Про підсумки роботи господарських судів України у 2015 році та конституційну судову реформу "Юридичній газеті" розповів голова Вищого господарського суду України Богдан Львов
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Підбиваючи підсумки року, що минає, як у 2015-му господарські суди справлялися з покладеними на них повноваженнями?
- Хочу звернути увагу на те, що серед спорів, вирішених судами України, господарські справи складають 3-6%, але саме їх оперативний та якісний розгляд забезпечує встановлення правової дисципліни між господарюючими суб'єктами в різногалузевих секторах економіки країни. За 9 місяців 2015 р. на розгляд до місцевих господарських судів надійшло 173,5 тис. звернень (на 4,6% більше, ніж за 9 місяців 2014 р.), що підтверджує зростання довіри до судів, підвищення їхнього авторитету серед учасників господарських відносин, намагання представників бізнесу вирішувати належним правовим способом складні спірні питання, що виникають в господарській діяльності, оскільки результати розв'язання цих конфліктів мають суттєвий вплив не лише на економічний стан підприємств, установ, організацій, держави в цілому, але й водночас сприяють підвищенню рівня соціального захисту населення – створення та збереження робочих місць, своєчасної виплати заробітної плати тощо. Не зважаючи на загострення політичної та соціально-економічної ситуації в Україні, протягом 9 місяців 2015 р. кількість справ, розглянутих місцевими господарськими судами, зменшилась на 7% до 81 тис. (з 87,3 тис. за 9 місяців 2014 р.), що теж свідчить про зростання довіри до судів, підвищення їхнього авторитету серед учасників господарських відносин, бажання представників бізнесу вирішувати належним правовим способом складні спірні питання, що виникають в господарській діяльності, адже результати розв'язання цих конфліктів мають вагомий вплив на економічний стан їх учасників.
Структурний аналіз вирішених спорів свідчить, що традиційно найбільшу кількість зі справ, розглянутих господарськими судами (51-59%), становлять справи з майнових спорів, що виникають при виконанні та неналежному виконанні господарських договорів та з інших підстав, а саме: пов’язані з розрахунками за поставлену продукцію, товари, послуги; договорами перевезення; підряду, у т.ч. будівельного; орендними, лізинговими правовідносинами; договорами з банківської діяльності; страхування; обігу цінних паперів; із застосуванням природоохоронного законодавства тощо. Тобто ці справи стосуються усіх сфер економіки, а їх розгляд сприяє впорядкуванню господарських правовідносин у державі. Одним з факторів, що засвідчує складність та вагомість таких справ, є заявлені в них суми позовних вимог. Так, протягом 9 місяців 2014 р. суб’єктами господарювання заявлено майнових вимог на загальну суму 99,2 млрд грн, що складає 26,3% від доходної частини Державного бюджету України на 2014 р. (377,8 млрд грн).
Складне політично-економічне становище держави, значне подорожчання в Україні вартості купівлі-продажу іноземної валюти призвело до запровадження та застосування нових тарифів і цін, зокрема на енергоносії, підвищення вартості товарів, що, у свою чергу, вплинуло на розрахунки у системі постачання товарів, робіт, послуг, транспортування енергоносіїв й породило порушення строків взаєморозрахунків господарських суб’єктів України та викликало кризу неплатежів у всіх господарських сферах. Внаслідок цього сума коштів, заявлених до стягнення у судовому порядку, протягом 9 місяців 2015 р. збільшилась у 2,6 рази та склала 258,4 млрд грн або 51,4% від доходної частини Державного бюджету України на 2015 р. (502,3 млрд грн).
За результатами судового розгляду, більше половини з-поміж заявлених позовними вимогами коштів судами задоволено та до господарського обороту підлягало поверненню близько 50 млрд грн за 9 місяців 2014 р. та 153,5 млрд грн за 9 місяців 2015 р. При цьому, серед розглянутих господарськими судами справ, незначну кількість складають (5-15%) спори, що виникають з банківської діяльності (переважно, з кредитних відносин), але суми заборгованості з них складають 52,8% за 9 місяців 2015 р., тоді як за 9 місяців 2014 р. складали 42,6% від загальних сум позовних вимог. Належний та своєчасний розгляд господарськими судами таких справ позитивно впливає на ситуацію у фінансово-банківському секторі економіки, в якому, здебільшого, зберігаються вагомі ризики, пов’язані з високим рівнем прострочених кредитів, недостатньою платоспроможністю вітчизняних підприємств та інших позичальників.
