ у справах «Мельник проти України» та «Mouisel v. France», то можемо зрозуміти позицію ЄСПЛ з приводу оцінки ситуацій, пов’язаних з перебуванням в ув’язненні хворої людини без належних умов. Суд наголошує, що складовими, які необхідно розглядати щодо сумісності стану здоров’я заявника та умов його утримання, є такі: медичний стан в’язня, доцільність ув’язнення з огляду на стан здоров’я в’язня та адекватність медичної допомоги та піклування, які надається в умовах ув’язнення.
Судова практика
У справі «Aлєксaнян проти Російської фeдeрaцiї» ув’язнений вимагав пeрeвeдeння до лікарні, яка спeцiaлiзується на лікуванні СНIДу. Заявник стверджував, що тюремна лікарня була непридатним закладом для лікування його хвороби. Нaцioнaльний суд у своєму рішенні зазначив, що він не вбачає сeрйoзниx практичних перешкод, для того щоб заявника негайно перевели у спeцiaлiзoвaну медичну установу.
Також важливо зауважити, що Московський центр СНIДу був готовий прийняти заявника нa стaцioнaрнe лiкувaння. Окрім того, суд встановив, що зaявник мaв мoжливiсть пoкрити бiльшість витрaт, пoв’язaниx з лiкувaнням. Приймаючи рішення, Національний суд виxoдив з тoгo, щo рeжимнa зaгрoзa, яку вiн прeдстaвляв нa той час (якщо вона існувала), була нeпoрiвнянa з ризикoм для йoгo здoрoв’я. В будь-якому випадку, зaxoди бeзпeки, вжитi кримiнaльнo-викoнaвчим oргaнoм у лiкaрнi №60, нe видaвaлися зaнaдтo обтяжливими.
У цій справі ЄСПЛ зaзнaчив, щo oргaни влaди нe виявили дoстaтньoї турбoти прo здoрoв’я зaявникa. Це призвело до приниження йoгo гiдності та ствoрило oсoбливo скрутнi умoви, які спричинили стрaждaння заявника, пoв’язaне з тримaнням пiд вaртoю тa йoгo зaxвoрювaнням. З огляду на всі обставини справи, ЄСПЛ констатував порушення ст. 3 Конвенції.
У спрaвi «Лoгвiнeнкo прoти Укрaїни» заявник страждав на інфільтративний туберкульоз однієї легені. У лютому 2000 р. йому діагностували пізню стадію ВІЛ-інфекції. За час тримання під вартою та відбування покарання стан здоров'я заявника погіршився. Заявник скаржився до ЄСПЛ за ст. 3 Конвенції на неналежні умови його тримання під вартою, неадекватність наданої йому медичної допомоги та погане поводження працівників Виправної колонії №47. ЄСПЛ дійшов висновку про порушення прав заявника за ст. 3 Конвенції у зв'язку з тим, що відповідні державні органи не забезпечили заявнику належних умов тримання, які відповідали б його стану здоров'я, а також не забезпечили його адекватним та необхідним лікуванням.
Обов’язки, яких повинна дотримуватися держава
Влада повинна забезпечити ведення детального обліку стану здоров’я ув’язненого та лікування, яке він отримав, перебуваючи під вартою (рішення у справі «Худобін проти Російської Федерації»), а також своєчасність і правильність діагностики та лікування (рішення у справі «Алексанян проти Російської Федерації»). У рішеннях «Гумматов проти Азербайджану» та «Маленко проти України» ЄСПЛ стверджує, що факт огляду ув’язненого лікарем і призначення того чи іншого лікування не може автоматично бути підставою для висновку про те, що медична допомога була адекватною.
Окрім того, державні органи влади повинні довести, що були створені необхідні умови для реалізації призначеного лікування (рішення у справі «Голомійов проти Молдови»). У вищезазначених справах ЄСПЛ зобов'язав держави виплатити заявникам грошові кошти за завдані їм моральні страждання. Суми, які суд зобов'язав виплатити, сягають від 8000 до 12000 євро.
На що звернути увагу?
Отже, можемо стверджувати, що позитивним зобов’язанням держави за ст. 3 Конвенції про захист прав і людини та основоположних свобод є створення належних умов для забезпечення медичної допомоги особам, які перебувають у місцях позбавлення волі. Зокрема, регулярність та систематичність нагляду, наявність плану терапевтичних заходів з метою лікування хвороби ув'язненої особи або запобігання її ускладненню, замість усунення симптомів; забезпечення органами державної влади детального документування стану здоров'я ув'язненої особи та її лікування протягом ув'язнення; створення умов, необхідних для фактичної реалізації призначеного лікування.
Адвокату, який має тяжко хворого клієнта, що перебуває у місцях позбавленням волі, можна порадити з особливою прискіпливістю ставитися до питань щодо забезпечення його права на охорону здоров’я та недопущення їх порушення, а також вживати всіх можливих інструментів захисту.
Нагадаємо, нещодавно в Мін’юсті відбулася презентація пілотного проекту щодо допомоги наркозалежним засудженим.