Партнери АО «Клочков та Партнери» відзначають, що на 7-у річницю роботи компанії прийшли до розуміння «своєї» команди і віднайшли таку, започаткували позиціонування як гравець на ринку юридичних послуг та окреслили стратегію розвитку в своїй практиці. А зважаючи на те, що дане адвокатське об’єднання — це сімейний юридичний бутік у сфері кримінального права, сумно їм не буває. Чому запуск антикорупційних органів вплинув на практику та верховенство права? До чого привела судова реформа? Які типи адвокатів нівелюють інститут адвокатури? Яким клієнтам адвокати об’єднання відмовляють? Про все це говоримо з Володимиром Клочковим, Світланою Клочковою, Іваном Старостою та Артемом Черевко.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Колеги, чим вас порадував, а в яких аспектах засмутив 2021 р.?
Іван Староста: — Враховуючи поточну ситуацію, те, що всі живі й відносно здорові — найбільший плюс. Якщо говорити про те, чим рік засмутив, то особисто у мене якихось негараздів, які кардинальних вплинули б на майбутнє життя, не було. Так само, як і в компанії — все стабільно.
Світлана Клочкова: — Якщо говорити про компанію, порадувало те, що ми нарешті визначилися зі штатом та колективом. Коли ми цьогоріч святкували 7-у річницю компанії, я чесно та відверто сказала, що на сьогодні радію кожному, хто з нами. Це свої люди, свій позитив і великий плюс.
Володимир Клочков: — У нас з колегами думки практично завжди збігаються і рідко відрізняються. Скажу про те, що мене засмучує. Поширюється тенденція руйнування всіх інститутів влади в країні, що не може не відображатися на нашій роботі і на тому, чи можемо ми допомогти клієнтам швидко та якісно. Поясню: реформи нашої держави, від яких ми були в такому захваті, які починались з хорошими намірами, на жаль, як бачимо на практиці, призводять до того, що руйнують те, що було вже побудовано. Наприклад, судова реформа. Величезний брак штату в судах першої інстанції загальної юрисдикції автоматично впливає на те, як швидко ми можемо допомогти клієнту, адже відповісти на питання щодо тривалості судового розгляду я не можу. Ті питання і судові справи, які раніше можна було закрити за рік з урахуванням усіх позицій опонентів, другої та третьої інстанцій, зараз можуть тривати і 3, і 5–6 років. Не тому, що адвокати працюють погано чи опоненти затягують процес, а тому, що справи немає кому розглядати, суди не укомплектовані. Це впливає на роботу з клієнтом і його бажання взагалі звертатися до адвоката і судитися. Поки справа буде розглянута, вона може втратити актуальність для клієнта (крім, звісно кримінальних). Але і з розглядом кримінальних справ така ж ситуація, у нас є справи, які зайшли до суду ще у 2014 р. і досі кінця їм не видно. Всю структуру судової влади та правоохоронних органів на даний час порушили реформи, і зараз це практично непрацюючі інститути.
— Які тенденції розвитку практики кримінального права можете відзначити?
В. К.: — Після запуску антикорупційних органів ми побачили тенденцію відходу верховенства права на другий план. На перший план вийшли суспільний запит і вплив інституцій інших держав. Про це говорять адвокати і судді, які не знаходяться в системі антикорупційних органів. На жаль, бажання показати перед народом боротьбу з корупцією нівелює всі завдання судової системи.
І. С.: — У продовження цього... Як наслідок, для задоволення суспільного запиту, окрім поняття законності рішень, нівелюється поняття справедливості. Наприклад, за останній рік у Вищому антикорупційному суді було чимало вироків, коли за хабар у розмірі кількох тисяч гривень людина отримує реальних 6 років позбавлення волі, а інший при такій же кваліфікації і з сумою хабаря у кілька мільйонів доларів отримує «умовні» 3 роки. Як на мене, зникає поняття справедливості. За рахунок таких справ формується статистика і демонструється як українському народу, так й іноземним партнерам боротьба з корупцією. Як пересічний громадянин, я бачу це як вибіркове судочинство.
— На які знакові законодавчі зміни у сфері кримінального права варто звернути увагу юридичній спільноті?
І. С.: — На початку року вступили в силу зміни до Кримінального процесуального кодексу з приводу можливості оскарження ухвал суду вже на стадії судового розгляду кримінального провадження. Раніше, якщо особі обирали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду, процесуальної можливості оскаржити таке рішення не було. Наразі, якщо на стадії розгляду справи суд обирає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або змінює запобіжний захід на такий з більш м’якого, існує можливість оскаржити таке рішення в апеляційному порядку. Як на мене, це суттєва процесуальна можливість, щоб особа могла в апеляційному порядку переглянути таке рішення. Адже найсуворіший запобіжний захід тримання під вартою, перш за все, психологічно впливає на людину. Також цього року піднімалося питання амністії людей, які «йдуть до вироку» або щодо яких вже винесено вирок. У 2021 р. народні обранці намагалися прийняти такий закон про амністію до 30-річчя Незалежності України, але Комітет ВРУ повернув законопроєкт, і ця знакова ініціатива тоді не пройшла, а питання залишилося відкритим.
