«Сказати, що практика корпоративного права в Україні зараз процвітає, я не можу», – Олег Батюк

Для нашої країни 2016 р. виявився доволі багатим на законодавчі зміни в корпоративному праві. Вони здійснили вплив як на становище вітчизняного бізнесу, так і на діяльність іноземних інвесторів. Все це не могло не позначитися на роботі юридичних консультантів. Про те, як почуває себе національний та іноземний бізнес на українських теренах, а  також що у зв’язку з цим змінюється у професійному житті представників юридичного бізнесу – розповів Олег Батюк, керуючий партнер київського офісу найбільшої  міжнародної юридичної фірми у світі, фірми Dentons.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

- Пане Олеже, розкажіть, будь ласка, чим жила практика корпоративного права України протягом останнього року? Наскільки великий попит вона має, у порівнянні з іншими практиками?

- Сказати, що сьогодні в Україні практика корпоративного права процвітає, я не можу. Традиційно вона складається з кількох елементів. Перший – M&A (злиття та поглинання). Нещодавно ми закінчили проект. З міркувань конфіденційності, я не можу розповідати про нього в деталях, лише загально. Велика західна компанія з міжнародним іменем вийшла з українського ринку. Її бізнес придбала інша компанія, також міжнародна. Багато складних питань структурування продажу юридичної особи, контракти, податки, трудові питання і так далі... Тобто традиційна угода M&A, яких було багато у 2000 рр. Однак на сьогодні цей приклад є скоріше виключенням, ніж правилом. Зараз мало хто заходить на ринок, купує щось. Хоча ціни впали, проте хороший, прибутковий бізнес залишився недешевим. З-поміж нових гравців не всі готові платити такі гроші. Бізнес, який мало чого вартий, нікому не потрібний.

Були часи (початок 2000 рр.), коли купували банки, страхові компанії, мультиплікатор був 5-7 (тобто за 1 долар банківського капіталу плати-ли від 5 до 7 доларів покупної ціни). Наприклад, коли ми представляли продавців відомого українського банку, мультиплікатор ціни склав 7. І це не була межа. Однак зараз не дуже хочуть купувати українські банки (навіть за номіналом).

Сьогодні в практиці M&A в Україні нічого суттєвого не відбувається, за виключенням окремих поодиноких випадків і лише в певних галузях. Зокрема, в енергетиці, сільському господарстві, ІТ-сфері (але там своя специфіка).

Якщо взяти для прикладу галузь нерухомості, то там M&A угод практично немає, так само як і у фінансовій сфері. З-поміж західних гравців усі, хто хотів піти з ринку – пішли, а ті, що залишилися, були б не проти піти, але піти «в нуль», тобто без зиску, вони не хочуть.

Для розвитку практики M&A немає економічного підґрунтя. Такі угоди на українському ринку є, але їх небагато. Однак варто зазначити, що в українському бізнесі є деякі зрушення. Наприклад, продаж БЦ «Парус». Однак і досі остаточно не відомо, хто його купив. Зрозуміло, що це не якийсь великий міжнародний інвестиційний фонд, що цікавиться нерухомістю, а хтось з «місцевих гравців». Зазвичай, такі угоди оформляються без участі міжнародної юридичної фірми. До того ж часто це бувають навіть певні усні домовленості. Буває і так, що актив забирається фактично за борги, хоча це не афішується зі зрозумілих причин.

Інша частина корпоративної практики – створення та правовий супровід юридичних осіб. Ця діяльність є більш технічною, і я не сказав би, що вигідною для радників у фінансовому плані. Однак вона є і потребує належного оформлення. Якщо постають питання, пов’язані зі зміною капіталу,корпоративною реструктуризацією... І знову ж таки, враховуючи той факт, що західних гравців на ринку залишилося небагато, суто корпоративних питань для міжнародних юридичних фірм теж замало.

