 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нещодавно правники із 130 юрисдикцій зібралися в Маямі поговорити про події, нові виклики професії та спрогнозувати майбутнє юридичного ринку. Про те, як зустрічали українську делегацію розповіла ЮГ Лана Сінічкіна, адвокатка, партнерка АО «Arzinger». З якими меседжами приїхала українська делегація на конференцію? Якою є риторика західних юристів сьогодні? Як український технологічний та конкурентний бізнес рухається на зовнішні ринки? – детальніше у нашій розмові.
— Наприкінці жовтня професійна спільнота із 130 юрисдикцій зустрілася в Маямі, щоб визначити останні тенденції розвитку юридичного бізнесу. Про що говорили юристи? Які теми були в топі цьогоріч?
— Це була перша офлайн-конференція IBA за останні три роки. Як завжди, щорічна конференція охоплює всі найактуальніші питання, якими переймається юридична спільнота у світі. Звичайно, враховуючи війну в Україні та, я б сказала, новий напружений етап в міжнародних відносинах багатьох країн світу, юридичні питання, пов'язані із війною, відшкодуванням збитків, ефективністю системи міжнародного права посіли достойне місце у порядку денному конференції. На жаль, не завжди на обговорення таких питань були запрошені представники України. Вважаю, цей момент потребує удосконалення в роботі IBA. Потрібно дотримуватися принципу «нічого про Україну без України» не лише в політиці, а й у професійних колах також. І нехай IBA певною мірою позиціонує себе «поза політикою», та виключати повністю політичний аспект діяльності IBA неможливо, тому що це найбільша організація, що об’єднує юристів усього світу, в тому числі керівників та партнерів великих юридичних компаній, які працюють над різними кейсами, зокрема пов’язаними з війною в нашій державі.
Окрім питань, що стосуються російської агресії, важливе значення було надано трендам ESG, тобто все, що пов’язано з sustainability, ecology, diversity, good governance. Також, як і раніше, висвітлювались актуальні питання у різних галузях права та практиках або загальні питання стосовно управління та розвитку юридичних фірм і професії. А отже, кожен юрист, який є фахівцем у відповідній галузі, міг долучитися до різних сесій, що проходили паралельно. Це завжди челендж для учасників конференції – обрати сесію для відвідування серед багатьох цікавих.
— Хто був у складі делегації від України?
— На заході IBA було проведено окремий сніданок, присвячений Україні, який відвідали серед спікерів-українців Оксана Маркарова, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США, Владислав Рошкован, заступник виконавчого директора МВФ, Наталія Яресько, міністр фінансів України (2014 – 2016). Фурор відбувся на відкритті конференції, під час виступу Володимира Зеленського, який наразі є зіркою для багатьох іноземців. Після його промови іноземні колеги-юристи були вражені. Президент України проголосив дуже правильний меседж, що саме юристи поставлять крапку у війні між росією та Україною. Вважаю, юристи інколи недооцінюють свого впливу на глобальні процеси. Особливо це стосується партнерів юридичних фірм, які зазвичай мають зв’язки та працюють з політиками, міжнародними організаціями, що можуть впливати. Їхній внесок може полягати не лише через участь у судових процесах після закінчення війни щодо відшкодування збитків та притягнення винних до відповідальності, але й зараз – коли Україна та світ потребують більш рішучих дій з боку інших держав та інституцій. Тому це меседж не тільки нашого Президента, а й мій.
