Минулого тижня ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери» Україна заявили про призначення нового партнера – Гліба Бялого. Про свій шлях до цієї посади та про розвиток практики міжнародного торгового права новоспечений партнер Бюро розказав «Юридичній газеті».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Партнерство – мрія будь-якого юриста. Минулого тижня ви офіційно стали партнером ЄПАП Україна. Розкажіть, як довго ви йшли до цієї мрії і якими якостями треба володіти, щоб досягти цієї мети?
Мій шлях до партнерства розпочався у 2001 р., коли майже одразу після закінчення Інституту міжнародних відносин я прийшов у компанію на позицію інтерна. З 2002 р. я працював у департаменті міжнародного торгівельного права. А з 2005 по 2011 рр. займався приватною практикою у власній юридичній фірмі із спеціалізацією у корпоративних конфліктах, та пов’язаних із цим цінних паперах, корпоративному праві і так далі. З 2011 р. наші шляхи з бюро знову почали зближатись – спочатку я повернувся як позаштатний радник, потім ввійшов до штату, очоливши практику міжнародного торгового і митного права та ставши співкерівником судової практики. Отже, глобально мій шлях до партнерства зайняв 14 років, а в межах бюро – 8 років.
Щодо якостей, які необхідно мати для досягнення такої мети, то, мабуть, універсального рецепту немає. Це має бути унікальна комбінація якостей, які повинні вдало збігтися у часі із зовнішніми об’єктивними обставинами.
Тож, власне, набір певних якостей не є автоматичною гарантією на шляху до партнерства. Всі обставини повинні скластись так, як шестерінки у годинниковому механізмі, стати одна до одної та почати свій рух, обертаючи одна одну.
Звичайно, якщо говорити про основні якості, необхідні для партнерства, то окрім високого рівня експертизи, пріоритет повинен бути за бізнес- орієнтованістю, адже партнерство – це передусім бізнес. До того ж бізнес-орієнтованість не тільки на власний бізнес, але й на бізнес клієнтів. Адже всебічне розуміння проблеми клієнта – як з юридичного погляду , так і з бізнесового, – дає змогу розробляти комплексні рішення . Зрозуміло, що все це неможливо без високого рівня експертизи, юридичних знань, досвіду тощо. Водночас порада з суто юридичного погляду без додавання бізнес-аспекту та підлаштування її до реалій клієнта не буде повною. Саме тому я ставлю пріоритет за бізнес-орієнтованістю. Зрештою комбінація всіх цих якостей у певний час та за певних обставин дає певне зростання.
- Коли у вашій компанії виникає момент, коли особу можуть призначити партнером? Це ініціатива партнера чи, можливо, юриста?
Усі юристи чи радники, які орієнтовані на роботу, на бізнес, звичайно, планують одного дня досягти рівня партнера. Тож, на кожній атестації радники порушують питання та уточнюють свій поточний статус в умовній системі координат, отримують важливі поради щодо власного професійного і бізнес розвитку. Тут важливо зазначити, що дослухавшись до порад, юрист пришвидшує свій шлях до партнерства. Маючи перед собою повну картину показників, партнери можуть всебічно оцінити діяльність радника, його успішність в основних показниках: розвиток бізнесу, менеджмент проектів, управління командою, рівень власної експертизи. Коли всі ці показники виходять на відповідний рівень помітності для партнерів, починається обговорення кандидатури потенційного нового партнера. Проте навіть якщо всі показники відповідають певним вимогам чи перевищують очікування, але немає якихось нормальних людських відносин, то, напевно, такий юрист не може бути партнером. Отже, можна порівняти прийняття такого рішення із доктриною «дискреційних повноважень органів державної влади» – партнери приймають рішення, спираючись на власну дискрецію.
Важливо розуміти, що партнерство – це той простір, в якому партнери можуть підтримати один одного, підставити лікоть, плече – саме тому обов’язкова комбінація всіх перерахованих вище якостей із власним переконанням та впевненість кожного партнера у своєму новому партнерові.
- Ви є керівником практики міжнародного торгового та митного права. Які тенденції в цій практиці ви можете відзначити?
