Ось уже більше десятиліття поняття «фактичний шлюб» та «цивільний шлюб» широко використовується у суспільстві. Хоча ст. 74 Сімейного кодексу України, про яку йтиметься у цій статті, і не містить понять «фактичний шлюб» або «цивільний шлюб», проте вона мала свого роду революційні наслідки для сімейних відносин взагалі та відносин між особами, що проживають однією сім’єю без шлюбу, зокрема оскільки встановила правові (зокрема майнові) наслідки такого спільного проживання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Конкуренція зареєстрованого та «фактичного шлюбу»
У момент свого прийняття ст. 74 Сімейного кодексу України не була досконалою. Багато хто пам’ятає, що з моменту прийняття Сімейного кодексу і до моменту ухвалення змін 22.12.2006 ст. 74 мала назву «Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою». Тим самим ст. 74 викликала серйозну критику, оскільки не регулювала питання конкуренції законного та «фактичного шлюбу», в яких одночасно могли перебувати один або обоє з «фактичного подружжя». Отже, ст. 74 Сімейного кодексу України в початковій редакції допускала випадки, коли особа, яка проживала однією сім’єю без шлюбу, тобто у так званому «фактичному шлюбі», могла одночасно бути зареєстрована у шлюбі з іншою особою. Неоднозначне формулювання ст. 74 Сімейного кодексу України сприяло і поширенню різнорідного підходу у судовій практиці, коли під час вирішення питання про те, якому шлюбу, зареєстрованому чи «фактичному», надати перевагу, суди досліджували час припинення спільного проживання зареєстрованого подружжя, час початку спільного проживання «фактичного подружжя» тощо.
22.12.2006 до ст. 74 Сімейного кодексу України було внесено зміни, якими передбачено, що зазначена стаття регулює майнові наслідки проживання однією сім’єю осіб, які не лише не перебувають у шлюбі між собою, але й не перебувають у будь-якому іншому шлюбі. Зазначеним законодавець раз і назавжди вирішив питання конкуренції зареєстрованого та «фактичного шлюбу», віддавши беззаперечний пріоритет саме шлюбу зареєстрованому. У зв’язку з цим, якщо під час розгляду справи про поділ майна «фактичного подружжя» судом буде встановлено, що один або обоє з «фактичного подружжя» одночасно мають зареєстрований шлюб з іншими особами, зазначене є підставою для відмови у встановленні факту проживання таких осіб у «фактичному шлюбі», визнанні майна, придбаного за час спільного проживання, спільним сумісним майном та його поділі.
Конкуренція кількох «фактичних шлюбів»
Проте життя – річ непередбачувана, і в реальному житті трапляються ситуації, для яких немає правових норм. Зокрема ані законодавство, ані позиції вищих ланок судової системи не дають відповіді на питання про те, як суду вирішувати справу про поділ майна «фактичного подружжя», якщо в процесі розгляду справи виявиться, що один із «фактичного подружжя» одночасно проживав однією сім’єю без шлюбу і з іншою особою. Як вирішувати питання конкуренції кількох «фактичних шлюбів»?
Вітчизняна судова практика знає випадки, коли одна і та сама особа вела повноцінне сімейне життя у кількох «фактичних шлюбах». Від кожного «фактичного шлюбу» у таких сім’ях народжувалися діти, кожне «фактичне подружжя» надавало фото- та відеодокази, показання свідків, які свідчили, що одна і та сама особа в один і той самий час одночасно проживала «фактичним» подружнім життям з кількома особами. Такі випадки є непоодинокими у судовій практиці.
Як у судовій практиці, так і серед юристів-практиків, є два підходи до вирішення конфліктної ситуації. Зокрема є судові рішення, відповідно до яких суди досліджують питання про те, в якій із пар відносини є «більш сімейним». До того ж судами береться до уваги наявність в одному чи іншому «фактичному шлюбі» дітей, досліджуються інші докази, зокрема, листування, свідчення свідків, фотографії та відеозаписи тощо. До того ж як аргумент на користь такої позиції наводиться ст. 21 Сімейного кодексу України, відповідно до якої «шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану». А оскільки ні один із «фактичних шлюбів» не було зареєстровано у встановленому законом порядку в органі РАГС, жоден із «фактичних шлюбів» не має переваги перед іншим. У зв’язку з цим суд досліджує ступінь наявності ознак сімейного життя в обох «фактичних шлюбах».
Інша позиція є більш категоричною. Судова практика та юристи, які її підтримують, вказують на те, що для настання майнових наслідків для осіб, які проживають спільно, необхідною умовою є проживання таких осіб однією сім’єю. Тобто для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім'ї, передбачені 3 Сімейного кодексу України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов’язків. А оскільки під час судового розгляду встановлюється, що особа одночасно проживала в кількох «фактичних шлюбах», то підстав стверджувати про реальне спільне проживання як в одному, так і в іншому «фактичному шлюбі» немає. Прихильники вказаного підходу стверджують, що у випадку конкуренції кількох «фактичних шлюбів», тобто у разі встановлення під час розгляду судової справи, що особа одночасно проживала в кількох «фактичних шлюбах» з різними особами, немає підстави для визнання майнових наслідків як за одним, так і за іншим «фактичним подружжям».
Розбіжність поглядів щодо вирішення проблеми конкуренції кількох «фактичних шлюбів» призводить до поширення неоднорідної судової практики та своєрідного визнання множинного шлюбу, що суперечить моральним засадам українського суспільства. У зв’язку з цим необхідним видається узагальнення вищими ланками судової системи судової практики у справах про правові наслідки проживання осіб однією сім’єю без шлюбу, в яких було б висловлено правову позицію не лише щодо вирішення конкуренції кількох «фактичних шлюбів», але й щодо інших питань застосування ст. 74 Сімейного кодексу України.