На початку війни, коли ми відчували невпевненість та вагання з боку інших держав та організацій щодо підтримки України (можливо, чекали, що ми швидко здамося), я разом з колегами надсилала листи знайомим юристам по всьому світу із закликом про допомогу: «Колеги, ви навіть не уявляєте, наскільки ви впливові. Якщо ви переймаєтеся тим, що відбувається в Україні зараз, і ви вболіваєте за міжнародне право та безпеку, за те, щоб взагалі цей світ існував за нормальними принципами та у визначених межах, будь ласка, подумайте, що ви можете зробити вже зараз. Нам не вистачає конкретної підтримки». Ми були дуже здивовані, що ми отримували зворотний зв’язок від іноземних колег із демонстрацією конкретних дій. Вони справді багато зробили для допомоги Україні, коли нам здавалося, що ми залишилися сам на сам з росією. Вони почали тиснути через свої особисті зв’язки на тих, хто приймає рішення. Вважаю, що це також відіграло важливу роль на початку нашого супротиву та відіграє досі.
— З якими меседжами приїхала українська делегація на конференцію до Маямі? Чи вдалося нашій делегації донести світовій спільноті позицію України?
— Ми провели кілька десятків особистих зустрічей із командами юристів з різних країн. Основна тема наших зустрічей – підтримка України усіма можливими способами. Окрім приватних зустрічей було багато сесій та виступів українських представників, не лише юристів. Основні меседжі, які лунали: 1) подяка іноземним колегам, які всіляко беруть участь у допомозі нашій державі, перебувають у волонтерських групах, допомагають медикаментами, речами, фінансами, особисто приймають у свої домівки юристів з України; 2) настав час, коли потрібно обирати світлу або темну сторону. Іноді для юристів характерно не робити категоричних оціночних суджень, оскільки це може вплинути на бізнес. Звичайно, хотілося б, щоб колеги передусім відстоювали принципи справедливості, розумності, безпеки в світі, але насправді це не завжди так. Багато юристів намагаються не погіршувати стосунки, а раптом вони ще знадобляться.
Така позиція щодо росії тривала довго, ще з 2014 року. До речі, у IBA також. Організація дуже стримано себе поводила стосовно позиції щодо росії та російських юристів. Наразі вже зрозуміло, що така позиція шкодить тим, хто переймається своєю репутацією, тому ми спостерігаємо більш рішучі та конкретні заяви та позиції від колег та професійних організацій; 3) ця війна в ситуації з міжнародним правом та міжнародною безпекою поставила велике питання щодо наявної системи міжнародного права. Як на долоні бачимо дефекти цієї системи, що ефективно не працює. Багато ресурсів було витрачено неефективно за цей час.
Юристи, які працюють з міжнародним правом, мають цьому запобігти, знайти інструменти для прискорення міжнародного правосуддя. Взяти навіть кейс зі збитим малайзійським літаком МН17, який показує, що правосуддя занадто повільне. Тому з часом втрачаються докази, свідки, події стають не такими зрозумілими, як спочатку. З іншого боку, швидке правосуддя теж не завжди ефективне та справедливе, тому має бути знайдено правильний баланс. Це стосується і подій в Україні зараз. Міжнародне право та система міжнародної безпеки не працюють так, як мали б працювати. Багато юристів вже наважуються визнати це публічно. Це вже знак того, що ми маємо працювати над третьою системою, адже Ліга Націй не спрацювала, система ООН вочевидь теж не працює.
— Чи були запрошені на IBA Annual Conference – 2022 російські юристи?
— Мені відомо, що декому з представників російських юридичних фірм, які є рупором кремля, відмовили в реєстрації. Не впевнена, що всім юристам з росії було відмовлено в участі у заході, але я особисто з ними не зустрічалася жодного разу. Колеги розповідали, що хтось з них був, але активної участі в роботі конференції не брали. Однак були деякі «європейські» делегати, які виступали на захист росії. Так під час церемонії відкриття конференції IBA багато часу та меседжів були присвячені Україні завдяки ключовим спікерам, які порушували тему війни в Україні.
Але був момент, коли представник австрійської юридичної фірми, який відомий тим, що працює на російських олігархів, використовуючи можливість поставити питання із залу, почав просувати проросійську риторику, що IBА нібито «незбалансовано підійшла до висвітлення російсько-українського питання, що висвітлюється лише позиція української сторони». Але в IBA, судячи з усього, вже добре розуміють, що ті, хто транслюють чи навіть надають майданчик для розповсюдження російських наративів, є причетними до агресіі та порушення світового порядку – настав час обирати, на чиєму ти боці, з якою ти стороною – темною чи світлою, серединної позиції тут бути не може.
