Повідомлення про підписання угоди між Україною та Європейським Союзом про спільний авіаційний простір (в народі — Угода про відкрите небо) вселяє надію, що скоро і для українців відкриється авіаційна цивілізація, яка принесе легкість, доступність і безпечність пересування крізь хмари у сусідні цивілізовані краї.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Такі перельоти для всього розвиненого світу вже давно стали буденною справою, а в Україні (одній з небагатьох держав з власною потужною авіабудівною галуззю) громадяни 20 з 30 років незалежності мусили по півроку збирати гроші на політ у відпустку, бо ціни встановлював монополіст за принципом «перельоти — то для заможних». Ситуацію докорінно змінила не держава, змучена турботою про громадян і керована гуртами вірних слуг народу, які змінюють один одного в запеклих битвах (здебільшого поміж собою) за суспільне щастя. Свободу пересування небом подарували українцям підприємливі лоукостери — авіакомпанії, які за рахунок оптимізації витрат і організації перевезень запропонували уп’ятеро (а часом і вдесятеро) менші ціни на квитки. Вони переобладнують салони літаків і встановлюють цінову політику так, щоб можна було взяти більше пасажирів і менше багажу, економити на пальному, виплатах агентам і аеропортових зборах.
Лоукостери — це відповідь на потужний попит, який наростав ще у добезвізовій Україні за безроздільного панування національного авіаперевізника, котрий встановив бар’єр у $500 за квиток будь-куди у найближчому зарубіжжі, а що далі — то дорожче. Прийшли вони в Україну трохи пізно (першим — WizzAir у 2008 р.), адже, приміром, EasyJet та Ryanair працюють з початку 90-х.
Безкоштовно поруч не посадять
Істотно нижчі ціни на квитки в обмін на скромніший комфорт і відсутність «безплатних» додаткових послуг лоукостери врівноважили можливістю купувати ці послуги додатково, якщо вони потрібні: обирати місця в салоні літака, а не отримувати їх за незрозумілим алгоритмом, який чомусь завжди розсаджує попутників у різних кінцях повітряного судна; харчуватися в повітрі, якщо без цього не можна протриматися 2–3 години польоту; перевозити багаж.
Небюджетні авіаперевізники завжди включали ці елементи перельоту в тариф, і на реєстрації можна було попросити «посадити поруч», а лоукостери беруть за це гроші, й купляючи квиток, треба вирішити для себе, чи потрібний вам обід (сніданок) у повітрі, чи треба аж стільки багажу, і чи критично для вас спати увесь політ поруч. Придбати всі згадані опції можна при оформленні квитка чи при реєстрації, але слід мати на увазі, що місць для вибору до того часу істотно поменшає, ціна зареєстрованого багажу може зрости, а страви будуть дорожчі у разі замовлення вже на борту.
Додаткову оплату лоукостери беруть і за реєстрацію в аеропорту, тому слід реєструватися онлайн, до чого пасажира завчасно закликає SMS, електронний лист чи повідомлення в додатку. Або всі троє разом. Також варто роздрукувати посадковий талон, бо часом прикордонники нервують, вдивляючись у згаслий екран смартфона, а в деяких аеропортах (у Стамбулі, наприклад) просто вимагають роздрукований посадковий.
Оплату за квитки не повернуть
Врахувавши все зазначене під час купівлі квитка, слід пам’ятати, що після його замовлення і оплати можна буде лише змінити дату польоту, сплативши за це немалий збір, а от відмовитися і повернути гроші чи хоча б їх частину вже не вдасться. Єдиний виняток — відміна рейсу.
З лоукостерами у нас пасажири судяться нечасто. В системі Lex знаходимо всього кількадесят проваджень щодо всіх діючих в Україні бюджетних авіакомпаній, і майже всі — про розірвання договорів авіаперевезення і повернення оплати.
Як от у справі №753/19352/19, де позивач звернувся до суду з позовом до авіакомпанії про стягнення коштів за оплачені авіаквитки, бо після їх придбання йому стало відомо, що ухвалою про забезпечення позову Баришівського районного суду Київської області у справі №355/771/19 зупинено дію ліцензії авіакомпанії на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом. З засобів масової інформації позивач начебто дізнався про систематичні затримки рейсів у зв’язку з неналежним технічними станом літаків, а оскільки він мав запланований графік та заброньовані місця у різних закладах, то не хотів потрапити в ситуацію, пов’язану з затримкою певного рейсу. При цьому позивач твердив, що авіакомпанія не повідомила йому про умову, що квитки повернути неможливо.
