В Україні вже не перший рік триває судова реформа. Сформовано новий Верховний Суд, розпочав роботу ВАКС, на підході запуск Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Та чи достатньо цього для якісної роботи судової системи? Про наболілі проблеми судової гілки влади, про те, чи підлягають оскарженню санкції РНБО, чому клієнти не завжди схильні до медіації в конфліктах та багато іншого — в інтерв'ю з керівницею практики вирішення спорів GRACERS Людмилою КУСОЮ.
— Досить довгий час Ви працювали в судовій системі. На Вашу думку, чому судова реформа, про яку говорять вже більше 10 років, так і не доведена до кінця?
— Судова реформа не доведена до кінця тому, що реформа як така навіть не розпочиналась. Говорячи про судову реформу, ми чуємо лише про те, що вона буде чи навіть триває. Але при цьому ми бачимо відтік кадрів з судової системи, неналежну оплату праці працівників апарату суду, який значною мірою теж впливає на функціонування судової системи. Це зумовлює відсутність бажання працювати в судах старих кадрів, які мають досвід роботи в цій системі. Факторів, які впливають на це, дуже багато. Про завершеність реформи не можна говорити ще й тому, що конкурси не відбуваються, а кадри йдуть, працювати нікому, суди перевантажені. Все нібито зупинилось в один момент, і коли відновиться, ніхто не знає.
— Чого не вистачає судовій системі, щоб вона була дійсно мірилом справедливості, а не генератором перманентних скандалів?
— Судовій системі однозначно не вистачає незалежності, адже так чи інакше кожний суддя потрапляє в залежність від законодавчої і виконавчої влади. Постійно змінюється законодавство. Постійно присутня загроза від правоохоронних органів, яким не завжди подобається те чи інше рішення. Вже стало нормою, що після прийняття певних рішень на суддю відкривають кримінальне провадження, і починаються якісь слідчі дії проти нього та його професійної діяльності. Коли судова влада перестане бути залежною від виконавчої і законодавчої, тоді суди дійсно стануть саме мірилом справедливості.
— На Вашу думку, сама судова влада здатна стати незалежною? Чи все ж треба обмежити вплив інших гілок влади на роботу судів?
— Сама собою стати незалежною вона ніколи не зможе. Декілька останніх років триває тенденція повальних нарікань на судову владу, звинувачення її у всіх проблемах держави. Навіть робота ЗМІ була побудована навколо того, що все зло в країні — від судів. Не в останню чергу це робилося для того, щоб відвернути увагу від проблем законодавчої і виконавчої влади. Навіть коли приймалися закони, які не відповідали Конституції, в країні почались люстрації, багато юристів вказували на недосконалість законів та незаконність звільнень. Але коли судова влада почала виносити судові рішення та вказувати на таку незаконність, говорити про те, що ті чи інші норми законодавства працюють неналежно та застосовуються некоректно, законодавці знову переклали всі свої прогалини законодавчої техніки на начебто неправомірні рішення судів. І протягом останніх 6 років тенденція у цьому плані, на жаль, так і не змінилась.
— Як вплине запуск роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності на практику вирішення спорів?
— Прогнозувати це досить важко. Запуск ВАКС показав, що не все так просто, і ті зміни, яких чекала спільнота саме в питаннях WCC, зовсім не підтвердилися. Іноді виникають запитання стосовно застосування ВАКС тих чи інших норм КПК України. Тому прогнозувати, як буде працювати новий суд, дуже складно.
— В судовій системі України взагалі є місце спеціалізованим судам?
— До створення спеціалізованих судів по окремих галузях права я ставлюся скептично. Пропрацювавши 7 років у судовій системі, я з впевненістю можу сказати, що в судах достатньо кваліфікованих суддів, людей, які навчаються новому, проходять курси та перекваліфікацію. Серед суддів дуже багато тих, хто не підходять до роботи шаблонно, цікавляться новелами законодавства, практикою застосування тих чи інших норм у інших судах, постійно вивчають нове. Наприклад, постійні зміни процесуального законодавства кожен суддя прискіпливо вичитує та вивчає механізм їхньої роботи на практиці, як ніхто інший. Ті ж господарські суди мають окремі палати з розгляду спорів у певних галузях. Окрім того, постає питання про доцільність створення спеціалізованих судів, враховуючи низький рівень матеріально-технічного та заробітного забезпечення існуючих, тоді як той же ВАКС отримує на своє забезпечення мільйони гривень. Тобто в той час, коли держава не може забезпечити функціонування діючих судів, вона береться за створення ще й спеціалізованих.
— За останні 5 місяців найбільш популярним інструментом влади стало застосування санкцій РНБО. Чи є перспектива судових оскаржень таких санкцій?
— Влада використовує цей інструмент саме як швидкий спосіб вирішення будь-яких наболілих питань, і перспектива судового оскарження таких рішень є. Більше того, воно вже активно застосовується. Мої колеги вже мають позитивні рішення з цього питання. Питання навіть не стільки в оскарженні рішень, скільки в тому, що такі рішення в подальшому принесуть чималі проблеми для нашої держави.
— Чи може це в перспективі сформувати окрему практику на юридичному ринку, чи все ж стане частиною практики вирішення спорів або WCC?