— Яку позицію займає IBA щодо російської агресії та російського юридичного бізнесу?
— Була низка позицій IBA ще до конференції в Маямі на підтримку України та засудження війни. Нам би хотілося, аби ця позиція була більш потужною, навіть жорсткішою. Але IBA здебільшого все ж таки використовує занадто дипломатичну риторику (принаймні нам-українцям так здається). Водночас для цієї організації це вже великий крок уперед.
— З якою метою Ви поїхали на конференцію? Про що хотіли розказати?
— Поїхати на конференцію було непростим рішенням для мене з різних причин (і логістично, і фінансове навантаження, і віддалення від рідних у цей непередбачуваний час). Однак я все ж таки вирішила поїхати, насамперед тому, що мене запросили виступити в перший день конференції – я не хотіла проґавити цей шанс донести до світової спільноти наші меседжі. Сесію, на яку мене запросили, було присвячено питанню стратегій юрфірм. На організаційному дзвінку я одразу наголосила колегам-панелістам, що в такий складний час для України буде дивно, якщо я говоритиму про стратегії юркомпаній без урахування того, в яких умовах і де ми знаходимося зараз. Тому замість участі у панельній дискусіі я запропонувала змінити концепцію та виступити з окремою презентацією про те, як війна впливає на особисті та бізнес-стратегії.
Колеги підтримали і фактично сесія була побудована навколо цього виступу. На прикладі своєї сім’ї, колег, власного бізнесу, в режимі хронології з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну і до цього часу я розповіла про все, крізь що нам довелося пройти, що і як ми робили та продовжуємо робити зараз. Я обрала формат storytelling тому, що не можна говорити про стратегії юридичної фірми у відриві від реальних умов, у яких існують люди. Основний лейтмотив мого виступу був надати слухачам натхнення та мотивацію, продемонструвати приклад стійкості та переваги цінностей. Незважаючи ні на що, ми продовжуємо не просто виживати, а розвиваємося, допомагаємо один одному, створюємо сенси. Намагалася занурити учасників конференції в нашу реальність.
Під час виступу вмикала сигнал повітряної тривоги, яку ми чуємо декілька разів на день. Зал був переповнений, після закінчення виступу слухачі аплодували стоячи. Це було вперше в моєму житті, хоча з публічними виступами беру участь у заходах вже давно та багато. Я розумію, що оплески лунали не стільки мені особисто, скільки всім українцям. Була черга людей, які бажали познайомитися, подякувати, висловити особисту підтримку. Наприкінці панелі я презентувала два благодійні проєкти: гуманітарного напрямку та військового, до яких я залучена. Після повернення було приємно бачити, що ці проєкти отримали матеріальну підтримку від учасників тієї сесії, тому маємо ще і конкретний практичний результат для України.
— Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну риторика західних юристів змінювалася. Якою вона є сьогодні?
— На конференції ми звісно більше спілкувалися з тими, хто нас підтримує. З одного боку, колеги захоплюються українцями, висловлюють підтримку, допомагають, з іншого – у деяких іноземних колег відчувається страх, побоювання за них самих. Вони розуміють, що є ризик повноцінної третьої світової війни. Я вважаю, що вона вже давно почалася, але поки що обмежується нашою територією. Та це не лише війна України з росією. Відчувається побоювання іноземних колег, що війна може перейти на їхні території. У свою чергу, вони кажуть, що готові відстоювати цивілізований світ. Проте і є «юристи-пристосуванці», які вважають, що Україні необхідні перемовини з росією будь-якою ціною. Вони не завжди розуміють, що переговори із росією можна вести виключно з позиції сили. Така категорія колег, напевно, є і буде завжди, тому потрібно підсилювати іншу, яка точно розуміє, що з країною-терористом перемовин бути не може взагалі.
— Нещодавно Парламентська асамблея НАТО та Європарламент визнали рф державою-спонсором тероризму… можливо це остаточно переконає тих, хто не визначився?
— Так, ми змінюємо світ. Насправді на такі заяви, які роблять світові політики та організації сьогодні, ми не могли навіть сподіватися раніше. Було занадто багато дипломатії та пристосування. Наразі Україна спонукає світ обирати позицію і висловлювати її конкретно.
— Як змінюється національний бізнес в умовах війни?
— Український бізнес пристосовується до реальних умов та ситуації. До того ж, можливо, через свій характер підприємці, які звикли до ризиків та відповідальності, більш адаптивні порівняно із іншими категоріями населення. Серед підприємців є багато Лідерів з великої літери «Л», це мені дуже імпонує та подобається, що в умовах війни, страху, непередбачуваності вони не просто піклуються, але створюють впевненість у своїх командах. Серед іноземців, особливо в великих міжнародних корпораціях, де переважно створені занадто комфортні умови, справжніх лідерів не так багато.
Великий корпоративний світ дуже часто вирощує неспроможних на відповідальні рішення. Нині маємо час, який потребує таких рішень щоденно. Він гарно демонструє, чим відрізняється український менеджмент від іноземного — не сховались, почали шукати рішення, тиснути на іноземних партнерів та головні офіси. Багато українських бізнесменів одразу зрозуміли, що для того, аби вижити, потрібно шукати інші ринки збуту поза Україною. Більшість із них свої бізнеси не закрили, дуже швидко відновили виробництво, деякі навіть інвестують у свої виробничі потужності в Україні вже під час війни, незважаючи на ризики.
Нові ринки збуту почали активніше шукати навіть ті, хто раніше на це не наважувалися чи не знаходили часу. Також важливе спостереження: наші бізнесмени стали сміливішими. Раніше мабуть відчували певні комплекси, лякала конкуренція на міжнародному ринку. Наразі ситуація в Україні надає бізнесменам моральної сили виходити на зовнішні ринки з високо піднятою головою. Ми почали пишатися тим, що ми – українці, в тому числі і в бізнес-середовищі. До того ж ми зрозуміли, що українська продукція часто є якісною, технологічною та конкурентоздатною. В Україні вже давно діє культура інтенсивної конкуренції в багатьох галузях. Тому українці почуваються досить впевнено в конкуренції і на зовнішніх ринках.
Також бачимо, що люди готуються не лише до вирішення певних проблем (з енергоносіями, водопостачанням), але й до опору неадекватним рішенням українського уряду, політиків, які, на жаль, ще досі присутні. Національний бізнес розуміє, що незважаючи на війну та заклики щодо «нерозкачування човна» не можна толерувати зловживання всередині країни.
— Які сфери найбільш перспективні та є точкою опори національної економіки?
— Природно, найменше постраждала IT-сфера, яка й раніше працювала на зовнішні ринки. Українські спеціалісти та IT-продукти вже давно визнані у світі та є конкурентоспроможними. У цій галузі у компаній немає якихось особливих матеріальних активів в Україні, які б фізично постраждали в результаті війни. Адже основний ресурс у цьому бізнесі – люди, яких можна убезпечити та продовжувати працювати. На відміну від них промисловість зазнала великих втрат. Це болючий момент, тому що такі підприємства на межі «виживання».
Це той випадок, де має бути допомога ззовні. Багато бізнесменів, які виїхали за межі нашої країни, відкривають середній та малий бізнес в інших країнах. Це ресторани, готелі тощо. Звичайно, економіка України продовжує потерпати. Уряд закликає працювати, допомагати економіці країни. Це зрозуміло і навіть не обговорюється, але вважаю, що держава також має сприяти цьому, щоб було кому працювати та сплачувати податки.
— 2022 рік змінює світ, у тому числі ринок юридичних послуг. Які тенденції Ви спостерігаєте сьогодні? Як вони впливатимуть на 2023?
— Поки триває війна, я не бачу причин для радісних прогнозів. Бізнес точно продовжуватиме адаптуватися до нових реалій. Блекаут здійснює шкідливий вплив на бізнес, але люди пристосовуються і до цього, це робить нас стійкими майже до будь-яких викликів. Мені здається, що після війни нам взагалі нічого не буде страшно. Звичайно, допоки реальний сектор економіки у важкій ситуації, юридичний та інший консалтинговий бізнес не почуватимуться нормально. Я маю на увазі справжній юридичний бізнес, не пов'язаний з корупцією чи політикою. В умовах війни транзакційні практики просідають, розвиток бізнесу і пов’язaні з ним проєкти також знаходяться на паузі.
Але є і нові практики, наприклад, все, що стосується відшкодування збитків. Наразі ще не визначено ефективні процесуальні інструменти для роботи зі всіма випадками, але рано чи пізно вони все ж таки з’являться - це буде поштовхом до активної роботи судової практики. Крім того, в Arzinger з’явилося багато клієнтів з благодійного сектору, це переважно міжнародні багодійні фонди, але є й українські. Для багатьох з них ми працюємо на основі pro bono або на неприбуткових умовах. У цьому також полягає наша корпоративна соціальна відповідальність. Ми завжди підтримували подібні напрями, ще до вторгнення, але наразі їх стало значно більше.
Ще один напрямок – кризовий менеджмент - завжди був коником нашої фірми. Ми ніколи не цуралися складних кейсів, де ми брали на себе не тільки юридичні, але й інші напрями, характерні для таких проєктів (GR, PR, загальний менеджмент). Це і протидія рейдерствам, політично вмотивованим нападам на бізнес, супровід реструктуризації та банкрутства, великі міжнародні проєкти. Деякі типи таких проєктів є актуальними й наразі.
— Відомо, що IBA створила комітет з міжнародного арбітражу. Це можна розглядати як плюс чи мінус для українського бізнесу?
— Звичайно, це плюс, тому що наразі не розроблений ефективний інструмент для звернень з боку бізнесу і приватних осіб стосовно відшкодування збитків, пов’язаних з агресією росії. Саме такі групи, які працюють над створенням інструментів, є вкрай необхідними. Ситуація така: збитки є, а де їх розглядати, до кінця не зрозуміло. Звичайно, є варіанти із українськими судами, ЄСПЛ, інвестиційним арбітражем, але не у всіх випадках ці варіанти можуть бути застосовані чи будуть ефективними. Виникає велике питання з виконанням рішень в інших країнах, адже питання з імунітетом росії постає всюди.
— Що найважливіше і найголовніше у найближчій перспективі для України та бізнесу?
По-перше, щоб закінчилася війна Перемогою України. По-друге, щоб наша влада зрозуміла, що українці втрачають дуже багато заради того, щоб наша країна стала іншою. Це не означає, що ми маємо, не роздумуючи, виконувати усі рекомендації чи вимоги міжнародних партнерів та донорів, хоча серед них є багато важливих та правильних. Але ми точно маємо до них прислухатись та мусимо розуміти, задля чого це відбувається з нами. Після Революції Гідності, на жаль, чимало людей розчарувалося, адже було багато імітацій (конкурсів, реформ).
Я би хотіла, щоб у результаті нашої Перемоги ми більше не толерували імітації та вимагали справжніх системних змін, якісно нових людей. Але війна в Україні виводить на поверхню дефекти політичних структур та рішень не тільки в Україні, але і в інших країнах та міжнародних інституціях. Тому маємо працювати над помилками не лише ми, а й цілий світ, якщо хочемо жити в безпечному та передбачуваному суспільстві.