Півтора роки тому до команди Marchenko Partners приєдналися партнери Артем Нагдалян та Роман Шуляр. Ми вирішили поцікавитися, як пройшло це об'єднання, від яких тенденцій українського юридичного бізнесу довелося відійти, а які проєкти та підходи вирішили залишити. Чи доводилось партнерам змінювати спеціалізацію? Як змінився світогляд у партнерстві, враховуючи попередній досвід? Чим наразі живе Marchenko Partners, над якими кейсами працює, які має плани на майбутнє? Розповідають партнери компанії Олег МАРЧЕНКО та Роман ШУЛЯР.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Олеже, Романе, вітаю! Для початку давайте поговоримо про те, як Роман та Артем півтора роки тому об'єдналися з Marchenko Partners. Чия це була ініціатива? Як це вплинуло на ваше життя та професійний розвиток?
Роман Шуляр: — Ініціатива однозначно була наша з Артемом. Ми запропонували зустріч та прийшли у гості до Marchenko Partners з нашими ідеями та пропозиціями. Цій ініціативі та нашому об'єднанню передував тривалий шлях. Шлях не без помилок та невдач. Але це був корисний досвід, адже до партнерства треба бути готовим. Зокрема, важливо пройти певний процес самоусвідомлення, зрозуміти свої сильні й слабкі сторони. Сильні — це те, що ти можеш запропонувати в партнерстві, слабкі — де сам потребуєш підтримки та доповнення.
Я розпочав свою партнерську кар'єру в 2012 р. з юридичної фірми «Феномена», де ми з Артемом були партнерами. Ця компанія дала мені колосальний досвід партнерської роботи і стала черговим етапом професійного становлення. Я переконався у своїй здатності вирішувати непересічні проблеми клієнтів та знаходити унікальні рішення для непростих ситуацій. Мені вдалося створити і натренувати сильну команду талановитих юристів. Я відчув, що партнерство і юридичний бізнес — це моє, саме те, що викликає у мене ентузіазм, дає мотивацію, допомагає самореалізуватися. Попри це все, у мене сильно відставав бізнесовий компонент, і часом я працював на межі рентабельності. Це було прикро, адже мова йде не тільки про партнерські дивіденди. Юридична фірма, попри свою специфіку, пов'язану з професійною етикою, комплаєнсом, має залишатися бізнесом. А гроші для бізнесу — як кров для живого організму. Тому збитковість юридичної фірми є ознакою її глибинних проблем. Можливо, зовнішніх (побудова клієнтських відносин, питання маркетингу тощо), можливо, внутрішніх (атмосфера в команді, система контролю якості юридичного продукту тощо). Зараз, через півтора роки, можу впевнено сказати, що ідея об'єднання з Marchenko Partners виявилась успішною для обох сторін. Говорячи про вигоди для мене і моєї команди, це об'єднання дало той «5-й елемент», якого не вистачало для нашої успішності як бізнесу.
Тут я маю на увазі, зокрема, і особливі підходи у побудові клієнтських відносин, і ноу-хау в організації робочого процесу та команди, і фінансову модель фірми, і формулу партнерських взаємовідносин. Ми змінили бізнес-стратегію — наприклад, відмовились від дрібних консультацій і шаблонних проєктів. Хоча їх було небагато, вони забирали значні ресурси та енергію на керування. Відмовившись від них, ми змогли концентруватись на масштабних трансакціях та більше зосередитися на потребах ключових клієнтів, не просто відпрацьовуючи отримані завдання, а й виходячи з власними ініціативами. Наслідки цих змін не змусили себе чекати. Серед іншого, за ці півтора роки зарплати юристів у моїй команді виросли у 2–3 рази. Ми зосередилися на проєктах, які дають можливість працювати без постійної тривоги про рентабельність бізнесу. Це посилює концентрацію в роботі над юридичним продуктом та дозволяє принести максимальну користь клієнту. В результаті виграють усі — клієнт, команда і ти сам.
— Олеже, що Вам дало об'єднання з Романом і Артемом?
Олег Марченко: — По-перше, це розширення практик фірми. До об'єднання ми займалися спорами та регуляторними питаннями, зокрема антимонопольним правом, а Роман та Артем — трансакційними проєктами. Спільно ми надаємо клієнтам ширший спектр послуг. По-друге, з об'єднанням значно збільшилася кількість клієнтів та проєктів, якими займається фірма. Зокрема, в минулому році ми отримали великі довгострокові проєкти та спори від Porsche, DP World, US Ex-Im Bank. Наші практики чудово доповнюють одна одну. Внаслідок такої синергії в минулому році ми значно збільшили обсяги послуг та якість проєктів і спорів, якими займається фірма. Це дає змогу залучати нові таланти.
