Про своє бачення конституційної реформи, роль суддівського самоврядування та важливість адмінюстиції «Юридичній газеті» розповів суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Богдан САНІН.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пане Богдане, які, на Вашу думку,із запропонованих змін до Конституції, в тому числі альтернативних, направлені дійсно на зміцнення суддівської незалежності, а які – навпаки?
На сьогодні розроблено два альтернативні проекти змін до Основного Закону в частині правосуддя. Автором одного з них була Конституційна комісія, іншого – Реанімаційний Пакет Реформ. Як вже повідомлялось у ЗМІ, наразі обидва проекти передано до Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) для отримання висновків щодо відповідності їх положень європейським стандартам і цінностям.
Плюси та мінуси кожного з запропонованих проектів реформування системи правосуддя вже неодноразово обговорювались юридичною спільною. До того ж суттєві зауваження й рекомендації було висловлено до кожного з них.
Хочу звернути увагу на те, що рішенням Ради Суддів України №95 від 17.09.2015 було створено робочу групу для розроблення звернення до Венеційської комісії. У своєму рішенні РСУ зазначає, що метою будь-яких змін до Конституції повинно бути вдосконалення її положень та посилення чинних гарантій незалежності суддів, а не «принципи політичної доцільності». Представники судової гілки влади як ніхто інший зацікавлені у реформі судової системи, підсиленні незалежності та зміцненні довіри суспільства. Але навіть позитивні положення проекту змін до Основного закону повністю нівелюються тими положеннями, які суперечать міжнародним стандартам.
Я переконаний, що Венеційська комісія надасть чіткі відповіді в затяжній дискусії українських правників та політиків щодо відповідності європейським нормам запропонованих змін до Конституції України.
- Оптимальний варіант очищення судової влади, яким він має бути?
Законодавчою гілкою влади було прийнято досить велику кількість законів, направлених на очищення судової системи.
Першим з них став Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», яким передбачалось створення Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції. Трохи згодом було прийнято Закон України «Про очищення влади», за яким судді пройшли майнову перевірку. Далі – Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким передбачено проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів. Чергове очищення судової гілки влади пропонується здійснити в рамках проектів змін до Конституції України в частині правосуддя. Мова йде про тотальне звільнення суддів або оцінювання їх на відповідність займаній посаді (будуть застосовані критерії професіоналізму, етичності та доброчесності).
На мою думку, така кількість нормативних актів, спрямованих на очищення суддівської спільноти, деструктивно впливає на функціонування судової гілки влади. Своє занепокоєння щодо довільних процесів очищення судової гілки влади в Україні висловлювали як Європейська асоціація суддів, так і Венеціанська комісія.
На жаль, ми сьогодні можемо спостерігати, як політики свідомо зміщують акценти з наявних проблем, пов’язаних з необхідністю створення належних умов функціонування судової системи, на посилення персональної відповідальності суддів. Наприклад, була введена відповідальність за порушення суддею строків розгляду справи та за зволікання з винесенням вмотивованого судового рішення, але разом з тим, роками не вирішується питання надмірного навантаження на суддю (у деяких суддів Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває понад 900 справ в провадженні, у зв’язку зі зменшенням кількості суддів із повноваженнями) та зловживань недобросовісними сторонами своїми процесуальними правами.
Крім того, законодавцями введено інституції для перевірки суддівського корпусу, яких взагалі не передбачено в Конституції України. Насамперед, це стосується Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції. Її діяльність викликала досить багато дискусій та судових спорів. «Білі плями» у призначенні членів ТСК, політична заангажованість, про яку говорили звільнені члени ТСК, розгляд скарг із недотриманням положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» – це лише кілька моментів, на які слід звернути увагу. Що стосується рівня професіоналізму членів ТСК, то варто згадати їх спроби самостійно збільшити законодавчо встановлений строк власних повноважень.
Але не дивлячись на сумнівність положень законів, направлених на очищення судової системи, судді дотримуються їх. Так, більшість суддів пройшли перевірку майнового стану, і це відбулось попри критичні зауваження Венеційської комісії щодо ряду положень Закону України «Про очищення влади».
