Сьогодні сфера благодійності є невід’ємною складовою суспільного розвитку багатьох розвинених країн. Своє відображення благодійна діяльність має і в Україні. Та яку вона має підтримку від держави? Як працюють благодійні фонди та як їм можна допомагати? Читайте в нашому інтерв’ю зі співзасновницею однієї з таких організацій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пані Ірино, розкажіть про історію заснування фонду? Хто його ініціатори? Як прийшла ідея щодо створення такої організації?
- Коли з'явився благодійний фонд «Таблеточки», він став фактично першою організацією, яка виникла у форматі grass roots, тобто ми отримували фінансування звідусіль: від звичайних фізичних осіб та від індивідуальних пожертвувань. Організація була створена 4-ма подругами. Від початку волонтерську ініціативу створила Ольга Кудіненко, яка десь з півроку-рік займалася цією справою самостійно. Потім до неї приєдналися однодумці. Як результат, у 2011 р. з’явився наш фонд. Відтоді й до сьогодні ми залишаємося абсолютно незалежною організацією. Ми не маємо «свого» одного великого донора, олігарха або бізнесмена, який спонсорував би фонд. 70% наших надходжень – від фізичних осіб, а 30% – від абсолютно різних корпоративних партнерів. Ми ні від кого не залежимо і дуже сильно це цінуємо. Нам не потрібно когось піарити або виконувати певні умови. На першому місці для нас інтереси онкохворих дітей, яких ми захищаємо.
- Скажіть, чи є статистична інформація стосовно того, що було зроблено за період існування фонду?
- Звичайно, є така інформація. Ми починали з надання допомоги медикаментами. За весь час цю допомогу отримали вже майже 2 тис. дітей. В середньому на одну дитину ми витрачаємо близько 30-40 тис. грн. Цього року на медикаменти ми витратили вже 14 млн грн. Це обсяг 5% від державного бюджету, що є дуже великою сумою. Це означає, що наша держава повністю не покриває потреби онкохворих дітей. Вона дає лише половину від потрібної суми, а решту шукають благодійники. І 5% цієї допомоги діти отримують від фонду «Таблеточки». Щомісяця у нас під опікою знаходяться близько 100 дітей з різних куточків країни. Це не лише Київ, хоча переважно це великі київські лікарні, в які з'їжджаються діти з усієї країни. Наприклад, киян у тому ж Охматдиті не більше ніж 20%, а всі інші – це дітки з різних областей України. Якщо говорити про такий напрямок як лікування за кордоном, ми відправили туди вже 35 дітей (це ті діти, яким ми допомогли поїхати на лікування). Комусь ми оплачували пошук донора, комусь забезпечили типування крові, комусь давали повну суму на операції, іншим потрібні були просто безкоштовні квитки на переліт.
Протягом останнього року ми допомогли приблизно 15 дітям. Також у нас є ще один важливий напрямок – донорство та безпечна кров для дітей. На жаль, в нашій країні є велика проблема з тим, що дітям переливають інфіковану кров. Зазвичай, це відбувається в невеликих обласних центрах, оскільки там дуже погані тести для перевірки крові. Як наслідок, часто трапляються ситуації, що дітей інфікують гепатитами та іншими захворюваннями. Зокрема, Вінниця є «рекордсменом» з інфікування гепатитом С. Потім виникає складна ситуація, тому що діти, крім онкології, отримують ще чимало супутніх проблем. В Охматдиті ми закупили обладнання і вже 3-й рік поспіль купуємо матеріали, які перевіряють кров найсучаснішими методами. За 3 роки там не було жодного випадку інфікування дітей. Це також наша велика перемога.
Маємо і більш системні проекти, а саме: займаємося ремонтами лікарень, освітою медиків (проводимо семінари, тренінги, відправляємо на навчання за кордон), адвокаційними кампаніями щодо зміни системи охорони здоров'я та нашого законодавства. Ми намагаємося не просто адресно й точково вирішувати проблеми, а робити великі системні зміни.
- Як саме ви працюєте з державними органами (можливо, з народними депутатами) у напрямку здійснення законодавчих змін?
- Нам пощастило, оскільки ми входимо до Опікунської ради Охматдиту (це орган, створений волонтерами для допомоги лікарні та її пацієнтам). Після Революції Гідності 5 членів опікунської ради стали народними депутатами. Це допомогло нам у вирішені проблемних питань. Ми працюємо разом з юридичним бюро ЄПАП Україна, що є нашими Pro bono партнерами. Вони розробляють всі запропоновані нами законопроекти, нормативні документи, підзаконні акти. Всі документи, що ми подаємо до державних органів, бюро допомагає нам розробляти абсолютно безкоштовно.
