Про насичений подіями 2023 рік, глобальні та локальні виклики юридичного ринку, важливість культури обміну серед компаній, інтенсивність і нові напрями судової практики, про впевненість, небайдужість та інші «хвороби» судових юристів, а також чи варто боятися повстання машин, ми поговорили з керуючим партнером ЮК «АРМАДА» Олександром КУЗНЄЦОВИМ і співкеруючим партнером, керівником практики вирішення спорів компанії Іллею ШЕВЧЕНКОМ.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Олександре, яким був для компанії «АРМАДА» 2023 рік?
Олександр Кузнєцов: Рік був насиченим. Попри глобальні виклики в національній економіці, наша компанія показала стале зростання. Ми покращили власні показники майже в усіх аспектах порівняно з 2022 роком. Компанія змогла залучити значну кількість відомих і великих брендів. Ми активно конкуруємо на ринку праці та змогли збільшити нашу команду. Значну кількість часу та ресурсів було інвестовано у налагодження внутрішніх процесів. Якщо від глобального до локального, то ми переїхали в новий, більший офіс, запустили новий напрям освітніх продуктів і винайшли нові шляхи масштабування.
— Яким був минулий рік для юридичного ринку України? Які тенденції ви спостерігаєте сьогодні? Як вони впливатимуть на 2024-й?
Олександр Кузнєцов: Важко стверджувати про весь ринок, адже ми не володіємо повною інформацією щодо стану справ у колег, але під час обміну думками з колегами та партнерами на різноманітних зустрічах і конференціях чуємо від багатьох, що є велика кількість запитів, і гравці ринку з середини 2023 року почали повертатися до довоєнних показників.
Щодо загальних тенденцій розвитку ринку, то вбачаємо тренд на омолодження конкурентного поля та посилення конкуренції за кадри. До речі, наша компанія активно працює над побудовою партнерських відносин із провідними ВНЗ з метою запрошення найталановитіших студентів на програми стажування та інтернатуру. Ми ще не анонсували, але на правах ексклюзиву для «Юридичної Газети» можемо сказати, що плануємо запустити програму стажування для молодих правників вже у березні 2024 року. Загалом, думаю, що ці тенденції зберігатимуть свій вплив і у 2024-му.
— З якими головними ризиками стикається, на вашу думку, ринок юридичних послуг України? Хто сьогодні несе відповідальність за розвиток і єдність ринку?
Олександр Кузнєцов: Класифікуємо ризики на глобальні — ті, на які ми не маємо прямого впливу, і локальні — ті, на які можемо впливати. До глобальних відносимо: воєнні ризики, посилення мобілізації, ризики втрати території, зменшення макрофінансової допомоги Україні від західних партнерів, тиск на бізнес з боку правоохоронних органів.
До локальних ризиків належать організаційні, кадрові й управлінські. Але з локальними простіше, бо ми достатньо толерантні до них і застосовуємо сценарне планування.
Щодо розвитку і впливу на ринок вважаємо, що ринок ми формуємо всі разом, а отже, і впливати повинні разом. Для правників і представників юридичного бізнесу вкрай важливо єднатися. Попри здорову конкуренцію, нам важливо будувати етичне та сильне професійне ком’юніті, що буде долати всі перелічені ризики разом. Чим більше буде професійних і бізнес-спільнот, тим легше буде проходити крізь шторм, у якому зараз перебуває наша країна. Особисто я вважаю, що всі гравці ринку своїми зрозумілими та екологічними діями можуть як збільшувати ринок, розвиваючи загальну культуру споживання юридичних послуг, так і зменшувати його потенціал.
— Які риси, на вашу думку, сьогодні асоціюються з лідерством на ринку?
Олександр Кузнєцов: Стовідсоткове дотримання комплаєнсу, професійна етика та чесна конкуренція, відкритість та емпатія. А ще виокремив би бажання віддавати, а не тільки отримувати. Культура обміну свідчить про збереження здорового балансу між власними амбіціями та готовністю бути корисним для колег, партнерів та учасників ринку загалом.
— Які зміни відбулися в українському бізнес-середовищі у минулому році? З якими запитами клієнти звертаються найчастіше?
Олександр Кузнєцов: Бізнес турбує пошук нових шляхів логістики, нерозуміння того, як можна прогнозувати взаємодію з державою та як зменшити безпрецедентний тиск правоохоронних органів. Серед запитів, що є регулярними: стягнення дебіторської заборгованості, що пов’язано з неможливістю контрагентів витримувати договірні зобов’язання, відшкодування та фіксація воєнних збитків, податковий консалтинг і податкове планування.
Окремо, мабуть, варто виділити антисанкційний комплаєнс, адже сьогодні спостерігаємо значний запит від великих компаній і бізнесу загалом щодо чистоти й екологічності ведення бізнесу, а отже, і стійке бажання не бути дотичними до країни 404.
— Як ви застосовуєте ChatGPT у роботі? Які висновки можна зробити із застосування ШІ у юридичній практиці?
Олександр Кузнєцов: Наразі використовуємо ШІ для генерування контенту. Йдеться про графічні матеріали, короткі замітки, написання текстів листів тощо.
У червні ми робили цікавий захід для наших клієнтів, присвячений тематиці розвитку технології ШІ. Ми організували концептуальну вечерю, на якій всі страви, якими ми частували наших гостей, були приготовані за рецептами, згенерованими ШІ. Окрім цього, ми запросили фахівчиню із впровадження ШІ та в дружньому і партнерському колі обговорили, як технології ШІ можуть бути дотичними до різноманітних бізнесів.