В. К.: — Такої ініціативи, яка значно полегшила б працю адвоката, цього року я не побачив.
— Яким для вас був досвід судових засідань у режимі відеоконференції?
І. С.: — Насправді на судові засідання в режимі відеоконференції впливають багато факторів. Наприклад, якість відеозв’язку. Я брав участь у судових засіданнях в режимі онлайн з офісу і можу сказати, що це було складно. Через погану якість зв’язку частину того, що відбувалося в засіданні, я не чув, а це впливає на якість захисту. Зручно так брати участь, якщо це несуттєві засідання, наприклад, підготовче, чи якщо є відомості, що засідання буде відкладатись. Але якщо якісь важливі справи, в режимі відео дуже непросто.
В. К.: — Ідея чудова, вона могла б економити час та витрати, але у зв’язку з поганим фінансуванням судів, які не можуть забезпечити хороше технічне з’єднання та обладнання, це перетворюється на негатив. Це впливає на можливість адвоката на 100% здійснювати представництво інтересів клієнта. Наше адвокатське об’єднання схильне до стандартного режиму судових засідань, де шляхом харизматичності адвокатів нашого об’єднання ми можемо донести свою позицію як стороні обвинувачення, так і судді.
Артем Черевко: — На мою думку, онлайн-формат не забезпечить гідне донесення тієї інформації, яку ми могли б донести в звичайному режимі. Але коли локдаун лише розпочався, в відеоконференціях був великий плюс. Наприклад, у Печерському районному суді, який слухав лише кримінальні провадження, все було якісно й оперативно, не було черг.
— Як розподілені ваші обов’язки як партнерів у компанії?
С. К.: — У нас є керуючий партнер, який здійснює управління компанією і несе відповідальність за всі дії команди, взаємодію з клієнтами та зовнішніми партнерами.
В. К.: — Тому в мене й сіпається око під кінець року (посміхається — ред.).
С. К.: — Я відповідаю за фінансову частину компанії і стратегію розвитку. Проте рішення ми приймаємо всі разом. Уся відповідальність за процесуальну частину ведення справ і побудову процесуальної, судової стратегії лежить на Івані Івановичі (Старості — прим. ред.). Йому доводиться ще й керувати всім персоналом, який займається судовою спеціалізацією. На Артемі (Черевку — прим. ред.) — усі зміни, креативні рішення. Він — подих нової, молодої адвокатури. А також він виконує функцію GR у нашому офісі, через нього ми чуємо голос молодої влади.
— У вас, можна сказати, сімейний бізнес. Як робота впливає на особисте життя?
В. К.: — Навіть перед сном у ліжку ми зі Світланою (Клочковою — прим. ред.) іноді обговорюємо проєкти офісу. Повернувшись додому, ми продовжуємо працювати. Наша дочка знає імена всіх наших клієнтів. Це тяжко, але прихід Світлани Валеріївни в компанію дав значний поштовх.
І. С.: — Саме Світлана Валеріївна зробила з юриспруденції бізнес. Якщо ми раніше працювали лише як адвокати — захистили клієнта, отримали гонорар, і все, то з її приходом ми впевнено зайшли на юридичний ринок саме як юридична компанія зі стратегією розвитку та розумінням, куди рухатись.
В. К.: — У неї інше бачення, як у бізнесмена. А оскільки більшість клієнтів у нас — теж бізнесмени, вона знає, чого вони очікують від нас. Вона прибрала бар’єр між клієнтом та адвокатом. До зустрічі з клієнтом він «проговорюється» в офісі, і на аудієнції з ним ми чітко знаємо, чим можемо допомогти. Складно бути 24/7 зі своєю дружиною, але я розумію, що якщо залишу її вдома, компанія від цього постраждає.
— Розкажіть про справи за останній рік, якими пишаєтесь. А можливо, є й такі, що можна було б зробити краще?
В. К.: — Виправдувальних вироків за останній рік ми не маємо, але й обвинувальних не маємо також (посміхається – ред.). Це не пов’язано з тим, що у нас немає справ. Тут ми знову повертаємося до проблеми судової реформи. Ми не можемо закінчити справи не з нашої вини — вони просто не розглядаються в суді. А за 2–3 судових засідання, які відбуваються, не можна закінчити велике судове провадження. Наразі у нас є 2 правоохоронних органи, які ми можемо відмітити як такі, що справді несуть небезпеку, з ними складно боротися. Це НАБУ та департамент стратегічних розслідувань Нацполіції, які працюють професійно, жорстко та є сильними опонентами.
