Поки в Україні відбуваються мобілізаційні заходи, країною прокотилася новина, що на Волині жінка переписала дев’ять своїх дітей на різних чоловіків, аби ті уникнули мобілізації. Деякі чоловіки розглядають такий спосіб отримання відстрочки від проходження військової служби, як позбавлення жінок права на батьківство.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За період повномасштабного вторгнення росії на територію України зросла в рази кількість судових рішень на користь батька, згідно з якими матерів позбавляють батьківських прав. Трапляються непоодинокі випадки, коли такі рішення приймає один і той самий суд. Тобто це і схема нелегального заробітку для посадових осіб, і схема уникнення від мобілізації для чоловіків, за якої чоловік — єдиний опікун дитини (дітей).
Батьки-одинаки
У зв’язку з наявністю в Україні масових прецедентів ухилення чоловіків від мобілізації шляхом позбавлення жінок батьківських прав виникає проблема у справжніх батьків-одинаків.
Чи можуть мобілізувати батька-одинака?
У разі, коли чоловік має право на відстрочку та це право належним чином оформлене, його мобілізацію можуть проводити лише за його добровільною згодою.
У разі, коли у батька-одинака відсутня офіційно затверджена відстрочка, а йому було вручено повістку, то він зобов'язаний з'явитись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із необхідним пакетом документів, що підтверджують його право на відстрочку. Після цього необхідно належним чином оформити відстрочку.
Які документи потрібні батьку-одинаку для належного оформлення свого статусу?
Батьку-одинаку для отримання відстрочки знадобляться наступні документи:
- свідоцтво про народження дитини/дітей, в якому повинно бути зазначено батьківство людини, що подає документи;
- один із наявних документів, серед яких може бути: свідоцтво про смерть матері дитини/дітей; рішення суду про визнання матері дитини/дітей померлою або безвісно відсутньою; рішення суду про позбавлення матері батьківських прав; рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Наведені документи підтверджують відсутність участі матері у вихованні дитини (дітей) і, відповідно, наявність обґрунтованих підстав для надання батьку такої дитини (дітей) відстрочки від мобілізації.
Варто додати, що в разі повторного одруження чоловіка, який є батьком-одинаком, вважатиметься, що він більше не здійснює самостійного виховання дитини, а отже, він втратить право на отримання відстрочки від проходження військової служби.
Проте для отримання відстрочки потрібно пройти нелегку судову процедуру, враховуючи завантаженість судів. Однією з розповсюджених проблем є невірне обрання юрисдикції суду.
Наприклад, у справі №383/593/24 від 20.05.2024 позивач звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з заявою про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини. Метою встановлення факту заявник визначив: реалізація його прав та обов`язків у сфері сімейних правовідносин, зокрема припинення аліментних правовідносин; реалізації його прав, визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього. Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав у випадку, якщо матір ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, тощо. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року (справа № 362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів. Також може виникнути спір, пов`язаний із доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про мету отримати таку відстрочку заявник вказав у його заяві). Такий спір не пов`язаний із виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням і припиненням. За предметом і можливими юридичними наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин. А отже, його не можна вирішити за правилами цивільного судочинства, як і не можна використовувати окреме провадження у такому судочинстві для вирішення спору в адміністративному суді. Саме тому у відкритті провадження було відмовлено.
По справі №480/13261/23 від 18.04.2024 р. позивач вважаючи, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, керуючись ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» просив відповідача надати йому, військовозобов`язаному ,відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі самостійного виховання доньки. Суд зауважив, що визначення постановою Сумського апеляційного суду від 23.05.2023 у справі № 592/9299/22 місця проживання дитини відповідача, разом з батьком — позивачем, не підтверджує здійснення ним самостійного виховання та утримання, а лише підтверджують дотримання ним цих обов'язків відповідно до закону. Суд звертає увагу що вказаною постановою суду, крім іншого, було встановлено: «відповідачка перешкод для спілкування з донькою та участі у її вихованні не має, проте через періодичні тривалі виїзди за межі України не має можливості забезпечити дитині належні умови для проживання навчання та розвитку». Із зазначеного вбачається, що батько приділяє більше уваги вихованню дитини й відповідальніше ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, піклується про доньку, забезпечує її одягом, харчуванням, засобами для розвитку, дитина перебуває на його вихованні та утриманні. Вбачається, що за час окремого проживання батьків і відповідно проживання малолітньої дитини з батьком в дитини сформувалося звичне для неї комфортне оточуюче середовище, стосунки у сім'ї добрі, дитина почувається впевнено». У цьому випадку відсутні будь-які належні та допустимі докази, що мати дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків або позбавлена батьківських прав, що б свідчило про самостійне виховання позивачем дитини віком до 18 років. Тобто для набуття статусу одинока матір, одинокий батько, необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини. З вказаних підстав, суд вважає правомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У ході справи №340/1244/24 від 11.04.2024 р. суд наголосив на тому, що проживання батьків окремо, визначення місця проживання дитини із батьком, не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дитини та бути підставою для відстрочки від мобілізації позивача відповідно до абз.5 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ. Стосовно тверджень позивача, що мати дитини проживає за межами України, самі по собі не свідчать що мати не приймає участь у вихованні та забезпеченні дитини, та не позбавляє права дитини перебувати також разом із матір'ю. На думку суду, законодавець, визначаючи підставою не призову на військову службу під час мобілізації — самостійне виховання дитини (дітей) віком до 18 років, мав на увазі ситуацію, коли батько є єдиним опікуном у дитини. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
У справі №320/7253/23 від 28.05.2024 р. суд відмовив у задоволенні позову позивачу, якому під час перетину державного кордону України відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу в перетині державного кордону на виїзд з України. Своє рішення суд обґрунтовує тим, що матеріали справи містять нотаріально посвідчений договір від 29.01.2022 між позивачем та його колишньою дружиною, яким закріплено місце проживання дитини, та врегульований порядок здійснення батьківських прав між батьками. Зокрема, як вбачається зі змісту договору, мати має право зустрічатися та без перешкод спілкуватися з дитиною. Відповідно до договору, мати взяла на себе зобов'язання брати участь у вихованні, матеріально забезпеченні та духовному розвитку, незалежно від стосунків із батьком. Суд констатує, що розірвання шлюбу та визначене місце проживання малолітньої дитини жодним чином не підтверджує факту самостійності виховання дитини одним із батьків.
Один із основних аспектів при ухваленні судового рішення щодо позбавлення матері батьківських прав на виховання дитини — так зване визначення факту самостійного виховання дитини батьком.
Згідно із ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жінки або чоловіки, які самостійно виховують дітей віком до 18 років, мають право на відстрочку від мобілізації. Ст. 164 Сімейного кодексу України визначає, що батьків можуть позбавити відповідних прав, якщо батько або мати: без поважної причини не забрали дитину з пологового будинку та протягом півроку не виявляли до неї батьківського піклування; не виконують свої обов’язки по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; мають алкогольну або наркотичну залежність; експлуатують дитину, примушують її до жебракування; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Здебільшого суд позбавляє батьківських прав через ухилення від виконання батьками своїх обов’язків по вихованню дитини. У законодавстві України відсутня юридична підстава для позбавлення батьківських прав у зв'язку з відмовою від дитини. Процес відмови від дитини є фактично неможливим згідно з чинним законодавством.
Факт розірвання шлюбу з матір'ю дитини сам по собі не є достатньою підставою для відстрочки. Для отримання відстрочки від проходження військової служби необхідно представити документальні підтвердження самостійного виховання дитини.
Наразі не є рідкісними випадки, при яких пари навмисно розривають шлюби з метою скористатися цією підставою для відстрочки. При цьому подружжя можуть не збагнути, що таким чином не доводиться факт відсутності участі матері в вихованні дитини або наявність у батька статусу батька-одинака. Після аналізу таких справ суд встановлює лише місце проживання дитини з одним із батьків, проте не визначає, чи має батько статус того, хто самостійно виховує дитину. Присутність матері за кордоном також не свідчить про факт самостійного виховання дитини батьком. Доведений у суді факт одноосібного утримання і виховання дитини (дітей) гарантує чоловікові право на отримання відстрочки. Після отримання рішення суду потрібно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою щодо надання такої відстрочки.
Проблематика використання процедури позбавлення жінок батьківських прав як механізму ухилення від мобілізації викликає серйозні питання в контексті прав дітей. Ця практика ставить під загрозу не тільки права і інтереси дітей, а також і права жінок. Застосування даної процедури суперечить головній меті інституту батьківства — захисту прав дитини. Позбавлення одного з батьків батьківських прав без належного обґрунтування стає порушенням їхніх прав.