Партнерка ЮФ «Сергій Козьяков та Партнери» Наталія ІСАХАНОВА переконана, що завжди можна знайти вихід навіть з безвихідної, на перший погляд, ситуації. Але для цього треба бути впевненим і вірити, що у тебе все вийде, та й трохи гумору ніколи не зашкодить. В інтерв’ю ми поговорили про вічні цінності та завжди актуальні проблеми, і не лише для успішних жінок: успіхи та невдачі в кар’єрі й особистому, чи варто ризикувати та як розвинути впевненість у собі, де шукати натхнення та що робити, коли опускаються руки.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Наталіє, коли Ви вирішили стати юристом-міжнародником і чому?
— Насправді це не була мрія дитинства, а лише збіг певних обставин, які визначили мій вибір на користь спеціальності «юрист-міжнародник». І звичайно, не обійшлося без юнацького романтизму та сильного бажання пізнавати нові країни і культури.
— Чи можна стверджувати, що Ви досягли всього, чого бажали? Ваші мрії здійснилися?
— Можу сказати, що досягла практично всього, чого бажала на цьому етапі життя. Але ніколи не зупиняюсь на досягнутому: коли досягаєш певної мети та омріяного, з’являються нові цілі та нові мрії... Цей процес нескінченний. Все залежить від твоєї особистої активності. Я впевнена, що зупинятися не можна, тому що саме процес реалізації цілей та мрій робить життя повним та насиченим. Людина повинна постійно розвиватися та удосконалюватися. Є просте правило, якому я слідую: ким би ти не був, будь кращим.
— Як Ви визначаєте для себе успіх?
— Успіх — це досягнення бажаного як в професійному, так і в особистому житті.
— Які особисті ресурси чи риси характеру допомагають досягти успіху у будь-якій справі?
— Мабуть, це наполегливість у набутті нових знань, в розвитку навичок і роботі над собою. Моє завтра має бути кращим за моє сьогодні. Хоча така стратегія життя є не найлегшою, але вона безпрограшна та мотивує на нові досягнення.
— Що для Вас означає невдача? Чи завжди маєте альтернативний план?
— Ніколи не думаю про невдачу, навіть якщо треба вирішити надскладне завдання. Саме страх невдачі робить мету недосяжною. Впевнена, що позитивне мислення в будь-якій справі — невід’ємна частина заряду на успіх. А альтернативний варіант вирішення питання — це така собі додаткова можливість, і вона має бути завжди. Якщо основний план не вдався, звертаєшся до альтернативного. Він теж може не спрацювати, але ти завжди маєш бути впевнений, що використав усі можливості.
— Який погляд на життя у Вас переважає (оптимізм/песимізм)?
— Безперечно, оптимізм. У моєму житті було багато складнощів, але я завжди йшла, не зупиняючись, до кінця, використовуючи наявні можливості. Були ситуації, коли я програвала, наприклад, боротьбу за життя улюблених близьких людей, але я знаю, що не опустила руки, а зробила все, що було в моїх силах. І що б не трапилось, я завжди вірю в себе, в завтрашній день і в те, що роблю. Мій батько казав: «З кожної складної ситуації є вихід. Якщо ти не можеш його знайти, створи його сама».
— Ви провідна чи ведена?
— Залежно від бажання та ситуації. Мабуть, у професійному житті провідна, а в особистому — ведена.
— Чи необхідно, на Ваш погляд, ризикувати?
— На мій погляд, ризик має бути виправданий тією метою, заради якої ви йдете на нього. Ризик полягає у спробі зробити щось справді складне, щоб зрозуміти, на що ти здатен. Але не слід дуже засмучуватися, якщо ви зазнаєте невдачі. Перемога залежить від багатьох факторів, крім ваших знань, навичок та талантів.
— Чи завжди Ви відкриті для оточуючих і чи є це запорукою успіху?
