Останні кілька місяців Україна перебуває у постійному інформаційному бумі, ініційованому новою владою, яка наче на конвеєрі продукує гучні реформаторські ідеї та безперебійно ухвалює нові закони. Одним з таких нововведень є скасування мораторію на продаж земель с/г призначення, навколо якого давно точиться безліч дискусій. Співголова Комітету з питань агропродовольчого бізнесу Спілки українських підприємців Владислава Магалецька розповіла «ЮГ» про те, чому мораторій — зло, а також які можливості після його скасування відкриються для розвитку аграрного бізнесу
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Владо, наразі у ВРУ зареєстровано 11 законопроєктів про ринок землі, в тому числі від уряду і від депутатів з фракції «Слуга Народу». Як Ви думаєте, який з них має більше шансів бути прийнятим?
— Дійсно, питання щодо скасування мораторію на продаж землі с/г призначення викликало законодавчу активність, аналогів якої було не так багато. До того ж вперше в історії української держави маємо унікальну ситуацію — монобільшість однієї пропрезидентської партії у Верховній Раді та фактично одна політична сила представлена в уряді. В таких умовах складно уявити, що може бути прийнятий законопроєкт не уряду і не представників монобільшості.
Очевидно, що «фаворитом» на прийняття мав би бути урядовий законопроєкт, а також законопроєкт депутатів від Слуги Народу. Однак через резонансність питання та принципові розбіжності позицій зацікавлених груп, думаю, що буде прийнятий законопроєкт, який стане певним компромісом. Я максимально уважно стежитиму за ініціативами уряду.
— Чи вирішують ці законопроєкти (або хоча б один з них) проблеми, які існують на ринку землі?
— На жаль, проблеми ринку землі не стільки в поганих законах чи прогалинах у законодавчому регулюванні тих чи інших питань (хоча мораторій є очевидним злом), скільки в тому, що майже ніхто не виконує ці закони. Можна сказати, що на ринку панує анархія. Якщо говорити про законопроєкти, які наразі існують, то скасування мораторію, однозначно, є позитивним та великим кроком вперед. Звичайно, прийняття законів не вирішить всіх проблем, однак потрібно рухатися в цьому напрямку, оскільки вдосконалення має бути предметним процесом.
— Чи проводилися останнім часом якісь релевантні опитування щодо потреби у скасуванні мораторію на продаж земель с/г призначення?
— Тільки за останній тиждень до мене потрапляло близько десяти різноманітних опитувань. Їх розбіжність інколи шокувала. Ми розуміємо, що такі опитування проводяться для формування необхідної громадської думки. Це старий, але достатньо ефективний трюк. З моїх особистих джерел, яким я довіряю, є інформація, що половина громадян України вважає, що власник землі повинен мати право її продавати. Варто зауважити, що відмінну думку мають 30% респондентів, а інші 20% ще не мають конкретної відповіді на це питання.
— Які найбільш обґрунтовані страхи СУП вбачає у скасуванні мораторію?
— Потрібно розуміти, що страх — це природне явище. Не відчуває страх лише психічно нездорова людина. Питання в тому, чи є ці страхи аргументованими. Безперечно, з відкриттям ринку землі постане низка питань, які необхідно буде вирішувати як аграріям, так і державі. Однак зараз ми маємо унікальний шанс зробити те, що не робилося впродовж 18‑ти років. Ми бачимо, що ситуація, яка була в нашій країні протягом останніх років, зовсім не влаштовує суспільство. Отже, у нас два шляхи: або залишити все так, як є сьогодні, та продовжувати нарікати, що ми — країна третього світу, або почати щось змінювати. СУП виступає за те, щоб змінювати!
— Наразі в США спостерігається зворотна тенденція. Наприклад, у штаті Айова заборонили купувати землі с/г призначення іноземцям. Однією з причин є те, що іноземні компанії не дуже дбайливо ставляться до таких земель. Ще одна причина — 30% таких земель, які перебувають у власності іноземців, здаються в оренду фермерам. Тож який сенс Україні продавати землю іноземцям?
