Два роки тому українські громадяни вийшли на столичний Майдан, аби заявити протест проти свавілля окремих представників владних інституцій, у тому числі й володарів мантій. Одразу після буремних подій нова влада, намагаючись задовольнити запит суспільства, ініціювала прийняття Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», яким, зокрема, був створений новітній для держави орган з перевірки законників – Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Протягом року громадяни, які не знайшли порозуміння з Фемідою під час акцій протесту, мали змогу поскаржитись до цього органу. Перевіряючи скарги, члени ТСК перевіряли діяльність суддів щодо ознак порушення професійної присяги та направляли відповідні висновки до Вищої ради юстиції.
Сьогодні, незважаючи на титанічну роботу «очищувальників», запит на справедливе та неупереджене судочинство і досі є актуальним. На практиці виявилось, що висновки ТСК не можна сприймати як «істину в останній інстанції», а судді подекуди й самі потребують захисту від розлюченої громадськості.
ПРО ТЕ, ЧИМ КЕРУЄТЬСЯ ВРЮ, РОЗГЛЯДАЮЧИ ВИСНОВКИ КОМІСІЇ, ТА ЧОМУ СКАРЖНИКИ НЕ ЗАВЖДИ ЗАДОВОЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТОМ ТАКОГО ПЕРЕГЛЯДУ, РОЗПОВІВ «ЮГ» ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ВРЮ ОЛЕКСІЙ МУРАВЙОВ.
- Олексію Валентиновичу, сьогодні ВРЮ продовжує розглядати висновки ТСК. За великою кількістю висновків позиція Ради відрізняється від позиції Комісії – Рада не вбачає порушення присяги у діяннях, вчинених володільцями мантій під час відправлення правосуддя. Чим можна це пояснити? Чи можна вважати ТСК занадто суворою до служителів Феміди, або ж на той момент Комісія намагалась задовольнити запит суспільства?
- У нас із ТСК немає принципових розбіжностей. Всього до Ради було передано 41 висновок Комісії стосовно 46 суддів. За 29 матеріалами ВРЮ прийняла остаточне рішення. У 21 випадку Рада погодилась із позицією ТСК і рекомендувала звільнити суддів за порушення присяги. У 7 випадках Рада дійшла висновку про наявність менш значних порушень та направила матеріали до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для вирішення питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. І лише у 1 справі Рада не виявила порушень і, відповідно, підстав для притягнення судді до відповідальності.
Окремі розбіжності у висновках Комісії та Ради, вочевидь, мали місце через істотну відмінність процедури розгляду скарг. Річ у тому, що діяльність ТСК обмежувалась лише перевіркою певних матеріалів, представлених заявником на її розгляд. Ми знаємо, що у деяких випадках ТСК вимушена була послуговуватись переважно інформацією, наданою скаржником, оскільки судді, «обвинувачені» у порушеннях, часто не з’являлись на засідання ТСК чи-то через недовіру до цього органу, чи-то через побоювання громадської активності. Зазначене ставило «обвинувачів» та «обвинувачених» у нерівні умови, що ускладнювало дослідження представлених відомостей.
Понад те, через брак часу або через недостатність повноважень окрема інформація взагалі не була перевірена Комісією, що призвело до деяких казусів. Скажімо, досліджуючи 3 матеріали ТСК, ми виявили, що вони базувались на скаргах, що надійшли від неіснуючої особи.
- То чи не було створення Комісії «зайвим», популістським кроком нової влади?
- Відповідно до Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», ми вважаємо розгляд матеріалів за висновками Комісії спеціальною процедурою, де стадія перевірки заяв фактично здійснювалась ТСК. За результатами цієї перевірки Рада, відповідно до своїх повноважень, визначених чинним законодавством, відкриває дисциплінарне провадження. Комісія таких повноважень не мала, а тому ні тоді, ні зараз, незважаючи на розчарування заявників, не можна говорити про те, що її висновки повинні сприйматись як остаточні.
Незважаючи на роботу, здійснену ТСК з дослідження наданої інформації, Рада, відкриваючи дисциплінарне провадження, проводить перевірку, як це визначено законом та регламентом. Під час цієї перевірки ВРЮ має доступ до більшого обсягу інформації, хоча б тому, що, на відміну від висновків Комісії, які не мали жодних правових наслідків для суддів, рішення ВРЮ наділені зовсім іншим статусом, тож судді беруть активну участь у дисциплінарному провадженні шляхом надання письмових та усних пояснень.
- А чи не занадто тривалою є процедура розгляду, адже від Революції Гідності минуло 2 роки, а відчутних результатів очищення судової системи і досі немає?
