Про тренди практики Dispute Resolution, їхній вплив на 2025 рік, медіацію та її перспективи в Україні, про судову реформу, що є її мірилом і важливі правові позиції Верховного Суду ми поговорили з партнером VB Partners Володимиром Ващенком.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Судова практика є однією з динамічних на ринку. Як змінився попит на послуги практики за останній рік? Яких справ стало більше?
— На стан практики Dispute Resolution впливають негативні фактори війни. По-перше, зниження ділової активності та інвестицій в економіку, що супроводжується падінням ВВП. По-друге, мобілізація працівників також відіграє значну роль. По-третє, еміграція адвокатів за кордон зменшила кількість фахівців на ринку. Слід зазначити, що різні законопроєкти, поправки та петиції про бронювання адвокатів не досягли реального результату і мали радше популістський характер.
Попри ці чинники, зростає попит на переговори з конкурентами, участь у засіданнях парламентських комітетів і контрольних комісій. Також збільшується потреба у використанні інструментів GR, чому сприяє прийняття Закону «Про лобіювання». Залишається також актуальним залучення бізнес-асоціацій та Ради бізнес-омбудсмена для зменшення тиску та захисту бізнесу.
Загалом національна практика Dispute Resolution, окрім власне судових процесів, охоплює вирішення конфліктів найбільш ефективним для клієнта способом. Зростання кількості справ, пов’язаних із бізнес-конфліктами та економічними питаннями, також впливає на інтенсивність нашої роботи.
— Які тенденції можете визначити? Як вони впливатимуть на 2025-й?
— Колеги з іноземних юридичних фірм дивуються, що в умовах руйнівної війни судова та загалом правова система України встояла і продовжує ефективно функціонувати. Процесуальні зміни створили нові можливості, але з огляду на надмірну регламентованість процесу ефективність судового захисту безпосередньо залежить від професійної юридичної роботи.
У господарському та цивільному процесах суди виконують роль арбітра, який не збирає докази за власною ініціативою, а оцінює подані сторонами докази. Цей підхід залишається предметом дискусії серед представників судової системи та адвокатів.
В адміністративному процесі суди мають право зобов’язати органи влади прийняти рішення, якщо всі необхідні умови виконані, проте адміністративні суди поки що не бажають входити в дослідження цих умов.
Ми вже спостерігаємо збільшення кількості справ із державними органами. Це зумовлено відновленням податкових перевірок та активністю державних інституцій. Міністерству юстиції України вдалося збільшити кількість позовів про стягнення активів на користь держави, а Вищий антикорупційний суд сформував сталі підходи до розгляду санкційних справ. Законодавчі зміни влітку 2023 року щодо удосконалення процедури стягнення таких активів також сприяли розв’язанню багатьох юридичних проблем на шляху розвитку санкційної практики. У судах загальної юрисдикції спостерігається зростання кількості цивільних справ і трудових спорів.
Ці тенденції впливатимуть на 2025 рік, коли ми можемо очікувати зростання кількості судових справ, зокрема з державними органами, а також підвищення ролі професійної юридичної роботи в ефективному захисті інтересів клієнтів.
— У чому ефективність позасудового врегулювання спору? Скільки у відсотковому співвідношенні таких справ? Чому медіація не популярна в Україні? Які подальші перспективи її розвитку в Україні?
— Позасудове врегулювання спорів і медіація залишаються непоширеними інструментами в Україні. Причина криється у недовірі до цих інструментів, нерозвиненості громадянського суспільства та ментальності, яка ще зберігає рудименти 90-х і нульових. Контрагенти і сторони часто не мислять категорією win-win. Недобросовісна поведінка не карається належним чином, судові рішення добровільно не виконуються, а боржники — юридичні компанії мали можливість «експрес-виходу» через банкрутство.
Ефективність позасудового врегулювання спору полягає у швидшому та менш витратному розв’язанні конфліктів порівняно із судовими процесами. Ці методи дають змогу зберегти ділові відносини між сторонами, а також зменшити навантаження на судову систему. Проте в Україні позасудове врегулювання все ще не є широко розповсюдженим. За нашими оцінками, лише невеликий відсоток справ вирішується через медіацію або інші форми позасудового врегулювання, оскільки довіра до цих інструментів все ще залишається низькою.
Але перспективи розвитку медіації в Україні виглядають оптимістичними, особливо з огляду на поступові зміни в законодавстві та процесуальні спрощення. Цифровізація судового процесу та виконавчого провадження також відіграють важливу роль у цьому контексті.
— ВС сформулював низку важливих правових позицій. Які з них суттєво вплинули на практику? Чи можемо ми вже говорити про прогнозованість правозастосування в Україні?
