Цікаво спостерігати, як українські фахівці у сфері інтелектуальної власності інтегрувалися в європейську систему охорони та захисту ІВ, щоб надавати свої послуги в Європі та США. Тому відтік фахових людей у цій галузі в Україні відчутний. Команда Arzinger знайшла вирішення цього завдання, залучаючи до команди молодих юристів на посади паралігалів, що дає змогу здійснювати їх навчання і готувати кадровий резерв.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ми поспілкувалися з Катериною ОЛІЙНИК, партнеркою практики інтелектуальної власності та TMT Arzinger, яка розповіла про Technology Group для супроводження проєктів у сфері технологій, захисту даних та як оцінює рівень розвитку й конкуренції в IP і чого навчили її ці понад 500 днів війни.
— Катерино, чому серед десятків практик ви обрали саме інтелектуальну власність? Чим зацікавила ця сфера практики?
— Насправді це рішення було прийнято за збігом багатьох обставин. Отримуючи першу вищу філологічну освіту в Київському державному лінгвістичному університеті, я проходила стажування в патентно-правовій фірмі «Пахаренко та партнери». Моя робота більше стосувалася перекладацької діяльності. Я почала досліджувати, чим займається компанія, а саме сферу інтелектуальної власності, щоб здійснювати фахові переклади. Тому наступним моїм рішенням було отримати освіту у сфері права та спеціалізовану освіту у сфері ІВ. Мене захопила сфера інтелектуальної власності, оскільки це найбільш динамічна сфера, в якій постійно відбуваються зміни, та вона дуже пов’язана з інноваціями, креативними індустріями і розвитком технологій.
Робота по спеціалізації інтелектуальної власності — це не завжди просто, це виклик, оскільки вона потребує від практикуючого юриста постійного навчання та розвитку не тільки у сфері інтелектуальної власності, а й знань індустріального регулювання, у сфері технологій. Це нішева спеціалізація, що потребує повного занурення в неї. Мені це подобається.
— Як наразі почувається команда Arzinger у сфері інтелектуальної власності?
— Забезпечення безпеки і стабільності для персоналу були одними із пріоритетів при розробці компанією Business Continuity Plan на випадок вторгнення. Тому після повномасштабного вторгнення багато наших юристів перейшли на роботу в команди наших іноземних партнерів і продовжують зараз свою роботу за кордоном. Для нас це певний виклик, ще один стимул підвищувати ефективність роботи команди, тому що, попри війну та активні бойові дії, був постійний потік роботи.
У нас відбулася певна ротація кадрів на рівні старших юристів, у яких була вже визначена спеціалізація у сфері реклами, медіа, захисту даних. І виникла потреба залучення нових юристів, які б могли підхопити роботу над поточними проєктами. АО Arzinger забезпечує надання повного циклу послуг у сфері інтелектуальної власності, медіа і технологій, практику інтелектуальної власності очолюють два партнери, що є унікальним явищем для юридичних фірм України, а у юристів навіть під час війни залишається неймовірна можливість професійного розвитку і роботи з партнерами у різноманітних цікавих проєктах.
Практика інтелектуальної власності стала серцем Technology Group, яку я очолюю і яка складається із команди юристів із різною спеціалізацією для супроводження проєктів у сфері технологій, захисту даних. Партнери ІР-практики Arzinger, як і інші партнери компанії, є практикуючими юристами, які кожен день залучаються до проєктної роботи. Тому ми ніколи не втрачали свою експертизу і завжди намагаємося балансувати між клієнтською роботою, формуванням внутрішньої бази знань і виконанням адміністративно-керівницьких функцій, які є у партнерів Arzinger.
Наразі ми фактично забезпечили передачу знань і досвіду новим юристам, адвокатам, патентним повіреним, які прийшли в нашу команду. Рівень роботи збільшується, і я все-таки відчуваю певний брак кадрів у команді. Тому ще є потенціал на розвиток. На ринку бракує кваліфікованих кадрів, і ця ситуація достатньо критична. Відтік фахових людей суттєво відчувається. Для себе ми знайшли вирішення цього завдання шляхом залучення до команди молодих юристів чи студентів-правників на посади паралігалів, що дає змогу здійснювати їх навчання і готувати для себе кадровий резерв.
— Чи має значення для практикуючого адвоката наявність IP-суду? Чи відіграє це позитивну роль у вчасно вирішених справах? Які прогнози щодо запуску його роботи?
— Звичайно, ми покладаємо на нього супернадії. Сподіваємося, що IP-суд значно полегшить нашу роботу. Наразі всі справи з інтелектуальної власності розподілені по господарських судах, судах загальної юрисдикції в різних регіонах. Ми бачимо, як важко розглядаються справи в суддів, які не мали практичного досвіду щодо захисту прав інтелектуальної власності. Брак експертизи суттєво ускладнює процес, затягує його розгляд, а також зумовлює ризик непрогнозованості рішень, відсутність єдиних уніфікованих підходів до розгляду IP-справ. Ба більше, законодавство з питань інтелектуальної власності ускладнюється. Наприклад, справи, які стосуються об’єктів по промислових зразках, стають ще складнішими, оскільки поточне законодавство передбачає нові стандарти та критерії для встановлення охороноздатності промислового зразка, вводить поняття «інформований користувач», «індивідуальний характер» промислового зразка, нові стандарти встановлення порушення прав на промислові зразки.
Зміни в захисті авторського права, які тісно пов’язані з розвитком технологій, штучного інтелекту, машинного навчання, також зумовлюють необхідність спеціалізації та експертності суду для належного розгляду цієї категорії справ, відходу від формального підходу до оцінки доказів. Тобто класичних знань із цивільного чи господарського права для суду недостатньо. Тож від IP-суду ми очікуємо фаховості та швидкості розгляду справ.
— З якими запитами у сфері ІВ найчастіше звертаються до вас клієнти під час війни? Що змінилося? Чи можна стверджувати, що питань стало більше або навпаки менше?
— З початком повномасштабного вторгнення спостерігалися тенденції згортання іноземного бізнесу в Україні. Крім цього, українські підприємці знижували витрати на захист прав інтелектуальної власності на певний час, тому що вважали це непріоритетними видатками для бізнесу, іноземний бізнес також не поспішав заходити із новими проєктами. Сьогодні ми бачимо поступове розгортання проєктів, що пов’язані із захистом прав ІВ — і фактично обсяги робіт відповідають тим, що були до повномасштабного вторгнення.
Слід зазначити, що міжнародні й іноземні компанії, лідери ринків, є основними в структурі клієнтського портфоліо АО Arzinger, і вони поки задають тренди на послуги у сфері ІВ. Іноземні компанії бачать потенціал в Україні та розуміють, що будь-які процедури отримання охорони об’єктів права інтелектуальної власності є тривалими. Моніторинг дотримання прав інтелектуальної власності та боротьба з порушниками є базовим, «гігієнічним» мінімумом для таких компаній, які вкладають значні інвестиції в інновації, свої бренди та гудвіл. І якщо зараз вони не будуть нічого робити, в них є ризик втрати відповідної ніші, зміцнення недобросовісних конкурентів на ринку. Тому вони розглядають всі проєкти, пов’язані із захистом прав та охороною ІВ в Україні, як інвест-проєкти для збереження та покращення своїх позицій на українському ринку.
Якщо говорити про види послуг, то вони залишилися класичними, які існували до повномасштабного вторгнення рф. Це реєстраційні процедури, пов’язані з отриманням правової охорони для об’єктів права інтелектуальної власності, захист прав у судовому порядку, справи щодо захисту від недобросовісної конкуренції та боротьба з підробками. Значна кількість роботи припадала на проєкти Technology Group. Те, що значно просіло під час повномасштабного вторгнення — це робота із захисту прав на митному кордоні з об’єктивних причин. Менше стало і транзакційної роботи.
Водночас окремою, унікальною категорією справ в АО Arzinger, яка виникла під час повномасштабного вторгнення, стали справи щодо порушення патентних прав у сфері фармацевтики, в яких досліджувалося питання продовження чинності патентів на строк дії воєнного стану, що змінювало розстановку сил на фармацевтичному ринку та впливало на можливість генеричних компаній виводити свої продукти на ринок в умовах воєнного стану. Питання строку дії патентів виникло через неоднозначне тлумачення положень спеціального закону, який у терміновому режимі був прийнятий для врегулювання питання перебігу строків, встановлених для процедур одержання правової охорони на об’єкти інтелектуальної власності та підтримання охоронних документів в силі в умовах воєнного стану. Це складні, масштабні справи, які дійшли до Верховного Суду, і крапка у цих спорах ще не поставлена.
Фахівці у сфері ІВ очікують змін у законодавстві для врегулювання цього питання. Національним офісом інтелектуальної власності вже напрацьовані зміни в законодавства, що вже пройшли громадське обговорення і мають забезпечити правове визначенння в питаннях розрахунку строків охорони в умовах воєнного стану.
— Як ви оцінюєте рівень розвитку та конкуренції в практиці ІP у нашій країні під час війни?
— Цікаво спостерігати, що українські фахівці у сфері інтелектуальної власності дуже інтегрувалися в європейську систему охорони та захисту ІВ. Багато українських патентних повірених розширюють свої портфоліо, намагаються диверсифікувати свою практику і відкривати офіси або створювати колаборації з іноземними патентними повіреними для того, щоб, окрім послуг щодо надання охорони об’єктам ІВ в Україні, надавати ці послуги в Європі та США. Цей тренд більше притаманний бутиковим ІР-компаніям та індивідуально практикуючим патентним повіреним, які намагаються мітигувати ризики турбулентності українського ринку юридичних послуг.
У часи повномасштабного вторгнення було видно, наскільки згуртувалися фахівці, які практикують у сфері інтелектуальної власності, в ініціативах промоції України, ставши амбасадорами країни на міжнародних заходах, стимулюючи попит на послуги українських патентних повірених. Це був приємний тренд, який свідчить про зрілість гравців ринку послуг у сфері інтелектуальної власності. Щодо нашої практики, як я зазначила раніше, то було багато проєктів, що стосувалися патентних спорів. Також були питання щодо пошуку нестандартних моделей комерціалізації IP-прав і токенізації об’єктів інтелектуальної власності як однієї з моделей залучення інвестицій на основі нематеріальних активів. Був також цікавий проєкт (стосувався токенізації об’єктів мистецтва), запроваджений з Одеським художнім музеєм.
Дійсно, музеям наразі потрібна підтримка в ці скрутні часи. Проєкт стосувався платформи, яка б давала змогу створювати ком’юніті для придбання віртуальних квитків та екскурсій із доступом до колекцій музею. Безумовно, воєнні часи зумовлюють виникнення проєктів, які стосуються захисту і трансферу технологій у сфері defense tech. І, думаю, що кількість цих проєктів буде зростати. Міністерство цифрової трансформації впроваджує багато ініціатив для стимулювання розвитку українських стартапів у сфері defense tech та розширення партнерства держави і бізнесу в оборонній галузі.
— Катерино, порівняйте, будь ласка, українське та європейське (або США) законодавство у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Які механізми працюють насправді в цих країнах і як?
— США побудували всю свою систему захисту так, щоб забезпечити належну охорону прав тим бізнесам, які будують свій бізнес-кейс на інноваціях та гудвілі власних брендів. Є дієві інструменти для захисту прав, але і поріг для захисту таких прав з погляду інвестицій на процедури захисту прав там достатньо високий. Судді або відповідно апеляційна палата патентного відомства США встановлюють високі стандарти щодо розгляду справ у сфері ІВ, вони є взірцями для нас, практикуючих юристів у сфері інтелектуальної власності. Проте очевидно, що через різні правові системи в США та Україні не всі підходи та концепції із захисту прав можна використати в українській практиці. З урахуванням зобов’язань за Угодою про асоціацію Україна–ЄС вже відбулась імплементація нормативно-правових актів ЄС у сфері інтелектуальної власності у національне законодавство України. Тому європейський досвід і практика для нас ближчі і ширше застосовуються у нашій повсякденній практиці.
Європейське патентне відомство показує високі стандарти та професійні підходи до системи охорони та захисту прав, а Апеляційна палата Європейського патентного відомства, Європейський суд напрацювали суттєву прецедентну базу у справах, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. На прикладі практики Європейського Союзу ми очікуємо впровадження в Україні post-grant opposition proceedings, що дасть змогу віднести розгляд певної категорії справ щодо відповідності умовам правової охорони об’єктів промислової власності до компетенції Апеляційної палати Національного офісу інтелектуальної власності. Разом зі створенням ІР-суду це забезпечить більш дієві та ефективні механізми захисту прав ІВ в Україні. Я співголова Комітету з питань інтелектуальної власності Американської торговельної палати в Україні.
Протягом останніх років вже сформувалася певна традиція, що кожного року ми збираємо всіх фахових спеціалістів для того, щоб актуалізувати статус процесу запуску ІР-суду та визначити, що заважає його створенню. Для того щоб цей суд був створений, була проведена фундаментальна робота, залучені іноземні фахівці для розробки концепції ІР-суду, внесені зміни до процесуальних кодексів. Але навіть при існуванні політичної волі до створення ІР-суду процеси перезавантаження ВРП, ВККС заблокували добір суддів до ІР-суду, який розпочався в 2019 році, і гальмували його запуск. Проте оскільки Вища кваліфікаційна комісія суддів розпочала вже свою роботу, і серед вимог, які поставив ЄС перед Україною як країною-кандидатом у частині судової реформи, Європейський Союз озвучив вимогу посилення захисту прав інтелектуальної власності на території України, питання створення ІР-суду має повернутися на порядок денний.
Водночас при порушенні питання створення ІР-суду завжди з’являються і новатори, які намагаються трансформувати цю ідею: то розширити його предметну юрисдикцію на справи у сфері захисту економічної конкуренції, то додати інвестиційні спори. Завжди відбувається творчий потік, з’являються концепції, які постійно видозмінюють саму ідею.
Я ж дотримуюся позиції, що ІР-суд необхідно запускати у його первинній концепції, тому що всі інші комбінації можуть дуже загальмувати цей процес і взагалі звести нанівець всі здобутки, які вже були отримані протягом останніх років, поки цю концепцію впроваджували, реалізовували, тестували і створювали для цього відповідне законодавче регулювання.
— Війна впливає на запуску роботи IP-суду?
— В принципі, не впливає. На що впливає війна, так це на запит щодо диджиталізації судового процесу, забезпечення здійснення обміну електронними процесуальними документами, розширення функціоналу електронного суду, забезпечення проведення відповідних судових засідань онлайн. Ми і так тут маємо суттєві здобутки, і функціонал електронного суду вже дозволив брати участь у судових засіданнях з будь-якого куточка світу. У наших іноземних колег було щире здивування та захват, коли ми розповідали, як швидко суди адаптувалися до роботи в умовах воєнного стану і стали продовжувати розгляд справ — навіть перебуваючи за кордоном, наші адвокати брали участь у судових засіданнях онлайн. Тому я б сказала так, що на пришвидшення запуску ІР-суду більше впливають інші процеси, які відбуваються в країні, але не війна як така. Але запит на диджиталізацію матиме позитивний вплив на роботу ІР-суду. Коли досліджувалося питання створення IP-суду, то одним із занепокоєнь було те, що це єдиний суд, який базується в Києві, тому поставало питання доступу до правосуддя.
Наприклад, якщо спір стосується якогось регіонального виробника щодо порушення прав, що має місце у регіоні, то треба пересвідчитися, чи достатньо буде відповідних механізмів, ресурсів для сторін, щоби забезпечити участь сторін у судовому процесі, оскільки постійні відрядження в Київ на засідання можуть ускладнювати процес.
— Назвіть два-три найпоширеніші міфи про сферу інтелектуальної власності. Розвінчайте їх реальними фактами або кейсами.