За останній рік був проголосований законопроект про благодійні смс-повідомлення, який ми разом розробляли. Також було підписано наказ Міністерства охорони здоров’я про допуск до відділень інтенсивної терапії (що в народі називається «реанімація»). Ми дуже багато працювали над положенням про лікування українців за кордоном. Мало хто знає, що наша держава щороку виділяє величезні кошти для того, щоб українці лікувалися за кордоном. Якщо вітчизняна медицина не може забезпечити відповідне лікування (і це підтвердили фахівці), українець має право претендувати на державні кошти для лікування за кордоном. Це немаленькі кошти – приблизно 200-300 млн грн щороку. Проте процедура виділення коштів була написана ще у 1995 р. Вона вже давно застаріла та має купу бюрократичних процедур. Ця процедура є абсолютно неактуальною. Ми з ЄПАП Україна повністю її переписали. Зараз добігають останні дні, коли документ знаходиться на сайті Міністерства охорони здоров'я. Він буде підписаний найближчим часом. Це повністю новий прозорий процес обліку, оплати та лікування українців за кордоном.
Також ми приділяємо багато уваги напрямку державних закупівель. Ця сфера була найбільш корумпованою складовою роботи Міністерства охорони здоров'я. Я з минулого року входжу до всіх можливих робочих груп комісії Міністерства, що супроводжують держзакупівлі. Ми змінювали технічне завдання до закупівель, переліки препаратів, які купуються, намагалися додати нові препарати та медикаменти, що раніше не були сертифіковані в Україні. Це величезний обсяг роботи, спрямований на те, щоб у дітей були лише якісні ліки.
- Скажіть, якщо охарактеризувати законодавче забезпечення сфери благодійності, чи можна відзначити якісь недоліки, що заважають Вам реалізовувати проекти?
- Немає того, що заважало б напряму. Однак існують моменти, які ми давно мріємо покращити. По-перше, в усіх розвинених країнах є така функція як благодійний кредит. Полягає вона в тому, що людина, роблячи благодійне пожертвування в організацію, потім може цю суму списати зі своїх податків. Можуть бути різні формати таких можливостей. Зокрема, в Польщі щороку обираються 15-20 організацій, в одну з яких громадянин може віддати 1,5% від податку, що сплачує. На мою думку, це абсолютно правильно. Наразі ніхто не сперечається з тим, що волонтери та благодійні організації виконують роботу держави. Ми беремо на себе дуже багато роботи, яку мав би виконувати Кабмін, міністерства, депутати та решта чиновницького апарату. Чому б замість того, щоб вони неефективно використовували гроші, не віддати цей відсоток благодійним організаціям, які будуть ефективніше працювати з цими коштами?
По-друге, у нас величезні податки на надання матеріальної допомоги людям. Тому наша організація намагається надавати не фінансову допомогу своїм підопічним. Ми купуємо ліки, платимо кошти напряму клінікам, купуємо обладнання, але не допомагаємо грошима. Проте трапляються випадки, коли допомога надається грошима. Наприклад, коли дитина помирає, ми даємо батькам кошти на ритуальні послуги. Абсолютно офіційно та легально. І на ці кошти накладається 19,5% податку: 1,5% військовий збір і 18% податку на прибуток. Ми не розуміємо такої ситуації. У батьків померла дитина, ми надаємо допомогу на поховання. Це гроші, з яких люди вже 10 разів сплатили податки, які вони пожертвували у благодійний фонд. Чому ми знову повинні платити з цього такі величезні гроші? Також, наприклад, коли ми надаємо благодійну допомогу не ліками, а якимись побутовими предметами (памперсами, харчуванням тощо). З цього також платиться податок. Я вважаю, що таку ситуацію потрібно змінювати.
По-третє, у нас незрозуміла схема контролю благодійних організацій (від моменту реєстрації та до подальшої роботи). В Україні станом на сьогодні зареєстровано 17 тис. благодійних фондів. За 2015 р. лише 9 тис. таких організацій подали свої звіти до податкової. Що роблять ще 8 тис. – не відомо. З цих 9 тис., які подали свої звіти, лише 90 погодилися брати участь у рейтингу благодійних організацій, тобто відкрито показати свої гроші. Саме це питання прозорості благодійного сектору є дуже важливим.
Також варто зазначити про законопроект про благодійні смс-повідомлення. У нас пішло 1,5 роки, щоб вмовити депутатів проголосувати за нього, щоб українці могли за допомогою смс-повідомлень робити благодійні пожертвування. Раніше 45% від одного смс йшло на податки. Завдяки цьому закону, зараз смс-повідомлення повністю звільнили від оподаткування. Однак ми витратили 1,5 роки на те, щоб переконати всіх прийняти цей закон.
- Ви підтримуєте відносини з іноземними благодійними фондами?