- Необхідно розуміти, що є ті чи інші суспільні запити, а є правові принципи, яких ми маємо дотримуватись, вибудовуючи правову державу. Досліджуючи матеріали стосовно того чи іншого судді (і не лише матеріали, передані ТСК), ми маємо бути максимально об’єктивними у своєму рішенні. А тому ми повинні вжити всіх заходів, аби обидві сторони провадження отримали змогу надати всю інформацію, яку вважають за необхідну. Звісно, законом визначені часові межі дисциплінарного провадження, однак слід розуміти специфіку суддівської роботи. Судді не звільняються від виконання своїх професійних обов’язків у зв’язку з участю у провадженні, тож дата засідання ВРЮ часто припадає на дату проведення судового засідання і суддя не має змоги прибути до Ради особисто. Отже ми переносимо розгляд, аби суддя міг особисто викласти бачення ситуації.
- А хіба недостатньо письмових пояснень, які зобов’язаний надати володілець мантії?
- Звісно, письмові пояснення є необхідними, адже у них судді мають змогу чітко викласти хронологію подій, сформулювати свою позицію та підкріпити її посиланнями на законодавчі приписи і норми міжнародних актів тощо. До таких пояснень можна звернутись у будь-який час, якщо у членів Ради виникне така необхідність. Водночас мені як члену дисциплінарної секції Ради хочеться почути суддю особисто, аби виявити, як він запам’ятав події, чи здатен відтворити їх хронологію, наскільки він орієнтується у процесі, чи розуміє, де припустився помилки, тощо.
Звісно, усні пояснення учасників провадження (не лише суддів, а й самих заявників, які також часто присутні на засіданні) можуть досить неоднозначно трактуватися, адже вони завжди побудовані на емоціях. Ті, хто надають пояснення, вимушені знову переживати неприємні для них моменти, а члени Ради мають визначатись для себе із тим, чим викликані труднощі у викладенні своєї позиції тією чи іншою стороною – обуренням чи намаганням приховати інформацію. Разом із тим особиста присутність сторони у засіданні дає можливість задавати уточнюючі питання, а отже детальніше досліджувати ситуацію.
- Тож суддям не варто нехтувати можливістю особисто з’явитись на засідання ВРЮ?
- Звісно, не варто.
- А чи було таке, щоб до Ради не надходило жодних пояснень? Скажімо, від законників з окупованих територій чи анексованого Криму?
- За час діяльності чинної каденції ВРЮ, Радою було розглянуто більше 280 матеріалів стосовно суддів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Генеральна прокуратура України стверджує, що ці судді прийняли громадянство Російської Федерації та відправляють правосуддя ім’ям РФ. Про зазначене свідчить інформація з офіційних веб-ресурсів судових органів нашого північного сусіда, де відображені судові рішення, винесені та підписані колишніми українськими служителями Феміди. Вказані судді дійсно не надавали жодних пояснень з цього приводу.
- Тим не менш, ВРЮ внесла подання Президентові України та до Верховної Ради України та про звільнення кримських суддів за порушення присяги судді України, не отримавши від них пояснень…
- Приймаючи це рішення, ми керувались високими вимогами до статусу судді, які висуває українське суспільство та національне законодавство. Ми вважаємо, що суддя повинен бути взірцем дотримання правових норм і якщо Законом «Про громадянство України» передбачена заборона існування подвійного громадянства, здійснюючи дії з отримання будь-якого іншого громадянства, у тому числі й російського, суддя свідомо вчиняє правопорушення, несумісне з його статусом. Зважаючи на зазначене, ВРЮ було прийняте рішення внести подання про звільнення цих суддів за порушення присяги.
- А чим власне є порушення присяги судді?
- На жаль, законодавець не визначив чітких критеріїв зазначеного поняття і це було піддано жорсткій критиці з боку як вітчизняних, так і європейських експертів. Законом «Про забезпечення права на справедливий суд» ці недоліки частково були усунені, однак питання і досі не закрите. Навряд варто сподіватись на те, що цей термін буде визначено вичерпно, оскільки він містить багато оціночних критеріїв, наприклад, щодо істотності завданої шкоди, істотності порушень, допущених суддею тощо.
Зазначу, що після завершення роботи із матеріалами, наданими ТСК, ВРЮ планує зробити масштабне узагальнення прийнятих рішень, аби воно було в нагоді суддям для з’ясування наших позицій.
Безперечно, ми намагатимемось зробити ці позиції усталеними, однак не варто забувати, що кожна справа має індивідуальний характер, тому стосовно дій кожного судді ми намагаємось дати індивідуальну оцінку. Для нас порушенням присяги може стати очевидне нехтування процесуальними обов’язками, що призвело до тяжких наслідків не лише для осіб – учасників провадження, а й для суспільства в цілому.
