У вересні 2024-го ЮК «Міллер» відсвяткувала день народження — 12 років. Ми зустрілися з Каріною ПАНЧЕНКО, партнеркою, керівницею практики вирішення спорів, та Артемом КРИКУН-ТРУШЕМ, партнером, керівником практики WCC, комплаєнсу та розслідувань, щоб поговорити про професію юриста, потенціал команди, юридичний ринок сьогодні, про те, як партнери оцінюють результати своєї роботи за цей час.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Юридичний ринок сьогодні
— За вашими спостереженнями, що сьогодні відбувається на юридичному ринку? Які питання вийшли на перший план?
Артем Крикун-Труш: На юридичному ринку спостерігається якісно новий виток як у клієнтському сервісі, так і в роботі з командою. Я думаю, що в умовах війни та обмеженого людського ресурсу лідери ринку почали більше цінувати свої команди. Епоха «греблі на галерах» поступово добігає свого кінця. Люди починають усвідомлювати, що культ екстремального навантаження не має нічого спільного з реальним розвитком. Насправді ефективний і сталий розвиток можливий лише в умовах комфорту, турботи й системного менеджменту.
Так само на юридичному ринку поволі змінюється ставлення до професії, принаймні я це бачу у своїй практиці: підходи старої школи не працюють. Раніше адвокати здебільшого виїжджали на авторитеті, зв’язках і дещо обмеженій позиції щодо формальних процесуальних порушень. Зараз же клієнт і суд цінують глибину та креативність у опрацюванні всіх питань справи, побудову власної переконливої версії, яка спирається на докази, чіткі структуровані позиції людською мовою з посиланням на конкретні докази, цитати — а це все індивідуальна й титанічна робота у кожній справі. По-іншому досягти бажаного результату практично неможливо. Лише шляхом надзусиль і постійних extra mile.
Не всі юристи і клієнти це витримують, тому наразі у юристів, суспільства і бізнесу шалений запит на справедливий суд і працюючий закон. Нам точно не потрібен ще один ворог всередині у вигляді залежних судів, правоохоронців, які зловживають своїми повноваженнями та тиснуть на бізнес, за відсутності реальної відповідальності слідчих, прокурорів і суддів за свої незаконні дії.
— Що саме змінила війна в юридичному бізнесі, відносинах між людьми, особистому просторі?
Артем Крикун-Труш: Люди перестали відкладати життя. Усі розуміють, що завтра через кляту русняву ракету ти і твоя сім’я можете просто не прокинутися. Тому я спостерігаю, що всі ті ініціативи, проєкти, плани, цілі, мрії, які люди та бізнеси зберігали в серванті до кращих часів, починають діставати й реалізовувати. Що в особистому житті, що в бізнесі ми почали цінувати життя в моменті, тут і зараз. А ще — більше любити людей (крім русні, звісно) з усіма їхніми перевагами та недоліками. В умовах війни ти можеш просто не встигнути попросити вибачення за образу, сказати те, що людина має почути від тебе, тому ми стали дбайливішими до близьких, команди, партнерів, клієнтів.
— Якою ви бачите інтеграцію військових і ветеранів уюридичний ринок України? Чого не вистачає зараз? Які рекомендації від себе ви могли б дати?
Артем Крикун-Труш: У бізнесу просто немає необхідних знань і досвіду, як інтегрувати ветеранів. Більшість політик, що, наприклад, мають міжнародні компанії, неактуальні, адже писалися для збройних конфліктів зовсім іншого масштабу. Європа з часів Другої світовоїне бачила повномасштабної війни, яка відбувається зараз між Україною та росією. Логічно, що таких політик і знань немає, а отже, їх треба розробити. Громадська організація нашого партнера-засновника Масі Найєма «Принцип» має чудові напрацювання у цьому напрямі. Але реінтеграцією військових нам треба зайнятися усім, бо наразі я не знаю жодної компанії, в якої хоча б хтось із працівників або членів їхніх сімей не на фронті.
Каріна Панченко: ГО «Принцип» розробила проєкт ветеранської політики. І 22 серпня Президент підписав указ, доручивши Уряду затвердити Національну стратегію ветеранської політики та Стратегію формування системи переходу від військової служби до цивільного життя до 2030 року.
Питання реінтеграції ветеранів лежить, зокрема, в цій площині. Чому це важливо? Бо очевидно, що ветеран поставить собі запитання: чи будувати цивільне життя, якщо його можуть щене раз покликати на війну? Чи присвятити все своє життя тільки військовій службі? Нажаль, держава ще не відповідає на ці запитання. Окрім того, дуже важливо належно показати повагу до ветеранів за їхній внесок. Для цього потрібна інша філософія, яка може бути закладена у наскрізній політиці. І ще важливо зазначити, що зараз є брак кадрів, тому реінтеграція ветеранів важлива і для бізнесів. Однак необхідно створити програми швидкої перекваліфікації чи підвищення кваліфікації ветеранів, бо поки вони воювали, ринок змінився, і наш обов’язок — допомогти їм наздогнати час.