— Враховуючи, що WCC включає оскарження рішень державних органів, оскарження рішень РНБО стане просто підгалуззю цієї практики. І будь-яка фірма, що займається WCC, буде з радістю займатися і цією сферою. Нове — це завжди цікаво.
— Нещодавно уряд підтримав законопроект щодо альтернативного досудового механізму вирішення індивідуальних трудових спорів, який передбачає можливість залучення до цього процесу медіаторів. Як Ви оцінюєте такий крок держави? Чи можливе впровадження подібного механізму й у інших сферах?
— Медіація — це дуже цікава і відносно нова галузь права. Позитивним є те, що в першому читанні був прийнятий законопроєкт «Про медіацію» №3504. Насправді вирішення спорів саме по собі завжди і було досудовим. Коли клієнт приходить на консультацію, там, де є цивільно-правові відносини, ми завжди пропонуємо досудове вирішення спору. Адже мінімізація конфлікту і діалог — завжди краще за судовий розгляд, який, на жаль, дуже часто триває місяцями або роками. Тому медіація — це завжди позитив.
— А чи взагалі Україні потрібен Закон «Про медіацію»? Можливо, варто залишити цю сферу на саморегулювання професійних об'єднань медіаторів?
— Закон, безумовно, потрібен. Законодавче регулювання тих чи інших питань потрібне, зокрема, тому, що клієнт, приходячи до тебе, завжди хоче бути впевнений у кінцевому результаті, який буде відповідати букві закону. Більш того, для клієнта важливе виконання домовленості, яка буде досягнута в результаті досудового врегулювання спору. Саме в цьому полягає перевага прийняття цього закону. Адже він на законодавчому рівні закріплює не лише можливість проведення процедури медіації, а й поняття угоди про врегулювання конфлікту (спору) за її результатами.
— З року в рік в Україні падає відсоток довіри до судової системи як справедливого регулятора суспільних відносин. Які ще інструменти, окрім медіації та третейських судів, можна запропонувати клієнту для справедливого вирішення спору?
— Тут ми повертаємось до досудового врегулювання спорів. Ми завжди пропонуємо клієнтам, що звертаються за нашою допомогою у цивільно-правових відносинах, врегулювати питання мирно. Це може бути нотаріальне підписання договору та інші варіанти залежно від конкретного випадку.
— Який відсоток клієнтів погоджуються на досудове врегулювання спорів?
— На жаль, поки що лише близько 20%. Адже проблема не тільки в тому, чого хоче клієнт, а і в тому, чого хоче його опонент. Навіть коли ми говоримо про найлегші кейси з сімейного права, коли більшість питань можна вирішити, пішовши до нотаріуса і підписавши договір, не завжди колишні чоловік і дружина ідуть на те, щоб мирно врегулювати питання щодо дітей, поділу майна тощо. Найцікавіше, що клієнти, відмовившись від досудового врегулювання спору, через рік чи півтора розгляду їх питань у судах готові підписати все, що завгодно, аби тільки закрити питання і не ходити в судові засідання.
— В Україні ринок юридичних послуг досить конкурентний, і часом пропозиція переважає попит. У чому унікальність надання послуг з боку Gracers?
— У відкритості з клієнтом, в швидкості аналізу ситуації, з якою звернувся клієнт, та надання йому плану майбутніх дій, які допоможуть вирішити його проблему. В тому, що наша команда має в своєму складі спеціалістів, які працювали і в органах прокуратури, і в судах, тому ми можемо чітко передбачити перебіг справи та глянути на неї більш глобально, ніж класичні адвокати. Колеги, маючи досвід роботи в прокуратурі, розуміють, що буде робити орган досудового розслідування. Я особисто, пропрацювавши 7 років у суді, чітко розумію, що має суддя на увазі, ставлячи те чи інше питання.
— Якої моделі розвитку компанії ви притримуєтесь? Наразі Gracers — високоспеціалізований юридичний бутік, але чи не маєте ви бажання через 5–8 років перерости в компанію повного циклу?
— Так, ми маємо такі плани, які підкріплені відповідними амбіціями. Ми плідно працюємо для втілення цього. Звичайно, хочеться розширюватись, відкривати нові сфери. Тим більше, що світ не стоїть на місці. Працюючи в тому ж WCC, окрім кримінального провадження, ти вивчаєш, як можна допомогти клієнту, наприклад, оскарживши щось до адміністративного чи господарського суду. Ти не сидиш на місці, а вивчаєш, окрім КПК України, інші сфери, судову практику, шукаєш прогалини в законодавстві, які можна використати на користь клієнта.
— За яким принципом ви відбираєте нових спеціалістів у свою команду?
— За принципом повного розуміння. Сьогодні у мене в підпорядкуванні декілька адвокатів та помічників адвокатів, і принцип працює лише один: якщо людина розуміє тебе з півслова — вона точно твоя. Звичайно, перед відбором у команду в нас є виконання тестового завдання і співбесіда. Ми оцінюємо спеціальні знання, навички юридичного письма та загальну ерудицію.
— Чи передбачені у вас в компанії стажування студентів-правників?
— Так. До нас звертаються бажаючі, і після успішного виконання певних завдань і співбесіди потрапляють до нас в команду в якості стажерів.
— Яку книгу Ви порадили б починаючим правникам?
— КПК України. І чим частіше його перечитуєш, тим більше нового для себе відкриваєш.