Про юридичні тонкощі вирішення сімейних спорів та основні тенденції у сфері сімейного законодавства «Юридичній газеті» розповів голова ради засновників юридичної фірми «Самохвалов та партнери» В’ячеслав САМОХВАЛОВ.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Сімейні спори завжди мають безліч юридичних тонкощів і нюансів, розібратися в яких можуть тільки юристи та адвокати, які володіють необхідними знаннями і досвідом у цій сфері. Для того, щоб виконувати свою роботу ефективно і делікатно сімейному адвокатові потрібен досвід, виховання, базова психологічна освіта. Цей набір якостей і знань має дуже мала кількість так званих «сімейних юристів». Чи важко під час розгляду таких категорій справ залишатися неупередженим?
– Неупередженість є одним із основних принципів етики юриста, адвоката, якого вони повинні дотримуватися під час виконання професійних обов’язків. У галузі сімейного права мало знати норми сімейного законодавства, ще потрібно дотримуватися норм моралі. Саме виховання змалку сімейних цінностей та повага до них відіграють значну роль у формуванні психологічного досвіду в роботі юриста в галузі сімейного права. Якщо клієнт звертається за правовою допомогою, яка суперечить етиці юриста, адвоката, нормам сімейного законодавства, нормам моралі, наша компанія відмовляє в надання такої правової допомоги. Як приклад, можу навести ситуації, коли до нас звертаються неплатники аліментів на утримання дитини, в яких виникли проблеми з правоохоронними органами, органами виконавчої служби. Також нерідко звертаються особи щодо позбавлення батьківських прав без достатніх на те правових підстав. За такі справи наші юристи не беруться.
– На жаль, сімейне право в Україні, незважаючи на свою особливу складність і соціальну необхідність, залишається без уваги авторитетних адвокатських бюро і успішних юридичних фірм. Робота з конкретними фізичними особами не приносить великого доходу?
– Надання юридичних послуг у галузі сімейного права, якщо розцінювати їх як юридичний бізнес, справді є малоприбутковими. Але головним завданням юристів, адвокатів є розвиток правової культури в суспільстві. Сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Тому компанія «Самохвалов та партнери» не відмовляється навіть у наданні безкоштовних консультацій клієнтам, якщо це позитивно вплине на вирішення конфліктів у сфері сімейних правовідносин.
– Окрім хороших знань норм національного і міжнародного сімейного права, чи є якийсь унікальний особистий підхід до захисту прав клієнта?
– Останнім часом найпоширенішим способом вирішення конфліктних ситуацій є медіація – вид альтернативного врегулювання спорів, метод вирішення спорів із залученням посередника, який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію так, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту. Тому клієнтам ми пропонуємо спочатку цей метод, та пояснюємо сторонам конфлікту, що це зекономить час та затрати на юридичне обслуговування. У сімейному праві медіація часто застосовується в сімейних конфліктах щодо поділу майна подружжя та вирішення питань виховання дитини, оскільки вони є найпоширенішими. Судовий порядок вирішення сімейних спорів вважаю крайнім методом, коли учасники сімейних правовідносин не можуть або взагалі не хочуть знайти спільної мови.
– Яка на сьогодні спостерігається динаміка розірвання шлюбів?
– Реєстрацію розірвання шлюбів ведуть органи реєстрації актів цивільного стану. Якщо подивитися їхню статистику, то кількість розірваних шлюбів сьогодні приблизно на 50% менша, ніж у 2000-2010 рр.
– На вирішенні яких питань у галузі сімейного права здебільшого сконцентрована робота юристів компанії «Самохвалов та партнери»?
– Найпоширенішими практиками у галузі сімейного права взагалі є наслідки розірвання шлюбу: поділ майна подружжя, визначення розміру аліментів на дитину, встановлення місця проживання дитини, встановлення порядку виховання дитини батьками, які проживають окремо.
– Досить болючим питанням з юридичного погляду сьогодні є стягнення аліментів, оскільки воно не досить чітко врегульовано на законодавчому рівні. Як часто до Вас звертаються клієнти з цим питанням? Які основні недоліки законодавства у цій сфері можете назвати?
