11 лютого 2014, 14:15

Подарункові сертифікати

Правові засади випуску, обігу та використання

Опубліковано в №07 (401)

Сторінка 2 із 4
Віталій Крупельницький «АО «Глобал Адвокат» (аудиторсько-консалтингова корпорація «Глобал Консалтинг»)» Адвокат, старший юрист

За фактом оплати подарункового сертифіката та фактом його отримання покупцем відбувається укладення та виконання договору купівлі­продажу права вимоги. Операція з передачі права вимоги здійснюється шляхом передачі подарункового сертифіката як документа у власність покупця. Саме подарунковий сертифікат є висхідним доказом наявності у його утримувача права вимоги до торговельного закладу. Так, згідно ч. 3 ст. 656 ЦК України: «Предметом договору купівлі­продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі­продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом».


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Надалі первинні покупці подарункових сертифікатів здійснюють їх дарування на користь третіх осіб, які набувають право вимоги до торговельного закладу через отримання сертифіката. У цих правовідносинах належить застосовувати п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, згідно з нормою якої кредитор [первинний покупець сертифіката] у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Зауважимо, що відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Оскільки первісна купівля­продаж подарункового сертифіката відбувається у письмовій формі, шляхом оформлення чеку (зазвичай), тоді за формальною вимогою цивільного законодавства дарунок подарункового сертифіката має бути здійснено у письмовій формі, договором дарування. Зрозуміло, що у комерційній практиці торговельними закладами не оцінюється легітимність набуття подарункових сертифікатів їх утримувачами в цьому.

Окремого погодження або згоди торговельного закладу на передачу та можливий наступний обіг подарункових сертифікатів не вимагається, оскільки згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України: «Заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом».

Далі утримувач сертифіката має право на його реалізацію у «емітента» та в межах номіналу. Тобто утримувач має право отримати товари, вартість яких не перевищує суму коштів, яка була сплачена первинним утримувачем сертифіката в рахунок його набуття. На цьому етапі відбувається задоволення права вимоги утримувача сертифіката та припинення зобов’язання торговельної мережі шляхом його виконання
(ст. 599 ЦК України).

Але зазвичай утримувач сертифіката набуває товар на суму або меншу, або більшу від його номіналу. У випадку, коли утримувач набуває товар не у повному розмірі номіналу сертифіката, виникає питання щодо решти невикористаних коштів, які було сплачено за сертифікат. Очевидно, що зобов’язання торговельної мережі в межах невикористаних коштів не є виконаним. Тому в публічних офертах та умовах обігу подарункових сертифікатів суб’єкти господарювання передбачають умови про те, що у випадку набуття товарів не в повному розмірі сертифіката, сума коштів, яка не була використана за сертифікатом, поверненню не підлягає.

Застосування таких положень є допустимим та узгодженим із ч. 1 ст. 598 ЦК України, згідно з якою «зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом». Відповідно, якщо торговельною мережею було належно визначено умови про припинення зобов’язань закладу в частині не використаних коштів у публічній оферті, договорі або іншому правочині, який було акцептовано особою що придає подарунковий сертифікат, тоді зобов’язання у наданні товару, в межах не використаних коштів за сертифікатом, підлягають припиненню. Разом з тим, якщо означені положення не були прийняті утримувачем сертифіката, констатуємо, що торговельна мережа не є звільненою у зобов’язаннях стосовно решти невикористаної суми у сертифікаті.

У випадку, якщо утримувач сертифіката бажає придбати товар, вартість якого є вищою від номіналу сертифіката, покупець є вільним у доплаті за вартість товару, яка є більшою від номіналу сертифіката.

Сторінка 2 із 4
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати