Цей рік виявився насиченим на події, пов’язані з судовою реформою. Напередодні Дня працівників суду «Юридична Газета» поговорила про підсумки 2017 р. із суддею Київського апеляційного адміністративного суду Оксаною Епель.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пані Оксано, добігає кінця 2017 р. Які ключові події, на вашу думку, відбулися для адміністративної юстиції?
- Без перебільшення можна сказати, що 2017 р. став видатним не лише для адмінюстиції, але й для всієї судової системи. Судова реформа триває. Зокрема, набув чинності Закон «Про Вищу раду правосуддя», спрямований на досягнення цілей судової реформи. Сформовано новий Верховний Суд.
Ухвалено нові процесуальні кодекси, які вже 15.12.2017 р. набудуть чинності. Зазначені кодекси регламентують низку інноваційних положень, спрямованих на спрощення доступу до правосуддя, пришвидшення судового процесу та приведення його у відповідність до європейських стандартів. Розпочато поступове впровадження електронного суду.
Окрім того, у квітні цього року відбулася важлива подія для адмінюстиції – першу річницю діяльності відсвяткувала Громадська організація «Всеукраїнська асоціація адміністративних суддів».
- Якщо говорити про ухвалення нових процесуальних кодексів, назвіть основні, принципові, на Вашу думку, зміни до КАСУ?
- Фактично, законодавець прийняв якісно новий КАСУ, який відповідає вимогам сьогодення та спрямований на оптимізацію адміністративного судочинства. По-перше, запроваджено електронний суд, який має спростити доступ до правосуддя та сприяти роботі «відкритого» суду. По-друге, врегульовано правовий режим електронних доказів та визначено критерії їх прийнятності судом. По-третє, регламентовано процедуру врегулювання спору за участю судді (медіацію), метою якої є мирне врегулювання спірних правовідносин до початку розгляду справи по суті позовних вимог, яка широко використовується в країнах ЄС та США. По-четверте, започатковано інститут зразкової адміністративної справи, що є певною аналогією пілотного рішення ЄСПЛ, і типових справ. По-п’яте, визначено заходи процесуального примусу, підстави та порядок їх застосування судом. Також змінено процесуальні строки (оскарження судових рішень і розгляду справ), врегульовано питання щодо витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування. Окрім зазначеного, запроваджено чимало концептуальних змін, які насправді необхідні та допоможуть врегулювати дискусійні питання, що виникають на практиці.
- Наскільки новели КАСУ, в тому числі зазначені Вами, роблять адмінправосуддя доступнішим?
- Зміни до КАСУ спрямовані на спрощення доступу до правосуддя та підвищення гарантій реалізації конституційного права осіб на судовий захист. При цьому запорукою успіху в досягненні вказаної мети, насамперед, є введення «електронного суду». Однак для дієвого впровадження такої інновації особливу увагу слід приділити відповідному технічному оснащенню.
В новій редакції КАСУ більш чітко визначені вимоги до оформлення позовних заяв, що надає певної визначеності (як позивачам, так і суду) під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, сприяє мінімізації процесуальних порушень та оптимізації судочинства.
Загалом, зміни до КАСУ передбачають вдосконалення адміністративного процесу з метою дотримання основних принципів судочинства, закріплених Конституцією України, а також врегулювання прогалин та усунення недоліків, які наразі виникають у процесі розгляду адміністративних справ.
Водночас не можна не звернути увагу на те, що новою редакцією КАСУ змінено інститут представництва. А саме представником у суді (незалежно від інстанції) може бути лише адвокат або законний представник. Виняток з цього правила встановлено лише для справ незначної складності. На мою думку, для того, щоб такі зміни процесуального законодавства сприяли реалізації мети судової реформи, необхідно приділити особливу увагу питанню щодо забезпечення ефективної роботи інституту безоплатної правової допомоги. В іншому випадку особи, які не мають можливості оплатити послуги адвоката, не зможуть повною мірою реалізувати своє право на судовий захист, що є неприпустимим у правовій державі.
- У професійному суспільстві точаться дискусії щодо ролі судді в судовій реформі. Зокрема, є теза та антитеза, суть яких полягає у тому, що суддя має бути або мовчазним виконавцем, або ж активним впроваджувачем реформ. На Вашу думку, яка роль судді в судовій реформі?
- Основою будь-якої цивілізованої держави є суд і система правосуддя, адже підкорення суспільних відносин закону та правилам поведінки – це фундамент, на якому будується правова держава. Відповідно до Конституції, Україна – правова держава, в якій судова влада є самостійною, незалежною гілкою в системі поділу влад. Зазначена норма Основного закону повинна мати не суто декларативний характер, а бути дієвою, що залежить здебільшого від суддівського корпусу.
Судова реформа покликана відновити довіру суспільства до правосуддя, зробити суд відкритим та доступним для захисту особами своїх прав. Саме судді застосовують на практиці прийняті законодавцем нові процесуальні норми та втілюють їх у життя.
Отже, без перебільшення можна стверджувати, що судді відіграють головну роль в реалізації судової реформи. Тому вважаю, що кожний суддя має розпочати втілення судової реформи з себе шляхом вдосконалення своєї роботи, прискіпливо переглянувши та перевіривши на відповідність основним засадам судочинства і нормами суддівської етики власні погляди та переконання.
- Як Ви вважаєте, чи повинен суддя активно комунікувати з суспільством? Чи це прерогатива лише суддів-спікерів?
- На мою думку, суддя має бути відкритим для суспільства, дотримуючись при цьому Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів поведінки суддів. Це є одним з дієвих механізмів впровадження у життя відкритого для суспільства суду, запорукою успіху в підвищенні довіри людей до правосуддя та відновленні авторитету судової влади.
- Наразі розпочалася оптимізація системи судоустрою, тобто укрупнення деяких судів. Наскільки цей крок зробить правосуддя доступнішим?
- Це досить складне та болюче питання, яке не має однозначної відповіді. Укрупнення деяких судів шляхом ліквідації судів у маленьких населених пунктах не сприятиме спрощенню доступу до правосуддя, а навпаки, може призвести до позбавлення деяких категорій осіб практичної можливості реалізувати своє конституційне право на судовий захист. Вважаю, що оптимізація системи судоустрою, зокрема укрупнення судів, має здійснюватися виважено та відбуватися поступово, враховуючи права осіб на доступ до суду, наявність технічної та кадрової можливості проведення якісного судового процесу.
- Чи не поспішає Україна із запровадженням е-суду, адже ні матеріальних, ні людських ресурсів для цього поки недостатньо?
- Запровадження електронного суду в Україні наразі перебуває на початковому етапі. Звісно, попереду ще чимало роботи для повноцінного втілення у життя цього проекту. Проте з чогось потрібно починати. Відповідна законодавча база вже напрацьована, незабаром відповідні норми набудуть чинності. Питання щодо необхідного оснащення суддів наразі залишається актуальним та активно обговорюється суддівською спільнотою. Впевнена, що всі перепони вдасться подолати, а українське судочинство крокуватиме в одну ногу з часом.
- Судова реформа спрямована, зокрема, на підвищення довіри до судів. Чи вдалося досягти цієї цілі?
- На сьогодні судова реформа ще не завершена, хоча варто відзначити, що насправді вже зроблено досить багато. Вжиті заходи щодо оновлення суддівського корпусу та створення нового ВС, спрямовані на підвищення довіри суспільства до судів. Це сприяє досягненню цілей судової реформи, які врешті-решт, на моє глибоке переконання, будуть досягнуті. Однак поки що зарано підбивати підсумки, адже багато чого ще потрібно зробити. Наразі ми маємо певну матеріальну базу, оновлене законодавче підґрунтя, кадрові та структурні зміни. Як все це буде втілено на практиці – залежить від кожного з нас.