— Перший міф — що інтелектуальна власність не працює в Україні. Цей міф виник тому, що обізнаність щодо механізмів охорони і захисту прав в Україні ще залишається на низькому рівні. Безумовно, інтелектуальна власність не буде працювати, якщо від особи, яка володіє нею, не було вчинено жодних дій для її охорони та захисту. Тобто вона не працює, тому що в тебе (оскільки це приватне право) є обов’язок спочатку зробити певні проактивні дії, щоб отримати на неї охорону, а потім — використати ефективні засоби захисту. Проблемою є незнання процедур отримання охорони й того, що є доступні засоби для цього. Нерозуміння того, як працює інтелектуальна власність, спонукає створенню цього міфу.
Другий міф — усе, що з’являється в інтернеті, перебуває в режимі вільного використання. Якщо дані або інформація були публічно опубліковані, то їх можна використовувати будь-яким способом без отримання дозволу. Наприклад, багато дизайнерів та ілюстраторів викладають свої роботи в інтернеті, соціальних мережах, потім вони розповсюджуються без будь-якого навіть зазначення джерела походження цієї продукції. Цей міф вже трохи розвінчується після таких гучних кейсів, як, наприклад, закриття піратських сайтів або публічних кейсів відомих представників креативних індустрій, інформація про які ширилася соціальними мережами. Окрім того, слід зазначити, що репутаційні втрати через публічні кампанії проти порушників стали ще одним інструментом боротьби із незаконним використанням об’єктів інтелектуальної власності, який часто спрацьовує, і конфлікт навіть не доходить до суду.
Також вже формується досвід, як працювати з інструментами подання скарг на порушення прав інтелектуальної власності, які впроваджені у провідних соціальних мережах та майданчиках електронної торгівлі. Я б сказала, що поки що триває процес отримання нових знань і усвідомлення правил управління інтелектуальної власності. Це відрізняє нас від загальної ментальності США, тому що там це вже увійшло в практику і базову гігієну ведення соціальних мереж або бізнесу. Це такий наріжний камінь, базові вимоги для того, щоб ефективно вести бізнес або здійснювати будь-які прояви в соціальних мережах. Тому цей міф поки що в Україні є достатньо поширеним.
— Є запитання від читачів «Юридичної Газети»: як захистити свій домен або інтернет-магазин? Які ваші рекомендації?
— Якщо ми говоримо про інтернет, то маємо виконувати базовий гігієнічний мінімум. По-перше, потрібно зареєструвати свою торговельну марку так, щоб забезпечити її використання з дотриманням прав третіх осіб. А якщо ви є офіційним дилером або дистриб’ютором якоїсь торговельної марки іншого виробника, то маєте усвідомлювати, що така марка може використовуватися за певних умов, які встановлює її правовласник. Тому при реєстрації доменного імені чи створенні вебсайту необхідно дотримуватись умов дозволеного використання торговельних марок та інших об’єктів інтелектуальної власності третіх осіб.
При створенні контенту та замовленні створення графічного інтерфейсу вебсайтів обов’язковою умовою є підписання правильного договору із виконавцем, яким би закріплювались умови переходу прав інтелектуальної власності на створені об’єкти до замовника, а також в якому містились би гарантії та запевнення виконавця щодо дотримання прав третіх осіб при створенні контенту, умов використання об’єктів, згенерованих штучним інтелектом. Так ви зможете змітигувати ризики отримання претензій до вас щодо порушення прав.
Також слід зазначити, що в інтернеті, через його глобальну природу, діють особливі правила і кодекс використання інтелектуальної власності третіх осіб, впроваджені певні специфічні процедури альтернативного розгляду спорів щодо доменних імен. За цими процедурами спори будуть розглядатися дещо за іншими правилами, ніж якщо б спір був переданий на розгляд українського суду. Так, якщо ви є, наприклад, інтернет-магазином, в якому пропонується до продажу продукція під різними брендами, то ви маєте здійснювати позначення таких брендів виключно для цілей надання інформації про товари, їх походження.