- Звичайно, ми співпрацюємо з багатьма іноземними організаціями. Ми були створені за прототипом західних фондів, тому що українська благодійність не була схожа та світову. Вона була трішки «совкового» типу. Ми багато вчимося на прикладі Америки та Європи. Навіть в Росії багато хороших організацій, які створені за зразками західних фондів. Є одна хороша книга «Кради, как художник», головна ідея якої полягає у тому, що не треба вигадувати велосипед, все найкраще вже давно зроблено. Ми беремо цікаві ідеї, які побачили в інших фондах, та реалізовуємо їх в Україні.
- Які саме ідеї Ви запозичили? Де закінчується «совковість» та починаються цікаві ідеї в реалізації проектів?
- Трохи архаїчний підхід – це благодійні фонди, які надсилають листи. Наприклад, приходить лист до директора підприємства з проханням надати гроші для «а) б) в)». Я раніше працювала піарником, бренд-менеджером та отримувала такі листи. Їх надсилають десятками: від Спілки інвалідів, Спілки пенсіонерів і так далі. Добре. Але для чого це мені – не зрозуміло.
Ми намагаємося йти іншим шляхом. Ми виявляємо, які є потреби у нашої компанії-партнера, а потім думаємо над тим, що можемо йому надати додатково. Наприклад, зараз у нас проходить акція з сервісом таксі Uklon, коли до фонду «Таблеточки» перераховуються гроші на замовлення з хештегом #натаблеточки. Ми знали, що їхній головний конкурент Uber зараз активно проводить рекламну компанію. Намагатися перемогти бюджетом та вкладати великі гроші у свою рекламну кампанію немає сенсу. А якщо зробити благодійну акцію, то це одразу вирізняє серед конкурентів і на тебе звертають увагу.
В іншого нашого партнера, мережі супермаркетів, були проблеми з продажами пакетів на касах. Ми запропонували їм додати напис: «Цей пакет рятує життя. 25 копійок з пакета йде на благодійність». В результаті – продажі значно збільшилися.
В ресторанах ми пропонуємо робити благодійні десерти, напої, щось таке, що вирізняє цей заклад в очах клієнтів серед інших та надає цій компанії додаткову цінність завдяки благодійності.
Великим компаніям, з якими ми працюємо давно, допомагаємо відбудовувати корпоративну соціальну відповідальність. Вони починають допомагати дуже комплексно. Наприклад, вони відмовляються від новорічних сувенірів, перераховуючи нам бюджет компанії, виділений на них. Паралельно вони проводять, приміром, внутрішній ярмарок. Співробітники компанії печуть вдома печиво або роблять якісь інші смаколики та продають їх в офісі. Такий захід може відбуватися із залученням клієнтів. Наприклад, одна гривня від продажів кави йде на пожертвування. Тобто компанії роблять певні комплексні інтегровані проекти, коли співробітники, залучені у благодійність, розуміють проблему та знають тих, кому вони допомагають. Компанія допомагає їм своїми грошима, долучаються клієнти. Це гарний приклад того, як можна об'єднати інтереси всіх зацікавлених сторін та допомогти онкохворим дітям.
- Як можна допомагати фонду?
- Насамперед, це фінансова допомога, яка нам найбільше потрібна. Проте ми намагаємося зрозуміти суть бізнесу партнера, на що йому краще витратити гроші. Приміром, у нас є партнер «Будинок іграшок». Просити у них жертвувати гроші на медикаменти не дуже правильно, це просто не відповідає суті цього бренду. Тому разом з ними протягом наступного року ми будемо ремонтувати дитячі ігрові кімнати в усіх онкоцентрах країни. Компанія виділяє на це гроші, а потім наповнює кімнати іграшками зі свого магазину.
Також варто згадати про юридичні компанії, які виділяють нам своїх юристів для роботи Pro bono. І не лише вони. Ми працюємо з компанією Deloitte, яка допомагає привести нашу фінансову та бухгалтерську звітність у відповідність до міжнародних стандартів. Компанія EY проводитиме з нами стратегічну сесію, допомагатиме побудувати план роботи на найближчі 5 років. Компанія МАУ безкоштовно надає квитки абсолютно всім нашим дітям, які летять на обстеження та лікування. За рік вони надали нам квитки на суму 2 млн грн.
Отже, допомога не обов’язково повинна бути фінансовою, це можуть бути якісь послуги або інвестування свого часу. Зараз айтішники розробляють мобільний додаток для «Таблеточок» та спеціальний термінал, який буде приймати кошти на користь фонду. Тобто варіантів співпраці дуже багато. Ми намагаємося дивитися ширше, ніж просто «дайте гроші», а також запропонувати те, що буде цікаво нашому партнеру.