— Безперечно, відкритість і доброзичливість — це складові успіху. Але обов‘язково слід розвивати в собі здатність розбиратися в людях і вміння підтримувати внутрішню захищеність. Я вважаю себе досить відкритою людиною для оточуючих, але повністю відкритою можу бути лише з тими людьми, яким довіряю і в яких упевнена.
— Можете охарактеризувати себе у декількох словах?
— Цілеспрямована, впевнена, наполеглива, надійна...
— Ви говорили про впевненість, але чи завжди були впевненою в собі людиною? Чи є універсальні рецепти для розвитку впевненості в собі?
— На мій погляд, впевненість — це не риса, з якою людина народжується і яка передається з генами. Мабуть, це віра в себе — позитивна оцінка своїх знань, навичок, можливостей при виконанні завдань, досягненні поставленої мети тощо. Ви самі визначаєте, вийде у вас щось чи ні. Нашій волі підпорядковано набагато більше речей, ніж ми звикли думати. Слід перестати бачити обмеження там, де їх немає. Вважаю, що набути впевненості можна, лише працюючи над собою: розширюючи свій світогляд, розвиваючи навички, поглиблюючи знання, займаючись спортом… У цьому і полягає універсальний рецепт.
— Дисципліна, зібраність і здатність багато встигати… Чи властиві Вам ці якості? Як людина має досягати поставленої мети?
— Так, це все про мене. Взагалі без цих якостей неможливо стати хорошим юристом. Особливо в наш час — час жорсткої конкуренції на ринку юридичних послуг. Коли є мета, це вже добре, але цього недостатньо. Слід пам’ятати, що в більшості ситуацій ніхто не прийде і не допоможе в досягненні мети. Треба чітко розуміти, що досягнення мети потребує саме вашої активності, і ви чітко повинні уявляти, які кроки необхідно зробити, щоб її досягти. Якщо такого розуміння немає, досягти мети неможливо.
— За родом діяльності Вам доводиться багато спілкуватися з колегами, клієнтами тощо. Яким чином людина може відчувати себе комфортно, спілкуючись з новими людьми, налагоджуючи ділові стосунки?
— Дійсно, юридична професія нерозривно пов’язана зі спілкуванням з великим колом людей, у т.ч. з колегами та клієнтами, і від ефективності цього спілкування також залежить успіх у професії. Таке ефективне спілкування потребує певних навичок, включаючи здатність говорити коротко і по суті, висловлювати свою думку максимально переконливо, вміння слухати співрозмовника і ставити уточнюючі запитання, гнучкість, вживання професійної термінології, коли це доречно, відмова від вживання іншомовних слів (ваш співрозмовник може не знати іноземної мови, що поставить його в дискомфорту позицію), контроль над емоційною напругою та ін. І не варто забувати про правила етикету та ввічливості.
— Вам подобається Ваша професія? Якщо так, то що потрібно для того, щоб займатися тим, що подобається?
— Звичайно! Якщо людина займається улюбленою справою, вона щаслива, а щасливі люди завжди успішні. Наше життя безпосередньо пов'язане з обраною професією. Саме цілеспрямованість у виборі професії та подальше наполегливе опанування професійних висот в кінцевому рахунку приведуть до щасливого, комфортного і повноцінного життя. Усі завжди бачать лише результат (професіоналізм, визнання клієнтів, повагу колег, бездоганну репутацію, комфортне життя, цікаві хобі, гарний вигляд), але за всім цим стоїть щоденна важка праця, а також велика відповідальність за те, що робиш. На мій погляд, кожна людина має певні таланти та здібності. Просто потрібно знайти ці таланти, реалізувати здібності та бути послідовним і наполегливим у їх реалізації.
— На кар'єрному шляху у Вас, звичайно, були складні моменти. Що допомагало їх долати?
— Так, якщо ви йдете по кар’єрному шляху, неможливо не наразитися на складнощі. Але до їх подолання завжди слід підходити розумно, відключивши емоційну складову. Іноді це зробити дуже нелегко, але я впевнена, що навіть якщо тебе збили з ніг, встань і продовжуй свій шлях. Падаючи і встаючи, ти зростаєш.
— Що Ви думаєте в цілому про кар’єру в житті жінки? Яке місце займає робота у Вашому житті?
— Перефразую Чехова: у жінки має бути все прекрасне: і кар’єра, і особисте життя, і захоплення... Для мене професійна діяльність і особисте життя не є конкурентами, вони доповнюють одне одного. У часи різноманітних технологій дуже важко розділити професійне та особисте життя, але знайти баланс в силах кожної людини. І я дуже вдячна своїм партнерам по бізнесу, а також своїй родині і близьким людям, що вони мене підтримують та допомагають досягти такого балансу. Я завжди намагаюся зосередитись на тому, що мені дійсно цікаве, що я люблю і що у мене добре виходить як у професійному, так і в особистому житті, залишивши вирішення решти питань тим, хто в них краще розбирається і у кого це краще виходить.
— Ви вже багато досягли у своїй професії. Чи змінило Вас визнання з боку клієнтів і колег?
— Вважаю, що ні. Визнання у професійній сфері є лише лакмусовим папірцем успішності. Однак не менш важливими складовими успішної кар’єри є задоволення своєю роботою та ступінь реалізації особистого інтелектуального і творчого потенціалу.
— Чи доводилося Вам переступати через свої принципи у професійній діяльності?
— Принципи на те й принципи, щоб їх не переступати. Поки ви залишаєтеся вірними своїм життєвим принципам, ви будете знати, що робите все правильно. Ось декілька правил, яких я дотримуюсь у роботі: не працюю з людьми, яким не довіряю; не даю порожніх обіцянок; не беру справи, які не відповідають моїм внутрішнім переконанням; не порушую принципів чесної конкуренції.
— Якими якостями має володіти юрист, щоб працювати з Вами?
— Для мене важливі не лише професійні якості юриста та його бажання розвиватися, а й його особисті якості, такі як порядність, надійність та відповідальність.
— Яка частка везіння у Ваших успішних проєктах?
— Не заперечую, що в успішних проєктах завжди є певна частка везіння, але коли працюєш над проєктом, ти над цим не замислюєшся, а просто йдеш до поставленої мети. Якщо не працювати і не докладати зусиль для реалізації задуманого, на везіння можна не розраховувати. Везіння — це така собі проєкція того, що ви робите і скільки зусиль докладаєте.
— Чи є у Вас життєвий девіз?
— Переконана, що немає ніякого сенсу щось робити, якщо не плануєш робити це належним чином.
— Чи бувають моменти, коли Вас залишає натхнення на професійному шляху?
— Так, бувають. І в такому випадку потрібне «перезавантаження». Найкраще для цього — подорож до нових місць. Як писала Анна Ахматова, немає нічого більш корисного для нервів, ніж побувати там, де ніколи не був.
— Чи є у Вашому оточенні люди, на яких можна покластися?
— Перш за все, це друзі. Мої друзі — це моя неймовірна сила, моя надійна підтримка, і зараз я напевне знаю, що заради мене вони можуть змусити мінливий світ «прогнутися» під мене.
— Сформулюйте своє бачення життя, бізнесу, сім'ї, партнерів по бізнесу в декількох словах.
— Життя має бути активним, бізнес — успішним, сім'я — дружною, партнери — надійними.
— Які рекомендації можете дати тим, хто тільки починає розвивати юридичну кар’єру?
— Хочу порадити бути цілеспрямованими, наполегливими, впевненими в своїх силах, позитивно налаштованими, а також співпрацювати дійсно з професіоналами, знання та досвід яких зроблять їх вступ у професію більш цікавим та захоплюючим. Тоді життя відкриє перед ними безліч необмежених можливостей.
