Цей рік виявився вражаючим на антикорупційні скандали та викриття. Враховуючи, що велика війна триває майже два роки, очікується, що кількість розслідувань в антикорупційній практиці постійно зростатиме. Також з’явився новий пласт справ щодо корупційних злочинів в оборонній сфері та планується збільшення кількості справ у питаннях відновлення знищеної ворогом інфраструктури. Очевидно, що правоохоронні органи не оминуть можливості перевіряти такі проєкти. Про це розповів в інтерв’ю Денис ШКАРОВСЬКИЙ, партнер VB PARTNERS.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Яка палітра національної практики антикорупційного права? Які виклики стоять перед адвокатом?
— До національної практики Anticorruption належать розслідування корупційних кримінальних справ, питання декларування осіб, які виконують функції держави (у 2022–2023 роках фактично зупинено, але відновлюється з кінця 2023-го), а також антикорупційний комплаєнс і внутрішні розслідування (в меншій та вузькій сфері). Як правило, коли йдеться про цю практику, обговорюють саме захист осіб, яких підозрюють у корупційних злочинах.
Перший виклик — в Україні гіпертрофоване сприйняття корупції. Є суспільний запит на швидке покарання «корупціонерів». І держава (слідство, прокуратура, суд) намагається такий запит задовольнити. Це створює додатковий тиск на сторону захисту. Друга особливість — НАБУ/САП мають вищий професійний рівень, аніж інші органи, які здійснюють розслідування, пов’язані з корупцією. Відповідно адвокат має бути на голову вище, ніж його процесуальні опоненти. Третя специфіка — широкий спектр міжнародної допомоги, що вимагає від адвоката розуміння механізмів глобальної взаємодії правоохоронних, розвідувальних та інших органів. Крім того, необхідно бути обізнаним в особливостях юрисдикцій, в яких працює клієнт.
— Чи змінилася антикорупційна практика після початку великої війни? Чого очікувати у 2024 році?
— Наступний рік обіцяє бути активним для антикорупційної практики. З початку повномасштабної війни було призупинено декларування осіб, які виконують функції держави. Обов’язок подання декларацій за 2021-й і 2022 роки був відтермінований. Тому кількість справ щодо порушення правил декларування та незаконного збагачення суттєво зменшилася. Закон про відновлення декларування, прийнятий у 2023-му, та відповідно подання декларацій до НАЗК активізує наступного року як перевірки НАЗК, так і кримінальні справи в НАБУ і ДБР. Також з’явився новий пласт справ, зумовлених воєнним станом і роботою економіки під час війни. Це справи щодо корупційних злочинів в оборонній сфері. Хоча, по суті, це класичні White-Collar Crimes, але часто вони супроводжуються додатковою кваліфікацією як злочини проти національної безпеки. Такі дії є відвертим зловживанням з боку прокуратури та слідчих, спрямованим на застосування більш жорстких інструментів проти підозрюваного чи зміну підслідності справ.
Окрім того, спостерігаємо, що суди набагато лояльніше ставляться до сторони обвинувачення за наявності такої кваліфікації, навіть якщо складу відповідного злочину немає. Враховуючи, що велика війна триває майже два роки, очікую, що кількість розслідувань у цій сфері постійно збільшуватиметься. Такі розслідування можуть тривати роками через обсяг залучених осіб, транзакцій, необхідності міжнародної співпраці. Також очікуємо на збільшення кількості справ у питанні післявоєнної відбудови, відновлення знищеної ворогом інфраструктури із залученням іноземних інвестицій.
Очевидно, що правоохоронні органи не оминуть можливості перевіряти такі проєкти. Віримо, що наступного року війна завершиться. Після скасування воєнного стану будуть оголошені вибори. Виборчий процес завжди супроводжується активізацією, зокрема, кримінальних справ. Це призведе як до виникнення нових справ, так і відновленням заморожених чи давно закритих.
— Наскільки робота українських антикорупційних органів зараз близька до європейської практики?
— Кожна країна має своє правове регулювання у сфері кримінальної юстиції, тому порівнювати різні країни недоречно. Варто звертати увагу на дотримання прав людини, конституційних принципів, незалежності суду та інших загальноприйнятих засад цивілізованих правових систем. Не можна стверджувати, що в Європі кримінальна юстиція людиноорієнтована й там немає зловживань, а права підозрюваних чи обвинувачених захищаються ідеально.
