Розвиток маркетингу призводить до значного поширення та використання торговельними закладами подарункових сертифікатів. Турбота про клієнтів, комфорт і зручний спосіб здійснення дарунку близькій людині позиціонуються як ключові особливості сертифікатів. У результаті аналізу умов продажу та використання подарункових сертифікатів вимушені констатувати, що «емітенти» таких документів наразі не володіють спільною правовою визначеністю у природі таких об’єктів цивільного обігу. Торговельні заклади зазвичай обмежуються лише загальними правилами використання подарункових сертифікатів для споживачів. Ці правила не дають повного розуміння норм матеріального права, які потрібно застосовувати у таких правовідносинах.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для концептуальної визначеності у засадах використання подарункових сертифікатів спробуємо внести ясність до цивільноправової характеристики таких документів.
На початку розглянемо базове уявлення про функціонування системи обігу подарункових сертифікатів.
Етап І: торговельний заклад виготовляє та випускає подарункові сертифікати з різною номінальною вартістю. Кожний сертифікат має власний номінал, якот: 100 грн, 500 грн, 1000 грн тощо.
Етап ІІ: споживач придбає подарунковий сертифікат, сплачуючи його номінал. Надалі власник сертифіката зазвичай дарує його третім особам.
Етап ІІІ: фактичний утримувач подарункового сертифіката пред’являє його торговельному закладу, який «емітував» такий документ, та в межах його номіналу набуває товари відповідного закладу.
У означених відносинах виникає багато правових питань, зокрема: чи є подарунковий сертифікат товаром, чи не виконує торговельний заклад функції зберігача коштів, чи має нараховуватися відсоток за користування чужими грошовими коштами у випадку повернення сертифіката, чи не є подарунковий сертифікат платіжним засобом, чи потрібна згода на обіг подарункових сертифікатів тощо? Переконані, що ці та інші питання є актуальними для кожного правника, який у практиці є причетним до таких методів розвитку торгівлі.
Подарунковий сертифікат як документ, що підтверджує право вимоги
Розглядаючи наведені етапи обігу подарункових сертифікатів, з огляду на характеристику звичаїв та умов їх використання, доходимо висновку, що подарунковий сертифікат є документом, що підтверджує право вимоги його утримувача в наданні товару в межах номіналу такого сертифіката. Допускаючи та застосовуючи таке розуміння, усі етапи обігу подарункових сертифікатів є узгодженими із нормами цивільного законодавства та не суперечать їм.
Вбачаємо, що в системі обігу подарункових сертифікатів торговельний заклад зобов’язується надати будьякий товар зі свого асортименту в межах номіналу подарункового сертифіката будьякому пред’явнику такого сертифіката, а пред’явник подарункового сертифіката має право вимоги у цьому. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) [торговельний заклад] зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно) [товар], а кредитор [утримувач сертифіката] має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Після оплати подарункового сертифіката торговельний заклад є зобов’язаним у наданні товару в межах номіналу сертифіката, а покупець сертифіката має право вимагати надати товар у межах сплачених коштів. Торговельний заклад шляхом виготовлення та випуску подарункового сертифіката у цивільний обіг інтерполює право вимоги до власної особи в межах номіналу сертифіката.