Зовсім нещодавно до фірми приєднався Микола Юрлов у якості радника. Минулого року до практики вирішення спорів фірми приєднався Антон Мойсеєнко в якості радника у Лондоні. Обидва ці юристи спеціалізуються у сфері міжнародного публічного права, що важливо для фірми. Усе це стало можливим завдяки вдалому об'єднанню наших зусиль.
Р. Ш.: — Додам, що успіх нашого об'єднання виражається не лише в таких показниках, як диверсифікація послуг і рівень прибутку, а ще й у позитивній робочій атмосфері всередині фірми. Завдяки досвіду і зрілості наших партнерів, помноженим на невтомне бажання працювати і рухатись далі, в Marchenko Partners існують сприятливе бізнес-середовище і правильна конфігурація партнерських відносин та взаємодії. Це дозволяє кожному з нас реалізувати себе на повну та отримувати максимальну віддачу.
— Як ви можете охарактеризувати український юридичний бізнес сьогодні? Як на нього вплинула криза?
О. М.: — Ринок юридичних послуг України історично непростий. Він практично постійно знаходиться у стані кризи. Злети й падіння чергуються дуже швидко, тож загалом ринок росте досить повільно. Якщо оцінювати його з фінансової точки зору, називалися цифри в $400–500 млн. Якщо порівнювати з ВВП України, це складає близько 0,2%. Для порівняння, ринок юридичних послуг Європейського Союзу оцінюється у 170 млрд євро, що складає близько 1% розміру ВВП ЄС. Американський ринок юридичних послуг складає 1,6% ВВП США, у Великобританії — 5–6% ВВП країни. Загалом чим краще працюють суди та інші правові інституції, тим більше ціняться юридичні послуги.
Не секрет, що в Україні з цим є велика проблема, тому недивно, що послуги юристів не цінуються. Відсутність незалежних судів, неефективна діяльність правоохоронних органів, а також корупція є основними проблемами для українських юристів. Усі інші проблеми другорядні. Втім, для нас ці проблеми стали можливістю. У конфліктах, які, як правило, зачіпають суттєві публічні чи приватні інтереси (які нерідко переплітаються) та в яких українські суди не змогли забезпечити правосуддя, замість національних ми стали використовувати міжнародні суди та інструменти врегулювання спорів для захисту прав клієнтів від зловживань чи несправедливих дій держави.
Ми почали активно використовувати інструменти міжнародного публічного права, зокрема, врегулювання спорів між іноземними інвесторами та державою за двосторонніми міжнародними договорами про заохочення та взаємний захист інвестицій. У цій сфері ми конкуруємо з міжнародними фірмами. Це зовсім інший ринок та набагато більші можливості для компанії.
— Україна — країна досить молода. Аналізуючи розвиток іноземних юридичних ринків, чи можна передбачити, як буде розвиватися наш бодай у короткостроковій перспективі?
О. М.: — Мені важко передбачити, де буде український юридичний ринок через 10 чи 20 років. Сподіваюсь, з часом Україна зможе побудувати незалежні суди та ефективно працюючі правові інститути. Однак це дуже тривалий процес. Недостатньо змінити закони — має змінитися свідомість.
— Які у фірми підходи до надання юридичних послуг?
Р. Ш.: — Перш за все, ми шукаємо і працюємо в тих сферах і нішах, де можемо бути максимально корисні для клієнта. Не чекаємо, доки клієнт постукає у наші двері, а слідкуємо за ринком і виходимо на клієнтів з ідеями, як допомогти їхньому бізнесу. Ми надаємо не типові стандартизовані послуги, а фокусуємося на складних проєктах та спорах, у яких можемо принести найбільшу цінність. Це основа нашої моделі, що визначає і наше ціноутворення. Ми не беремо участь у тендерах, де головним критерієм є низька ціна. Дешевий — це синонім поганого, тому ми не можемо допустити, щоб слово «дешевий» асоціювалося з нашим юридичним продуктом. Відмінною рисою Marchenko Partners є наша позиція щодо ролі партнера в юридичній роботі. Тут є різні моделі, і кожна має право на існування — що кому більше до душі. Хтось будує масштабні практики з великою кількістю юристів. При цьому партнери повністю віддаються продажу послуг, не займаючись клієнтською роботою, у кращому випадку залишаючи за собою лише загальну координацію дій юристів. Ми йдемо іншим шляхом.
Наша бізнес-модель передбачає максимальне залучення партнера в клієнтські проєкти, використання його досвіду та експертизи для створення юридичного продукту найвищого ґатунку. У нас кожен партнер багато працює та в курсі кожного проєкту, чим подає приклад іншим юристам та забезпечує надання виключно висококласних послуг. Також у нас є свій підхід щодо формування юридичної команди, який визначається, власне, нашою бізнес-моделлю. Фокусуючись на масштабних складних проєктах, ми не потребуємо великих практик з багатьма помічниками та молодшими юристами. Середній розмір практики — партнер плюс 3 юристи. Наш пріоритет — не велика кількість юристів, а їх високий професійний рівень. Кожна практика — це не армія юристів, а швидше спецназ з добре навченими бійцями, які є висококласними експертами своєї справи і вміють працювати однією злагодженою командою.
О. М.: — Ми не чекаємо, коли до нас прийде робота, коли нам дадуть завдання, яке ми чітко відпрацюємо. Натомість ми самі активно шукаємо роботу, яка буде цікава для нас та принесе користь клієнту. Наприклад, розглядаючи спір як майбутній проєкт, я завжди орієнтуюсь на те, чи зможу його виграти. Оцінюючи досвід нашої роботи з 2010 р., за винятком нашої першої справи (з якої ми зробили висновок не покладатися виключно на національні суди), ми не програли жодного кейсу. Крім того, ми шукаємо справи, де можемо запропонувати нестандартні рішення на перетині міжнародного і національного права, регулярно використовуємо альтернативні засоби вирішення спорів. Такий підхід дає велику перевагу, адже наші пропозиції важко порівняти з конкурентами.
— Якими справами займається фірма Marchenko Partners? Розкажіть про свої найбільш масштабні проєкти.
Р. Ш.: — В плані трансакційної роботи ми маємо ряд корпоративних проєктів і трохи менше роботи по фінансуванню. З нетерпінням очікуємо відновлення великої приватизації, розмовляємо з потенційними інвесторами стосовно концесійних проєктів у галузі інфраструктури. Щодо найбільш масштабних проєктів — влітку минулого року закрили угоду з придбання нашим клієнтом DP World контрольного пакету в українському товаристві з обмеженою відповідальністю «ТІС контейнерний термінал». Нечасто на український ринок виходять світові гравці такого калібру, як DP World, тому недивно, що трансакція виявилася найбільшою M&A угодою в Україні за 2020 р. А для нас це був той проєкт, коли від роботи отримуєш задоволення в усіх аспектах. Це не тільки ще одна успішна трансакція, а й значні інвестиції в Україну. В результаті угоди контейнерний термінал був включений у глобальну логістичну мережу нашого клієнта, а це означає збільшення вантажопотоку, створення нових робочих місць, розвиток місцевої інфраструктури.
Працюючи над кейсом, звичайно, не думаєш про такі моменти, проте з часом приходить розуміння, що ти причетний до дійсно великої справи. Кожен успішний проєкт подібного плану є ще одним кроком до розвитку національного юридичного ринку та економіки України. Це доводить, що цивілізовано працювати в Україні важко, але можливо.
О. М.: — Серед наших минулих проєктів варто згадати успішне врегулювання ряду спорів між іноземними інвесторами та державою Україна. Зокрема, внаслідок врегулювання інвестиційних спорів ми захистили інтереси сім'ї Макмахон та їх інвестиції у ТОВ «Морган Феніче» — найбільшого виробника та експортера м'яких меблів в Україні та одного з найбільших роботодавців у Рівненській області. Американській фармацевтичній компанії Gilead ми допомогли поновити ексклюзивні права на продаж Sofosbuvir — інноваційного лікарського засобу, який забезпечує ефективне лікування гепатиту. На той час це був другий за продажами препарат у світі, якого вкрай потребувала Україна.
«Філіп Морріс» ми допомогли відновити права на виробництво продукції в митному режимі переробки для реекспорту без сплати імпортних податків в Україні. Це стало можливим внаслідок укладення урядом України мирової угоди з компанією «Філіп Морріс» для врегулювання інвестиційного спору. Наразі ми представляємо інтереси американського інвестора в конфліктній ситуації в Україні, що може призвести до інвестиційного спору щодо відмови у правосудді в національних судах.
Крім того, ми консультуємо українську промислову групу щодо можливого інвестиційного арбітражу проти Російської Федерації з метою компенсації збитків, завданих військовою агресією РФ та експропріацією інвестицій на сході України. Наразі готуємо докази щодо розміру завданої шкоди та участі Російської Федерації у міжнародному збройному конфлікті. Нарешті, ми стали активно пропонувати клієнтам вирішення інвестиційних спорів з іншими державами, адже інструменти, що ми використовуємо для врегулювання спорів, є універсальними.
— Олеже, Ви маєте досвід врегулювання конфліктів на користь інвесторів, тож чи не могли б дати короткий коментар щодо ситуації з «Мотор Січчю»: які шанси у китайських інвесторів виграти спір проти України?
О. М.: — Це дуже цікавий та вкрай непростий конфлікт. У ньому замішані політичні інтереси та питання національної безпеки України, США та Китаю. Сполучені Штати минулого року наклали санкції на Skyrizon, оскільки дії китайської компанії загрожують національним інтересам США. Мова йде про можливості китайської Skyrizon внаслідок набуття контролю над «Мотор Січ» отримати доступ до технологій з розробки та виготовлення авіаційних двигунів військового призначення. Україна теж ввела санкції щодо китайських інвесторів у цьому році. Питання національних інтересів та національної безпеки України може мати вирішальні правові наслідки в інвестиційному спорі між китайськими інвесторами та Україною. Зокрема, Україна може стверджувати в інвестиційному спорі, що угода про продаж акцій «Мотор Січ» на користь Skyrizon суперечить національним інтересам та публічному порядку України, і саме тому є нікчемною. Національні інтереси є частиною публічного порядку, а за законами України приватні угоди, які суперечать публічному порядку, є нікчемними.
За угодою між Україною та Китаєм про заохочення та взаємний захист інвестицій, захисту в Україні (у т. ч. від незаконної націоналізації) підлягають лише інвестиції, здійснені китайськими інвесторами відповідно до законодавства України. Відтак, Україна може висунути заперечення проти юрисдикції арбітражного трибуналу в інвестиційному спорі на тій підставі, що угода про продаж акцій «Мотор Січ» на користь Skyrizon, яка протирічить публічному порядку України, не має сили, адже є нікчемною за законами України. Як наслідок, китайські інвестори не набули права власності на акції «Мотор Січ», не є інвесторами, а їхні інвестиції в акції «Мотор Січ» були здійснені не у відповідності з законами України. Якщо арбітражний трибунал погодиться з Україною, він відмовить в юрисдикції.
— Чи не створить спір щодо «Мотор Січі» навколо України шлейф негативного іміджу для інвестицій? І чи не призведе це до зниження попиту на ринку юридичних послуг?
О. М.: — Я не розумію, як це вплине на загальний інвестиційний імідж України. Про це багато говорять, але корупція та проблеми в галузі правосуддя мають набагато більший негативний вплив на інвестиційну привабливість нашої країни. Крім того, давайте подумаємо, які наслідки для України матиме її залучення у протистояння між США та Китаєм. В ситуації, що склалася, рішення України націоналізувати «Мотор Січ» є виправданим та оптимальним способом вирішенням цієї проблеми. Після націоналізації політична проблема зведеться до спору між китайським інвестором і Україною, який вже існує та може бути врегульований арбітражем, і на цьому буде поставлена крапка.
— Мін'юст наразі має ідею створити державну юридичну компанію (департамент), яка буде представляти інтереси України у міжнародних спорах. Чи вдасться державі цю ідею реалізувати?
О. М.: — Наразі у світі існують різні підходи. Можна працювати з зовнішніми радниками, можна створювати у себе структуру, де будуть працювати досвідчені юристи, які будуть представляти державу. Канада і США взагалі не наймають у міжнародних спорах зовнішніх радників, і при цьому США не програли жодного кейсу з інвесторами в міжнародних інституціях. Це свідчить про те, що і така модель має право на існування. За правильного підходу це можливо і в Україні. Однак знову виникає питання, чи вийде довести це до кінця за постійної зміни керівництва державних органів та політичної кон'юнктури? І чи здатний буде Мін'юст платити справедливу винагороду за таку роботу? Тут багато проблем, що потребують вирішення для подальшого успіху.
— Чи плануєте ви розвиток інших практик у Marchenko Partners?
Р. Ш.: — Фірма відкрита для розвитку та розширення, і зараз ми ведемо переговори з потенційними партнерами, які могли б розвивати нові практики. При цьому для нас важливо не втратити в процесі росту наші конкурентні переваги: оперативність прийняття управлінських рішень та реагування на різного роду ситуації, поєднання гнучкості (в плані кастомізації клієнтського продукту) та безкомпромісного комплаєнсу, врешті- решт, здорову бізнес- агресивність, яка змушує нас працювати ночами й у вихідні, коли цього потребують інтереси клієнта. Ми переконані, що всі ці важливі речі найкраще працюють у фірмі середнього розміру. Тому ми не прагнемо стати «китом» юридичного ринку — нам до душі залишатись «акулою».
— За якими критеріями ви оцінюєте потенційних партнерів?
Р. Ш.: — Я переконаний, що найбільш успішними є команди, що об'єднують людей, різних за статтю, світосприйняттям, віком і досвідом, у яких, однак, є спільні професійні та загальножиттєві цінності. Відмінності в команді роблять її продукт різноплановим та унікальним, а спільні цінності цементують команду, допомагаючи пережити різні «землетруси». Ми шукаємо партнера, який розділятиме наші цінності, хоча при цьому може мати інший підхід до юридичної роботи чи ведення бізнесу. Взаємний обмін досвідом та експертизою наразі є одним з ключових аспектів, що робить фірму Marchenko Partners сильнішою.
О. М.: — Ми дивимось на партнерів не тільки в Україні, а й за її межами. Рік тому до нас приєднався в якості радника Антон Мойсеєнко, який у минулому був юристом фірми, переїхав у Великобританію, закінчив Кембридж та зараз, проживаючи в Лондоні, допомагає фірмі розвивати практику вирішення спорів та міжнародного публічного права. Наразі він переїжджає до Австралії, щоб викладати міжнародне публічне право в Австралійському національному університеті, що є найбільш престижним університетом країни, і буде суміщати викладацьку діяльність з приватною практикою в Marchenko Partners. Таких людей по світу багато, і в цьому теж є певні можливості.
— Чи є на українському юридичному ринку криза самоідентифікації і як можна її подолати?
Р. Ш.: — Криза є, і, щиро кажучи, я сам її пройшов ще в період роботи у «Феномені». Ми багато працювали, робили класний юридичний продукт, але фірма часто була на межі рентабельності. Ми брейнстормили з колегами складні клієнтські питання, шукали унікальні рішення проблем, працювали вночі й у вихідні, аби врахувати і передбачити всі можливі нюанси ситуацій та сценарії розвитку подій. Та при цьому часто складалося враження, що це нікому не потрібно, ніхто не готовий за це платити. А відсутність попиту вбиває пропозицію і штовхає бізнес до здешевлення продукту, зміни його у бік примітивного і неякісного. Саме тому, я вважаю, одним з проявів кризи на українському юридичному ринку стала велика кількість тендерів на юридичні послуги, де визначальним критерієм є низька ціна. В юриспруденції це неприпустимо. Той, хто перемагає, пропонуючи мінімальну ціну, буде не зацікавлений видати класний продукт. Досвід, якість, експертиза, креативність, орієнтованість на результат — ці речі відходять на задній план, коли ми говоримо про дешеві послуги.
О. М.: — Багато юристів судової практики з часом ідуть з професії, адже за нинішнього стану судової системи не мають можливостей для розвитку та самореалізації. Це комплексна проблема, яка потребує комплексного рішення. На мою думку, це довгий процес, що лежатиме на плечах не одного покоління.
— Чи підтримуєте ви якісь проєкти у сфері корпоративної соціальної відповідальності?
О. М.: — Ми підтримуємо національний конкурс Jessup — найбільш престижний конкурс у світі в сфері міжнародного публічного права. Багато років його підтримуємо та беремо у ньому активну участь, адже міжнародне публічне право є однією з ключових сфер спеціалізації нашої фірми. Окрім того, для нас важливо, щоб молодь мала можливість отримувати знання у сфері міжнародного публічного права.
Р. Ш.: — Уже багато років ми забезпечуємо повний юридичний супровід програми соціального інвестування нашого клієнта Western NIS Enterprise Fund. Ця програма полягає, зокрема, у наданні доступних кредитів соціальним підприємствам, тобто бізнесу, котрий, заробляючи гроші, встигає паралельно вирішувати соціальні питання, такі як працевлаштування ветеранів АТО/ООС, підтримка дитячих будинків тощо. В основі програми лежить концепція соціального інвестування, яка передбачає використання підприємницьких підходів для вирішення соціальних та екологічних проблем.