Про історію успішної кар’єри в юридичному бізнесі Юридичній газеті розповіла Оксана Войнаровська, партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», керівник практики трудового права
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- З чого починалася Ваша кар'єра успішної жінки-юриста?
- Я думаю, що у всіх успішних людей історія успіху більш-менш однакова. Необхідно просто дуже любити свою роботу та багато працювати. Тобто головне – це працелюбність.
- Скільки років Вам знадобилося, щоб стати партнером ВКП?
На це в мене пішло 11 років. У ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» (далі – ВКП) я почала працювати одразу після закінчення університету, – це моя перша робота. Я була помічником Олега Альошина, одного з партнерів-засновників ВКП.
- Як Вам вдалося поєднувати роботу й особисте життя?
- Насправді, це не просте завдання. Завжди необхідно шукати компроміс, балансуючи між сім'єю та роботою. Весь час ці речі міняються місцями у твоїй шкалі цінностей: то сім'я на першому місці, то робота. Однак я вважаю, що насправді роботу й особисте життя можна поєднувати.
Головний принцип, про який завжди говорю, – це делегування функцій. Неможливо все встигнути самій. Тому необхідно навчитися довіряти людям та делегувати ті функції, які можна делегувати. На роботі треба викладатися на 150 %, компромісу в якості бути не може. В сім’ї теж треба викладатися на повну. Але в добі лише 24 години, тому важливо навчитися делегувати функції та довіряти людям.
- Ви єдина жінка-партнер у ВКП. Наскільки важким був Ваш шлях до партнерства? Чи допомагали Вам чоловіки на цьому шляху?
Чоловіки, які працюють у ВКП, – джентльмени. Вони всі дуже галантні, інтелігентні, освічені. Тому я не можу сказати, що були якісь особливі складнощі у моєму кар'єрному рості через те, що я жінка. Мені здається, що жінкам в юрбізнесі важче, оскільки жінці, взагалі, у бізнесі важче. Їй треба володіти якоюсь частиною чоловічих рис характеру, але я не можу сказати, що на жінок в юрбізнесі не зважають. Це не так. Жінці у професії юриста допомагають такі риси як емпатія, вміння чути, бути почутою та викликати довіру у клієнта. Довіра партнерів не менш важлива. Значно легше працювати у партнерстві, яке має спільне бачення та об’єднане однаковими цінностями.
- Як Ви обрали свою професію? Стати юристом – це була Ваша мрія?
- Мій вибір професії був зроблений випадково. Я завжди хотіла бути лінгвістом. Я посилено вивчала англійську мову, брала участь у республіканській олімпіаді з англійської. Мені не вистачило двох балів, щоб посісти третє місце, тоді я отримала четверте. Переможці ж могли без конкурсу вступити на факультет іноземних мов будь-якого з українських ВНЗ. Тоді я вважала, що мені дуже не пощастило і почала дивитися по сторонах, шукаючи, до якого ВНЗ вступити. Зараз я розумію, що такі речі ніколи не відбуваються випадково.
На той час Іван Вакарчук був ректором Львівського національного університету ім. І. Франка. Зі Сполучених Штатів він привіз тестову систему вступу до університету. Тоді 60% осіб на Львівський юрфак вступали за цією системою тестування, тобто, об'єктивно. Саме так я і вступила на юридичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка. Тобто мій вибір професії був випадковим. Якщо б не ті два бали, я б вступила на факультет іноземних мов.
- Ви є керівником практики трудового права ВКП. Як Ви обрали спеціалізацію?
- Коли я прийшла працювати у ВКП, у компанії існувала система, коли у кожного партнера-засновника були помічники. На той час не було розподілу за практиками. Були партнери, які вели своїх клієнтів та обслуговували їх з усіх правових питань. Згодом, коли фірма почала рости еволюційним шляхом, застосовувались більш системні підходи, такі як в юридичному бізнесі за кордоном. Ми могли далі рости, розвиватися і залишатися фірмою №1 в Україні, лише обравши чітку спеціалізацію. До моменту визначення партнерами практик, я вже 5 років пропрацювала на фірмі й розуміла, що саме мені подобається найбільше. Обговорюючи з партнерами питання моєї спеціалізації, ми разом вирішили, що моєю сферою буде трудове право. За попередні декілька років, коли я займалася податками, митним, антимонопольним, корпоративним правом, судовою практикою, я отримала надзвичайний шанс розширити свій кругозір та зрозуміти специфіку кожної практики. Проте моїм фаворитом стало трудове право, і я про це рішення не шкодувала жодної хвилини.
- Чи можна сказати, що в юридичному бізнесі є чоловічі й жіночі практики?
- Однозначно стверджувати не можу. Наприклад, кримінальне право вважається більш чоловічим. Я навчалася у прокурорській групі й хотіла стати прокурором. Думаю, ті практики, у яких багато економіки, можна назвати чоловічими, наприклад, антимонопольну практику. Але все це дуже відносно та індивідуально.
- Якщо говорити про трудове право, які сьогодні тенденції розвитку цієї практики?
- Останні 14 років усі ми очікуємо проект Трудового кодексу України. Я була експертом в усіх робочих групах з розробки Трудового кодексу України, зараз також є членом робочої групи з доопрацювання проекту Трудового кодексу, який мав бути прийнятим ще минулого року. За моїми прогнозами, його можуть прийняти до кінця цього року.
Також продовжують вноситися зміни до законодавства, яке регулює роботу іноземців в Україні. Варто зазначити, що ці зміни рухаються в сторону спрощення процедури отримання дозволу на працевлаштування іноземців в Україні.
- Останнім часом лунають заяви про скасування трудових книжок в Україні. Як Ви оцінюєте такі ініціативи?
- Я вважаю, що трудові книжки краще скасувати. Вони є рудиментом ще з часів Радянського Союзу. Це був «другий паспорт» громадянина СРСР, в якому було зафіксовано весь трудовий шлях особи. Людина йшла з трудовою книжкою до Пенсійного фонду й оформляла пенсію.
Зараз у всіх є електронні картки, номер соціального страхування. Вся інформація збирається автоматично в електронному вигляді. Тому до паперової форми (трудової книжки) можна не прив’язуватися. Також у Кодексі законів про працю залишилися старі радянські норми, які передбачають, наприклад, що якщо в день звільнення працівнику не віддадуть трудову книжку, то йому треба платити середню заробітну плату за кожен день затримки. Є й інші дуже жорсткі норми, в яких, я вважаю в нашому сучасному світі немає потреби.
Однак, заради справедливості, потрібно зазначити, що багато хто з HR-рів обрали позицію їх захисту, оскільки так набагато зручніше та простіше отримувати інформацію про потенційних працівників. За допомогою маленької книжечки можна простежити всю кар'єрну історію. Досвідчений HR, поглянувши на записи у трудових книжках, може багато чого прочитати між рядків. Наприклад, наскільки часто особа змінює роботу, за якою статтею її було звільнено чи інші нюанси.
- Які поради Ви можете дати молодому поколінню юристів жіночої статі, котрі мріють побудувати кар'єру в юридичному бізнесі? На що їм звертати увагу у процесі розвитку своєї кар'єри, аби досягти успіху?
- З досвідом, звичайно, можна багато чому навчитися, але аналітика для жінки-юриста є найважливішою. Якщо немає цієї здатності, то нічого не вийде. Це все одно, що вирішувати якусь цікаву задачу. Важливо аналізувати інформацію, шукати зв'язки: містки між фактами та законами, визначати, що важливіше, де причина, а де наслідок. І найголовніше – любити свою роботу та нічого не боятися, тоді все вийде