В Україні законодавство достатньо лояльне з погляду сторони захисту. Воно передбачає широке коло прав і можливостей. Водночас, на жаль, українська правозастосовна система не дає можливості реалізувати все, що передбачено законодавством. Ми спостерігаємо, що держава, зокрема органи, які розслідують корупційні справи, намагаються створити з кримінального провадження та процесу розслідування якесь шоу, а сам процес притягнення до кримінальної відповідальності зробити видом покарання. Такими діями передусім порушуються презумпція невинуватості, передбачена Конституцією, і відповідно права осіб, щодо яких застосовуються заходи кримінально-правового характеру.
Органам української кримінальної юстиції, зокрема антикорупційним, доцільно підвищувати свої стандарти в частині дотримання прав і свобод осіб, які залучені в кримінальному провадженні. А суду — виконувати функцію слідчого судді та правосуддя, а не намагатися виправляти помилки та зловживання прокурорів і слідчих.
— Цей рік виявився вражаючим на антикорупційні скандали та викриття. Обурене суспільство слідкує за резонансними судовими розглядами, які відбуваються на перетині інтересів суспільства, політики та права. Чи все так песимістично?
— Суспільство бачить, що кримінальна юстиція продукує велику кількість інфоприводів, які врешті-решт не завершуються тим, що передбачено в кримінальному процесуальному кодексі — вироком. Суттєва кількість справ, у яких проводяться гучні обшуки, затримання, повідомлення про підозру, або закриваються, або переходять у заморожений стан і роками розслідуються безрезультатно. Деякі справи закриваються у зв’язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності. Суспільство часто звинувачує в цьому суд. Але питання, чому спливають строки розслідування, необхідно ставити прокурорам, детективам і слідчим, які в передбачені строки не розслідують кримінальні провадження, порушують закон під час продовження строків розслідування чи направляють справи в суд за декілька місяців до закінчення строків давності притягнення до відповідальності.
Протягом цього року в нашій практиці суд закрив вже не одну справу, зокрема ті, які розглядаються у ВАКС, у звʼязку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності. Іноді держава використовує механізми кримінальної юстиції для досягнення певних державних цілей або забезпечення інтересів певних політиків. На жаль, у таких справах дуже важко змусити суддю, який розуміє зацікавленість певних осіб у вищих ешелонах державної влади або боїться тиску на себе, прийняти законне рішення. Очевидно, що якби суди були самостійними, то ми би не бачили наслідків таких справ для правосуддя.
Незважаючи на весь тиск, на всю специфіку, публічність цих справ, суд мав би приймати законні рішення в порядку, який передбачений Кримінально-процесуальним кодексом і на підставі матеріалів, наданих на розгляд. Але ми бачимо, що суди в так званих політичних справах можуть відхилятися навіть від власної практики. Це, звичайно, є негативним проявом. Але не можна стверджувати, що цих справ переважна більшість. Так, про них говорять ЗМІ, вони на вустах, але на загальному тлі їх не так багато.
— Запобіжний захід як інститут грошової застави, запроваджений у кримінальних провадженнях, сьогодні активно використовується в Україні. Так би мовити, гроші в обмін на свободу. Водночас у багатьох випадках розмір такої застави захмарний. У чому полягають особливості цих кейсів?
— Варто розуміти, що особа, до якої застосовується застава, є лише підозрюваною у вчиненні кримінального правопорушення. Вона навіть не є обвинуваченою. Держава в особі певного органу тільки припускає, що особа вчинила порушення. У неї є якісь первинні докази того, що злочин міг бути вчинений, але ці докази ще не перевірені судом, ще не надані контраргументи сторони захисту. Не можна казати, що це гроші в обмін на свободу. Застава використовується з метою забезпечення належної процесуальної поведінки особи. Вона має бути релевантною.
