Керівник юридичного департаменту New Products Group Олександр ПЕТРИЧЕНКО переконаний, що інхаузи і зовнішні юристи завжди будуть потрібні один одному. В інтерв’ю читайте про «фішки» юрфірм, які допомагають (чи заважають?) у роботі з інхаузами, за яких умов пан Петриченко пішов би на держслужбу, як його юрдепартамент переживав пандемічні обмеження та наскільки «дорослим» сьогодні є наш ринок юрпослуг.
— Олександре, розкажіть про себе та свою кар’єру. Чому обрали професію корпоративного юриста та наскільки задоволені результатами свого вибору сьогодні?
— Ця тема має досить довгу історію, оскільки за моїми плечима вже 23 роки професійного стажу, а вибір професії відбувся ще раніше — можна сказати, що майже одночасно зі здобуттям незалежності нашою державою. Під час закінчення навчання на початку 90-х переді мною постало питання, ким бути в майбутньому. Вже тоді професія адвоката та юриста була однією з найповажніших та найцікавіших для молоді. Багато що було романтизовано, та тим не менш, відчуття, що я буду дотичним до Закону, до його змін та використання в благих цілях, мало на мене досить сильний вплив. Мій старший брат теж вирішив стати юристом, але військовим, тому вступив на юридичний факультет Військового червонопрапорного інституту Міністерства оборони СРСР. Для мене його приклад завжди був взірцевим, тому пазли склалися докупи, і питання, ким я стану в майбутньому, було вирішене. Тим більше, що натура в мене суто творча та гуманітарна. У подальшому, під час навчання в Гуманітарному ліцеї при Національному університеті ім. Тараса Шевченка, я вирішив, що піду на факультет правознавства, щоб добре підготуватися до вступу на юридичній факультет університету. Тобто це був поетапний, але чіткий та зрозумілий план реалізації тієї маленької мрії, яка була народжена в голові 12-річного хлопчика.
Шлях корпоративного юриста став логічним розвитком кар’єри, яку я починав у звичайному комунальному підприємстві як юрисконсульт ще в студентські роки. Робота на підприємстві з великою кількістю людей, багато викликів, розуміння причетності до розвитку підприємства стали для мене одним з цікавих пріоритетів розвитку особистості.
— Ви практично весь час працювали інхаузом за винятком початку кар’єри, коли деякий час до отримання адвокатського свідоцтва були юристом ЮФ. Чи не виникали думки або, можливо, були пропозиції працювати в консалтингу?
— Безумовно, є певні моменти в консалтингу, які приваблюють. Там інший ринок, інше ставлення до клієнтури, роботи, розпорядку дня та інших моментів, які відрізняють стиль роботи корпоративного юриста від консалтера. Але повертаючись до моєї історії, так склалося, що мене запрошували саме на великі підприємства. Серйозних пропозицій щодо роботи в консалтингу, на жаль чи на щастя, не було, тому я завжди обирав корпоративний сектор. Постійно виникало і досі виникає питання щодо створення власної юридичної компанії, і от зараз я балансую над відповіддю «Чи не запізно?» (посміхається — ред.). Поки що працюю в корпоративному секторі, і це приносить мені задоволення. Якщо в майбутньому запропонують щось інше, щоб кардинально змінити професійне життя, моє рішення буде залежати від тих умов, які будуть на той час.
— Як щодо того, щоб спробувати свої сили на державній службі?
— З величезною повагою ставлюся до своїх колег, які в свій час погодилися піти на державну службу та допомогти в розбудові державності. Тим більше, що на тлі сьогоднішніх суцільних проблем це суттєвий виклик. Це абсолютна зміна пріоритетів, зміна життя. Я знаю, наскільки поглинає державна служба тих людей, які вийшли з корпоративного сектору. Якщо мені запропонують дійсно щось суттєве, що допоможе змінити певні процеси в нашій державі та вплинути на них, мабуть, погоджуся, подивимось. І маю надію, що мої близькі мене зрозуміють. Чому саме так? Тому, що я точно знаю, що якщо людині пропонують щось змінити в цьому житті на краще, і вона відмовляється, в подальшому ця людина не має права критикувати дії інших. У такому випадку залишається дивитися, як змінюють ситуацію ті, хто не побоявся скористатись своїм шансом.
Державна служба сьогодні — це досить ризиковано, але й, напевне, почесно з точки зору альтруїзму. Хоча притримуюсь думки, що хороші мізки мають добре заробляти. Тим не менш, знаю багато людей, які з консалтингу пішли на державні посади, і вони дійсно заслуговують захоплення та поваги.