Ми бачимо та аналізуємо зростаючий запит суспільства на розвиток технології ШІ, щоправда, не впевнені в тому, що у найближчі п’ять-сім років правникам слід перейматися, що машини повстануть і вкрадуть у них роботу. А ось через вісім років…)
— Ілле, ви очолюєте судову практику, яка у наш важкий час зберегла свою потужність. Що вплинуло на інтенсивність судової практики? Які нові тенденції її розвитку ви можете визначити?
Ілля Шевченко: Наразі дійсно непростий час для країни загалом і бізнесу зокрема. Кількість проблем у господарській сфері після повномасштабного вторгнення суттєво зросла. Тому й інтенсивність судової практики зросла пропорційно, адже суд був і залишається останньою ланкою врегулювання спорів бізнесу.
З нових тенденцій розвитку практики можна виділити нові окремі напрями, які сформувалися після вторгнення рф, — захист прав підприємств на тимчасово окупованих територіях і представництво інтересів кредиторів, боржники яких знаходяться на ТОТ. Велика кількість спорів, як внутрішніх, так і міжнародних, пов’язана також з іншими наслідками війни, наприклад, блокадою морських портів. І звичайно, не можна не згадати новий напрям — спори проти самої держави-агресора.
— Як воєнний стан вплинув на розгляд судових справ?
Ілля Шевченко: Безперечно, початок повномасштабного вторгнення на певний час майже паралізував судову систему. Але треба віддати належне судам — перший шок пройшов досить швидко, і вже на початку квітня розгляд деяких справ, розпочатих до 24 лютого 2022 року, продовжився.
Під час перших місяців війни були побоювання, що судові процеси істотно затягнуться. І деякі крайнощі в цьому напрямі дійсно траплялися. Наприклад, одна з наших справ затягнулася на декілька зайвих місяців, оскільки суд за власною ініціативою відклав судове засідання до завершення воєнного стану. Звичайно, апеляційний суд скасував цю ухвалу.
Наразі ж суди працюють у звичайному режимі (за винятком повітряних тривог і періодичних відключень світла). Середня тривалість судових процесів порівняно з довоєнним часом майже не змінилася.
— У якій категорії справ відбувається найбільше спорів? Чому?
Ілля Шевченко: Особисто наша судова практика наразі найчастіше займається господарськими спорами за договорами поставки та підряду. Це здебільшого пов'язано із загальними негативними змінами в економіці та логістиці. Бізнес ще не встиг повністю адаптуватися до воєнних ризиків, тож навіть укладаючи контракти вже після повномасштабного вторгнення та розуміючи підвищені ризики, не завжди коректно оцінює перспективи виконання зобов’язань.
Також є значна кількість спорів з банками, фінансовими установами та лізинговими компаніями. Значна кількість підприємств мають довоєнні грошові зобов'язання, які дуже проблемно виконати зараз без зміни їх умов, що також призводить до судових процесів.
— У чому ефективність позасудового врегулювання спору? Скільки у відсотковому співвідношенні таких справ? Чи є тенденція до зростання частки медіації? Які подальші перспективи її розвитку в Україні?
Ілля Шевченко: Очевидні плюси позасудового врегулювання — це, звичайно, оперативність і заощадження ресурсу. Але частка справ, які врегульовуються в порядку медіації, не дуже значна. Більшість проєктів із позасудового врегулювання спорів пов’язані із ЗЕД-контрактами, де сторони традиційно намагаються не доводити справу до арбітражів.
Щодо спорів у межах країни, то зовнішніх консультантів, на жаль, залучають, зазвичай, вже після безрезультатного завершення переговорів. Частка медіації зростає, але дуже повільно. Для подальшого її розвитку треба по цеглині вибудовувати культуру як надання, так і споживання юридичних послуг.
— Станом на сьогодні чи має судова система належні й ефективні механізми захисту та відновлення порушених прав українців? Які кроки для реалізації високого запиту суспільства на справедливість повинні зробити держава, суди, судова адвокатура?
Ілля Шевченко: У цьому питанні я радше оптиміст. Звичайно, українська судова система має достатньо недоліків, які можна і потрібно вдосконалювати. Втім, є і позитивні якості. Судові процеси в Україні (зокрема господарські) набагато швидші за аналогічні процеси в більшості країн ЄС. Та й порівняно з національним судочинством в минулому (2010–2013 роки) прогрес є, і він суттєвий. Зараз суд може бути дуже ефективним механізмом захисту прав у більшості випадків.
Звичайно, проблем також чимало. Суди перевантажені, що негативно впливає на якість розгляду справ. Довіра до судів у суспільстві не надвисока (заради справедливості варто зазначити, що ця проблема притаманна й інституту адвокатури). І як не згадати про корупцію? Без подолання цих проблем подальший розвиток правової культури в Україні буде дуже непростим.
— З погляду судового юриста, у якій точці судової реформи ми знаходимося зараз?
Ілля Шевченко: На жаль, реформа судової системи не може відбуватись у вакуумі. Цій системі притаманні всі загальні проблеми нашої держави, і вирішити їх окремо в судах навряд чи вдасться.
Але мені подобається загальний напрям на диджиталізацію судочинства, спрощення судового документообігу. Зараз ми знаходимося десь посередині шляху. І для подолання другої половини відстані потрібні величезні зусилля як з боку держави, так і суспільства загалом.
— Що головне у роботі судового юриста?
Ілля Шевченко: Впевненість і небайдужість. Впевненість у собі, у своїй позиції і головне — в правоті свого клієнта. Бо якщо ви самі не вірите у те, що клієнт має рацію, то як ви переконаєте в цьому суддю?
Щодо небайдужості — це, на мою думку, одна з найцінніших якостей людини взагалі. Якщо юрист справді «хворіє» своєю справою і результат суду для нього дійсно важливий, він буде мати величезну перевагу над менш залученим колегою у більшості процесів.