— Яке напуття Ви дали б тим, хто хоче змінити своє життя на краще?
— Життя на боці сміливих, активних та цілеспрямованих. Завжди дуже складно зробити перший крок і повірити у власні сили, не робити один крок вперед і два назад, а вперто йти до наміченої мети. Плануючи змінити своє життя, слід конкретизувати власні плани і чітко встановити строки. Роблячи нові кроки, важливо не оглядатися на своє минуле і не шкодувати про рішення круто змінити життя. Йти вперед і домогтися успіху!
— Що Вас надихає?
— Моє оточення і мої захоплення.
— І наостанок. У кожного юриста є якісь смішні історії з юридичної практики. Чи є така у Вас?
— Одного разу на зорі моєї юридичної практики у рамках супроводу зовнішньоекономічного проєкту необхідно було доставити у Київ арештоване майно клієнта (арешт був накладений у рамках виконавчого провадження) у вигляді 12 фур (силові тягачі з причепами), що знаходилися на штрафних майданчиках у різних куточках України. Така «важлива» місія була доручена клієнтом мені як керівнику проєкту. Клієнт надав усі необхідні документи, водія, і ми з ним та з моєю колегою відправились до Одеси звільняти з-під арешту одну з фур. Після оформлення документів в Одесі нас доставили на штрафмайданчик десь у Одеській області, де знаходилась арештована фура.
Правду кажучи, місце було дуже живописне: «безкрайній степ, степ безлюдний» з повною відсутністю ознак цивілізації, включаючи мобільний зв‘язок. Цю картину доповнював штрафний майданчик з огорожею з сітки рябиця з єдиною фурою та будкою охорони без охорони. Водій перевірив технічний стан фури і з розчаруванням повідомив, що акумулятор повністю розряджений, тож нам треба чекати на технічну допомогу. Це означало відсутність можливості швидко залишити настільки живописну місцевість. Я розуміла, що єдиним шансом прискорити наше повернення є пошук на просторах безкрайнього степу вантажної машини для підзарядки акумулятора фури. Незважаючи на повну непридатність нашого одягу для прогулянок по степу (строгий варіант корпоративного дрес-коду, що був розбавлений туфлями-лодочками на шпильці), я вирішила спробувати знайти вантажну машину, рухаючись у бік, з якого ми, імовірно, приїхали, і виборюючи кожний крок у степного покрову.
Бажання запобігти «райдужній» перспективі провести кілька незабутніх днів у степу, поки колеги та клієнти не почнуть турбуватися через нашу довгу відсутність і неможливість зв’язатися з нами, надавало додаткових сил. Отже, не втрачаючи надії, я продовжувала свій тернистий шлях… Раптом на тлі випаленої безжальним сонцем трави десь далеко з’явилася точка, яка з кожним пройденим метром набувала обрисів трактора. «Bingo!» — промайнуло у мене в голові, і світ навколо став більш кольоровим. Коли я досягла бажаного об’єкту, з нього на мене ошелешено дивилися дві пари чоловічих очей, як на дівчину, що йшла не по степу, а по воді… Німа сцена. Зрозуміло, що в тракторах я розбиралася погано, але логіка підказувала, що акумулятор у трактора має бути. Набравши повітря для зворушливої та безапеляційної промови, я звернулася до потенційних рятівників мене і майна клієнта: «Хлопці, без вашої допомоги ніяк. Тут поблизу стоїть моя фура з розрядженим акумулятором. Треба підзарядити». Хлопці, відійшовши від шоку з приводу побаченого і почутого, погодилися допомогти «щасливій» володарці фури, а після того, як фура завелася, порадили мені бути більш уважною до технічного стану машини, на якій вирушаю в подорож. Ця історія про те, що з будь-якої, навіть найскладнішої ситуації завжди можна знайти вихід. Але для цього треба бути впевненим і вірити, що у тебе все вийде. Та й трохи гумору ніколи не зашкодить.