Відповідно до ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України» повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Особа потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, — така норма закріплена в ч. 4 ст. 75 Сімейного кодексу України.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання у дочки, сина на утримання батьків можуть бути призначені за наявності юридичних складових сукупності певних умов, а саме: мати або батько не були позбавлені батьківських прав та не ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків; непрацездатність матері, батька; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.
Отже, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка, крім іншого, не забезпечена прожитковим мінімумом.
01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб (далі – прожитковий мінімум) у розмірі 2361 грн.
Потреба матеріальної допомоги (нужденність) полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв`язку з відсутністю пенсій (допомоги) чи їх низького розміру, а також у зв`язку із відсутністю у них інших джерел існування.
З практики адвокатського бюро: позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з сина. Проте обставини, викладені в позовній заяві, свідчили не тільки про відсутність нужденності позивачки, а, навпаки, стали доказом її розкішного життя — позивачка двох дорослих дітей, які їй допомагають в добровільному порядку, купу нерухомого майна, земельні паї, велике господарство, та допомогу від держави як пільгова категорія громадян.
Важливо пам’ятати, що сам факт непрацездатності батьків не є безумовною підставою для виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання — стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір`ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум.
Згідно з чинним законодавством держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб — пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при вирішенні спору необхідно враховувати розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Позивачкою разом із позовною заявою не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що розмір отримуваної нею пенсії та іншого доходу, є значно нижчим за розмір її щомісячних витрат. Інших доказів, окрім тих, якими підкріплюються факти про те, що позивачка не потребує грошової допомоги, позивачка не надала. Всі факти, що нею наведено у позовній заяві, свідчать про те, що позивачка живе у достатку та турботі близьких.
Стягнення аліментів з повнолітніх дочки, сина на утримання батьків можливе при доведеності одночасно всіх умов:
1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв’язків;
2) непрацездатність матері, батька;
3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Саме третя з цих умов була відсутня у позові позивачки. Оскільки факт непрацездатності не є безумовною підставою для виникнення у відповідача обов`язку надання матеріальної допомоги, позивач повинен довести необхідність отримання такої допомоги, чого позивачка не зробила в позовній заяві.
Як неодноразово у своїх ухвалах вказував Верховний Суд, необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо (постанови від 28.11.2018 р. у справі № 676/5118/16-ц, від 10.10.2018 р. у справі № 301/160/17).
Отже, один лише факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання — стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Що важливо зазначити, відповідно до ст. 205 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суди беруть до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Цю тезу наводить у своєму позові і позивачка, зазначаючи, що її дочка, на відміну від сина, піклується про неї. Із позовної заяви не можна було стверджувати, що всіх видів доходу, який вона отримує, не достатньо для проживання та покриття всіх витрат позивачки.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (наприклад, постанови від 10.10.2018 р. у справі № 301/160/17, від 16.04.2018 р. у справі № 759/1315/17) і, відповідно, підтримував суди попередніх інстанцій, які відмовляли в задоволенні позову, встановлюючи, що отриманий позивачем дохід, зокрема пенсія, забезпечує його/її прожитковий мінімум.
Згідно з чинним законодавством Україна як держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб — пенсією за віком, пенсією по інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при вирішенні спору необхідно враховувати розмір такого державного утримання і ставити його в залежність від прожиткового мінімуму. Так само доведенню підлягають реальна потреба в аліментній допомозі та наявність у позивача інших дітей, які мають можливість за своїм матеріальним станом і дієздатністю надавати таку допомогу.