22 жовтня 2019, 11:09

«Присяга — це найкращий моральний кодекс»

Опубліковано в №43-44 (697-698)

Андрій Заболотний
Андрій Заболотний заступник Голови НАДС

Чи можливе кар'єрне зростання на державній службі? Навіщо створювати професійну спільноту юристів-держслужбовців? Чи підтримують держоргани скасування адвокатської монополії? Про все це «Юридичній Газеті» розповів заступник Голови Національного агентства України з питань державної служби Андрій Заболотний


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Андрій Заболотний

— Андрію, розкажіть, як складалася Ваша кар'єра?

— Після закінчення Київського ВНЗ я шукав роботу за фахом у приватному секторі столиці, але скрізь потрібен був досвід роботи не менше ніж три роки. Тому повернувшись в рідний район, знайшов у місцевій газеті оголошення про вакансію державного службовця-юрисконсульта та пройшов конкурс. Це був 2006 р. і найнижча на той час вакансія у кар'єрній сходинці з мінімальною зарплатою (приблизно 300 грн). Потім працював провідним, головним спеціалістом на районному рівні, далі пройшов конкурс на обласному рівні, отримав посаду заступника керівника юридичної служби.

У Київ повернувся на професійне навчання, після якого почав працювати в НАДС на посаді начальника підрозділу представництва інтересів держави в судах. Я проходив конкурси й рухався вперед. Був заступником начальника, начальником юридичного управління, директором юридичного департаменту. Отже, за 10 років пройшов шлях від спеціаліста ІІ категорії до заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що належить до посад вищого корпусу держслужби. Виходить, кар'єрне зростання на держслужбі все ж таки можливе.

— Однією зі стратегічних цілей діяльності НАДС, як зазначено на сайті організації, є адаптація державної служби до стандартів Європейського Союзу. Розкажіть, що саме мається на увазі?

— Насамперед, мова йде про приведення законодавства України з питань державної служби у відповідність до принципів належного врядування, які засновані на законодавстві ЄС, найкращому досвіді ОЕСР та міжнародних стандартах. Наприклад, до таких принципів у нашому блоці належить відбір і кар'єра на основі вмінь та заслуг (без суб'єктивних чинників), прозора і справедлива система винагороди (мінімізація відсотка на бонуси), притягнення до відповідальності лише після проведення дисциплінарного провадження (у разі встановлення вини).

Андрій Заболотний

— Нещодавно Міністр юстиції Денис Малюська наголосив на необхідності створення професійної спільноти юристів-державних службовців та юристів юридичних служб. Які проблеми наразі постають перед юристами державних органів?

— Це була дуже влучна теза Міністра про професіоналів, яку він озвучив на заході з нагоди Дня юриста 08.10.2019 р. у Клубі Кабінету Міністрів, організованому НАДС у співпраці з Мін'юстом, Секретаріатом Кабміну і Представництвом ЄС (Проєкт EU4PAR). При цьому авторство створення спільноти юридичних служб належить Прем'єр‑міністру Олексію Гончаруку. Він також взяв участь у цьому заході та погодився підтримати державних юристів у питаннях нульової толерантності до корупції.

Найгостріші питання в роботі юристів-держслужбовців, на мою думку, полягають у вмінні розв'язання складних ситуацій (зокрема, коли доводиться протидіяти порушенням закону). Також залишаються проблеми недостатнього кадрового і матеріального забезпечення. Навіть розпочинаючи свою кар'єру помічником юриста, на юридичному ринку можна отримувати заробітну плату в розмірі 10 тис. грн. Державна служба не може з цим конкурувати на початку кар'єри. Однак ми працюємо над вирішенням питання підвищенняфінансової мотивації наших співробітників.

— Ви підтримуєте ініціативу створення спільноти? Що це дасть? Як покращить Вашу роботу і роботу колег?

— Ми виступаємо за створення спільноти. Оскільки це надасть нам можливість швидко комунікувати в певних ситуаціях, в тому числі задля створення механізмів запобігання негативним наслідкам. Ніхто з моїх колег не підтримує бюрократію, затримку в проходженні документів, низьку якість проєктів рішень.

— В чому полягає специфіка роботи юристів державних органів? Чим вона відрізняється від приватного сектору, від роботи юристів держпідприємств?

— Найцікавішою та високоінтелектуальною роботою юриста на державній службі, мабуть, є нормотворчість. Тут потрібно розуміти не лише особливості публічного та приватного права, але й потреби суспільства, для якого пишуться нові норми в законах. Дуже надихає авторство норми, яка стала частиною національного законодавства.

Також важливим моментом є те, що державні службовці перебувають під Присягою. Звичайно, наші дії мають бути регламентованими, а вивсловлювання — коректними. Для приватного сектору є більш вільний простір у питаннях правозастосування.,, Для державних органів все має бути чітко визначено, в іншому випадку з'являться ризики.