Крім того, триває підготовча робота щодо проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів, і це, знову ж таки, не зважаючи на певну сумнівність щодо його відповідності міжнародним нормам. Як ви думаєте, хто повинен оцінювати суддю з більш ніж 10-ти, 20-ти чи навіть 30-ти річним стажем роботи? Особисто у мене немає відповіді на це питання.
Стосовно оптимального шляху очищення суддівського корпусу, то можу відповісти коротко – якщо ми бажаємо жити у правовій державі, де суддя не матиме страху перед прийняттям рішення та не «відслідковуватиме» політичну кон’юнктуру, варто користуватись виключно конституційними механізми. Мова йде про ВККСУ та ВРЮ, до повноважень яких на сьогодні належить обов’язок контролю за недопущенням суддею недоброчесної поведінки (у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам), а також за систематичним або грубим одноразовим порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя (у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).
Запровадження будь-яких додаткових інституцій або ж делегування проведення перевірок органу, рішення якого оскаржуються в судовому порядку, – це прямий шлях до знищення суддівської незалежності.
- Чи потребує система суддівського самоврядування змін? На що має бути направлена його робота?
Я вважаю, що система суддівського самоврядування потребує кардинальних та системних змін. На сьогодні суддівське самоуправління не виконує своєї основної функції, яка полягає в захисті суддів. Тому судді вже розпочинають самоорганізовуватись навколо асоціацій та намагаються самостійно вирішити ті чи інші проблеми.
Я не критикую членів РСУ, адже вони стали заручниками недосконалої системи. Зокрема, йдеться і про занадто велику кількість членів Ради, і про відсутність у багатьох з них бажання або можливості займатись цією роботою. Члени РСУ неодноразово звертали увагу на неможливість вирішення важливих питань через відсутність кворуму чи у зв’язку з необхідністю узгодження положень проектів рішень зі значною кількістю членів РСУ.
Тому першим кроком до реформування Ради суддів України має стати обрання її членами свідомих суддів, які не мають страху перед додатковою неоплачуваною роботою, не бояться генерувати й публічно висловлювати думку представників судівництва та дійсно хочуть забезпечити реальну незалежність суддів, приймати рішення, направлені на захист усієї судової системи.
На жаль, сьогодні Рада суддів України в більшості випадків реагує на проблеми в судовій системі постфактум. Я переконаний, що РСУ обов’язково мала долучитись до розробки проектів змін до Конституції України в частині правосуддя, однак такої ініціативи не проявлялась.
Також мене дивує, чому досі РСУ не має власної години судової влади на телебаченні або радіомовленні. Я впевнений, що і телеканали, і радіо позитивно сприйняли б таку ініціативу суддівського корпусу.
На сьогодні відсутня комплексна стратегія розвитку судового самоврядування, яка б оперативно акумулювала проблеми судової влади. Для цього потрібно створити комітети (за спеціалізацією, напрямками), регіональні представництва Ради суддів України, закріпити кожного члена РСУ за певним регіоном. Багато хто вказує на відсутність коштів, необхідних для організації такого процесу. Однак тут я не погоджусь. Адже регіональні представництва можна створити на базі Державної судової адміністрації України. Цей орган вже давно необхідно перетворити на ефективну структуру, яка дійсно допомагатиме суддям.
Крім того, на мою думку, Рада суддів України так і не віднайшла дієвого механізму забезпечення незалежності суддів уразі наявності повідомлення про тиск. На сьогодні судді не відчувають захисту від РСУ. Розміщення на веб-сайті інформації про тиск, повідомленою суддею, не є достатнім та комплексним захистом інтересів судді.
Переконаний, що Рада суддів України повинна мати уповноважених представників у ВККС та у ВРЮ, делеговані члени мають бути присутніми на їх засіданнях і реагувати на випадки упередженості в розгляді скарг.
І це лише незначна частина тих змін, які потрібно було впроваджувати ще вчора. Цю проблему можна вирішити змінивши підхід до системи суддівського самоуправління та обравши активних суддів, які дійсно захищатимуть інтереси працівників системи.