Наразі в Україні спостерігаються певні тенденції у сфері міжнародного торгового права. По-перше, Україна нарешті починає активно відстоювати свої інтереси на власному та на міжнародних ринках. Це відображається в активній участі в процесах закордоном, а також у збільшенні кількості процесів в Україні. Передусім йдеться про те, що журналісти назвали торгівельною війною між Україною та Росією, що почалось вже досить давно. Ми всі пам’ятаємо так звані «сирні війни», потім «цукеркові», зараз відбуваються шпалерні, феросплавні, добривні, хімічні тощо. Якщо на початку цих процесів ініціатива була за Росією, то на сьогодні ми бачимо, що Україна починає активізуватися та збільшувати кількість заходів у відповідь.
Враховуючи таку активність нашої держави ми прогнозуємо, що це торкнеться не лише виробників із Росії, а також й виробників із інших країн. Отже, на мою думку, всім імпортерам наразі необхідно бути дуже уважними, слідкувати за чесністю свого бізнеса, відстежувати імпортну статистику та не допускати порушень норм СОТ задля збереження своєї частки ринку.
По-друге, дуже важливим фактом є те, що через такі протистояння відбувається переорієнтація товарних потоків, виробники починають шукати нові ринки збуту або замислюються про відновлення старих, колись несправедливо втрачених – на кшталт США, де ще з початку 90-х років минулого сторіччя проти українських товарів застосовуються антидемпінгові мита, розраховані за неринковими сурогатними даними. Так, не розкриваючи подробиць, мені відомо, що деякі виробники готуються до перегляду таких заходів. Якщо все буде йти за планом, то це буде перший подібний перегляд в історії України. I я щиро сподіваюсь, що він буде успішним.
- Як плануєте розвивати практику?
На сьогодні очевидним є сильне зростання у практиці міжнародного торгового права. Є надія, що з новою командою, яка на сьогодні прийшла до влади, в першу чергу в Міністерстві економіки, буде значний прогрес у роботі. Я думаю, що найближчим часом кількість проектів значно збільшиться і практика повернеться на рівень активності як на початку 2000-х рр.
- Як дотримуються положення угоди СОТ в Україні?
До останнього часу Україна не дуже сильно приділяла увагу своєму іміджу в СОТ та на арені міжнародної торгівлі. Ми всі пам’ятаємо поспішні та незважені рішення про запровадження спеціального мита на імпорт автомобілів, запровадження додаткового імпортного збору на початку 2015 р. у розмірі 5-10% на всю імпортну продукцію, крім життєво необхідних товарів. Під час та після прийняття кожного такого рішення ми намагаємося вступити у публічну полеміку із органами державної влади та звернути їхню увагу на невиваженість підходу. Зазвичай ми стикаємося із жорстким несприйняттям критики. А потім, через певний проміжок часу – із її сприйняттям та скасуванням поспішних рішень. Наразі це відбувається щодо додаткового імпортного збору, який ми піддали жорсткій критиці наприкінці 2014 р. На сьогодні, навіть мужньо відстоявши наше право його запровадити перед СОТ, держава поступово доходить висновку, що збір не лише не покращив ситуацію із платіжним балансом, але й погіршив показники майже усіх галузей промисловості без винятку.
Якщо підходити з суто юридичного погляду, то міжнародне торгове право, через свою інерційність, дає змогу державі запроваджувати такі невиважені рішення на межі норм. Поки відбудуться консультації, всі зацікавлені особи висловлять свою думку, вже можна буде заходи скасувати та відновити статус-кво. Але чи можна гратись у такі ігри з погляду бізнесу? Чи буде працювати іноземний капітал в умовах, де відбуваються такі коливання без достатніх на те підстав? Тут необхідно розуміти, що з такими рішеннями можна колись перейти певну межу, за якою можуть початись судові позови, міжнародні інвестиційні арбітражі тощо. У кращому випадку держава їх виграє, але втратить інвестора, імідж. А у гіршому – ми всі зараз спостерігаємо у світі ситуацію, коли одна відома держава відмовилась виконувати рішення міжнародного інвестиційного арбітражу та отримує арешти свого майна у різних юрисдикціях.
Сподіваюсь, що Україна не обере такий шлях розвитку.
- Як накласти норми міжнародної торгівлі з Кримом та територією, яка розташована у зоні АТО?