Кримінальний процесуальний кодекс передбачає, що максимальний розмір застави за вчинення особливо тяжкого злочину має становити близько 805 500 грн, але у виняткових випадках такий розмір може бути збільшений. Що таке винятковий випадок, Кодекс не передбачає. У такій ситуації покладаються на належну правосвідомість прокурора, який буде просити цю заставу, і судді, який буде розглядати клопотання. Однак, на жаль, питання застосування застав перетворилося на перегони, а суди змагаються в тому, щоб назначити ще більші й більші застави. В Україні рядовий менеджер, начальник департаменту, звичайний бізнесмен можуть отримати заставу в мільйони євро, що очевидно є непомірним для них.
Хоча суд чомусь вважає, що вони є достатніми і необхідними, фактично перетворюючи заставу на безальтернативне тримання особи під вартою. Сама по собі застава спрямована на те, щоб людина без зайвих процесуальних обмежень її прав перебувала в суспільстві, якщо вона не становить суттєвої загрози. Коли ми говоримо про корупційні злочини, то підозрювані — це люди, які, як правило, не є фізично небезпечними для суспільства. Вони не підозрюються в терористичній діяльності, у вчиненні злочинів проти життя, здоров’я, честі та гідності особи. Це люди, які підозрюються у вчиненні певних фінансових, посадових чи інших подібних порушень. Як правило, самі порушення вже вчинено. Тому ізолювати таку особу від суспільства немає жодної необхідності. Хоча спостерігаємо тенденцію, коли самі судді починають втомлюватися від тиску, який здійснюється на них. Ніби застави чи обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вже є великим результатом, тому починають зменшувати розміри й відпускати осіб під домашній арешт.
— Яка роль ЗМІ в антикорупційних провадженнях? Які є проблеми публічної комунікації в антикорупційних справах?
— Питання висвітлення кримінального провадження в ЗМІ почалося з діяльності досудового розслідування НАБУ та САП. Потім тренд підхопили інші органи та почали працювати публічно. Фактично ЗМІ використовуються як інструмент публічного тиску на суд. Будь-яке затримання супроводжується фотографіями, відеороликами та навіть мінісеріалами залежно від складності справи. Правоохоронці нібито виправдовуються, чому особу затримано. Передусім так порушується презумпція невинуватості. В таких інфопродуктах завжди стверджується, що особа вчинила злочин. Але вирок виносить лише суд. У результаті репутація підозрюваного вже заплямована.
Очевидно, що судді читають новини й завчасно знають причину, чому особа потрапила до них, ще до розгляду застосування запобіжного заходу. Водночас у захисту немає часу, щоб заздалегідь підготуватися до обрання запобіжного заходу, і ми знаходимось у нерівному становищі. У зв’язку з цим адвокати мають захищати клієнта не лише в суді, а й будувати стратегію публічного висвітлення процесу. Тобто діяти так само, як і правоохоронці. Якщо є можливість, необхідно працювати заздалегідь до повідомлення про підозру, готувати інформаційну кампанію, яка надає контраргументи на твердження обвинувачення. Клієнт мусить враховувати, що ситуація переходить з непублічногопростору в публічний, транслювати свою позицію захисту і захищатися.
 |
|
Денис ШКАРОВСЬКИЙ, партнер VB PARTNERS Один із кращих юристів країни у кримінальному праві та судових спорах за версією Best Lawyers. Відзначений як Up & Coming Lawyer практики White-Collar Crime в рейтингу Chambers Europe. Визнаний як Next Generation Partner практики Dispute Resolution та White-Collar Crime рейтингу The Legal 500. Спеціалізується на представництві інтересів клієнтів на всіх стадіях кримінального процесу в межах економічних і корупційних злочинів. Ефективний у захисті акціонерів і топменеджменту бізнесу у справах з потенційною чи існуючою підозрою. Експерт санкційної практики. Має унікальний досвід успішного скасування санкцій як з іноземних компаній, так і фізичних осіб у судовому та адміністративному порядках. У портфоліо наявний кейс скасування санкцій, застосованих Верховним Судом щодо компанії Європейського Союзу. Консультує клієнтів з різноманітних галузей, зокрема з банківського сектору, інфраструктури та будівництва, фармацевтики, альтернативної енергетики. Бере участь у розшуку активів в іноземних юрисдикціях, а також у розслідуваннях, пов’язаних із шахрайством, корупцією, інсайдерською торгівлею. |