— У чому специфіка роботи юридичного департаменту New Products Group як компанії food-сектору? Як взагалі сфера, в якій працює компанія, накладає відбиток на юридичний відділ?
— Група компаній New Products Group — це не тільки food-сектор, а й сфера інвестицій. Ми працюємо безпосередньо з акціонерами групи, які досить активні на ринку, шукають цікаві стартапи, які, на їхню думку, можуть «вистрелити», і приймають рішення щодо інвестування. Тому наш департамент супроводжує не лише основний вид діяльності групи, а й інвестиційну роботу. В мене багато статей і коментарів щодо міжнародного податкового планування, розвитку холдингових структур та усього, що пов’язане саме з міжнародною діяльністю.
Щодо food-сектору — мета досить амбітна. Наша компанія постійно розвивається не тільки на території України, тому специфіка супроводу — надати максимально ефективний support, щоб мінімізувати проблеми з державними органами як в Україні, так й поза її межами, забезпечити повний контроль над активами та фінансами групи, безпеку акціонерів та їх майна. На мій погляд, юридична команда департаменту з цим справляється. Я керую ним уже 6 років, а це досить великий строк, щоб акціонери та компанія змогли оцінити мої зусилля та зусилля юристів, які працюють поруч.
— Як компанія боролася з економічними наслідками пандемії?
— Не сказав би, що у нас була якась боротьба з економічним наслідками пандемії, оскільки food-сектор не зазнав такої руйнівної сили пандемії, як інші сфери. Людина завжди хоче їсти, локдауни змусили багато людей зосередитися на роботі вдома, тому попит був стабільний і навіть зростав. У нас була основна мета — забезпечити такий же рівень юридичного супроводу бізнесу, як до карантину, оскільки державні органи перейшли на віддалену роботу та позакривали свої приймальні, з судами були ті самі проблеми, тож було непросто. Це загальнодержавна проблема, яка стала викликом і для нас.
Та враховуючи той факт, що ми досить давно проводили активну роботу щодо переведення процесів у хмарні системи та на мобільні способи зв’язку, кожний ключовий співробітник компанії може працювати в будь-якій точці світу з інтернетом так само, як і в офісі. Тож коли ввели локдаун, у нас не виникало проблем через віддалену роботу, її обсяг навіть збільшився, і мені дуже приємно, що наша юридична команда з цим впоралася на відмінно. Вдвічі приємніше, що власники бізнесу вирішили зберегти майже весь персонал, не робити скорочень, а, навпаки, нарощувати виробництво. Думаю, ми здолали виклики, які ввірвались у наше життя рік тому, і на сьогодні компанія рухається тільки вгору.
— Ринку юридичних послуг цього року орієнтовно стільки ж, скільки й нашій країні — 30 років. З Вашого погляду, це дорослий вік, чи ринку ще є куди дорослішати?
— На сьогодні в Україні в юридичній площині є дуже багато проблем. У нас катастрофічно низька довіра до суддів, невелика довіра до правоохоронної системи, знівельовано розуміння роботи адвокатури в принципі, адвокатів постійно цькують правоохоронці тощо. У нашій державі багато проблем, не кажу вже про війну з РФ. Та подивимось на інше. Чого зараз прагне бізнес, чого прагнуть юристи? Вони хочуть стабільності, верховенства права, зрозумілих судових рішень. Які інструменти для цього використовують? Наприклад, звертаються до англійського права, намагаються переносити розгляд судових справ за кордон — до Франції, Великобританії, США, Бельгії тощо. У тій же Великобританії англійське право існує близько 300 років, у США становлення правової системи відбувалося протягом останніх 250 років. То 30 років — це багато чи мало, якщо ми подивимося на історію інших держав? Звісно, мало. Тим більше, сьогодні Україна робить перші кроки до європейських цінностей захисту прав людини і верховенства права. Тож мені здається, що ми надто молоді, аби говорити про те, що наша правова система вже у розквіті.
30 років — досить суттєвий строк для людини, але не для держави. Проте, на мою думку, ми рухаємось у вірному напрямку, оскільки за останні роки помітно змінилася ситуація в багатьох галузях права — податковому, господарському, цивільному, спростили масу процесів, відкрили багато інформаційних баз та продовжують спрощувати взаємовідносини між державою та громадянином, максимально заглиблюючись у цифрові, дистанційні відносини. Тож помітний прогрес, безумовно, є, і всі це вже відчули. Стає аксіомою використання європейського права та імплементація європейських норм у законодавство України, і ми невпинно рухаємося вперед.
— Робота з юридичними фірмами сьогодні для Вас… Розкажіть про плюси, мінуси та підводні камені.
— Приємно, що періодично мене називають «провідником» між ринком консалтингових компаній та корпоративним сектором, оскільки так склалося історично, що я часто брав участь у різних форумах з цього приводу, намагаюсь роз’яснити колегам у консалтингових компаніях, як краще «підібратися» до інхаузів, і, звичайно, постійно намагаюся аналізувати юридичний ринок. Буквально нещодавно проводився проміжний аналіз щодо розвитку юридичного ринку в Україні в першому півріччі ц.р. за ініціативою компанії «Ліга. Закон», і мене було запрошено до команди експертів, хоча я таким себе ніколи не вважав.
Плюси та мінуси будуть завжди, бо інхаузи та консалтингові адвокати — як інь та янь на юридичному ринку. Ми постійно в русі, постійно в обміні інформацією, у співпраці, бо уявити роботу серйозної великої компанії чи компанії з амбітними цілями без допомоги з боку консалтингових юридичних фірм досить складно. Багато речей у роботі підприємств мають точковий характер, проте вимагають великого обсягу знань і практики. Без допомоги вузькоспеціалізованих адвокатів з консалтингових компаній такі завдання досить складно реалізувати. Іноді просто не вистачає досвіду та знань, які є у зовнішніх радників, котрі кожен день удосконалюють ці знання з іншими клієнтами. Це та база знань і досвіду, яка недоступна юристам всередині підприємства, оскільки у нас трішки інші завдання та цілі.
З іншого боку, мінусом є те, що ми лише один з клієнтів. Нам будуть показувати, що ми унікальні та необхідні, єдині для них, але всі ми дорослі люди й розуміємо, що у всіх юридичних фірм підхід до клієнтів плюс-мінус однаковий. Шаблонні методи пошуку клієнтури, проведення переговорів, взагалі багато шаблонності. Але в будь-якому випадку без зовнішніх радників нам точно не обійтися, адже є багато проблем, які потребують великого обсягу витрат часу і знань великої кількості людей. Є багато плюсів та мінусів, але в будь-якому випадку їм без нас та нам без них ніяк не обійтися.
— В одній з колонок для нашої газети Ви писали про те, як фірмам продавати свої послуги інхаузам: що юристам треба шукати свою «фішку» та проявляти креатив. Чи доводилося Вам працювати з такими юррадниками?
— Юридичні компанії постійно в русі та пошуку цих «фішок». На мені теж намагаються випробовувати деякі «фішки», але я занадто старий, щоб цього не розуміти (посміхаться — ред.). Для мене суттєвим моментом при виборі юридичної компанії, яка буде займатися нашими питаннями, є, перш за все, особиста довіра як професіонала до цієї компанії, історія взаємовідносин з її юристами, популярність цих адвокатів серед колег та друзів. За багато років на юридичному ринку було чимало контактів, ми всі вже один одного знаємо. Кожен адвокат і кожна юридична фірма протягом історії роботи на ринку створює свою репутацію, і саме на неї я буду звертати увагу при виборі помічників у тій чи іншій справі.
Щодо «фішок». Так, вони трапляються, і дуже різні. Іноді кумедні, а іноді виходять за межі етичних норм. Я ніяк не можу забути, як одна досить відома юридична компанія поза моєю спиною вийшла напряму до акціонерів для вирішення проблемного питання. Це був типовий приклад руйнації репутації, яка складалася багато років кропіткої роботи та знищилася одним дзвінком. Яким би великим гравцем на юридичному ринку ти не був, певні норми етики та ділової поведінки не слід забувати. Іноді буває цікаво, коли мені надсилають проблемні кейси про нас з інтернету та пропонують допомогу у вирішенні цих проблем. Це непоганий варіант, бо адвокат витратив час, знайшов цей кейс, проаналізував, згенерував ідеї, які можуть допомогти. Іноді такі раптові помічники дійсно допомагають у вирішенні проблем, які виникають у процесі роботи юридичного департаменту. Проте це не можна назвати найкращим прикладом — це просто один з варіантів, які використовують юристи. Розповсюджувати свою рекламу через буклети юридичних форумів та конференцій, коли ці буклети складають в пакетики, — вчорашнє століття у нашому світі, тож треба придумати щось інше, але не зупинятися, бо коли ми зупиняємося, втрачаємо розвиток.
— Ваші побажання до Дня Незалежності України.
— Що можу побажати країні, в якій я живу ці 30 років? Розквіту, знайти своє гідне місце в європейській сім’ї, побудувати міцну державу для дітей та наступних поколінь, щоб вони могли пишатися нами, своїми батьками, за те, що ми їм залишили у спадок.