Про фактори, які блокують розвиток інвестування в Україні, чому аграрна галузь є однією із найбільш інвестиційно привабливих, а також, що потрібно для захисту інвестицій, розповів «Юридичній газеті» керуючий партнер міжнародної юридичної компанії «Александров та партнери» Дмитро Александров.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Дмитро Костянтиновичу, розкажіть, про які виклики для сфери інвестування можна говорити за підсумками 2014 р. –початку 2015 рр.? Які тенденції на сьогодні панують у цій сфері?
Якщо говорити про виклики минулого року, то передусім зазначу про тенденції в агробізнесі, оскільки найбільша кількість наших клієнтів працюють саме у цьому секторі економіки.
За даними аналітиків, відтік іноземних інвестицій з агарного сектору склав щонайменше 500 млн дол. Також на сьогодні не прослідковуються тенденції щодо повернення цих коштів. Крім того, валютні обмеження Національного банку, які зараз є, не сприяють розвитку належного інвестиційного клімату. В результаті європейським аграріям довелося у 2014 р. значно більше часу приділяти питанням роботи українського бізнесу порівняно з попередніми роками.
Проте загалом слід зазначити, що певне ускладнення умов роботи в Україні не знизило аграрну привабливість нашої країни. Так, один із наших клієнтів наразі активно працює над збільшенням земельного банку, оскільки придбання об’єктів на спаді ринку дає змогу інвестувати зі значним дисконтом. Хоча низка невеликих аграрних інвесторів (2500–3000 га) все-таки не витримали тиску зовнішніх умов та розпродали свої господарства ще в 2014 р.
Виклики, які не є новими для інвесторів в Україні, – це корупція та забюрократизованість більшості процесів.
Якщо раніше корупція працювала на рівні створеного централізованого механізму і гроші потрапляли у певні центри, де й розподілялися, то зараз ці центри зникли. Але на місцях залишились чиновники, які й раніше працювали у сферах, повʼязаних із обслуговуванням бізнесу, і корупційні методи їхної роботи лишилися тими самими. Можливо, корупція змінила масштаби і форму, але вона продовжує існувати. Іноземні інвестори, з якими ми працюємо, регулярно зіштовхуються в Україні з проявами корупції на різних рівнях: від митного оформлення товарів під час імпорту до роботи з місцевими органами та судовою системою.
Не можемо також оминути проблеми з недосконалістю законодавства. На це питання можна дивитись з різних сторін. З одного боку ми маємо новообраний парламент, в якому зʼявились нові обличчя, проте значна частина з них не має достатнього досвіду у питаннях законотворення, чим пояснюється низька якість багатьох нормативно-правових актів, що приймаються. З іншого боку, за останній рік парламент та уряд дуже багато уваги приділяють покращенню позицій України в міжнародних рейтингах, у звʼязку з чим вже прийнято та ще планується прийняти цілу низку актів, які полегшують ведення бізнесу, поширюють принцип дерегуляції у різних сферах державного управління. Водночас, поспішаючи прийняти зазначені акти, влада нехтує необхідністю налагодження конструктивного діалогу з цих питань між державою та бізнесом. Це призводить надалі до того, що прийняті акти насправді не досягають того позитивного ефекту, на який всі сподівались.
Україна пропонує добрі перспективи для створення промислових центрів та інноваційних парків на нашій території. Варто згадати яскравий приклад з намірами спорудження в Україні заводу компанії IKEA. Інтерес був реальний, намір теж. Україна від спорудження заводу мала б ряд переваг, проте завадили зокрема фактори, які ми обговорили вище. Цей приклад показує те, з чим зіштовхуються інвестори у реаліях України, під впливом чого формується їхня думка про нашу державу. Навіть на цьому прикладі ми вже бачимо, що необхідно вдосконалювати.
– Які перспективи, на Вашу думку, вітчизняного інвестиційного ринку у поточному році?
– Звичайно, Україна – країна великих інвестиційних можливостей, яка має значний потенціал для швидкого економічного зростання. Проте реалізувати свій потенціал без іноземних інвестицій буде вкрай важко.