— Я не чула про таку тенденцію в США, тому мені важко її коментувати. В Україні є чимало іноземних компаній, які достатньо успішно ведуть тут свій аграрний бізнес і сплачують податки. Я особисто знаю власників цих компаній і знаю, як вони ведуть свій бізнес. Повірте, ми жили б краще, якби всі аграрії так дбали про землю та пайовиків. Мабуть, бувають зворотні випадки. Однак справа не в резидентстві, а в кожній конкретній людині. Надання іноземцям можливості придбати землю — це питання розвитку конкуренції, а конкуренція — це основний спосіб розвитку ринку. Я вважаю, що тези про те, що іноземці скуплять всі наші землі — не більше ніж популізм.
Більшість провідних українських компаній (МХП, Кернел, Овостар, Астарта, Баришівська зернова компанія тощо) мають іноземних інвесторів. І багато в чому їх участь допомогла цим українським компаніям стати лідерами не тільки в Україні, а й у світі.
— Які є ризики від продажу іноземцям земель с/г призначення? Чи можна їх якось компенсувати?
— Відповідаючи на це запитання, насамперед, хочу сказати, що переваг від відкриття ринку для іноземного капіталу, на мою думку, набагато більше ніж потенційних ризиків. Зокрема, допуск іноземців до можливості придбати в Україні землю с/г призначення підвищить на неї ринкові ціни, від чого виграють продавці та бюджети, до яких сплачуватимуться відповідні податки. Серед населення панує думка, що іноземні інвестори обов'язково цілеспрямовано погіршуватимуть якість українських ґрунтів. Однак такий ризик можна компенсувати, наприклад, через встановлення додаткового обов'язку землевласникам один раз на 5‑7 років подавати до органів місцевого самоврядування висновки незалежних оцінювачів ґрунтів за випадковим вибором ділянок.
— 0,5% земель с/г призначення України в одні руки — це багато чи мало?
— Я вірю в те, що в уряді над законопроєктом працювали компетентні спеціалісти, які мають обґрунтування оптимальності обмежень на 0,5% земель с/г призначення в одні руки. Водночас не можна допускати акумулювання критичної кількості землі в одних руках, тобто фокусуватися в цьому питанні потрібно не на 0,5%, а на тому, як ефективно контролювати, щоб це обмеження ніхто не зміг обійти. Дійсно, це складне завдання, яке вимагає високої якості державного втручання в питання права власності в частині дотримання норм про обмеження кількості земель у власності.
— Державна стратегія, безперечно, впливає на розвиток бізнесу в країні. На Вашу думку, в питаннях землі перевага має надаватися агрохолдингам чи фермерам?
— Питання складне і не може мати однозначної відповіді. Погодьтеся, складно сказати, що держава має надавати однозначну перевагу тим чи іншим суб'єктам. Однак потрібно розуміти, що холдинги мають велику ресурсну перевагу над невеликими фермерами, тому зможуть конкурувати за придбання землі більш ефективно. Не думаю, що для країни буде дуже корисно, якщо власниками землі будуть виключно агрохолдинги. До того ж фермерство є формою підприємництва, а підприємництво — це завжди позитивне соціальне та економічне явище. Тому, на мою думку, держава мала б додатково допомагати фермерам у розвитку та зростанні, при цьому не обмежуючи права агрохолдингів. У цьому контексті було б не зайвим реалізувати програми фінансування фермерів.
— На яких ще питаннях варто зосередитися законодавцю, а які, навпаки, не потрібно чіпати, тому що все і так працює?
— Дуже хороше питання. Я вважаю, що вектор подальшої законодавчої роботи має визначатися ідеями лібералізації економіки та мінімізації корупційних ризиків. Законодавцям потрібно працювати над підвищенням взаємної ефективності комунікації держави та бізнесу. Насамперед, мова має йти про оптимізацію та ефективність процесів торгів, кадастру, дозволів, реєстрації (це питання, де наразі незручно працювати ні бізнесу, ні державі). Окремим блоком роботи має стати провадження ефективного законодавства із захисту економічних прав, з чим у нас дійсно існують суттєві проблеми. Наразі працюють загальні норми та норми, в яких відображені інститути, яким вже сотні років, тобто загальні положення про правочини в земельній сфері. Хоча не завадило б ввести більш якісне регулювання питань емфітевзису.