– Отримати «аліментне» рішення суду не так вже й важко, а от виконати його… На цій стадії, як правило, наявні проблеми приховання доходів, майна, працевлаштування без відповідного оформлення на роботу згідно з вимогами КЗпП, у результаті чого виникає заборгованість зі сплати аліментів і дитина не отримує відповідних коштів. Хоча Кримінальним кодексом України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів (ст. 164) на практиці вона застосовується вкрай рідко. В більшості випадків, після попередження боржника про притягнення його до кримінальної відповідальності, останній, у рахунок погашення заборгованості, вносить незначну суму коштів або тимчасово працевлаштовується. У результаті чого довести злісне ухилення неможливо (нагадаю, що в діях особи склад злочину буде наявний тільки у випадку злісного ухилення). Крім того, притягнення до відповідальності платника аліментів, з вини якого виникає заборгованість, є правом одержувача аліментів, а останній, як правило, має бажання тільки отримувати кошти.
– Сьогодні дуже поширеними стали послуги з дошлюбного визначення порядку користування наявними у сторін активами (нерухомість, корпоративні права і так далі), а також їхнього подальшого захисту. Чи практикуєте ви в цій сфері?
– Дошлюбне визначення порядку користування майном оформлюється шлюбним договором та наявне, якщо чоловік та жінка збираються укласти шлюб. Законодавством передбачено, що шлюбний договір укладений до реєстрації шлюбу набуває чинності у день реєстрації шлюбу. Отже, якщо у жінки та чоловіка не збирається укладати шлюб, то відпадає потреба в дошлюбному визначенні порядку користування майном.
– Як часто сьогодні укладаються шлюбні договори в Україні?
– У нашій країні шлюбні контракти, на жаль, укладають рідко. Якби було навпаки, думаю, при розлученнях виникало би у рази менше спорів. Я вважаю, що наше суспільство ще морально не дозріло щодо укладення шлюбних договорів, на відміну, скажімо, від західних країн.
– Чи стикалися Ви у своїй практиці з розподілом майна подружжя, яке перебувало у цивільному шлюбі? З якими юридичними колізіями доводиться мати справу під час вирішення таких спорів?
– Нашим законодавством визнається існування цивільного шлюбу. З набуттям чинності новими Сімейним та Цивільним кодексами, проживання чоловіка та жінки разом без реєстрації шлюбу вважається цивільним шлюбом. Але часто у таких пар виникають питання щодо поділу майна, реєстрації дитини в органах РАЦСу, спадкування у випадку смерті одного з подружжя тощо.
Багато людей, проживаючи у цивільному шлюбі, думають, що вони мають такі самі права, як і подружжя після реєстрації шлюбу. Але це не зовсім так. Скажімо, цивільна дружина чи чоловік, згідно зі спадковим законодавством, мають право на спадкування лише в четверту чергу, і для того, щоб змінити черговість спадкування, необхідно встановити факт проживання однією сім’єю. Після отримання відповідного судового рішення необхідно звернутись з позовом про зміну черговості спадкування. Всі ці дії не потрібно вчиняти особам, які перебували у зареєстрованому шлюбі.
Щодо встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, також є ряд питань. Як правило, коли між подружжям виникає конфліктна ситуація, протилежна сторона конфлікту факту спільного проживання не визнає. Тому інколи буває дуже тяжко довести суду сам факт такого проживання.
Також у цивільному шлюбі складається непроста ситуація з набуттям майна у спільну власність, оскільки договір купівлі-продажу може укладатись на ім’я одного з подружжя, і дозвіл іншого для відчуження не потрібний, а отже, один із подружжя може розпорядитись спільним майном.
– Сьогодні досить актуальним є питання законодавчого визначення та регулювання сурогатного материнства. У більшості країн світу немає, як законодавства, так і політика загалом щодо цього питання. На якому рівні в Україні перебуває законодавче поле у цій сфері?
– Питання щодо сурогатного материнства також регулюються Сімейним кодексом України. Звичайно, коли подружжя приймає рішення скористатись послугами сурогатної матері, з нею укладається письмовий договір, який обов’язково повинен бути нотаріально посвідчений. Усі питання регулюються саме цим договором – щодо утримання сурогатної матері під час вагітності та інших суттєвих питань, які як біологічні батьки, так і сурогатна матір хочуть завчасно обумовити.
На жаль, у цьому плані наше законодавство недосконале, має багато прогалин. І якщо, наприклад, почнуться судові спори між жінкою, яка народила дитину та біологічними батьками – подружжям, то законодавство належно не врегулює ці проблеми. Але наразі у судах не дуже багато подібних справ.