Ось так я бачу нинішній стан корпоративної практики. Я не кажу тут про податки, трудові, антимонопольні питання та ін., тому що вони все-таки знаходяться окремо. Корпоративна практика на сьогодні залишаєтьсяважливою. Всі намагаються її розвивати, але ситуація складна, оскільки відповідних проектів сьогодні в Україні дуже мало.

- Як на роботу юристів сфери корпоративного права/M&А вплинули останні законодавчі зміни в нашій країні? Зокрема, у травні набрав чинності Закон про захист прав інвесторів, у червні – Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами дер-жавної власності». Яким є Ваше ставлення до змін? Що вони принесли та принесуть?

- Законодавчі зміни в нашій країні, як і судова реформа, хоча й повільно, але все ж таки відбуваються. Зачепили вони також і корпоративну сферу. Взагалі, можна сказати, що законодавча база, яка регулює діяльність корпоративної сфери, є непоганою. Цього року вона навіть дещо поліпшилася. На мою думку, законодавчі акти, які Ви назвали, є позитивними змінами. Новели Закону про захист прав інвесторів (незалежні директори, введення інституту похідного позову, солідарна відповідальність для членів наглядової ради, обмеження щодо заінтересованих осіб) є правильними та позитивними змінами. Закон, звичайно, дає певні важелі для міноритаріїв зловживати своїми можливостями, але будь-яка норма права – це завжди якийсь компроміс. І тут важливо розуміти, що коли ти комусь надаєш більше прав, то завжди існуватиме вірогідність, що хтось цими правами почне зловживати. В цілому, я оцінив би його позитивно. Це потрібно було зробити ще раніше.

Що стосується Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної власності» – аналогічно. Зміни, передбачені в ньому, я відзначив би як позитивні. Раніше навіть без приватизації існувала можливість робити на державному підприємстві все, що завгодно. Зараз держава зробила спробу обмежити це якимись рамками. Це є правильним кроком. Я сподіваюся, що не останнім. Адже прописати всі новели, що він несе, можна і треба більш детально. Звісно, крім норм права, є економічна та судова реальність. Навіть найідеальніша норма, що виписана в законі, працює не абстрактно, а в кон-кретних умовах. Що я маю на увазі?

Цей Закон був прийнятий в контексті однієї великої державної компанії. Чи змінилась в ній ситуація на краще для держави? Я не впевнений. Можна закон критикувати (хоча я не став би цього робити), але треба розуміти, що він застосовується в певних економічних умовах, з певними інтересами юридичних та фізичних осіб. Тому треба ще багато чого робити, щоб він запрацював по-справжньому.

- Яким, на Вашу думку, був ринок M&A в Україні у 2016 році?

- Ринок M&A цього року в Україні був складним. Традиційних угод на ринку злиттів та поглинань дуже мало. Це пояснюється економічною, комерційною ситуацією, станом на

Сході країни та в Криму. Всі ці фактори негативно впливають на ринок M&A. Якщо брати ситуацію на Сході та в Криму – на якомусь етапі відбувся сплеск, оскільки було незрозуміло, що робити з цими активами. Зараз ситуація більшою мірою нормалізувалась.

Хто хотів їх уступити – уступив, хто не хотів – заморозив. В результаті, деякі регіони країни виведені з ринку злиттів та поглинань. Тому що в тих умовах, які там склалися, проводити серйозні угоди стало неможливо. Продати нерухомість фізичній особі, в’їхати з членами сім’ї – дуже складно чи взагалі небезпечно, а говорити про масштабні проекти в тих регіонах – просто неможливо. Я бачу, що бізнес намагається інвестувати та проводити операції якомога далі звідти. Від цієї ситуації певною мірою виграють центральні та західні регіони країни. Сьогодні я бачу великий інтерес до Хмельниччини, Прикарпаття. А от до Дніпровського регіону (хоча війна його безпосередньо не торкнулася) такого інтересу не відчувається. Відповідно, ситуація в економіці не сприяє тому, щоб стався бум на ринку M&A. Звісно, бувають періодичні сплески, але вони нішеві та невеликі. Тому цей рік в контексті проведення угод M&A був і є дуже складним.