С. К.: — Це справді так. Вони не працюють хаотично, у них стратегічно вибудувана робота, яка змушує так само зібратися і працювати професійно.
— Що це за скандал з «юридичною торпедою»? Володимире, кілька місяців тому Ви розмістили у ФБ пост, де підняли питання фейкових ЗМІ, робота яких дискредитувала вашого клієнта, та підкріпили його фото з великою вогнепальною зброєю. Це викликало неоднозначні коментарі.
В. К.: — На фото — порожній футляр від гранатомета. Це був юридичний гумор для привернення уваги. Саме фотографія привернула увагу до того тексту й інформаційного посилу, який намагалися передати адвокати нашого об’єднання. У цій ситуації ми хочемо віддати належне журналістам, які зараз є більш монолітною спільнотою, ніж адвокати. Навіть не розбираючись у ситуації, вони все одно стали на бік свого колеги. Це не був напад на журналістику — це був захист інтересів клієнта відповідно до закону, і свою процесуальну позицію ми виклали в позовній заяві. Ми нікому не погрожували, ніякими DDoS-атаками, в чому нас звинувачували, не займались. Послухайте, я досі не розібрався, як правильно користуватись Фейсбуком? Яка DDoS-атака? (посміхається — ред.) Ми охрестили це фейковим ЗМІ, бо Мін’юст повідомив, що те джерело інформації не зареєстроване як ЗМІ, тому для нас воно є фейковим. Це не стосувалося абсолютно всіх журналістів. До речі, у нас була зустріч з цим журналістом, і ми його просили як адвокати не порушувати права нашого клієнта. Ми не забороняли давати матеріал, а вказували на моменти, які порушують права нашого клієнта. Але нас не почули, тому ми подали позов, про що й попереджали.
— Володимире, 14 років тому Ви отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Як змінювався інститут адвокатури за ці роки? Назвіть головні проблеми адвокатської спільноти сьогодні.
В. К.: — Інститут адвокатури не став виключенням з того, що відбувається у нашій державі. Він переживає всі ті ж проблеми, які є у країні. Основні проблеми для адвокатури — відсутність монолітності та кастовості. Все поділено на клани, які воюють між собою. Також втрата адвокатами «білої кістки» етичності, вихід за межі. І не тільки за межі ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та адвокатської етики, а й людяності та загальноприйнятої етики. Молоді адвокати, дивлячись на це, копіюють таку поведінку. А хочеться, щоб адвокати були прикладом для інших. Адвокат — це сполучна ланка між людиною і судовою системою, тому захисник має поводитися відповідно. Однією з проблем у цьому аспекті є те, що правоохоронці, які звикли вирішувати питання силою, а не розумом, перейшли в адвокатуру, не змінивши спосіб поведінки. Адвокатура може за менталітетом перетворитися на правоохоронний орган. З’явилося на ринку багато адвокатів-«письменників» чи «фантастів». Зрозуміло, що коли клієнт приходить, він не хоче, щоб йому говорили правду, не хоче чути про тривалу боротьбу. Він хоче чути про швидке та успішне закінчення справи. Але в результаті такі клієнти все одно повертаються до адвокатів, які захищають права та інтереси в процесуальний спосіб. Тому, можливо, варто ускладнити доступ до професії адвоката.
А. Ч.: — На ринку зараз з’явились 2 типи адвокатів. Перші — ті, які демпінгують. Вони знецінюють наші труди й старання і створюють неправильний образ адвоката. Другі — це ті, після яких приходиш до клієнта на обшук, а він тобі каже: «А ти чому нічого не робиш? Той адвокат під двері лягав, протокол обшуку в шредер вставив, ховав мій телефон у себе. Чому ти цього не робиш?» Людям треба доносити, що ми не повинні цим займатись, ми маємо підтримувати певний рівень своєї професії.
С. К.: — Наразі професія, яка має бути прикладом інтелігентності, перетворилася на big show. Можливо, це відповідь на запити суспільства.
— Які бачите виклики для себе як голови комітету захисту прав адвокатів НААУ?