— Верховний Суд продовжує виконувати одну з найважливіших функцій — забезпечувати єдність судової практики. Але процес досягнення правової досконалості безкінечний.
Слід звернути увагу на узагальнення правових позицій Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у частині притягнення до субсидіарної відповідальності. Нормативне регулювання інституту субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство є засобом захисту кредиторів від явних зловживань з боку засновників юридичних осіб, які її контролюють. Але попри перше запровадження законодавчої новели ще 2013 року, розвиток цього інституту тривалий час стримувався формальним підходом та інертністю системи.
У 2024 році вийшов огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, щодо корпоративних спорів і корпоративних прав, щодо земельних відносин, у спорах, що виникають із правочинів (договорів).
Цього року також опубліковано огляд судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який узагальнив правові позиції у податкових спорах, справах щодо захисту соціальних прав та щодо виборчого процесу.
Водночас Велика Палата Верховного Суду вимушена приділяти значну увагу розмежуванню юрисдикції між адміністративними, господарськими судами та судами загальної юрисдикції. Зокрема, 7 травня опубліковано позицію, що спір за позовом контролюючого органу до суб’єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Але й висновки Великої Палати з питань матеріального права є визначальними для усієї практики правозастосування. 24 травня опубліковано позицію, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час поділу спільного майна один із подружжя, який був співвласником коштів, унесених у статутний капітал ТОВ, може претендувати на виплату половини вартості частки іншого з подружжя.
Запуск Бази правових позицій Верховного Суду, а також телеграм-каналу значно спростив пошук висновків як для суддів, так і судових юристів.
— Які з огляду на це перспективи розвитку, а може, й трансформації практики вирішення спорів можна очікувати найближчим часом? Що сьогодні є актуальним і приваблює вас професійно?
— Багато питань еволюційно відійшли до податкових консультантів, аудиторів, інвестиційних банкірів і... штучного інтелекту. І тільки в судовій практиці відбувалася монополізація професії. Судовий процес постійно ускладнюється, і без професійної допомоги все складніше реалізувати право на судовий захист. І таке ускладнення доступу до правосуддя зовсім не є ідеєю вітчизняного законодавця.
Наша практика Dispute Resolution завжди була сконцентрована на санкційних кейсах, захисті економічних інтересів бізнесу у кримінальних провадженнях, судовому захисті корпоративних прав акціонерів, оскарженні необґрунтованих рішень про застосування санкцій. У 2020 році наші адвокати одними з перших домоглися скасування Верховним Судом санкцій із компанії — резидента ЄС.
З початком повномасштабного вторгнення ця практика додатково охопила процеси із забезпечення законних інтересів національних компаній у справах щодо конфіскації та націоналізації майна підсанкційних осіб.
Ми захищаємо інтереси українських і європейських компаній, які без достатніх підстав потрапили у санкційні списки або активи яких опинилися під загрозою внаслідок минулорічних законних угод з майбутніми підсанкційними особами. У цьому контексті важливо зазначити, що ми не тільки принципово відмовляємо у співпраці особам із ЄС чи США, які мали відносини контролю з резидентами рф, але й вимагаємо від потенційних клієнтів підписання декларації на підтримку України.
— Як загалом не втратити віру в судову реформу? У чому для практикуючого адвоката полягає успіх судової реформи?
— Реформа судової системи продовжується з моменту здобуття незалежності, тобто вже більше 30 років. Я у судовій практиці з 2000 року і ще мав практику представляти інтереси суб’єктів господарювання в арбітражних судах, а також подавати заяви про перегляд рішень головами цих судів у порядку нагляду. З того часу неодноразово змінювалися процесуальні кодекси, було запроваджено господарські суди, створено суди адміністративної юрисдикції, вмонтовано гілку господарських судів у єдину судову систему, проведено судову реформу 2017 року.
На моє переконання, жодна система не була поганою. Питання у правозастосуванні та незалежності, відповідальності суддів, використанні судової системи політичною системою у власних інтересах. Судді є членами суспільства, відображали та відображають стан його розвитку. Тому довіра до судової системи нероздільно пов’язана із трансформацією суспільства та політичної системи України, переходом від пострадянського ментального спадку до громадянського суспільства, побудованого на реальному принципі верховенства права та європейських цінностях.
Для мене успіх судової реформи завжди визначався тим, щоб судовий адвокат правовими засобами мав можливість «змусити» (у позитивному сенсі) суд прийняти правосудне, тобто справедливе та виважене рішення. Попри поширену в суспільстві думку, протягом усієї багаторічної судової практики я зустрічав багато порядних і фахових суддів, багато з яких вже пішли у відставку, але так само багато доєдналися до судової системи останніми роками. У формуванні довіри до судової влади великі надії продовжую, попри все, покладати на Верховний Суд.