Керуючий партнер NOBILI Наталія Тищенко та партнер Олена Фоміна розповіли про найбільш болючі місця у сфері банкрутства, успіхи нещодавно прийнятого Кодексу України з процедур банкрутства, зв’язок між податками та політикою, а також про відмінності в роботі іноземних та вітчизняних юридичних фірм.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Наталіє, не так давно був проведений ребрендинг Вашої компанії. Чи відкрив новий «образ» NOBILI можливості для еволюційних змін та реалізації планів фірми?
Наталія Тищенко: Насправді, ми проводили ребрендинг не для того, щоб надати поштовх реалізації своїх планів. Всі ми знаємо, що просто оновлена картинка нічого не може змінити зсередини. Андрій Бітов говорив: «Справжні зміни не осягнути оком». Головним завданням ребрендингу було віддзеркалення нашої філософії та концепції ведення бізнесу. Це був свого роду перезапуск, що ми графічно відобразили в логотипі компанії літерою «О» як кнопка «Reload», що означає впевнений та продуманий початок нових справ. Ми хотіли показати, що за 11 років існування бренду ми змінилися, досягнувши того рівня, коли вже не боїмося, маючи за плечима багаторічний досвід, діяти трохи агресивніше у питаннях захисту інтересів клієнтів.
Завдяки кольорам корпоративного стилю ми показали готовність працювати на результат, незважаючи на жодні перешкоди, наполегливо та цілеспрямовано концентруватися на запитах клієнтів. Основне повідомлення, яке ми прагнемо донести, – це те, що допомога у веденні бізнесу та розв’язання проблем професіоналами з досвідом і вузькою спеціалізацією є однією з основних складових побудови впевненого бізнесу наших клієнтів. Брендування – це та річ, яка повинна бути вчасною. Наш час настав! Саме те, як ми виглядаємо зараз, додало гармонії між зовнішнім та внутрішнім станом компанії. Безперечно, це йде нам на користь. Приємно, коли розумієш, що всі зусилля не були даремними.
– Назвіть, будь ласка, найбільш болючі місця у сфері банкрутства. Чи існують шляхи для їх вирішення?
Н.Т.: Звичайно, процедура банкрутства недосконала. Найбільшою проблемою є те, що підприємства зазвичай розпочинають цю процедуру, коли вони вже протягом тривалого часу є неплатоспроможними. В результаті кредитори залишаються ні з чим. Для того, щоб процедура банкрутства розв’язувала проблеми боржників і кредиторів, необхідно знаходити баланс між їхніми інтересами, а також враховувати соціальні наслідки ліквідації боржника. Чинний Закон про банкрутство містить прогалини, які дозволяють недобросовісним боржникам зловживати процесуальними правами шляхом подання апеляційних і касаційних скарг, що значно затягує процес розгляду справи. До того ж на практиці процедура банкрутства застосовується частіше для ліквідації, ніж для відновлення платоспроможності чи санації. Окрім того, існує незліченний перелік випадків, коли недобросовісні боржники цілеспрямовано, залишаючи підприємство без будь-яких активів, розпочинають процедуру банкрутства з метою виходу з ринку. Сподіваюся, що маленьким промінцем світла в кінці тунелю стане запровадження новим Кодексом з процедур банкрутства ліміту на тривалість мораторію, що унеможливить затягування процедури на кілька років.
– Нещодавно прийнятий Кодекс України з процедур банкрутства – це руйнування економіки чи можливість почати з чистого аркуша? Які перспективи цього нормативно-правового акту?
Н.Т.: Безперечно, Кодекс – це крок уперед. По-перше, процедури стають більш доступними, посилюється роль кредиторів, підвищується рівень захисту їхніх прав. Також важливим моментом є забезпечення прозорості проведення торгів. По-друге, вводиться інститут банкрутства фізичної особи, який спрямований не на те, щоб «роздягнути догола» боржника, а, навпаки, за допомогою різних засобів відновити його платоспроможність. Боржник має шанс через банкрутство очистити свою кредитну історію, що надасть більше можливостей для працевлаштування, не переймаючись через те, що потрібно буде приховувати свої доходи від банків. Дивлячись на ситуацію більш масштабно, якби цей інститут не запровадили, то ризик росту злочинності в країні збільшився б у декілька разів. Таким чином, Кодекс є превентивною мірою боротьби зі злочинністю. По-третє, такі вдосконалення повинні значно підвищити інвестиційну привабливість України.
– На Вашу думку, чи забезпечить новий Кодекс зміцнення позицій України в рейтингу Doing Business?
Н.Т.: Для України катастрофічно важливим є місце в рейтингу «Doing Business», який складає Світовий Банк щорічно на наступний рік та встановлює індекс для порівняння простоти ведення підприємницької діяльності в 190 країнах світу. Зараз Україна посідає 71 місце. Підвищення позицій в цьому рейтингу надає шанс на збільшення інвестицій в країну. Кількість та якість процедур банкрутства здійснює значний вплив на місце в рейтингу. Оскільки рейтинг є маркером проведення реформ, то прийнятий Кодекс з процедури банкрутства повинен дати про себе знати, піднявши Україну в рейтингу ще на декілька позицій.
– Олено, Ви відзначені в практиці податкового права. Розкажіть про останні тенденції надання юридичних послуг у цій сфері.
Олена Фоміна: У 2018 р. Верховний Суд вже окреслив вектор розвитку практики, виклавши основні правові позиції. Зокрема, наявність кримінального провадження чи навіть вироку щодо посадових осіб підприємства не тягне автоматичного визнання нереальними всіх операцій такого платника податків. Вирок береться до уваги, а податковий орган має довести безтоварність конкретної операції. На практиці ми часто зіштовхуємося з достатньо поверхневим аналізом контролюючим органом первинних документів, відсутністю причинно-наслідкового зв’язку між фактами та висновками у процесі обґрунтування «нереальності». Під час визначення правомірності проведення перевірок, як і раніше, досліджуємо предмет проведення конкретного виду перевірки, наявність підстав та дотримання процедури.
Більшість рішень, що приймаються на користь платників податків, обумовлена неможливістю контролюючого органу ознайомитися з висновками, покладеними в основу актів перевірки, формальним поданням документів чи неподанням доказів. Тому можу стверджувати, що будь-який акт податкової перевірки має недоліки, які можуть стати основою для позитивного рішення суду на користь платника податків. На жаль, декларації держави та окремі законодавчі зміни, спрямовані на забезпечення прозорості й легкості ведення бізнесу, на практиці розходяться з діями державних органів. Зокрема, закон «Маски-шоу стоп» мав надати гарантії для бізнесу та значно зменшити тиск на бізнес, проте лише додав роботи юристам.
– Як держава та політична ситуація в країні впливають на юридичний бізнес загалом та на Вашу сферу практики зокрема? Чи потребує податкова система оновлення?
О.Ф.: Практика податкового права є найбільш чутливою до змін у державній та політичній ситуації в країні. Забезпечення прозорості ведення бізнесу в Україні та зниження податкового навантаження – неодмінні гасла в будь-якій політичній програмі, як і бажання навести лад у судовій системі, забезпечивши доступ до правосуддя та його європейський рівень. Тому чим ближче до виборів, тим більше чуємо про різні варіації нового «податкового життя» для бізнесу (посміхається – ред.).
Сьогодні податкова система в Україні – це гра «в доганялки». Влада завжди зацікавлена у підвищенні дохідності бюджету та прозорості бізнесу. Водночас бізнес, навпаки, вигадує способи, щоб платити менше, а то й зовсім йде в тінь через кабальні умови роботи. Тому першочерговою метою податкової політики має бути пошук і створення такого балансу та середовища, в якому бізнесу буде зручніше показати реальну звітність та доходи. Хорошою ініціативою є запровадження податку на виведений капітал, модель якого успішно працює в Естонії. Проте питання в тому, наскільки ця ініціатива враховує саме особливості ведення бізнесу в Україні, а також чи не стане новий податок приводом до пошуку нових схем для ухилення.
Протягом останніх років гостро обговорюється питання скасування спрощеної системи оподаткування. Однак перед тим, як рубати з плеча, потрібно створити дієві та прозорі механізми у сфері оподаткування для всіх, хто зараз нею користується. Поки що влада вдається до косметичних заходів. Тобто замість того, щоб побудувати ефективну податкову систему, ми намагаємося покращити те, що не піддається покращенню. Податкова практика, як і весь юридичний бізнес, є віддзеркаленням тих процесів, що відбуваються у бізнес-середовищі. Отже, поки не зміниться підхід фіскальних органів до бізнесу, податкові юристи завжди матимуть роботу.
– Деякі експерти стверджують, що право – це живий організм, який не можна постійно змінювати; інші – що законодавчі реформи неминучі. Якої позиції Ви дотримуєтеся?
О.Ф.: Я вважаю, що право – це засіб, інструмент для регулювання суспільних відносин, тому має відображати зміни, що відбуваються в усіх сферах життя країни. Законодавство має надавати відповідь на питання про те, як діяти в ситуації, коли старі способи вже неефективні, коли постали нові виклики, що вимагають негайних реформ задля забезпечення сталого розвитку. Звісно, запозичення міжнародного досвіду є важливим, проте лише врахування українських реалій та менталітету бізнесу може виправдати очікування від проведення реформ.
– З якими кейсами клієнти звертаються до Вас останнім часом?
Н.Т.: Значна кількість клієнтських звернень пов’язана з питаннями врегулювання кредитних відносин з банківськими установами, консультуванням з окремих аспектів проведення фінансового моніторингу. Протягом останніх років ми активно працюємо у сфері захисту від рейдерських захоплень та їх протидії (зокрема, коли такі дії вчиняються з використанням процедур банкрутства). Маючи багаторічний досвід у сфері неплатоспроможності, ми здійснюємо юридичний аудит справ про банкрутство на замовлення банківського сектору, метою якого є виявлення недоліків ведення процедур та пошук оптимальних рішень для досягнення цілей клієнта.
О.Ф.: Особливий попит має розробка дорожніх карт для підприємств, які опинилися у процедурі банкрутства. Маючи в команді двох арбітражних керуючих, ми пропонуємо клієнтам розробку покрокового плану ведення процедури з визначенням можливих ризиків та фінансовою складовою.
Компанія має постійних клієнтів, життям яких вона живе, тож трапляються різні звернення: від податкового консультування та запиту на структурування бізнесу до представництва адвокатом під час проведення слідчих дій. Це дозволяє тримати руку на пульсі змін у різних сферах практик.
– Чи зможете Ви відмовитися від справи, якщо вона, на Вашу думку, є недостатньо серйозною, або якщо Ви відчуваєте, що ставки компанії для неї невиправдано високі?
Н.Т.: Я ніколи не розділяла справи на серйозні та несерйозні. Якщо я можу надати клієнтові висококваліфіковану правову допомогу, якої він потребує, то його справа не буде класифікуватися за таким критерієм. Кожен клієнт, як і його кейс, важливий. Єдиним незмінним правилом залишається те, що репутація компанії – понад усе! Наскільки прибутковою не була б справа, 11 років спільних зусиль над побудовою бренду є безцінними, тому ми не готові зруйнувати все заради грошей. Ми принципово не беремося за справи, які суперечать цінностям компанії та можуть негативно вплинути на наш імідж.
– Наскільки вітчизняний ринок юридичних послуг сьогодні вільний та незалежний? Чи є у молодих компаній шанс на успішний розвиток в цьому сегменті бізнесу?
Н.Т.: Ринок юридичних послуг не стоїть на місці. Щороку з’являється все більше нових компаній та імен, зростає конкуренція, запроваджуються нові тенденції, суспільство диктує темп. Щоб втриматися на плаву і бути кращими у своїй справі, потрібно завжди «бути в темі». Загалом, я вважаю, що вітчизняний юридичний ринок – це хороша платформа для розвитку, до того ж наша молодь має величезний потенціал, запаси креативу та резерв можливостей. Звісно, український юридичний ринок дуже насичений, проте якщо компанія чітко визначилася зі сферою, в якій буде розвиватися, то вона має всі шанси стати гросмейстером у цій грі. Ернест Резерфорд говорив: «Учні змушують мене залишатися молодим». Так само молоді компанії змушують бути в тонусі завзяті юридичні фірми, які вже не перший рік у цій справі.
– Як Ви вважаєте, національні та міжнародні гравці юридичного ринку конкурують на одному полі чи кожен зайняв свою нішу?
Н.Т.: Ми не конкуренти, у кожного свій клієнт. Звісно, ми розвиваємося, щось запозичуємо у міжнародних гравців, щось категорично не сприймаємо, але залишаємося своїми для своїх. Нещодавно ми обговорювали тему повернення заставного майна кредитору з юристом міжнародної компанії. Загальний меседж бесіди від юриста: «Як у вас все цікаво і динамічно! Ви повністю знаєте бізнес клієнтів!». Наразі це дійсно так. Ми більш мобільні, працюємо 24/7, беремо проекти «на вчора», можемо передбачити ризики та готові відповідати за результат. Ми готові «виходити за межі» та бути з клієнтом у будь-який час, ми разом долаємо його проблеми. У міжнародних компаніях більше регламентованих процедур. Я не кажу, що це погано чи добре. Це по-іншому.