Особливо для такої країни, як наша, враховуючи її можливості. Якщо порівнювати з центральноєвропейськими країнами, ринок в Чехії, Угорщині, Румунії, не кажучи вже про Польщу, є більш динамічним, ніж в Україні. Там відбувається набагато більше угод і в середньому, і в крупному сегменті. Тому можна сказати, що потенціал країни в цьому плані є нереалізованим. Хоча ми сподіваємося на те, що у найближчі 2-3 роки ця ситуація має змінитися на краще.

- Сьогодні в Україні діяльність законодавця спрямована на те, щоб підвищити інвестиційну привабливість нашої країни. Зокрема, при уряді був створений Офіс залучення інвестицій. Як Ви оцінюєте такий крок?

- Що стосується Офісу, то говорити про це поки зарано, адже він тільки був створений. Я дуже сподіваюся, що він буде успішним. Однак я вже 25 років очолюю київський офіс Dentons і за цей час бачив декілька подібних інституцій, які створювалися, а потім тихо помирали. Сам собою офіс, міністерство чи агентство не зможе суттєво підвищити інвестиційну привабливість. Тут набагато важливішими є питання, пов’язані з податковою реформою, судовою системою, захистом прав інвесторів. Мені важко пояснювати клієнтам, як так може бути, що судовий процес триває 2-3 роки: суддя захворів, потім одужав, пішов у відпустку, знову захворів, замінили на іншого, а той пішов на пенсію... І так елементарні процеси тривають роками. Жоден офіс цієї ситуації не змінить. Усі проблеми треба вирішувати структурно. Необхідно залучати Верховну Раду, Адміністрацію Президента, юридичну спільноту та громадянське суспільство, а також іноземних експертів. Лише таким чином це може бути зроблено.

Україна є доволі відкритою та демократичною країною. Тут люди можуть знайти те, що їх цікавить (об’єкт нерухомості або виробничий актив). Бізнес, комерція проб’ють собі дорогу, якщо буде інтерес. Але якщо його немає – як їх не «тягни», з цього нічого не вийде. А для того щоб зацікавити інвесторів, треба якісно змінити ситуацію в країні у кількох позиціях –валютна та банківська система, податки, судова реформа. Особливо важливою є остання, оскільки, на мою думку, по-перше, вона рухається занадто повільно, а по-друге, не в тому напрямку...

- Які тенденції розвитку ринку юридичних послуг в Україні Ви могли б відзначити? Як вони впливають на діяльність Вашої компанії?

- Річ у тім, що відбувається сегментація ринку в тому сенсі, що багато правничих практик зараз практично не працюють (зокрема, щодо нерухомості, фондових ринків). З іншого боку, є питання, пов’язані зі спеціалізацією. На ринку високо цінуються ті юристи, які добре розуміються на темах, що наразі є актуальними. Завдяки цьому вони можуть швидко і недорого надати свої послуги. Потрібно зрозуміти одне – на цьому ринку важливими є не пора-ди, а рішення. На такому складному ринку, як зараз, коли у клієнтів купа проблем і не так багато грошей, цінуються готові бізнес-рішення щодо цих питань. Тобто необхідно підказати клієнту, як досягти його цілі, а не детально та з посиланнями на законодавство розповідати, які у нього є проблеми й чому він не зможе досягти своєї мети. Це завжди було важливим на будь-яких ринках. Однак на нашому – особливо важливо, тому що проблем багато, а грошей та часу – мало. Проте можливості для бізнесу все ж таки є. Для того щоб їх реалізувати, потрібно надавати якісний готовий продукт, яким є рішення. А в деяких випадках для клієнта важливим є не тільки вирішення проблеми, яка існує сьогодні, а й те, що юрист йому підкаже, що може відбутися в процесі розвитку його бізнесу в майбутньому, а також як запобігти настанню можливих несприятливих ситуацій.

З повною версією рейтингового дослідження "Лідери ринку: рейтинг юридичних компаній України 2016" знайомтесь за посиланням.