Значення трансфертного ціноутворення може розглядатися з кількох аспектів. Його законодавче тлумачення передбачає те, що трансфертне ціноутворення — це система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до Податкового кодексу контрольованими. У вужчому значенні трансфертне ціноутворення — це збут товарів чи послуг між пов’язаними між собою особами за ціною, що не відповідає ринковій. Зазвичай такий збут товарів чи послуг відбувається у межах компанії однієї групи задля зменшення податкового навантаження. В розумінні податкового законодавства такі операції називаються контрольованими.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Що ж це таке?
Контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств. Вважається, що такі операції не відповідають принципу «витягнутої руки», тобто вартість такої операції між пов’язаними особами відрізнятиметься від вартості, яка була б встановлена за звичайних умов для непов’язаних контрагентів. Податковий кодекс наводить такий перелік контрольованих операцій:
а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами-нерезидентами;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів (юрисдикції з низьким рівнем оподаткування);
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), зокрема з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи (перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів у розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України);
ґ) господарські операції (зокрема внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом і його постійним представництвом в Україні.
ПК України визначено, що господарські операції (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом і його постійним представництвом в Україні) цього підпункту визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
- річний дохід платника податків від будь якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Державне регулювання трансфертного ціноутворення та правовідносини, що виникають щодо нього між платниками податків та податковими органами, все частіше стають предметом судових спорів. Зростаюча кількість судової практики у цьому питанні та її сталість зі свого боку дають змогу зробити правозастосування податкових норм більш чітким та однозначним.
Як зазначає ДПСУ, судова практика з трансфертного ціноутворення умовно поділяється на формальні справи та справи по суті. До формальних спорів належать справи щодо своєчасності подання звіту про контрольовані операції, повноти відображення контрольованих операцій у такому звіті та правомірності застосування штрафних санкцій. До справ по суті належать справи щодо визначення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», у яких розглядаються питання щодо правильності визначення методу трансфертного ціноутворення, вибору зіставних операцій/ компаній, розрахунку рентабельності тощо.
Практика Верховного Суду
Верховний Суд у лютому 2024 року випустив уже четвертий огляд судової практики Касаційного адміністративного суду щодо трансфертного ціноутворення за період із 2018 року до серпня 2023 року. Згідно з ним судові справи можна поділити на такі категорії:
• щодо визнання господарських операцій контрольованими;
• щодо дотримання принципу «витягнутої руки»;
• щодо подання податкової звітності;
• щодо податкового контролю.
Щодо першої категорії, то вартим уваги є рішення про безоплатну передачу нерезиденту рекламної продукції та її відображення у звіті про контрольовані операції. Відповідно до матеріалів справи №804/2961/17 ТОВ «Рідний продукт» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомленнярішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 765,00 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством не було порушено приписів чинного законодавства України щодо декларування не в повному обсязі контрольованих операцій, оскільки товар було отримано позивачем безоплатно та не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток, отже, оскаржуване податкове повідомленнярішення підлягає скасуванню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог підп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в частині декларування не в повному обсязі контрольованих операцій у поданому звіті про КО за 2015 рік, оскільки відповідачем не було доведено, що операція з передачі на безоплатній основі торгового обладнання і рекламних матеріалів має ознаки контрольованої операції та впливає (може вплинути) на об’єкт оподаткування податком на прибуток.
Водночас апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову товариства. Суд керувався тим, що суми з придбання рекламної продукції були відображені позивачем у складі витрат на збут на час здійснення митних операцій із нерезидентом, що свідчить про вплив такої передачі майна на об’єкт оподаткування платника податків, оскільки зі збільшенням витрат на збут зменшується прибуток, а отже, і податок на нього, тому в цьому випадку господарські операції, здійснені позивачем, є контрольованими.
Верховний Суд у своєму рішенні підтримав висновки апеляційного суду, зазначаючи, що встановлені обставини підтверджують вплив такої передачі майна на об’єкт оподаткування платника податків, оскільки зі збільшенням витрат на збут зменшується прибуток, а відтак і податок на нього.
Цікавим також є рішення Верховного Суду щодо застосування методів для визначення відповідності принципу «витягнутої руки» у справі №640/847/19. Суть спору полягала в тому, чи належить до контрольованої операції виплата юридичною особою заробітної плати своєму працівникові — фізичній особі-нерезиденту, який є пов’язаною особою і має частку в статутному капіталі товариства в розмірі 25%. Верховний Суд дійшов висновку про неможливість поширення правил трансфертного ціноутворення на трудові відносини. Джерела інформації, визначені в ст. 39 Податкового кодексу України, мають надавати можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій. Таких умов немає у випадку трудових відносин, тому неможливо провести зіставлення операцій та застосувати методи трансфертного ціноутворення.
Щодо звітних зобов’язань і податкового контролю варто розглянути також рішення Верховного Суду у справі №820/1427/16. Відповідно до матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Лікерогорілчаний завод «Прайм» (далі — позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до податкового органу про скасування податкового повідомленнярішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання звіту про контрольовані операції. Суди дійшли висновку про відсутність у позивача обов’язку щодо подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік по взаємовідносинах із нерезидентом, що зареєстрований у Англії, оскільки Велика Британія не включена до Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.
В касаційній скарзі податковий орган посилався на безпідставне неприйняття судами попередніх інстанцій до уваги тих обставин, що здійснені позивачем господарські операції з нерезидентом є контрольованими, оскільки партнерами (засновниками) останнього є резиденти Республіки Панама та Британських Віргінських Островів відповідно, що входять до переліку.
У своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що контрольованими визнаються господарські операції, здійснені з нерезидентом у період, коли відповідна держава (територія) була включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, й за умови, що обсяг таких операцій перевищує 50 млн грн (без урахування податку на додану вартість). На момент укладення контрактів між позивачем і резидентом Великої Британії, а також здійснення поставок за ними Велика Британія не була включена до переліку, що свідчить про відсутність у Товариства обов’язку щодо подання звіту про контрольовані операції за вказаними взаємовідносинами.
Суд також відкинув посилання податкового органу на те, що оскільки резидент Великої Британії був створений у формі партнерства резидентів Республіки Панама та Британських Віргінських Островів, які входять до переліку, то операції позивача з контрагентом є контрольованими. Верховний Суд дійшов висновку, що засновники останнього не є стороною зовнішньоекономічних контрактів, і позивач не мав із ними господарських відносин; стороною таких є компанія, яка, як встановлено судами, зареєстрована в Англії/Уельсі (Велика Британія), й ця держава (територія) до такого переліку не включена.