Дарницький суд задовольнив позов, посилаючись на те, що доведення вказаних умов позивачу через офіційний сайт компанії не підтверджене під час розгляду справи, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в правила та тарифи. Київський апеляційний суд скасував це рішення та вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що інформація, розміщена на офіційному інтернет-сайті авіакомпанії, не є доказом належного повідомлення позивача про застосування тарифів як доказ, що повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони. Дії авіаперевізника відповідають п. 1 розділу V «Тарифи та збори» «Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», відповідно до якого правила застосування тарифів затверджуються авіаперевізником, оприлюднюються на його офіційному веб-сайті та мають бути доступні пасажирам для ознайомлення. Крім того, п. 3 розділу ХХVІІІ «Інформування пасажира» Правил визначено, що здійснюючи оплату квитка на рейс авіаперевізника, пасажир погоджується з усіма умовами договору повітряного перевезення та правилами авіаперевізника.
Отже, оскільки квитки були придбані позивачем за спеціальним тарифом, про що свідчить відмітка в квитках, та на умовах тарифу, яким не передбачається можливість повернення квитка до вильоту, в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову про стягнення вартості квитків. Тому незнання пасажира про відсутність можливості повернути вартість квитків не створює такої можливості, і в разі відмови від польоту гроші пропадуть.
В описаному випадку цікаво те, що позивач посилався на відомості про зупинення дії ліцензії авіакомпанії ухвалою Баришівського суду у справі №355/771/19. Ця ухвала заслужено стала помітним штрихом на портреті вітчизняного судочинства, адже нею суддя забезпечила позов у справі про захист прав позивачки у спосіб, яким можна було тотально паралізувати роботу авіакомпанії, знаючи, що таким чином ніяк не захищає права позивачки на випадок можливого ухвалення рішення на її користь, і ухвала суперечить положенню ч. 10 ст. 150 ЦПК України, згідно з якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом тотожні задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. І хоча апеляційний суд ту ухвалу скасував, а пізніше Вища рада правосуддя «скасувала ліцензію» самої судді (читайте: «Скайап — суддю звільнили з роботи» на порталі правових новин Lexinform), осад, як кажуть, лишився.
Якщо вартість квитків підлягає поверненню, то повністю й відразу
Однак у разі відміни рейсу самою авіакомпанією пасажирам повертають повну суму або пропонують збільшити компенсацію (приміром, додати 25% вартості скасованого перельоту в разі купівлі іншого), навіть незважаючи на надзвичайну ситуацію.
Приміром, у справі №753/3624/21 за позовом пасажира про стягнення з авіакомпанії коштів за придбані авіаквитки на скасований авіарейс той-таки Дарницький суд, з рішенням якого погодився й Київський апеляційний суд, постановив стягнути заборгованість у розмірі 3 999 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Авіакомпанія наполягала, що рейс не був скасований у розумінні «Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», а не міг бути виконаний через форс-мажорні обставини, якими є карантинні обмеження, встановлені постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 р. №211. Однак порушення вимог розділу 1 глави XVIII «Повернення платежів» Правил було встановлене, і ніякі доводи авіаперевізника змінити цього не могли. Повернення коштів авіаперевізник здійснює у день розірвання договору повітряного перевезення (пред’явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання авіаперевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане повітряне перевезення, оформлене електронним квитком), а у разі неможливості повернути кошти відразу — в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше, ніж протягом 7 днів (п. 5). Зарахування частини коштів на баланс пасажира таким поверненням не вважається.
Стикування не передбачається
Лоукостерів відрізняє й те, що вони не пропонують стикування, а тільки перельоти. Тому, плануючи пересадку, в т.ч. на рейс тієї самої авіакомпанії, треба мати на увазі кілька важливих обставини:
- багаж (якщо він у пасажира таки є) доведеться отримувати і знову здавати на наступний рейс;
- у разі затримки рейсу, яка спричинить запізнення на наступний рейс, гроші за наступний переліт повернені не будуть, бо встигнути на рейс — справа пасажира. На рейсах з пересадками небюджетних авіаліній у таких випадках пропонують зручну заміну, а часом і оплачену ночівлю в аеропортовому готелі, а у бюджетних — ні. Отже, плануючи пересадку, треба залишати резерв часу, в т.ч. на повторну реєстрацію й перевірку авіаційної безпеки;
- 3) пересадка на наступний рейс може бути пов’язана з необхідністю проходження візового контролю, адже з України лоукостери часом літають до малих аеропортів, де немає транзитної зони. У такому випадку треба мати транзитну або іншу візу (чи іншу законну підставу для в’їзду) в країну пересадки, інакше пересісти не вдасться.
В усьому іншому правила бюджетних і небюджетних авіакомпаній майже не відрізняються, нормативне регулювання для них одне («Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу»), а інструменти продажу послуг окремо від власне перевезення другі вже переймають у перших. Зокрема, на Economy Lite рейсах МАУ зареєстрований багаж треба оплачувати окремо, а пересісти зі звичайного крісла на порожнє, де більше простору для ніг, коштуватиме 35 євро, що дорівнює вартості квитка на Кіпр літаком Wizzair у зимовий період.
Отже, щоб скористатися основною принадою бюджетних авіаперельотів — помірною ціною, треба врахувати згадані тут особливості купівлі квитків і купляти їх за 90–45 днів до вильоту. Знаю це з власного досвіду та за відгуками інших любителів подорожей.