— Нещодавно юридична компанія «Міллер» отримала відзнаку — Всеукраїнську GR-премію за свій внесок у створення міжнародного трибуналу щодо екологічних злочинів росії під час війни в Україні. Розкажіть, як ви це бачите? Наскільки нам відомо, практики притягнення країни-агресора щодо екологічних злочинів у світі досі немає. Національні та міжнародні суди не мають юрисдикції, а для створення такого трибуналу потрібно змінювати міжнародне право, правильно?
Каріна Панченко: Так, зараз міжнародне право не має достатньо пропрацьованих механізмів для розслідування та притягнення до відповідальності за екологічні злочини, скоєні під час війни. Наприклад, Римський статут Міжнародного кримінального суду не містить поняття «екоцид», а наявні дефініції злочинів проти навколишнього середовища є занадто вузькими, щоб охопитивесь масштаб злочинів, які чинить рф в Україні.
Тому наша команда розробила концепцію, що передбачає створення спеціального міжнародного трибуналу для розслідування екологічних злочинів росії. Проєкт звернення вже передали до Ради з прав людини ООН через громадську організацію UAnimals. Основна мета трибуналу — забезпечити всебічне розслідування фактів екоциду, терористичних актів і геноциду, що чиняться рф на території України.
Щоб цей трибунал запрацював, першим кроком до змін у міжнародному праві має стати введення категорії «екологічні злочини під час війни» на рівні міжнародного законодавства. Це дасть змогу розширити юрисдикцію трибуналу та охопити всі події, починаючи з лютого 2014 року, коли росія розпочала збройну агресію проти України. Трибунал матиме юрисдикцію щодо осіб, які здійснюють ефективний контроль над політичними або військовими діями росії, і зможе видавати міжнародні ордери на арешт, не обмежуючись імунітетом високопосадовців.
Ми усвідомлюємо, що це довготривалий процес, але створення такого трибуналу є необхідним, щоб забезпечити справедливість і не допустити безкарності за злочини проти природи та людства.
Про лідерство
— Що для вас означає лідерство? Для чого більшого вам дуже потрібна ця професія чи це тільки гроші?
Артем Крикун-Труш: Це здатність впливатина систему і змінювати її в кращу сторону — в сторону справедливого суду, верховенства права, міжнародних стандартів ведення бізнесу. Для мене лідерство — це вести за собою людей, ринок, бути генератором змін і нових підходів. Гроші — це, звісно, завжди приємно та необхідно, але коли до них додається відчуття того, що ти переламав несправедливу, корумповану й заполітизовану судово-правоохоронну систему, то це вартує бути правником.
Каріна Панченко: Якби йшлося лише про гроші, то ми б будували іншу компанію. Я обрала професію юриста у восьмому класі школи, хоча моя мама бачила мене економістом. Для мене це точно більше про поклик до розв’язання складних юридичних дилем, побудови стратегій, які спрацюють для клієнта, можливість виступати і доводити свою позицію в суді — це те, від чого горять очі. Для мене лідерство в сучасних умовах — це щодня брати на себе відповідальність і боротися з викликами сьогодення. Ні для кого не секрет, що зараз є величезна проблема з людським капіталом, і юридичний ринок не виняток. Тому для мене одним із найважливіших пріоритетів сьогодні є розбудова комфортного простору для особистого зростання кожного співробітника команди. Характер кейсів, які ми ведемо в юридичній компанії «Міллер», дає змогу навчитися підходити до справ нешаблонно.
Клієнти. Клієнтська робота
— Як змінювалися запити ваших клієнтів за останній рік? З якими питаннями до вас звертаються найчастіше? Наскільки складно залучати нових клієнтів зараз?
Артем Крикун-Труш: Клієнтам нині потрібні сервісні юристи, в яких очі горять ідеями. Клієнт очікує, що ти глибоко й детально розберешся з матеріалами та всіма обставинами справи, згенеруєш унікальні й креативні дієві рішення і що саме ти як юрист будеш пушити всі процеси до кінця, до результату, як би важко й складно не було. Клієнти все більше звертають увагу на сервісність. Ти можеш підготувати максимально експертну позицію, але якщо ти не можеш викласти її людською мовою, не управляєш очікуваннями клієнта і не турбуєшся про нього, то він твою юридичну кваліфікованість ніколи достатньо не оцінить. Комфорт клієнта і його позитивні враження так само важливі, як і якість послуг. Дуже часто до нас звертаються вже тоді, коли розчарувалися у попередніх юридичних радниках або ж в унікальних комплексних справах, де багато чого треба робити вперше.