Зараз більшість інвесторів з пересторогою ставляться до України та не поспішають розвивати бізнес. Розуміння особливостей ведення бізнесу в Україні плюс нестабільна ситуація, яку маємо зараз, – не найкращі умови для залучення інвестицій. Вважаю, що якщо ще певний час інвестиційні умови не будуть якісно змінені, а ситуація стабілізована, то Україні буде вкрай важко залучати значні іноземні інвестиції у найближчому майбутньому.
Старт активних інвестицій в Україну зараз значно залежить від воєнно-політичної ситуації. Для прикладу, минулого тижня я спілкувався з реальними інвесторами, які готові вкладати у вітчизняне сільське господарство 10 млн дол і почати розвиток агробізнесу в Миколаївській області. Їх цікавить купівля сількогосподарських підприємств. Проте зараз уже змістився центр інтересів інвесторів на користь центральної та західної України, тобто інвестори хочуть мати тут певні гарантії.
Тому для того, щоб вкладати гроші та вести переговори, потрібна стабілізація ситуації хоча б на найближчі півроку, у тому вигляді, в якому вона є зараз. Тобто через цих півроку ми можемо розраховувати, що в Україну прийдуть перші інвестори, яких я називаю авантюристами, які зможуть у майбутньому розраховувати на отримання найбільших дивідендів завдяки вигідному вкладенню на спаді ринку.
Нам варто детально вивчити успішний досвід виходу на новий рівень економічних показників країн, які мали кризи, подібні до нашої, але досягли успіху: Німеччина, Малайзія, Сінгапур тощо. Вважаю, що нам вже необхідно думати над створенням зон із привабливими умовами ведення бізнесу, щоб втримати перспективний бізнес, який маємо, та залучити новий.
З огляду на це, позитивним є той факт, що за останній рік пройшла значна кількість конференцій, круглих столів, форумів, спрямованих на залучення інвестицій. Розуміючи важливість створення подібних майданчиків для дискусій між інвесторами, наша юридична компанія з радістю підтримала економічний форум, що восени відбувся у Львові, крім того, ми є партнерами Київського міжнародного економічного форуму, проведення якого заплановано на жовтень 2015 р.
За результатами участі у подібних заходах, після спілкування з іноземними інвесторами, можемо стверджувати, що попит на інвестиції все ж є, але ці інвестиції поки що сформовані тільки в думках інвесторів. Тобто ми бачимо певний відкладений попит і потребу вкладати кошти в нашу економіку.
– Які сфери вітчизняної економіки на сьогодні, на Вашу думку, є найбільш інвестиційно привабливі?
– Хотілося б виокремити як мінімум три основні сфери. Я розподілив би їх за значимістію.
Напевно, на першому місці буде стояти агробізнес. З року в рік ми все більше переконуємось у тому, що аграрний сектор справді в змозі стати локомотивом української економіки. Підтвердженням цього є те, що в 2014 р. третина валютних надходжень від експорту була отримана від реалізації за кордоном сільськогосподарської продукції. Аналіз та порівняння статистичних показників агробізнесу України та найбільш розвинених сільськогосподарських країн світу показує, що у найближчому майбутньому обсяги виробництва тільки одних зернових в Україні можуть зрости до 100 млн. т порівняно з поточними 45–60 млн т. Перспективи цієї сфери неймовірні.
Інвестиційно привабливими є сфери, які пов'язані з енергетикою, швидше з альтернативними джерелами енергії. У звʼязку з останнім зростанням цін на газ та енергоносії, ця сфера буде розвиватися швидкими темпами. На мою думку, значних масштабів розвитку альтернативних джерел енергії може бути досягнуто за рахунок переробки продукції аграрного сектору. До нас звертаються інвестори, які зацікавлені в будівництві заводів з виробництва біогазу, пелет із сої, соняшника. Всі ці проекти, хоч і стосуються альтернативної енергетики, але фактично їхньою основою є агробізнес.
Також необхідно відзначити сферу IT-послуг. На сьогодні найпоширенішою формою використання українських IT-спеціалістів є аутсорсинг. Проте, на мою думку, тенденцією найближчого майбутнього у цій сфері стане частковий перехід від моделі аутсорсингу до моделі створення остаточного програмного продукту, який буде самостійно продаватися на ринку. З цього погляду перспективним вважаю будівництво інноваційних парків на території України.