Але в будь-якому випадку ви маєте уникати таких тверджень на вебсайті, які могли б створити хибні уявлення у споживача або інтернет-користувача, що ви якимось чином афілійовані із виробником або використання торговельних марок було схвалене виробником. Тобто ви можете повністю легально здійснювати реалізацію оригінальних товарів, не маючи прямих контрактів із виробниками, та бути одним із дилерів. Проте це має бути чітко прописано на вашому вебсайті, щоб у правовласника потім не виникало додаткових запитань. І також важливо правильно вибрати доменне ім’я, яке може включати загальну назву, категорію товарів, якими ви торгуєте, або ваше фірмове найменування, торговельну марку. Але підходити з обережністю до вибору доменного імені, яке б містило торговельну марку іншого виробника чи надавача послуг.
За правилами процедур альтернативного розгляду справ щодо доменних імен, у деяких випадках дозволене використання торговельної марки третьої особи у доменному імені, якщо ваш інтернет-магазин, наприклад, є монобрендовим, і ви чітко зазначили, що не є офіційним представником або дилером. Проте тут все не так просто, і умови добросовісного використання торговельних марок третіх осіб у доменних іменах, встановлені на рівні процедур альтернативних способів вирішення доменних спорів, можуть не бути передбачені в застосовному національному законодавстві. Тому якщо ви не впевнені в легальності використання чужих торговельних марок, то краще проконсультуватися з юристом.
— Які перспективи чекають на бізнес, що має дохід, частку від об’єктів інтелектуальної власності? Чи не загрожує їм нічого наразі?
— У цьому випадку важливо робити правильний аудит цих об’єктів і правильно ставити їх на бухгалтерський облік, тому що це становить фактично нематеріальний актив підприємства. В Україні в останній рік був великий спад транзакційної роботи. Однак те, що ми бачимо — це насамперед покупка нематеріальних активів або інвестування в компанію чи її проєкти, в яких питома вага самих активів — це об’єкти інтелектуальної власності, оскільки вони не прив’язані до якоїсь інфраструктури, але генерують тут цінність для бізнесу.
Тому бачимо, що це такі компанії, які інвестують зараз в інтелектуальні та креативні проєкти, мають багато шансів на залучення інвестицій. У майбутньому очікується багато цікавих колаборацій або приходів нових інвесторів в Україну, тому ми з оптимізмом бачимо роботу в цьому напрямі. У нас є багато клієнтів, які зараз розробляють і займаються охороною інтелектуальної власності в оборонній сфері. Ми бачимо, що держава починає якось підтримувати, вже є непогані ініціативи Мінцифри та інших структур оборонного комплексу із заснування цього кластера для того, щоб поєднати з державним замовником компанії, які мають цікаві рішення та можуть бути використані у сфері оборони. Ці дії будуть розвиватися. Ми сподіваємося, що це створить нову додаткову нішу і буде важливим як для інвесторів, так і для юристів, які мають захищати інтелектуальну власність.
— Чого навчили вас ці 587 днів війни?
— Вони навчили мене вірити в людей. Люди проявляють себе по-різному, але радує те, що більшість відкрилися з іншого, позитивного боку. Мене навчили шукати навіть у цьому турбулентному суспільстві свої основи, те, що тримає нас. Звісно, що такою основою стала сім’я і, як не дивно, перебування у своїй країні. Через безпекові питання ми з донькою виїхали з країни на початку повномасштабного вторгнення. І хоча були всі умови для того, щоб працювати віддалено, я розуміла, що повернення в Україну є важливим для мого ментального здоров’я.
Дочка вже доросла — їй 16 років. Тому це було і її бажання повернутися в Україну в коло сім’ї та друзів. Родина і люди, які підтримують тебе — це рушійні сили, що тримають на плаву. Не можна розчаровуватися та панікувати. Активна діяльність також мотивує: прокинувся, задонатив, випив кави та починаєш працювати. Такі базові рутинні речі заспокоюють і дають змогу відчувати себе щасливим, попри всі обставини.