Каріна Панченко: Якщо говорити про практику вирішення спорів, то ми бачимо зростаючий попит саме на корпоративні конфлікти. Війна підіймає градус напруги в стосунках між людьми, тому це виливається і в розбіжності в партнерсько-робочих відносинах. Так, ми зараз ведемо кейс українського військовослужбовця Романа Оніщенка, якого, поки він перебував на службі, колишні партнери фактично викинули з бізнесу, який він будував вісім років.
— Які практики, на ваш погляд, мають найбільший потенціал в Україні?
Артем Крикун-Труш: Кримінальна, військове право, інвестиції, нерухомість та інфраструктура. Каріна Панченко: – захист ветеранів і військових —миговоримо про величезну групу населення (більше 1,5 млн на сьогодні), а ще ж є їхні родини; – захист бізнесу і міжнародних інвестицій — це, безсумнівно, одна з найактуальніших практик була і буде; – медіація — бачу, що зараз багато українців переоцінили швидкоплинність часу і не готові роками судитися; – судові спори,пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної агресією рф.
— Як ви реагуєте на медійний інтерес навколо справ ваших клієнтів?
Артем Крикун-Труш: Це залежить від якості такого інтересу. Якщо це проста чорна піар-атака, то дуже часто ні ми, ні клієнти навіть не бачимо сенсу реагувати на це. Якщож йдеться про вагомі публікації в реальних медіа, які розповсюджують недостовірні відомості або порушують презумпцію невинуватості, ми реагуємо жорстко, якщо в досудовому порядку до людей не доходить.
Каріна Панченко: Ми також спостерігаємо, як суспільство дедалі частіше піддається впливу публічних вкидів через анонімні телеграм-канали. Це ускладнює захист у суді за дифамаційними справами, зокрема щодо захисту честі та гідності, оскільки джерела таких заяв анонімні. Фактично, використовуючи цей інструмент тиску у вигляді медійної активності навколо клієнта, певні особи намагаються створити так зване правосуддя соціальних мереж. Небезпека полягає в тому, що подібні дії можуть обернутися проти будь-кого в країні. Саме тому юристам важливо частіше порушувати питання такого тиску, щоб захистити верховенство права.
Команда
— Артеме, ви у команді вже більше року. Яку експертизу ви привнесли у «Міллер»?
Артем Крикун-Труш: Я вважаю, що насамперед привніс унікальний симбіоз досвіду. Я працював у військовій прокуратурі та НАБУ і завдяки цьому маю ексклюзивну глибоку експертизу у кримінальному праві та процесі, тобто експертне «м’ясо». Паралельно з цим я маю досвід роботи з міжнародним бізнесом, працюючи в найбільших міжнародних компаніях і Big4 (Kinstellar, ексукраїнському офісі DLA Piper і PwC Legal), тому знаю, які очікування має міжнародний клієнт, його вимоги до комплаєнтності, сервісності та володіння англійською мовою.
— Як працює ваша команда зараз? Скільки людей у команді? Що вас об’єднує? Що впливає на атмосферу в колективі?
Каріна Панченко: Зараз у юридичній компанії «Міллер» 38 людей, і ми плануємо розширюватися ще, приєднувати нових партнерів і навіть практики. Для нас важливо і те, що після нещодавньої кризи, яка сталася влітку, від нас не пішли співробітники. Хоча ми знаємо, що деяких активно хантили наші колегиз юридичного ринку. Для мене це показник того, що наші цінності — це не просто слова, а вони підтверджуються діями.
Артем Крикун-Труш: У моїй практиці дюжина —це одна з найбільших практик в Україні у сфері White-CollarCrime та комплаєнсу. Людей мотивують вагомі результати командної роботи, цікаві складні проєкти, можливість здобувати досвід і відчуття турботи лідерів компанії про їхній стан та добробут.
—Що б ви назвали перевагою вашої команди? Кого розглядаєте як основних конкурентів?
Артем Крикун-Труш: Одна з крутих переваг команди —це комплексний підхід. Якщо порівнювати з медичною практикою, то ми дивимося не тільки, депрооперувати, а йчому там виникла проблема і як запобігти такому у майбутньому. Тобто аналізуємо ситуацію і з погляду кримінально-правових ризиків, і корпоративного права, і комплаєнсу.
