Віталій БОБРИНЬОВ, керуючий партнер PRAGNUM, про роботу компанії під час війни, новий досвід, бутиковий підхід до клієнта, формування проєктних команд і юридичний екшн.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Якими були роки великої війни для PRAGNUM? На якому рівні вдалося зберегти потенціал? Як працює команда зараз?
— Ми не були готові до великої війни, я особисто не вірив у її початок. 23 лютого 2022 року на останній довоєнній зустрічі з одним із клієнтів ми переконували один одного в тому, що її початок абсурдний і не має жодного сенсу, наводячи, на наш погляд, цілком переконливі геополітичні аргументи. Такий собі сеанс взаємного самозаспокоєння.
Із березня до квітня 2022 року наша активність впала десь на 70%, робота велася переважно з іноземними клієнтами за попередньо погодженими проєктами. Напевно, у цьому одна з переваг роботи з глобальними компаніями — інерційність роботи й відсутність значного впливу ситуацій на локальних ринках на загальний стан клієнта.
Із травня 2022 року наші українські клієнти почали про себе нагадувати, і ми поступово відновили свою діяльність. У червні почали повертати співробітників. Ідею відмовитися від офісу навіть не розглядали, для нас він був і залишається «пунктом незламності». Загалом, попри особисту помірну публічність, я прихильник роботи в єдиному просторі, це заряджає, дає почуття підтримки та забезпечує синергію у роботі. До кінця 2022-го ми відновили нашу продуктивність на 70%, до кінця 2023 року почали перевищувати довоєнні показники, і це з урахуванням того, що штат фірми скоротився на 30%.
— Чи змінилася ваша роль як партнера за цей час? Які для вас найбільші виклики через війну зараз? Як ви їх розв’язуєте? Що для вас у пріоритеті та є особливо важливим?
— Я став приділяти більше уваги безпеці співробітників і стабільності компанії загалом. Намагаємося підтримувати атмосферу впевненості у завтрашньому дні — те, чого не вистачає під час війни. Знаходимо можливості для відпочинку та переключення з робочих питань і повітряних тривог. Наголошуємо на поглибленні відносин із наявними клієнтами, а не на залученні нових. Основна мета зараз — сталий розвиток.
Ми організували максимально комфортні умови в нашому офісі як для роботи, так і для відпочинку. Є все необхідне для безперебійної роботи, зокрема електрика, інтернет і бомбосховище. І звісно, чудові панорамні види на Київ — для підняття бойового духу.
— Які зміни відбулися у профільних практиках? Яких справ/кейсів побільшало? На чому зараз зосередилися? Що на стопі, а що працює?
— За підсумками 2,5 років війни ми не бачимо принципових змін у наших профільних практиках. Можливо, тому, що ми завжди фокусували увагу на тих проблемах і методах їх розв’язання, які поза часом. Як і раніше, сповідуємо персоналізовану максимальну залученість і бутиковий підхід до справ клієнтів.
У зоні нашого професійного інтересу — складні конфліктні ситуації-юридичний екшн. Так, це іноді виснажує, позбавляє здорового сну та апетиту, але у нас практично немає рутини, нам ніколи не нудно, і я впевнений, що нас точно не замінять роботи.
Ключові наші напрями: судові спори, кримінальні справи та банкрутство. Суб’єктивно їхній обсяг не змінився. Деяких клієнтів ми ведемо з поточних юридичних питань, виконуючи, по суті, роль зовнішнього юрдепартаменту, хоча внутрішні юрвідділи або інхаус-юристи є у всіх наших клієнтів. Нам у цьому випадку передаються питання, які потребують спеціальних знань і досвіду.
На стопі, а радше на паузі, проєкти, пов’язані з будівництвом. Є девелопери, які продовжують роботу і навіть запускають нові забудови, проте про довоєнні масштаби говорити поки що не можна. Це стосується, мабуть, взагалі інвестиційного клімату, якщо йдеться про гроші приватних інвесторів. Виокремити можу хіба угоди із землею — за час війни ми супроводжували не один такий проєкт, зокрема для наших іноземних клієнтів.
— Які виклики стоять сьогодні перед бізнесом? Як працює зараз МСБ, який його реальний стан?
— Наші клієнти — це середній і великий, переважно іноземний, бізнес.
Суть підприємництва — у здатності розв’язувати нескінченну кількість проблем, не втрачаючи при цьому ентузіазму. Принаймні поруч із нами саме такі люди. Вони не скаржаться на обставини, а методично щодня шукають рішення, які врешті-решт роблять наше життя краще, задовольняючи запит споживача.
Серед основних проблем — насамперед мобілізація та бронювання співробітників. Це сфера, де поки що відсутні чіткі усталені правила, має місце суб’єктивний людський чинник. Як наслідок, складно давати клієнтам дорожню карту розв’язання тих чи інших проблем. Бізнес чекає і сподівається на економічне бронювання, і від себе скажу, що воно справді могло б стабілізувати діяльність багатьох українських підприємств і підвищити їхню конкурентоспроможність на світовому ринку.
На наш подив, попри війну, не зменшився тиск на бізнес з боку правоохоронних органів. Справи так само заводять «під копірку», і ми бачимо всі ознаки того, що ніхто не розраховує на судову перспективу та вироки у цих справах. Як результат, український бізнес, поряд із зовнішнім ворогом, змушений витрачати ресурси на боротьбу з внутрішнім.
