Про специфіку розгляду спорів, що виникають з контрактних правовідносин в умовах економічної кризи, що наразі триває в Україні, «Юридичній газеті» розповіла суддя Вищого господарського суду України Ірина КОНДРАТОВА
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Пані Ірино, на Ваш погляд, що є основною причиною, через яку сторони за договором купівлі-продажу звертаються до суду?
– На мій погляд, найбільше спорів, що виникають з договорів купівлі-продажу, пов'язані з невиконанням або простроченням виконання зобов'язання покупцем щодо сплати грошових коштів за товар. Коли в країні виникають кризові ситуації (як-то збільшення інфляції, знецінення національної валюти, скорочення доходів суб'єктів господарювання, тощо) значно зростає кількість справ у спорах, що виникають під час укладення, зміни та розірванні господарських договорів, справ у спорах про визнання договорів недійсними. Ці справи, як правило, не мають під собою жодного правового підґрунтя і спрямовані здебільшого на відтягування строків розрахунків за договором, звільнення від виконання зобов'язання або від відповідальності за порушення зобов'язання, тощо. У такий спосіб сторона намагається розділити наслідки власного комерційного ризику з іншою стороною.
– У чому полягають основні складнощі під час розгляду спорів, що виникають з договірних правовідносин?
– Складнощі під час розгляду спорів, що виникають з договірних правовідносин, пов'язані переважно з низьким рівнем юридичної грамотності договорів, і як наслідок – різне розуміння сторонами змісту договору. Зазначу, що недосконала якість та невиправдана ускладненість сучасного законодавства, коли дві, три і більше норм регулюють одне і те саме коло споріднених суспільних відносин, також викликає труднощі правозастосовчої практики. Але суди зобов'язані застосовувати те законодавство, яке є. Тому пленум Вищого господарського суду України приймає постанови, які містять керівні роз'яснення щодо застосування норм права у тих чи інших відносинах. Ці роз'яснення, звісно, мають рекомендаційний характер, але вони мають величезне значення для одноманітного розуміння судами та сторонами положень закону та формування стабільної судової діяльності.
– Яким чином, на Ваш погляд, вплине політична та економічна ситуація в країні на кількість договірних спорів, зокрема: купівлі-продажу?
– Якщо порівнювати статистичні показники господарських судів за 2013-2014 рр., то кількість справ, що виникають у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договорами купівлі-продажу, поставки та послуг, у 2014 р. значно зменшилось (у 2013 р. – 72269 справ, в 2014 р. – 59711 справ). Але слід враховувати, що в 2014 р. у статистичних показниках не враховуються дані господарських судів Криму. У процентному відношенні кількість справ цієї категорії до загальної кількості спорів, що були передані на розгляд господарських судів першої інстанції, збільшилась з 48 % до 53 %. Отже. є тенденція щодо збільшення таких спорів. Причинами збільшення кількості позовів цієї категорії спорів є погіршення фінансово-економічної ситуації в країні..
– У зв'язку з теперішніми подіями в Україні, чи є необхідність вносити зміни до законодавства щодо визначення форс-мажору?
– З 15.10.2014 р. набув чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. №1669-VII. (далі – Закон), яким Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" доповнено ст. 141, в якій надано визначення форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Ці зміни у законодавстві, як раз і пов'язані з теперішніми подіями в Україні. Формулюючи поняття "форс-мажорні обставини", законодавець визначив, що це поняття є тотожним поняттю "обставини непереборної сили". Необхідно звернути увагу на те, що у Цивільному та Господарському кодексах України немає поняття "форс-мажорні обставини" і надається лише визначення поняттю "непереборної сили". До того ж це поняття у кодексах має деякі відмінності та неузгодженості. Так, у ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за цих умов подія, а у ГК України, як і у Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні", – надзвичайні і невідворотні обставини за цих умов здійснення господарської діяльності. Отже, за ЦК України для визнання події непереборною силою достатньо наявність однієї з ознак: надзвичайність або невідворотність, за ГК України – наявність цих двох ознак є обов'язковими. Крім того, за ЦК України непереборною силою є подія, а за ГК – обставини. Ці неузгодженості можуть породжувати спір між суб'єктами господарювання, а тому вважаю, що доцільно було б внести відповідні зміни до законодавства.