– Щодо внутрішнього і зовнішнього інвестора. Чи має значення для вітчизняного інвестора сама ситуація в Україні, чи це більше стосується іноземних інвесторів, які приходять із-за кордону?
– Інвестора на внутрішнього та зовнішнього зараз можна поділяти досить умовно. Звичайно, ті люди, які інвестують за допомогою іноземних компаній, але живуть в Україні, більше розуміють психологію та менталітет, вони готові вкладати більше.
Але сучасна тенденція полягає в тому, що більшість інвестицій спрямовані на захід нашої держави. Можна сказати, що зараз Львів виступає стартовим майданчиком для багатьох інвестиційних проектів у сфері IT та девелопменту. Також до західних регіонів України активно придивляються інвестори із аграрної сфери.
– Ви згадали недосконалість вітчизняного законодавства. Які кроки (з законодавчого погляду) було б варто прописати, щоб спростити процедуру залучення інвестицій?
– Щоб зацікавити інвестора, Україні потрібно приділити увагу не лише механізму залучення коштів, який загалом працює, а тому, яким чином забезпечити захист цих інвестицій у майбутньому. Тому, я вважаю, що нам потрібний дієвий та закон, який працює, про захист іноземних інвестицій, що передбачатиме не декларативні норми, а ефективні механізми. У цьому аспектів, на мою думку, досить вдалою є ідея запровадження інституту бі́знес-омбудсме́на, який покликаний займатися захистом інтересів бізнесу перед органами публічної влади як всередині країни, так і за її межами.
Також я вважаю, що інвестиціям та їхньому залученню шкодить імперативний вплив НБУ на валютний ринок. Тому що ринок не збалансований, валюта в країну не вводиться, а також не виводиться, і які б заходи вони не застосовували, це дуже шкодить інвестиціям. У такій ситуації необхідний баланс. Дуже великий дискомфорт в іноземних інвесторів викликають сучасні складнощі з виведенням коштів з України.
– З Вашого погляду, що можна зробити для належного ефективного захисту інвестицій в Україні?
– Для будь-якого інвестора важливо, щоб його права були захищені. Одним із елементів такого захисту, крім вже названих мною, безперечно, є можливість звернення до суду. Так, ми підходимо до питання приведення судової системи у належний та працездатний стан, оскільки той судовий механізм, який є на сьогодні, не вселяє нашим інвесторам довіри. Адже діюче в Україні законодавство про захист власності та інвестицій загалом не є поганим, однак реалізувати свої права та захистити їх через суд у нас досить складно. Тому першочерговим завданням має бути оновлення судової системи, необхідно повернути довіру до судів, авторитет суду та суддів не повинен ставитись під сумнів. Водночас необхідно переглянути відповідальність суддів в аспекті кримінального та антикорупційного законодавства.
З іншого боку слід обовʼязково підвищити фінансове забезпечення суддів та довести його, як мінімум, до рівня доходів найкращих юристів, що працюють у приватному секторі. Лише в цьому випадку, суддівський корпус зможе поповнитись кваліфікованими працівниками, а суддя буде зацікавлений у професійному виконанні своїх обовʼязків. Думаю, що суддя, коли приходить до суду, повинен отримати мінімум 50 тис. грн. Тоді ми зможемо збільшити відповідальність і механізм матиме шанси на функціонування.
– А як Ви стаивтися до Закону «Про забезпечення права на справедливий суд»?
– В принципі, він прогресивний. Головне, щоб була проведена відповідна реалізація.
- Крім судової системи, є ще якісь чинники впливу, які потребують вдосконалення, для захисту інтересів інтесторів?
– На сьогодні ми маємо законодавство, яке перетворилося на цілу систему колізій, пробілів та неузгодженостей, існування яких фактично і є основою для корупції. Щоб подолати цю систему необхідна кропітка робота з розплутування на сьогодні лабіринтів. До цієї роботи мають долучитися всі.