- Тобто акцент робиться саме на процесуальних обов’язках судді?
- Так. І зокрема щодо висновків ТСК ми не розглядаємо поведінку судді поза процесом. У цьому випадку не йдеться про професійну етику. Ми концентруємось на дослідженні виконання процесуальних обов’язків.
- А яким чином володілець мантії може довести свою невинуватість, крім надання пояснень? Чи можливо залучити експертів-процесуалістів, здатних надати висновок про те, чи були допущені суддею порушення при виконанні своїх процесуальних обов’язків?
- Закон не обмежує учасників провадження у наданні доказів. Вони можуть залучати свідків, надавати пояснення або ж іншу інформацію, яку вважатимуть за потрібне. Дисциплінарне провадження є змагальним, тож, теоретично ніщо не заважає суддям запрошувати тих чи інших спеціалістів. Однак поки таких прецедентів не було.
- За змагальністю процедури журналісти мають змогу спостерігати, перебуваючи безпосередньо у залі засідань. Чи не заважає ВРЮ відкритість, якої вимагає від Ради закон, адже іноді цим користуються учасники провадження з недобропорядною метою?
- За європейськими стандартами дисциплінарне провадження щодо судді, як правило, відбувається у закритому режимі. На сьогодні закон вимагає відкритості цієї процедури. Ця вимога критикується іноземними експертами і українськими фахівцями, які розуміються на зазначеному питанні. Проте його вирішення входить до компетенції законодавця, і він виписав умови саме таким чином. Ми намагаємось виконувати ці умови. Зокрема, надаємо доступ до матеріалів, які стосуються нашої діяльності, сторонам дисциплінарних проваджень. Проте в цих матеріалах міститься інформація, що подекуди стосується осіб, які не беруть безпосередньої участі у розгляді. Наш обов’язок – захистити їх від невиправданого поширення інформації. Тому в нас викликали нерозуміння дії адвоката, який замість того, щоб сконцентруватись на веденні справи, намагався робити з неї піар. Ми вважаємо таку тактику неприпустимою.
Адвокати мають свої обов’язки і свої зобов’язання, у тому числі й дотримуватись адвокатської етики. Робота і членів ВРЮ, і всіх учасників дисциплінарного провадження має бути спрямована на досягнення об’єктивного результату. Якщо мало місце порушення, воно повинно бути зафіксоване і за нього має наставати відповідальність. Якщо порушення не було, немає жодного сенсу мститися судді.
Тому, звісно, у своїй діяльності ми можемо припускатись таких помилок, і корегуємо свою діяльність залежно від того, які наслідки вона має, зокрема щодо доступу до документів. Наразі це питання обговорюється, і ми намагаємось визначити критерії відкритості, зрозумілі для всіх учасників провадження.
- А як щодо активістів? Журналісти спостерігали за тим, як, скажімо, до ВККС приходила громадськість, «озброєна» плакатами, та вимагала прийняття того чи іншого рішення. Чи не зазнала такого тиску Рада?
- У нас стався випадок некоректної поведінки народного депутата України, на який ми відреагували. Мали місце також кілька випадків некоректної поведінки громадськості. Але якщо брати загальну кількість розглянутих матеріалів, то кількість справ, які цікавлять активну частину населення, була нечисленною.
Звісно, у справах, що стосуються висновків ТСК, громадськість значно активніша. Ці справи привертають більше уваги, однак ми намагаємось перевести нашу діяльність у процедурну площину. Наша робота має певні правові рамки, і ми б хотіли, щ б адвокати представників громадськості спрямовували діяльність своїх клієнтів саме у цьому напрямі. Для нас є неприйнятним, коли адвокат, захищаючи особу, яка, як він вважає, є потерпілою від судового рішення, будує свою промову на припущеннях, документах, які були відсутні і в суді, і у ВРЮ.
- Ви особисто здійснюєте прийом громадян. Із якими питаннями вони до Вас звертаються?
- На прийом громадяни записуються попередньо та надають Раді матеріали. Як правило, це ті ж самі особи, які звертаються до ВРЮ зі скаргами. На жаль, у більшості випадків це люди, які не згодні з судовими рішеннями і які намагаються довести ВРЮ свою правоту. Ми роз’яснюємо їм порядок звернення, нашу компетенцію, допомагаємо в оформленні заяви, якщо у цьому є потреба. Скаржники можуть скласти заяву прямо на прийомі, а далі вона пройде через канцелярію. Водночас ми роз’яснюємо, що ВРЮ не чергова інстанція і не можемо їм допомогти у перегляді судових рішень.