З огляду на гостроту й актуальність проблеми наповнення державного бюджету в нашій державі, слід також зауважити, що незначну кількість серед розглянутих господарських справ (2%) становлять справи, які прямо або опосередковано пов’язані з наповненням доходної частини державного бюджету та державних цільових фондів (це справи за позовами Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень або прокурорів у їх інтересах щодо стягнення до державного бюджету штрафів та пені за несвоєчасність їх сплати на підставі ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позовів регіональних управлінь екології та природних ресурсів, або ж органів прокуратури в особі зазначених управлінь щодо охорони навколишнього природного середовища, позовів Фонду державного майна України щодо оренди або/та приватизації державного та комунального майна, та справ щодо присудження штрафних санкцій, застосованих до учасників господарських правовідносин за невиконання вимог Господарського процесуального кодексу України та стягнутих до державного бюджету тощо), але за результатами їх розгляду присуджувалося до стягнення 669 млн грн за 9 місяців 2014 р. та у 9 місяців 2015 р. – 324,4 млн грн.
Крім того, місцевими господарськими судами розглядається лише (5-6%) справ у спорах з грошовими вимогами з приводу несвоєчасних розрахунків за поставлені, спожиті й неоплачені енергоносії: газ, електроенергію та вугілля тощо. За результатами їх розгляду за 9 місяців 2014 р. присуджено до стягнення 7,4 млрд грн, за 9 місяців 2015 р. – 23 млрд грн. Отже, господарськими судами забезпечується правовий захист суб'єктів господарювання в паливно-енергетичному комплексі країни, що сприяє його належному функціонуванню. Фактично, розгляд майже всіх категорій справ засвідчує важливу роль господарських судів у забезпеченні правового захисту учасників господарських відносин.
Одним з основних механізмів захисту суб’єктів господарського обороту від неефективної діяльності його учасників, а відтак і оздоровлення економіки України в цілому, є розгляд господарськими судами справ про банкрутство. Кількість справ про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, закінчених провадженням за 9 місяців 2014 р. та протягом 9 місяців 2015 р. серед розглянутих також незначна (2-3%). Разом з цим, суми грошових вимог кредиторів, визнаних судом склали 26 млрд грн та 37 млрд грн, відповідно, що є підтвердженням важливості вирішення цих спорів для економіки. Водночас, до спеціального фонду Державного бюджету України за розгляд справ та перегляд судових рішень господарських судів України протягом 9 місяців 2014 р. сплачено судовий збір у розмірі 364 млн грн, що становить практично 38,7% від надходжень судового збору до спеціального фонду, передбаченого на 2014 р. доходною частиною державного бюджету (939,4 млн грн). Протягом 9 місяців 2015 р. сума таких коштів склала фактично 483,4 млн грн або 49,9% від запланованих надходжень судового збору на 2015 р. (968,8 млн грн), що на 33% більше, ніж за 9 місяців 2014 р.
- Які тенденції, що спостерігалися у судовій системі в 2015 р. Ви могли б відзначити
- Підбиваючи підсумки року, що минає, варто було б згадати Закон України «Про очищення влади», який багато хто критикує, але він є певним досягненням суспільства. Ми самі дещо критично ставимося до його правових елементів. Венеціанська комісія також поставилася до нього досить критично. Тим не менше, цей Закон не був зміненим чи скасованим. Тому Вищий господарський суд України, як і всі українські суди, його виконував, видавши наказ про проходження перевірки суддів. Такі перевірки розпочалися ще минулого року та продовжувались фактично майже весь поточний рік. Лише восени 2015 р. перевірка була закінчена, і судді ВГСУ її пройшли. Відзначу, що ця перевірка стосувалася майнового стану суддів та корупційних моментів. Важливо, що з цього питання ні до кого із суддів ВГСУ немає претензій, тобто всі вони пройшли перевірку.
Ще одне досягнення року, що минає, – це прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який запропонував досить прозорі конкурсні процедури, в тому числі при переведенні суддів і, взагалі, на рівні закону передбачив займання суддями усіх посад у судах на конкурсних засадах. Цей закон також дозволив сформувати ВККС і ВРЮ. Це, напевно, третє досягнення з найбільш вагомих у цьому році.
Лунала критика, що судді не самоочищуються, ніхто не звільняється. Дійсно, це справедливі звинувачення, адже жодного суддю не звільняли, в тому числі й на основі обвинувальних вироків, які набрали законної сили. Але, завдячуючи тому, що запрацювали ВККС і ВРЮ – з'явилися перші подання на звільнення суддів, а згодом парламент в один день звільнив більше ніж 200 суддів. Підстави для їх звільнення були різними: хто звільнявся за власним бажанням, дехто – у зв'язку з досягненням граничного віку роботи на посаді судді, а деякі реалізували своє право на відставку.
- Ще одним досягненням цього року, напевно, стало те, що Рада суддів України нарешті затвердила порядок кваліфікаційного оцінювання суддів?
- Ви абсолютно праві. Це якраз продовження того, що було запропоновано Законом про забезпечення права на справедливий суд.
- А як самі судді ставляться до кваліфоцінювання?
- По-різному. Головна проблема полягає у тому, що судді не вірять у справедливість запропонованої процедури та, дійсно, її найтонше місце – те, що це разовий акт і на нього високі ставки. В наших умовах формування добросовісного ставлення суддів до роботи, яку вони виконують, краще забезпечиться багаторазовою періодичною переатестацією, що проводитиметься протягом хоча б 20-30 років, тобто до того моменту, поки сформується стійке добросовісне ставлення суддів до роботи. Проте мета такої атестації не повинна бути покаранням, це має бути мірою виховного характеру.
Незважаючи на те, що сьогодні Рада суддів України затвердила порядок кваліфоцінювання суддів, на жаль, не виконана норма закону про проведення такого кваліфікаційного оцінювання щодо Верховного та вищих судів до вересня 2015 р. включно. На мою думку, оцінювання все ж потрібно починати саме з цих судів і поступово переходити вже до нижчих інстанцій. В парламенті є законопроект стосовно продовження строку кваліфоцінювання суддів Верховного і вищих судів. Це суто технічне питання, тому, я думаю, що його приймуть. На сьогодні, можливо, кваліфоцінювання суддів не повною мірою відповідає світовим стандартам. Річ у тім, що у світі не прийнято звільняти суддю за результатами атестації. Проте у зв’язку з реальною ситуацією сьогодення більшість суддів з розумінням ставляться до кваліфоцінювання, оскільки, якщо вже є такий соціальний запит, то необхідно його реалізувати. Однак терпіння суддів не безмежне і воно наближається до закінчення.
- У поданому Президентом до парламенту законопроекті «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №3524 є така цікава норма, в якій йдеться про те, що судді будуть зобов'язані пройти перевірку на чесність, добросовісність і т. д. Як Ви ставитеся до такого нововведення?
- Є дві системи розвитку держави, державного устрою, державного управління та законодавчого регулювання. У цьому випадку я це все не розділяю. Суть першої системи полягає у тому, щоб плодити закони й будь-яке питання намагатися вирішити в законі. Це дещо формальний підхід. Другий варіант – це виховувати добросовісність і розумність. Необхідно залишати досить широкий коридор для тлумачення органу посадовій особі, котра буде застосовувати цей закон, сподіваючись на його розумність та добросовісність, у нашому випадку, наприклад, суду або ВККСУ, яка буде оцінювати суддів. З урахуванням надмірного креативу нашого народу, який традиційно за багато століть був навчений, що суворість закону компенсується не обов'язковістю його виконання (тобто ми обираємо кількісний шлях), то, на мою думку, прийняття законодавчих змін суттєво не вплине на дотримання суддями принципу добросовісності. А от коли судові будуть довіряти більше, паралельно посилюючи контроль над тим, як він працює (тобто за тою самою доброчесністю), то це може дати бажаний результат. Добросовісність зненацька не з'явиться, але з часом ми її матимемо.
- Скільки у відсотковому співвідношенні враховано позиції суддів при розробці законопроекту №3524, яким пропонується конституційна судова реформа?
- Саме позицію суддів досить важко виокремити. Річ у тім, що судді, як і представники науки, не є чимось монолітним. До Конституційної комісії відбирали персоналій за їхніми професійними якостями. Тому, звичайно, вони висловлювали своє розуміння проблематики. Не було таких позицій, котрих підтримували б лише адвокати або науковці, або лише судді. Практично жодне питання не обходились без активної дискусії. Напевно, найменш дискусійним було питання щодо необхідності підвищення віку осіб, які мають право стати суддями. Але стосовно питання на скільки підвищувати віковий ценз (до 30, чи до 35 років), – вже була дискусія.
На мою думку, поданий до парламенту законопроект – це найбільше зважений і збалансований проект, продукт компромісу. Хочу відзначити, що лише від змін у Конституції наше життя не зміниться. Конституція все ж закладає стратегічні напрями розвитку, більш принципові питання. А диявол, як кажуть, криється в деталях.
- Чи можна було зробити судову реформу, не змінюючи Конституцію?
- Річ у тім, що деякі питання без Конституції неможливо змінити. Наприклад, неможливо підняти вік, з якого особа може стати суддею, відмовитися від так званого випробувального 5-річного строку, на який судді зараз призначаються. Те що ми бачимо з призначенням та звільненням суддів останні півтора року – це елемент політичного впливу, а в законопроекті його запропоновано усунути. Відповідні повноваження планується передати Вищій раді правосуддя, яка буде призначати та звільняти суддів і буде створена замість Вищої ради юстиції. Без змін до Конституції неможливо перерозподілити повноваження зі створення, ліквідації та реорганізації судів між парламентом та Президентом. Зважаючи на вказані факти, внесення змін до Конституції – це необхідність, але не самоціль.
- На Вашу думку передача повноважень від парламенту до Вищої ради правосуддя щодо призначення та звільнення суддів змінить ситуацію й унеможливить політичний тиск на суддів?
- Я не бачу і не бачив раніше проблеми з призначенням суддів парламентом. Я сам тричі обирався суддею парламентом на довічний строк. Водночас, те, що відбувається зараз із призначенням та звільненням суддів є не зовсім правильним. Хоча, можливо, цим теж треба перехворіти, а після хвороби прийде одужання.
Але є питання більш технічного характеру, наприклад, переведення суддів. У законопроекті пропонується, що Президент призначає суддю довічно, за рекомендацією Вищої ради правосуддя. Так заведено в багатьох державах світу. Наприклад, у США в кабінеті кожного судді на стіні висить фотографія президента, при якому він став суддею. Це традиція.
Спеціально створений орган – Вища рада правосуддя буде в змозі сама переводити суддів. Більше того, навіщо, наприклад, рішення парламенту про звільнення судді у зв'язку зі смертю чи у зв'язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду? Люди також роками очікують звільнення з посади судді у зв'язку з досягненням 65-річного віку. Вони мають обмеження у роботі, адже вважаються чинними суддями. Вони не можуть здійснювати правосуддя, але при цьому й не можуть займатися будь-чим іншим. Це ненормальна ситуація. В принципі, ті зміни, які запропоновані законопроектом, мають на меті уникнення подібних ситуацій. Теоретично, можливо, що особа відсутня безвісти. Раніше такі випадки практично не зустрічались, проте сьогодні, через ситуацію з Автономною Республікою Крим та АТО, такі приклади існують. Разом з тим, згідно з чинною Конституцією, такої підстави для звільнення судді з посади немає. У законопроекті пропонується її передбачити. З'являється наше вітчизняне ноу-хау – звільнення судді, який не може пояснити походження своїх статків. У нашій сьогоднішній ситуації така норма є виправданою.
Що стосується суддівського імунітету, то, на мою думку, той імунітет, який надано на сьогодні – це не пільга судді, захист права учасників процесу на незаангажоване рішення такого судді. Це суспільство захищене, щоб на суддю ніхто не тиснув. Я не думаю, що той імунітет, який існує сьогодні, заважає притягненню суддів до відповідальності. Але разом з цим, якщо в цьому є потреба, то обмеження імунітету судді буде зрозумілим суспільству, а для суддів – непринциповим.
- Законопроектом передбачено також відсутність до кандидата на посаду судді вимоги проживання на території України протягом останніх 10 років. Чим було аргументовано такі зміни до Конституції?
- На жаль, я не можу згадати момент обговорення цього питання. Можливо, я був відсутнім на засіданні комісії, коли воно обговорювалось, адже Конституційна комісія працювала протягом тривалого часу. Можливо, такі зміни були скориговані пізніше. Це ж законопроект не Комісії, вона лише підготувала робочий документ, а сам законопроект підготовлений Президентом. Я не можу сказати, на якій стадії зникли ці 10 років. На мою думку, їх можна було б і залишити. Вони не є обмеженням права на професію. З однієї сторони, таке нововведення відкриває шлях молоді, яка, наприклад, отримала освіту за кордоном. Але треба розуміти, що суд чи суддя – це баланс між абстрактними знаннями й розумною поведінкою, яка ґрунтується на життєвому досвіді та з урахуванням менталітету і традицій. Особа повинна мати життєвий досвід, який дозволяє їй формувати побутове судження і на професійній основі зіставляти ці два підходи. У багатьох державах вимога щодо проживання присутня і свідчить про те, що особа не втратила зв'язок з тією державою, де планує працювати, їй відомі традиції та вона розуміє, чим живе суспільство й держава. Ценз осілості вводиться для того, щоб особа розуміла процеси, які відбуваються у суспільстві. Тому я дещо насторожено вставлюсь до такого нововведення законопроекту.
- Чинна Конституція передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Законопроект пропонує її замінити. Які наслідки можна очікувати від такого нововведення?
- Через цю норму деякі громадяни часто зловживали своїм правом та зверталися до суду з позовами, в яких спору взагалі немає. Тобто замість того, щоб піти та отримати довідку в ЖЕК, на нього одразу подають до суду. Законопроектом запропоновано формулювання, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, будь-яке кримінальне обвинувачення та у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Тобто сюди потрапляє встановлення фактів, що мають юридичне значення. Разом з цим, законом може бути передбачено обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору. Якщо брати економічні правовідносини, то бажано, щоб у разі виникнення спору сторони домовлялися, зберігали партнерські відносини у бізнесі. Це важливіше, ніж засудити когось, отримати разове задоволення та в майбутньому зупинити перспективне бізнес-співробітництво. В нашій державі важливо розвивати альтернативні шляхи розгляду спору. Проте спочатку їх необхідно запропонувати не як щось абстрактне, а як вже дієвий механізм. Тоді можна і пропонувати збільшувати судовий збір, оскільки це не можна робити, не запропонувавши альтернативи (це обмежить доступ до правосуддя).
- Як видно із законопроекту, в Україні залишається 4-ланкова судова система.
- Варто зазначити, що існування в Україні 4-ланкової судової системи Венеціанською комісією було передано на розсуд держави Україна. Тобто це не є проблемою для жодної держави у світі. Формально, у нас існує 4-ланкова судова система, однак є справи, які починаються і закінчуються, наприклад, у Вищому адміністративному суді. Він для них і перша, і остання інстанція. Тому не можна говорити, що 4 ланки існують для всіх справ. У світі 4-рівнева судова система існує, наприклад, у Польщі, якщо брати мирові суди як першу інстанцію. Також 4 ланки судів є в Австрії, Іспанії, Німеччині, просто там справи можуть розглядатися, наприклад, лише в 3-х інстанціях.
На жаль, в нашій державі мислять шаблонно і намагаються показати, що 4 рівні судової системи – це довше ніж 3. Але є відповідна статистика. В господарських судах, як правило, справа за 8-9 місяців проходить усю вертикаль – це 4 рівні. Але до створення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, справи після обласної апеляції мінімум 3-4 роки очікували розгляду у Верховному Суді. Можна сказати, що це була 3-рівнева система, але при ній двічі приймалися закони, згідно з якими справи, що розглядалися у Верховному Суді, роздавалися з ВСУ в апеляційні інстанції. Тоді судді апеляційної інстанції виконували роль касаційної інстанції лише тому, що ВСУ не справлявся з кількістю справ.
- Нещодавно в Міністерстві юстиції відбулася презентація ідеї щодо скасування Господарського кодексу. Як Ви ставитися до таких ініціатив? Чи є вони серйозними, на Вашу думку?
- Мені здається, що така ініціатива – це дефіцит ідей, тобто деякі люди хочуть голосно про себе заявити. Можливо хтось з ініціаторів такої ідеї опинився десь близько до диспуту між цивілістами й господарниками, який триває вже досить давно. Те, що між теоретиками виникла дискусія – це нормально, але не кожну дискусію варто покладати на економіку. Для теоретиків – це питання вчених шкіл, дисертацій. На рівні законодавства кодекс займає більш високий рівень, ніж закон, тобто це досягнення. Якщо існують розбіжності між кодексами, то внесіть до них зміни, позбудьтеся цих суперечностей. Якщо проблема в термінах, то внесіть зміни й уніфікуйте термінологію. Проте це проблема не лише цивільного та господарського законодавства, а й багатьох інших нормативних актів. А називати радянським минулим кодекс, який з'явився через 12 років після здобуття Україною незалежності, напевно не варто.
На сьогодні суди – це одна з небагатьох державних інституцій, яка працює. Суди вирішують справи. Наприклад, нещодавно Антимонопольний комітет покарав Обленерго за зловживання монопольним становищем за підключення до енергомереж користувачів. Обленерго оскаржила таке рішення до господарського суду, а ми винесли рішення на користь АМКУ. Це призвело до того, що людям будуть швидше й дешевше здійснювати підключення до енергомереж. Це вигідно споживачу, і якраз це рішення не застрягне на виконанні. Воно свідчить про те, що суди працюють, вони щоденно приносять якусь користь. Але дуже багато часу йде на реформування та на доведення того, що ти чесний.
- Що б Ви хотіли побажати громадянам в Новому році?
- Ми маємо надію, що конституційні зміни будуть втілені в життя разом з іншими нагальними змінами у процесуальному законодавстві, від яких не доведеться довго чекати позитивного ефекту, а які зможуть працювати вже сьогодні. Хотілося б побажати стабільного законодавства та стабільності суспільства в цілому. Маю надію, що це буде питання, якщо не цього року, то хоча б наступного.