— Чи змінилися запити від бізнесу за останній рік? З якими запитами найчастіше звертаються компанії? З якими клієнтами зараз працювати найважче?
— Ми ведемо кілька проєктів, пов’язаних з оборонною промисловістю. Йдеться про виробництво дронів, засобів РЕБ, військового спорядження. Багато клієнтів хочуть цим займатися, готові в це інвестувати, залучати іноземних партнерів, але стикаються з проблемами нормативного регулювання та оподаткування цієї сфери, тому нам доводиться боротися з держорганами за можливість зміцнювати нашу обороноздатність.
Як і раніше, активний кримінальний напрям — обшуки та арешти майна підприємців не зупиняються ні на хвилину. Один із останніх кейсів — кримінальне переслідування за фактом несплати великим металопереробним заводом понад 100 млн грн податків. Як це водиться, справа базувалася навіть не на результатах податкової перевірки, а на деяких аналітичних записках правоохоронців. Ми, зі свого боку, ініціювали незалежне експертне дослідження, яке підтвердило як реальність господарських операцій, так і відсутність будь-яких порушень щодо сплати податкових зобов’язань.
Супроводжуємо справи про банкрутство, в нашій практиці це переважно інструмент повернення «безнадійних» боргів і розв’язання корпоративних конфліктів.
Безумовно, окремий пласт роботи — компенсація збитків внаслідок російської агресії. У нас є клієнт — німецька компанія, яка збудувала готель в Одесі на самому березі моря, ракетним обстрілом було знищено два з 12 корпусів готелю. Зараз у межах кримінального провадження проводяться експертизи з метою визначити розмір збитків, і надалі буде ініційовано судовий процес про їх стягнення з країни-агресора. Один із найважливіших для нас напрямів — атомна енергетика. Ми супроводжуємо відносини між лідерами цієї галузі, зокрема із компанією Westinghouse. Для нас це не лише професійний інтерес, а й усвідомлення важливості внеску в енергетичну безпеку країни.
— Які інструменти використовуєте для залучення нових клієнтів?
— Як я вже казав, сьогодні ми насамперед поглиблюємо та розширюємо стосунки з нашими постійними клієнтами. Нові клієнти приходять до нас за рекомендаціями, тому просто намагаємося бездоганно, наскільки це можливо, виконувати свою роботу.
— Зараз ринок структурується і формуються нові тенденції. Назвіть три-п’ять ключових трендів, які вплинуть на юридичний ринок у 2025 році.
— Подальша автоматизація найпростіших юридичних функцій і використання інструментів штучного інтелекту.
Підвищення цін на якісні юридичні послуги, оскільки собівартість часу юриста хорошого рівня постійно зростає.
Розмиття спеціалізації юристів як такої. Ринок і запити клієнтів у воєнний час настільки хаотичні, що вузька спеціалізація стає збитковою як фінансово, так і з погляду професійного зростання. Як фірма, що донедавна мала вузьку судову спеціалізацію, ми розв’язуємо цю проблему шляхом формування проєктних команд, де кожен адвокат бере на себе питання, в якому має відповідну експертизу.
— Зараз у бізнес приходить нове покоління, як воно змінює ринок праці?
— Нещодавно ми закрили вакансію помічника юриста. Чесно кажучи, у мене були не дуже оптимістичні очікування щодо рівня знань і бажання молодих спеціалістів системно працювати. Однак ці очікування не справдилися. Більшість претендентів виявилися серйозними та залученими спеціалістами, амбітними, з великими планами на майбутнє, попри війну. Тому я вірю в те, що нове покоління змінить ринок праці лише на краще.
— Насамкінець два філософські запитання до вас як до керівника компанії: у чому феномен сучасного лідерства на юридичному ринку?
— Для мене лідерство — це завжди готовність брати на себе відповідальність. Лідерство є однією із головних цінностей PRAGNUM. Ми відповідаємо за свої рішення та наші справи передусім перед собою. Нема кращого критика, ніж ти сам. На українському юридичному ринку є багато дійсно успішних компаній із відмінною експертизою та яскравими проєктами, але тільки вони самі всередині можуть визнати, чи є вони лідерами, чи ні. На мій погляд, це не про зовнішні атрибути, а про суб’єктивне сприйняття своєї ролі. І, маю визнати, що воєнний стан для всіх нас позначається на баченні довгострокової перспективи і сприйнятті себе як лідера.
— Які перспективи розвитку України ви бачите? Як змінюватиметься бізнес після війни?
— Я вважаю Україну найкращою країною, а Київ — найкращим містом у світі. У нас чудові люди, культура, природа. Ми розвиваємося, запозичуємо все найкраще, що є у світі, збагачуючи це своїм колоритом. Є й проблеми, які вже стали національною традицією, але у тій чи іншій формі вони є у всіх країнах. Ми обов’язково відновимося, засвоїмо цей історичний урок і станемо сильнішими як у військовому аспекті, так і національно-культурному.
— Поділіться, будь ласка, планами на майбутнє. Що найважливіше і найголовніше у найближчій перспективі?
— Для PRAGNUM — це сталий розвиток. Я ніколи не зупиняюся на досягнутому, але не тому, що мені завжди мало, а тому, що для мене робота є частиною фундаментального сенсу життя. Я б працював, навіть якби мені взагалі не треба було б заробляти. У роботі я реалізую себе, свій потенціал, втілюю своє бачення світу й бажання його у чомусь змінити. Напевно, найголовніше для мене — зберегти такий підхід до життя, попри зовнішні обставини.