— Зрозуміло, закон один для всіх, але специфіка роботи в усіх різна. Як Ви вважаєте, можливо, потрібно створити певний кодекс етичної поведінки юристів-держслужбовців?

— Дійсно, специфіка роботи юристом на держслужбі полягає в дисциплінованості, обізнаності у актуальних законодавчих змінах, їх правильному роз'ясненні для запитувачів. Натомість неприйнятним єухилення від доручень і неетичне ставлення до колег. Нова державна служба заохочує до ініціативності, креативності та динамічного особистісного розвитку. «Сумлінно виконувати свої обов'язки», — це слова з Присяги, під якими підписується кожен, йдучи на держслужбу. Порушення присяги є підставою для припинення державної служби. Тому присяга — це найкращий моральний кодекс.

— На чому має бути зосереджена робота юристів державних органів?

— Для них все визначено у постанові Уряду. Це чотири основні завдання: правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства керівниками й працівниками, а також представництво інтересів органу влади в судах. Основна мета — забезпечити 100% впевненість під час прийняття рішень та вчинення/не вчинення дій суб'єктами владних повноважень. Інша справа — це бажання слідувати порадам юридичних служб.

— Чи потребують ці підходи змін?

— Так, вони вже відбуваються. Згадуючи про Міністра юстиції Дениса Малюську, зазначу, що після нашої комунікації слова, сказані на День юриста, стали нормою. Відтепер як Міністр він не буде займатися зайвим погодженнями керівників юрслужб, які призначаються на посади в різні державні органи, пройшовши конкурс. Також Мін'юст відмовляється від своїх перевірок у державних органах щодо правової роботи. Це насправді антикорупційні кроки вперед.

— Як юристи держорганів вибудовують комунікацію між собою, а також із «зовнішнім» світом?

— Ми вперше за багато років почали централізовано комунікувати з керівниками юридичних служб починаючи з минулого року, коли відбувся захід за ініціативою НАДС. Окрім того, існує низка прикладних активностей для державних юристів. Ні, це не полювання, не риболовля. Це воркшопи, форуми, тренінги з актуальних питань. Також ми почали спілкуватися з колегами з юридичних компаній, в тому числі через соціальні мережі. В результаті, ми почали розуміти їхні цінності (зокрема, етичні принципи) та знайшли спільну мову.

— Які маєте точки перетину з бізнесом?

— Наші шляхи можуть перетнутися у разі введення адвокатської монополії, якщо державі доведеться закуповувати відповідні послуги. Хоча законопроєкт про її скасування, на думку спільноти юридичних служб, має бути розглянутий та підтриманий, адже державні органи повинні бути здатними представляти інтереси держави в судах у переважній більшості спорів. У минулому році ми спілкувалися з адвокатською спільною в Мін'юстідля того, щоб зрозуміти, як відбуватиметься закупівля таких послуг та яким буде представництво у справах адміністративного судочинства, що переважають в нашій роботі.

— У більшості випадків держоргани використовують будь-який привід для звернення з позовом до суду. Хтось аналізує, скільки ресурсів (фінансових і людських) витрачається на розгляд тієї чи іншої справи, у порівнянні з ціною позову та сумою судових витрат?

— Дійсно, існує така проблема. Особливо у спорах між державними органами. Мабуть, для громадян це виглядає як нонсенс. Насправді можна дійти консенсусу без судової тяганини, адже є наради, перемовини, робочі зустрічі, врешті-решт телефони (це не про «телефонне право», просто щоб оперативно учомусь переконати). Здебільшого ці позови між державними органами є спробами закрити питання або затягнути час в якомусь незручному випадку. Але даний механізм вирішення спірних та неузгоджених питань є неефективним. Ці питання мали б вирішуватися юридичними службами відповідних державних органів локально.

Так, кожен державний орган щороку планує видатки на сплату судових витрат, орієнтуючись на прогнозовану кількість справ за показниками минулих років і звертаючись до Мінфіну щоб передбачитиці видатки під час підготовки законопроєкту про державний бюджет на наступний рік.

Звичайно припинення практики постійних позовів між державними органами має стати джерелом економії бюджетних ресурсів.

— Як побороти це явище?

— Як варіант, централізувати функції юридичних служб державних органів, створити відповідний центральний орган виконавчої влади для реалізації єдиної правової політики та прямого підпорядкування всіх юридичних служб. Мін'юст формує політику, а ЦОВВ — реалізовує. На перший погляд, створення ще однієї юридичної особи публічного права здається складним завданням, але було б правильно змінити ситуацію, коли юридичні служби нарешті стануть на варті законності, відмовлятимуть зацікавленості окремих осіб у певному векторі вирішення питання. Фінансова і кадрова залежність керівників юридичних служб у державних органах має бути припинена. Вирішення цього питання допоможе протидіяти корупційним ризикам, але є всі можливості для змін.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати