Валентин Загарія, керуючий партнер АО «Спенсер і Кауфманн», поділився з «Юридичною газетою» своїми поглядами на проблеми іноземного інвестування в нашій країні, проаналізував законодавче забезпечення цієї сфери, а також розповів, як залучити іноземного інвестора в Україну.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пане Валентине, які тенденції розвитку практики інвестицій в Україні Ви могли б відзначити?
Тенденції та тренди доволі різні. Дати оцінку в загальному плані досить складно. Окреслю окремі характеристики кожної галузі.
Що стосується нерухомості, до цієї сфери було внесено низку позитивних змін. У березні минулого року набрали чинності зміни до Земельного кодексу України, які встановили обов’язок органів, уповноважених погоджувати проект землеустрою з відводу земельної ділянки, у разі відмови в погодженні вказувати вичерпний перелік підстав для відмови. Подальша відмова в погодженні проекту землеустрою, у випадку виправлення попередніх зазначених недоліків, забороняється. Тобто органи, які погоджують проекти землеустрою, фактично були позбавлені корупційного фактору, коли можна було по 10 разів повертати інвестору документи. Тому, безумовно, таке нововведення є дуже позитивним.
Також навесні 2015 року набули чинності зміни до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких було скорочено перелік істотних умов договорів оренди землі (з 11 до 3). Була виключена необхідність приєднання до договору п’яти документів як його невід'ємних частин і зменшено кількість істотних умов з одинадцяти до трьох, що дозволяло раніше визнати договір оренди земельної неукладеним, у разі відсутності в договорі однієї з істотних умов. Ні для кого не є секретом, що раніше відсутність однієї з умов під час укладення договору оренди землі була підставою для того, щоб сторона почала оскаржувати договір. Також було встановлено мінімальний термін оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення – 7 років. Відповідні зміни можу оцінити як позитивний фактор.
Згідно цих же змін дані містобудівної документації стали публічними: доступ до матеріалів генерального плану населеного пункту та детального плану території не повинен бути обмежений, оскільки вони не можуть містити інформацію з обмеженим доступом.
Крім цього, було уніфікованої вимоги до землевпорядної документації. У червні набули чинності зміни до Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій», що передбачають, зокрема, деталізацію переліку документації із землеустрою та перелік органів, що погоджують і затверджують таку документацію. Змінами також передбачена
можливість передачі земельної ділянки державної або комунальної власності, з розташованим на ній житловим будинком, право власності на який зареєстровано, без розробки проекту землеустрою. У зазначеному випадку ділянка передається на підставі технічної документації, яка замовляється власником будинку, без необхідності отримання на це дозволу уповноважених органів. Раніше відсутність єдиних вимог до землевпорядної документації у багатьох випадках провокувала корупцію.
Було розширено перелік прав орендаря ділянки – ініціатора створення індустріального парку. У грудні 2015 р. набули чинності зміни до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», які дозволяють передачу орендарем земельної ділянки – ініціатором створення індустріального парку, такої ділянки в суборенду без попереднього узгодження з орендодавцем (якщо це не суперечить договору оренди земельної ділянки).
Також ліквідована монополія у сфері реєстрації речових прав та обтяжень на нерухоме майно. З нового року набрала чинності нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою функції державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень надані нотаріусам, незалежно від здійснення нотаріальної дії й місцезнаходження об'єкта нерухомості. Звичайно, механізм є недосконалим, нотаріуси б’ють на сполох, але якщо цей механізм добре доопрацюють, можна буде вести мову про те, що монополія держреєстраторів зникне.
Стосовно податкової сфери, тенденції тут суперечливі. Так, розмір єдиного соціального внеску, який нараховується роботодавцями, встановлений у вигляді єдиної ставки у розмірі 22%, замість диференційованої ставки у значно більшому розмірі Взагалі, нововведення позитивне, адже воно спрямоване на детінізацію економіки.
- Як це стосується інвесторів?
- Якщо говорити про виплату інвесторами своїм працівникам «білої» зарплати, то, звичайно, зроблений маленький крок задля того, щоб детінізувати сферу економіки, пов’язану з виплатами зарплат. Зрушення незначне, у кулуарах обговорювались більш революційні дії. Але цей крок зроблений у вірному напрямку та намагається мотивувати інвесторів сплачувати «білу» заробітну плату.
Щодо реєстрації юридичних осіб, розширено перелік суб’єктів, які можуть реєструвати юросіб (згідно з новою редакцією Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Раніше це могли робити тільки держреєстратори Мін’юсту. Однак тепер це право отримали виконкоми місцевих рад і держадміністрації, нотаріуси, а також акредитовані особи (тільки юридичні особи публічного права, тобто створені органами влади). Чи є позитивним таке нововведення? Однозначно – так.
Важливим також є принцип екстериторіальності. Цей принцип передбачає можливість зареєструвати юридичну особу чи ФОП або внести зміни до їхніх реєстраційних даних у будь-якого держреєстратора країни, а не лише у того, що знаходиться за юридичною адресою юрособи (ФОП). Тобто тепер у нас фактично немає монополії елітних районів м. Києва з реєстрації елітних юросіб Києва, що також, я думаю, може здійснити позитивний вплив на цю сферу.
Термін реєстрації юросіб новою редакцією Закону визначений 24 годинами з моменту подачі документів. Вважаю це позитивною зміною. До того ж, передбачена можливість прискореної реєстрації змін про юридичну особу та ФОП у ЄДР (за 6 год. або за 2 год. після подачі документів). Щоправда, у цьому випадку адміністративний збір, відповідно, необхідно буде оплатити у двократному (820 грн) або п'ятикратному (2040 грн) розмірі.
Зміни, котрі стосуються Закону «Про господарські товариства» в частині кворуму для зібрання учасників ТОВ: кворум був знижений до 50%+1 голос. При цьому установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників, за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними. Багато хто сперечається, позитивне це чи негативне нововведення. Що з позитивного можу відзначити я, так це те, що товариствам з обмеженою відповідальністю, де немає частки держкомпаній, можна знижувати кворум й регулювати його самостійно. Стосовно 50%+1, скоріше, бачу позитив. Оскільки суб’єкти, що володіють 40%, використовують свій пакет для блокування прийняття рішень.
Щодо антимонопольного регулювання, були внесені зміни до Закону «Про захист економічної конкуренції». Раніше для того, щоб звернутись до АМКУ задля отримання дозволу на концентрацію, її учасники повинні були мати загальний обсяг активів або обіг товарів, що перевищує 12 млн євро, за результатами останнього фінансового року. Тепер же планка піднята до 30 млн євро, враховуючи, що обсяг активів або обіг товарів двох учасників концентрації в Україні перевищував 4 млн євро на рік (раніше було 1 млн євро на рік), за підсумками останнього фінансового року.
Крім того, буде необхідно, щоб загальний обсяг активів чи обороту товарів цільової компанії, яку хочуть придбати, продавця активів або акцій чи одного зі співвласників СП, яке повинно бути створене у процесі концентрації, за останній фінансовий рік в Україні перевищував 8 млн євро, за умови, що глобальний обіг товарів одного з учасників концентрації у світі перевищував за останній фінансовий рік 150 млн євро. Тобто законодавець суттєво підняв порогові показники, і це є позитивним знаком.
Звичайно, у бочці меду завжди є своя ложка дьогтю. У цьому випадку дьогтем є регулювання Нацбанку. Так, Постанова НБУ №863 від 4.12.2015 р., зі змінами, ухваленими у січні цього року, визначає три роди обмежень, які стосуються репатріації дивідендів та доходів від продажу акцій:
- іноземному інвестору, який має активи в Україні, що генерують дивіденди, заборонено купувати та/або репатріювати на свій закордонний рахунок валюту, як виплати дивідендів;
- іноземному інвестору в Україні заборонено купувати та/або перераховувати на свій закордонний рахунок валюту, отриману в результаті продажу своїх корпоративних прав/акцій в Україні.
Питання до держави: якщо ми намагаємося залучити інвестора, як можна позбавляти його можливості продати свої акції та репатріювати дохід від акцій за кордон? Як можна, забороняючи виплачувати дивіденди за кордон, мотивувати інвестора до інвестицій в Україну?
Тому, якщо резюмувати цей стислий аналіз головних новел у земельному праві, корпоративному законодавстві, податковому, антимонопольному, банківському, – можна відзначити, що у глобальному плані є тенденція до позитивних змін. Вони свіжі, багато в чому невідпрацьовані та дещо нереалізовані, у зв’язку з відсутністю певного механізму. Але великим негативом, як і раніше, залишається заборона на можливість репатріації дивідендів у частині купівлі валюти та заборона на купівлю валюти в частині репатріації доходів від продажу акцій. Я, чесно кажучи, не розумію, як мотивувати іноземного інвестора. Я думаю, що жодна цивілізована країна не забороняє іноземному інвестору купувати валюту, щоб відправити законно зароблені кошти додому – репатріювати. Це якась нісенітниця…
Якщо взяти до уваги всі ті зміни, які я перелічив, то усі вони відбулись у другій половині 2015 р. та на початку 2016 р. Лише протягом останніх півроку спостерігається якась більш-менш активність у законотворчій діяльності. Я вважаю, що цього мало для того, щоб інвестиції прийшли в Україну, аби ті політично негативні тенденції (втрата території, війна на сході України) були нівельовані позитивними змінами. Тобто інвестори поки не стоять у черзі для того, щоб нести свої гроші в Україну.
- Які особливості захисту прав інвесторів на тимчасово окупованих територіях? Чи можливо допомогти клієнтам у цих питаннях сьогодні?
Безумовно, тут можна було б говорити про інвестиційний арбітраж – Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID). Але якщо проаналізувати це питання, можна зрозуміти, що ні Росія, ні влада окупованих територій не визнають рішення міжнародних арбітражів. Тобто позови можна подавати, однак перше питання з цього приводу під час спілкування з клієнтами – чи є сенс подавати такий позов, нести витрати на значний арбітражний збір, оплачувати дорогих юристів, які представлятимуть їхні інтереси в ICSID, якщо врешті-решт рішення виконане все одно не буде. Тому ми, на жаль, не бачимо ефективних механізмів захисту прав інвесторів ні в Криму, ні на сході України. Це питання знаходиться у політичній площині. І до його вирішення саме з політичної позиції, до завершення конституційних змін, у тому числі щодо децентралізації, у питаннях окупованих територій, до завершення Мінського процесу, ми, на жаль, юридичних механізмів не бачимо.
- Які особливості супроводу інвестиційних проектів в Україні Ви могли б відзначити?
На жаль, сфера M&A та корпоративного права сьогодні занепадає. Так, Україну зараз розглядають інвестиційні фонди з точки зору інвестицій в distressed assets (активи, що знижуються в ціні). В Україну дійсно варто інвестувати саме зараз, коли економіка «дихає на ладан», а бізнес (будучи позбавленим оборотних засобів, можливості кредитування, державної підтримки) має доволі занижену вартість. Тому ті, хто готові брати на себе ризик із фонду прямих інвестицій та іноземних фондів, безумовно, через 3-4 роки, коли економіка почне підійматися, зможуть «пожинати» свої дивіденди.
Великою проблемою, про яку я вже говорив, є фактична заборона репатріації дивідендів та capital gains (доходу з продажу корпоративних прав). Також проблемою є зміни, що стосуються оподаткування. Кожного року ми маємо новий режим оподаткування. Краще взагалі нічого не змінювати, ніж змінювати так. Інвестору важлива стабільність. Часто «покращення» прав інвестора спричиняє погіршення умов для роботи інвестора в Україні. Якби наші законодавці на деякий час стримали свій запал і просто нічого не змінювали в регулюванні інвестування, було б набагато краще.
До того ж, проблеми ускладнюються політичною кризою. Поки що 90% від усіх інвесторів – це наші внутрішні інвестори. Навіть якщо інвестиції заходять з-за кордону, то, зазвичай, це українські інвестиції, що мають юрисдикцію Кіпру, Голландії, Англії тощо.
- 1.05.2016 р. повинен набрати чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів». Яку оцінку йому Ви можете надати? Як, взагалі, охарактеризуєте законодавчу базу, що регулює діяльність іноземних інвесторів?
Насправді, закон мало стосується інвестування та гарантій інвестора. Цей документ торкається двох основних питань:
- По-перше, прописані зміни до Господарського кодексу, що стосуються позовів про відшкодування збитків, які були спричинені господарському товариству його посадовою особою. Тобто прописаний механізм, яким чином учасник товариства, котрий сукупно володіє 10% і більше акцій, може брати участь у судовому процесі проти посадової особи, що спричинила шкоду товариству.
- По-друге, ми отримали масу змін у закони «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про акціонерні товариства». Зазначений закон прописує деякі аспекти організаційної роботи акціонерного товариства, і він для іноземного інвестора глобально нічого не змінює.
Моє бачення, для того, щоб дійсно забезпечити захист прав інвесторів у нашій країні, потрібно прийняти новий системний закон про іноземне інвестування, де будуть чітко прописані норми в частині оподаткування іноземних інвестицій, компаній з іноземними інвестиціями, імпорту товарів компаніями з іноземними інвестоиціями, репатріації дивідендів, гарантій захисту іноземних інвесторів і т.д. Тоді можна буде говорити про системність. Зараз це такі собі одноразові точкові зміни під тиском іноземних консультантів. Інколи вони бувають дуже доречними, наприклад, у частині землі та нерухомості, регуляторки, реєстраційних дій. Але в сукупності, якщо додати податкову нестабільність та заборони в банківській сфері, – то плюс на мінус дає «нуль».
- Які галузі української економіки, на Вашу думку, є найбільш привабливими для інвестування?
За нашими відчуттями та за активністю, що наразі присутня в аграрній сфері та ІТ-індустрії, ці галузі є найбільш привабливими. Не будемо забувати, що ми одна з держав, яка має досить великий пласт чорнозему, гарні аграрні традиції. Я впевнений, що нинішня ситуація політичної нестабільності призводить до того, що земельні активи суттєво дешевшають. Тобто землю можна орендувати, на жаль, за копійки. Але я впевнений, що тенденції щодо інвестицій в агросектор будуть збільшуватись.
Також вважається, що ІТ-індустрія України є дуже конкурентною. не варто забувати, наскільки віртуальним є світ ІТ-індустрії. Тобто можна тут мати прекрасних айтішників, хороший персонал, але інвестиції будуть вкладені хтозна куди, рахунки для цих співробітників будуть відкриті також невідомо де. Фактично, може бути так, що їхні рахунки будуть відкриті закордоном, а Україна від цих інвестицій нічого не отримає.
Виходом з цієї ситуації може бути створення індустріальних парків. Той, хто зробить перший- індустріальний парк, зробить також благо і для держави Україна.
Сьогодні Україні потрібні радикальні дії (в хорошому розумінні радикальні) зі зміни інфраструктури, оподаткування, режиму інвестування. Ми повинні створити конкуренцію у світі за несприятливих інвестиційних умов та під час політичної нестабільності для того, щоб до нас заходили іноземні інвестори. Це перший момент. По-друге, ми радимо інвестору заходити в Україну з тих юрисдикцій, з якими наша країна має договори про захист інвестицій. Це такі країни, як Німеччина, Англія, США. У випадку будь-якого спору, будь-яких нюансів, пов’язаних з рейдерською атакою, несприятливими змінами у законодавстві, коли інвестор позбавляється можливості репатріювати дивіденди, опиняється у стані банкрутства через зміну регуляторки, – він може звернутися в ICSID та стягнути гроші з держави Україна. Такі приклади є, Україна виконує свої обов’язки у рішеннях Міжнародного інвестиційного арбітражу.
- Цього року Ваша компанія стала ексклюзивним партнером Ліги студентів Асоціації правників України. Скажіть, як будете надихати молоде покоління до набуття нових знань? Яким, на Вашу думку, є образ професійного юриста через найближчі, скажімо, 5 років?
Насправді, вважаю, що наша молодь і так є натхненною та розумною. Я думаю, що їм треба допомагати, надихаються вони самі й надихають нас (посміхається – ред.). Таке рішення було прийняте, оскільки у кожного бізнесу є певна соціальна місія, соціальна відповідальність, і ми вирішили, що найбільш благою справою буде допомогти молоді.
Коли я виступав на одному із семінарів Ліги студентів АПУ, то висловив надію, що покоління, яке народилося після 1991 р. буде більш талановитим та вільним у своєму світогляді. Дуже сподіваюсь, що це станеться, що ми позбудемося шор, які наші люди мають зараз – щодо національності, політичних питань. Сподіваюсь, що нове покоління буде відкритішим, гнучкішим та вдумливішим. Тому ми інвестуємо у молодь та сподіваємося, що саме з молоддю будуть пов’язані позитивні зміни у майбутньому.
Також ми підтримали команду КНУ ім. Шевченка задля участі в конкурсі ICC Mediation у Парижі, – повністю оплатили поїздку та проживання. Ми розуміємо, наскільки важливими є ініціативи, коли українські команди можуть поїхати за кордон та отримати там прекрасний досвід. На цьому конкурсі збираються найкращі спеціалісти з медіації з усіх країн світу. Українська команда показала себе там з прекрасного боку – чудова англійська мова, плідне спілкування, гарне мислення, глибокі знання.
Тому ми, як юридична фірма, інвестуємо у майбутнє України – у студентів та їхні знання. Сподіваємось, що інвестиція повернеться у вигляді світлого майбутнього для нас та наших дітей.