— Як можна посилити експортний потенціал агросектору?
— Експортний потенціал у нас чудовий! В цьому році ми встановили новий рекорд, експортувавши понад 5,6 млн тонн зернових (станом на середину серпня). Питання є в інфраструктурі. Чи готова наша логістика до збільшення обсягів перевезення? Ми бачимо, що була збільшена кількість залізничних вагонів, морські порти справляються, дороги будуються. Все це свідчить про те, що логістика буде покращуватися. Звичайно, хотілося б зробити це швидше. Однак, як казав перший Президент України: «Маємо те, що маємо». Хочу звернути увагу на те, що нам потрібно дивитися в бік розвитку експорту не сировини, а товарів з додатковою вартістю.
— Як спілка українських підприємців може допомогти підприємцям у розвитку їхніх проєктів (зокрема, щодо агросфери)? Чи це об'єднання більш декларативне?
— Декларативне? СУП — організація, яка налічує понад 600 компаній країни, які виробляють якісні продукти та послуги, дають робочі місця та сплачують податки! Учасники СУП — однодумці, які прагнуть змінити країну та світ навколо себе. Ключовим завдання комітету агропродовольчого бізнесу СУП є лобіювання інтересів членів комітету, захист бізнесу та відкриття нових напрямків отримання прибутку.
Варто відзначити останні успішні кейси комітету агропродовольчого бізнесу СУП: захистили агрокомпанії, які постраждали від ситуації на ринку мінеральних добрив; відстояли інтереси виробників с/г продукції щодо відшкодування ПДВ при експорті ріпаку, соняшнику та сої (законопроєкт №6776‑д від 14.11.2017 р.); зупинили рейдерське захоплення аграрного підприємства.
— Які цілі Ви ставите перед собою і перед своєю командою на наступний рік?
— У нас є ще чимало завдань на цей рік. Ми використовуємо всі можливі методи для підвищення значущості комітету агропродовольчого бізнесу СУП. Вже сьогодні ми можемо стверджувати, що влада прислуховується до нашої позиції. Однак ми хочемо, щоб це відбувалося ще швидше! У нас є свої челенджі, про які ми поки що не можемо розповісти, але констатуємо, що за останні 6 місяців агропродовольчий комітет укріпив свої позиції. Нам приємно бути частиною СУП і ми будемо рухатися вперед з метою досягнення цілей, які поставлені перед СУП.
Нагадаю про основні вимоги СУП до влади:
- заміна податку на прибуток податком на виведений капітал;
- лібералізація порядку та інструментів здійснення касових операцій, а також скасування п'ятикратної відповідальності за правопорушення у сфері обігу готівки;
- зниження навантаження на фонд оплати праці: ЄСВ 15% (у тому числі обов'язкові відрахування за накопичувальною системою) та ПДФО 10%;
- прийняття законодавчих ініціатив для кардинального ривка в рейтингу Doing Business: запровадження ринку підключень та встановлення єдиної процедури приєднання до електромереж; скасування пайового внеску в будівництві (№8124); єдине вікно на митниці (№7010); АЕО — авторизовані економічні оператори (№7473); єдиний рахунок для сплати податків та зборів (№7034); скасування цінового регулювання на послуги нотаріусів; ефективне врегулювання процедури банкрутства (№8060); медіація (№3665);
- зважений підхід до державного регулювання та контролю: запровадження ризик-орієнтованого підходу для планування перевірок; винятковість позапланових перевірок у випадку загрози життю та здоров'ю громадян; підвищення персональної відповідальності посадовців за зловживання під час перевірок та видачі дозволів; відмова від силових методів фінансових розслідувань на користь аналітичного підходу; лібералізація валютного регулювання, скасування спеціальних санкцій у сфері ЗЕД;
- сучасне трудове право, засноване на свободі трудового договору;
- рaper free — відмова від застарілих паперових атавізмів (трудові книжки, книги ОРО) та перехід на електронний документообіг (електронна ТТН);
- масштабна приватизація;
- створення ринку землі с/г призначення;
- податковий агент — фізична особа, що підвищить самосвідомість громадян як платників податків.