- Хто, на Ваше переконання, стоїть за масовим не призначенням суддів ОАСК на посаду безстроково?
На сьогодні ситуація з не призначенням суддів Окружного адміністративного суду міста Києва є критичною, адже з 51 судді по штату,без повноважень залишаються 29 суддів. І така ситуація не лише у нас, вона характерна для багатьох судів України. Наш законодавчий орган (у цьому скликанні) лише один раз спромігся на голосування щодо питання про призначення суддів безстроково, і всі ми пам’ятаємо як це відбувалось: чвари, деструктивна критика всього суддівського корпусу, штовханина, внесення у проект постанови змін зі слів.
І попри те, що судді пройшли перевірки ВККС та люстраційні перевірки, від деяких політиків продовжують лунати публічні заяви щодо необхідності чергового контролю суддів у профільному комітеті або в залі Верховної Ради України. Роблячи такі публічні заяви, політики демонструють свою необізнаність з висновками Венеційської комісії та нормами міжнародного права, що регулюють діяльність суддів.
Декларувати сповідування демократичних цінностей і дійсно дотримуватись їх – це різні речі. Ситуація, яка склалась у законодавчому органі з призначенням суддів безстроково, свідчить про небажання законодавчого органу запроваджувати світові демократичні цінності. Тож усунення законодавчого органу від призначення суддів безстроково на сьогодні є не просто доцільним, але й необхідним кроком.
- З погляду захисту прав громадян від свавілля суб’єктів владних повноважень, чи виправдане виокремлення системи адмінсудів на чолі з Верховним адміністративним судом, якщо в цілому говорити про незалежність поки судів зарано?
За 10 років існування адміністративної юстиції в Україні вона надала чітку позитивну відповідь щодо необхідності її незалежного функціонування.
Бажання деяких урядовців ліквідувати адміністративну юстицію лише вкотре доводить про її дієвість та рух у вірному напрямку – захист прав, свобод та інтересів фізичних/юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Ви лише простежте хронологію таких заяв. Після прийняття судом незручних рішень для Уряду (зобов’язання Кабінету Міністрів України переглянути прожитковий мінімум, скасування постанови про припинення соціальних виплат мирним мешканцям Донецької та Луганської областей та ін.) одразу лунають гучні заяви про необхідність ліквідації адміністративної юстиції, звільнення всіх суддів адміністративної юстиції тощо.
Я переконаний, що закріплення адміністративної юстиції в Конституції та її виокремлення захистить громадян від свавілля суб’єктів владних повноважень. Крім того, на мою думку, Верховний адміністративний суд України доцільно було б наділити повноваженнями надання обов’язкових рекомендацій урядовим структурам (або законодавцям) щодо необхідності перегляду тих чи інших нормативних актів на підставі узагальнення судової практики адміністративної юстиції.
- Що наразі суддям адмінюстиції заважає приймати законні та справедливі рішення?
На моє переконання, абсолютно нічого не заважає, і саме тому суддями адміністративної юстиції приймаються законні та справедливі рішення.
Про прийняття адміністративними судами незаконних та несправедливих рішень говорять переважно представники органів державної влади, а також особи, позовні вимоги яких не задоволені. І саме від них лунає ідея про ліквідацію адміністративної юстиції. Але прошу не забувати, що справедливе та законне судове рішення – це не лише рішення на користь позивача. Адже не всі 100% адміністративних позовів є обґрунтованими, та не в усіх 100 % випадках відповідач діяв (бездіяв або приймав рішення) протиправно.
Взагалі, я порівняв би адміністративну юстицію з таким собі «діагностичним центром», в якому виявляються «хвороби» державних органів. На сьогодні в адмінсудах розглядається значна кількість спорів з Державною фіскальною службою, Державною виконавчою службою, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. У більшості судових справах є стабільна судова практика ВСУ та ВАСУ задоволення позовів на користь позивачів. Що стосується статистики Окружного адміністративного суду міста Києва, то в понад 60% рішень вимоги позивачів задоволено судом.