Каріна Панченко: Щодо конкуренції, то я вважаю, що інші юридичні компанії на ринку — наші колеги, яких ми поважаємо і з якими ми об’єднуємося для досягнення результатів у справах клієнтів. Співпраця і взаємодія — це те, що допомогло багатьом містам України вистояти в перші місяці повномасштабного вторгнення. Мені б хотілося, щоб цей досвід інтегрувався в подальшому, бо конкуренти у нас ззовні, а не всередині країни. Якщо ми прагнемо до розвитку й утвердження інституту репутації адвокатурив Україні, я вважаю, що це неможливо без єдності всередині цієї системи.
Артем Крикун-Труш: Хочу доповнити, що важливо розрізняти єдність і клановість в адвокатурі. Єдність — це коли адвокати спільно працюють над захистом верховенства права, етичних стандартів і прав людини. Це необхідно для збереження незалежності адвокатури і забезпечення справедливості в суспільстві. Клановість же — це негативне явище, коли адвокати об’єднуються тільки для захисту своїх вузьких інтересів або інтересів певної групи, навіть якщо це суперечить етичним нормам або загальному добробуту суспільства. Така клановість може призвести до корупції, конфліктів інтересів і порушення прав громадян. Єдність потрібна для того, щоб разом протистояти корупції та зовнішньому тиску, забезпечити незалежність адвокатури та захистити права кожного клієнта. Водночас ми повинні бути обережними, щоб ця єдність не перетворилася на клановість, яка лише послаблює довіру до адвокатури та правової системи загалом. Тому ми маємо підтримувати культуру відкритого діалогу і конструктивної критики, що дає змогу виявляти і розв’язувати проблеми, а не ховати їх під килим через страх перед руйнуванням уявної єдності.
Компанія. Кейси
— Як ви оцінюєте результати діяльності фірми за роки існування?
Каріна Панченко: Як максималісти, я думаю, кожен із партнерів сказав би, що можна було б зробити набагато більше. Але ми пишаємося кожною нашою перемогою. Досі пам’ятаю те відчуття задоволення, коли ми отримали перемогу в основній справі у Верховному Суді, де ми захищали 140 млн грн нашого клієнта. У цій справі проти нас було задіяно дуже багато різних ресурсів опонентами — і тиск із фізичним заходом у приміщення клієнта, і чорні нотаріуси та погрози. Але вже тоді ми проявили свій характер і вистояли. Ми працювали за цей час з міжнародними донорськими проєктами USAid, захищали кошти українського банку з топ-10, розпочинали проєкти з будівництва сучасних медичних клінік, захищали в судових спорах майно і грошові кошти наших клієнтів, працювали над тим, щоб відновити їхню честь, гідність і ділову репутацію.Також неодноразово потрапляли у ЗМІ з нашими кейсами.
Артем Крикун-Труш: Наведу трішки цифр по наших клієнтах за 2023–2024 роки: – зменшили розмір застави на 1 млрд грн; – обсяг захисту від збитків у кримінальних справах на 140 млн доларів США; – зберегли активів на 18 млн доларів США.
— Ви насправді часто фігуруєте у ЗМІ як захисники у справах громадських активістів. Яке значення мають справи Pro Bono та за яким принципом фірма обирає, до якої саме з них долучитися?
Артем Крикун-Труш: Pro Bono кейси також мають для нас величезне значення, оскільки вони є не тільки можливістю допомогти тим, хто цього потребує, але й засобом утвердження принципів справедливості та верховенства права в суспільстві. Ми обираємо такі справи з огляду на їхнє соціальне значення та потенційний вплив на громадськість. Кожна справа, як у випадках Каті Гандзюк і Сергія Стерненка, є викликом, але водночас це можливість зробити внесок у захист прав людинита зміцнення правової системи в Україні. Наприклад, справа Каті Гандзюк, яка боролася проти колаборантів ще до того, як вони показали своє справжнє обличчя. За це її вбили, і ми її захищаємо досі. У процесі захисту можна знайти безліч доказів, як ще у 2018 році державою фактично керували не патріотичні лідери, а проросійські. Ми стоїмо за те, що за порушення права на життя буде відповідальність. Але ця справа ще не закінчилася, і ми намагаємося утримувати увагу до процесу, бо як тільки суспільство втрачає фокус уваги, це може призвести до безкарної злочинної діяльності.
— Що для вас зараз у пріоритеті?
Каріна Панченко: Зараз наш пріоритет — займати активну позицію в цій війні та продовжувати робити свій внесок у спільну перемогу. Основним орієнтиром для нас є запит суспільства та бізнесу на забезпечення верховенства права і справедливості. Люди хочуть жити у правовій державі, де їхні права захищені, закони працюють, а суди та правоохоронні органи виконують свої функції. Як юристи ми усвідомлюємо свою відповідальність перед суспільством й активно працюємо над тим, щоб підсилювати державу там, де її інститути і процедури ще не досягли належного рівня.