Це питання складне та колізійне. Однозначної відповіді на нього немає через те, що в різних законодавствах у території різний статус. Україна продовжує вважати Крим українською територією, яка є тимчасово окупованою. Російська Федерація прийняла рішення, що дають змогу розглядати Крим, як територію Російської Федерації. Весь світ на це дивиться під відомим кутом, тому торгівля з Кримом викликає багато питань.
Із зоною АТО ситуація теж складна. Ми стикнулися з тим, що йде поточне розслідування в Євразійському економічному союзі, де ми представляємо українських виробників, один з яких розташований у зоні АТО. Завод зупинено, до нього немає доступу фізично. Є інформація, що безпосередньо на території заводу розташована військова техніка. До того ж ми зобов’язані як відповідач, надавати всю інформацію органу, який проводить розслідування. В іншому випадку, якщо така інформація не буде надана, то застосовується так звана – найбільш доступна інформація. Зазвичай – це інформація не на користь підприємства. Ми були змушені розробити відповідну методику, як отримати цю інформацію, як її правильно скомпонувати. До того ж необхідно впевнити орган, який проводить розслідування у тому, що було докладено максимум зусиль, для того, щоб надати всю інформацію і що немає іншої можливості її отримати. Звичайно, в органа, який проводить розслідування виникає питання достовірності, оскільки неможливо фізично потрапити на завод і перевірити. Ми маємо надію, що шляхом перемовин та переконання про правильність дібраної інформації, ми зможемо відстояти інтереси підприємства. Але глобально дуже важко вирішити це питання і єдиного рішення немає.
Є ще й інше питання. Україна починає розслідування проти певного виду продукції, де заявником є підприємства, які зупинені і розташовані у зоні АТО. І тут виникає питання, як розглядати завдання шкоди національній галузі. Зрозуміло, що якщо підприємство зупинено, то це колосальна шкода. Але тут питання таке: шкода завдана, оскільки хтось порушує правила торгівлі чи вона завдана через те, що на території проходять воєнні дії, АТО, і завод фізично просто не може працювати. Я думаю, що буде дуже серйозна аргументація як з одного, так і з іншого боку. Дуже цікаво подивитися, яка буде позиція органу, що розслідує, з цього приводу.
- Як підписання Угоди про асоціацію з ЄС відобразилося на торгівлі з Євросоюзом?
На це питання є дві різних відповіді: з погляду національного виробника і з погляду національного споживача.
З позиції першого, так, ми отримали односторонні преференції, проти нашої продукції були відповідні імпортні мита і Україна могла б досить успішно торгувати на ринку ЄС. Оскільки це збіглося з ситуацією на південному сході України, зі значним скороченням торгівлі з Російською Федерацією, то справді деякі виробники переорієнтувалися на ринок ЄС. За статистикою, ми бачимо зростання українського експорту в країни ЄС. Він не такий оптимістичний, як очікувалося, але він є. Це дуже істотна і серйозна робота, яку кожен виробник має проводити над собою для того, щоб відповідати тим критеріям і виходити на європейський ринок, розуміючи, всю його складність та дуже високий рівень конкуренції. Ніхто допомагати не буде. Треба докладати багато зусиль, щоб бути конкурентноздатним на такому ринку.
З позиції національного споживача, необхідно розуміти, що споживачі – це не лише громадяни, а також галузі промисловості та виробництва, в яких можуть використовувати відповідну сировину чи напівфабрикати європейського виробництва. Саме для них може настати більш сприятливий час після 01.01.2016, коли повністю набуде чинності Угода про асоціацію з боку ЄС. Україна повинна буде скасувати імпортні мита на відповідні види товарів, товарні групи європейського походження, що має сприяти зростанню українського виробництва. Якщо цього не відбудеться, то принаймні споживачі зможуть отримати певну продукцію дешевше.
- Після ратифікації Угоди про асоціацією між Україною та ЄС українські компанії зможуть брати участь в європейських тендерах. Чи реально це для українського бізнесу?
Поки що ми натрапляли на ці питання на практиці. Ніхто з клієнтів не звертався за консультацією щодо участі у тендерних процедурах в Європі. Право повинно з’явитися, але для того, щоб ним скористатися треба проводити відповідну роботу над собою, виходити на відповідні рівні і стандарти. Лише після цього може бути успіх. Саме виникнення права не означає вже успіх і додатковий заробіток на європейському ринку.