В. К.: — Ми вирішуємо абсолютно всі проблеми, які виникають у адвокатів у зв’язку з виконанням їх професійних обов’язків. На даний час нас турбують судді ВАКС і їхнє ставлення до адвокатів. Комітет наразі веде збір статистичних даних про порушення з боку суддів ВАКС, щоб донести це європейським кураторам. Мова йде про нехтування правами адвоката, і не тільки професійними, а й особистими, наприклад, правами на відпочинок, на відпустку, на хворобу, правом мати іншого клієнта, у якого відбувається слухання в іншому суді. Також, що стосується суддів ВАКС, існує абсолютне ігнорування адвокатів як учасників процесу та блюзнірське ставлення до колег навіть в інших судах. Друга проблема полягає в тому, що тиск на адвокатів менший не стає. З останніх новел — тенденція ДБР щодо проведення обшуків у адвокатів як невідкладних слідчих дій, без ухвали суду. Крім того, слідчі ГСУ та НАБУ почали виносити постанови, у яких не допускають захисників до участі у справі. Така постанова допуску/ недопуску була передбачена у старому Кримінальному кодексі 1960 р., за новим Кодексом єдиний, хто може не допустити захисника до процесу, — це слідчий суддя, якому треба обґрунтувати, чому слідчий вважає, що захисника не можна допускати до процесу. Такого документа, як постанова слідчого про недопуск адвоката, просто не існує.
— «Меня так старательно копируют, что я вижу даже имитацию моих ошибок». Володимире, це ваш хайлайт у ФБ. Про що він?
В. К.: — Це про оточення та людей, які йдуть з тобою поруч. Продовжити цю фразу можна словами: «Щоб судити про мій шлях, приміряйте спочатку моє взуття». Це про тих людей, які намагаються копіювати зовнішні дії та риси, які вели мене по шляху до успіху. Це тим людям, які на певному етапі життя були зі мною, але наші шляхи розійшлися. Це про те, що зовнішнє без внутрішнього — ніщо. Можна зовні робити все те саме, наприклад, брати участь у форумах, очолювати комітети тощо, але без вкладення в це душі і сплати відповідної ціни нічого не вийде. Кожен має обирати свій шлях, а не копіювати чийсь, включаючи навіть помилки.
— Кому з клієнтів можете сказати «Ні» і чи є у вас такі? Які принципи роботи з клієнтами?
С. К.: — Є речі, за які ми не беремося з огляду на наші моральні та етичні принципи. Ми, напевне, не зможемо захищати педофілів чи вбивць дітей. Хоча кожна людина має право на захист, але це не наші клієнти. Ми не зможемо їх захищати «від душі», а бути просто номінальним захисником для нас не варіант. Є також поняття втоми клієнта від адвоката і навпаки. Коли адвокат дуже сильно занурений у проблеми клієнта, може настати втома і зникнути ефективність співпраці. У такий момент варто розійтися на певний час, а потім при бажанні знову працювати разом. Тому іноді ми домовляємося про певний етап співпраці.
В. К.: — Другий тип клієнта, якому ми відмовимо, — це «неслухняний» клієнт, який не слухає наших рекомендацій і бігає по ринку, а потім повертається. Якщо я розписую клієнту механізм «лікування», а він з ним не згоден і не дотримується рекомендацій, я йому відмовлю, тому що не хочу відповідати за дії, які клієнт вчиняє на свій розсуд, а відповідальним за це залишиться адвокат.
І. С.: — Відмовимо також у разі конфлікту інтересів. Якщо під час роботи виникають конфлікти та розбіжності у поглядах, теж припиняємо роботу. Адже будь-яка співпраця має бути комфортна як для клієнта, так і для нас. А якщо клієнт своїми діями створює перепони для роботи адвоката, співпраця виключена.
— Які плани на 2022 р.?
С. К.: — Буде чітко поставлене завдання: ми повинні більше відпочивати і менше працювати. Ми до цього йдемо вже не один місяць. На сьогоднішній день ми обрали вузьку спеціалізацію і визначилися з тим, що ми все-таки бутік, клієнти до нас потрапляють за рекомендаціями інших. У нас сформувався пул клієнтів досить платоспроможних, з високим чеком. До цього і треба рухатися. Тобто чек має бути більший, клієнтів менше, а експертиза має бути якіснішою.
В. К.: — Організаційні та психологічні витрати на справу, наприклад, за ст. 185, 186, 187 КК (так званий загальний кримінал) і по корупційній справі чи справі про розтрату мільйонів однакові, а оплата праці за це різна. Ми будемо рухатися в бік того, щоб працювати так само, але отримувати за це більше. Але це не вплине на тих клієнтів, перед якими ми вже взяли зобов’язання. Для нових клієнтів буде підвищений цінник, який і буде своєрідним фільтром клієнтів.
С. К: — Також можемо анонсувати, що до складу нашого об’єднання доєднається новий потужний партнер, який поділяє наші принципи і погляди та значно розширить діапазон правової допомоги широкою та необхідною галуззю права. По-друге, здійснивши щорічний аналіз, ми дійшли висновку, що 2021 р. продемонстрував можливість запровадження нової стратегії захисту бізнесу, яка стане вагомим інструментом у подальшому задоволенні інтересів клієнтів