Гарним прикладом у цьому аспекті є питання отримання землі. Так, на практиці процедура отримання землі для іноземних інвесторів є вкрай тяжкою та заплутаною, зокрема це стосується земель сільськогосподарського призначення. Цей процес необхідно зробити максимально публічним, саме громадський контроль, а не чиновник, у змозі забезпечити охорону інтересів держави у разі виділення земельних ресурсів. Публічність також дасть змогу інвестору отримати інформацію про можливість отримання прав на конкретну земельну ділянку, яка його цікавить, без залучення до цього значної кількості посередників. Це значно пришвидшить процес інвестування та зменшить початкові витрати інвестора.
Крім того, на практиці ми часто маємо справу з питаннями митниці. Як практик, я мав проблему, що тих режимів, які прописані в Митному кодексі, недостатньо для того, щоб прийшов інвестор. Митні органи повинні бути більш гнучкими у питанні забезпечення інвестору умов здійснення ним господарської діяльності.
Забюрократизованість механізмів роботи створює сприйняття України інвестором як країни подекуди з абсурдним законодавством. Розумієте, складно пояснити інвестору, чому заміна старих побитих вікон у будинку в центрі Києва, який є власністю інвестора, на нові аналогічні з дорогим якісним склом, потребує отримання дозвільних документів у більших обсягах, ніж будівництво дев’ятиповерхового будинку. Тому в нашому законодавстві необхідно навести лад у багатьох сферах, занадто багато написано, але не упорядковано, не погоджено.
Я не лише критикую, а й дсправою намагаюся долучитися до поліпшення умов ведення бізнесу в Україні. Так, ми підготували пропозиції для Комітету промислової політики ВР, в яких визначили як мінімум 10 пунктів, які потрібно дерегулювати, та запропонували моделі законодавчого регулювання цих питань. Наразі ми також за власною ініціативою розробляємо декілька законопроектів, які допоможуть полегшити життя зокрема аграріям.
– Щодо Угоди про асоціацію з ЄС. Чи вплинуть норми документа в процесі імплементації на процес інвестування в Україну?
– Звичайно, вони будуть впливати. Ми взяли на себе зобовʼязання і треба трансформувати законодавство. Якщо ми методично будемо імплементовувати його норми у наше законодавство, ми відкриємо двері для інвесторів. До того ж право ЄС захищає інвесторів та інвестиції набагато краще, ніж наше законодавство. Як тільки ми імплементуємо ці норми у вітчизняне законодавство, зробимо великий позитивний крок вперед, не ключовий, але позитивний.
– Ви зазначили про велику увагу інвесторів до вітчизняного агросектору. Розкажіть більше про досвід Вашої компанії у сфері інвестування в аграрний сектор з погляду українських реалій.
– Наша компанія спеціалізується на аграрному секторі з моменту свого заснування, а тому досвід роботим у цій сфері становить більше 12 років. Є клієнти, з якими ми співпрацюємо 10-12 років. Вони здебільшого займаються трейдингом, вирощуванням зернових тощо. Деякі наші аграрні клієнти вже навіть роблять перші кроки в інших видах бізнесу в Україні, зокрема у девелоперській діяльності.
За всі ці роки спеціалісти нашої компанії супроводжували як звичайні процеси становлення та розвитку аграрного бізнесу (M&A, отримання дозволів АМКУ, відводи земель, розширення земельного банку тощо), так і працювали з особливими завданнями (антикризове управління аграрними підприємствами, протидія рейдерству).
– Що Ви можете порекомендувати інвесторами, які зацікавлені у залученні коштів в українську економіку, зокрема в енергетичний та агросектори?
– Незважаючи ні на що, я вважаю Україну перспективною країною для інвестування. Навіть в нинішніх умовах у нас можливо заробляти значні кошти. Якщо до цього додати розумне планування бізнесу, кваліфікований менеджмент та новітні технології, то позитивних результатів буде досягнуто.
Ми вже стали на шлях покращення умов ведення бізнесу, думаю, що за декілька років прогрес у викоріненні корупції, модернізації судової системи, дерегуляції, упорядкуванні законодавства буде.
Наразі інвестори мають змогу розпочати перспективний бізнес з дисконтом.