Агропромисловий комплекс України – це одна з найголовніших системних галузей нашої країни. Тому саме ця сфера потребує значної підтримки держави для власного добробуту. Про основні законодавчі нововведення в цій сфері, євроінтеграційні зміни та інвестиційну привабливість вітчизняного АПК «Юридичній газеті» розповів партнер юридичної компанії Jurimex, експерт із земельного права Олександр Шишканов.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– З моменту прийняття Земельного кодексу України у 2001 р., зміни та доповнення вносились до нього близько 80 разів. До того ж деякі з цих змін визнавались Конституційним Судом такими, що не відповідають Конституції України. Пане Олександре, як Ви вважаєте, з чим пов’язана така мінливість та неузгодженість законодавства у цій сфері?
Є кілька причин недосконалості та мінливості земельного законодавства України. З одного боку, ця сфера завжди була заполітизованою. Серед іншого, саме тому реформування земельних відносин було і є неповним та суперечливим з погляду економічної доцільності, а законодавство вже понад 24 років перебуває на стадії постійних змін, з регулярним продовженням дії мораторію на продаж розпайованих земель. Як слідує зі слів перших осіб держави, найближчими роками завершення земельної реформи не варто очікувати. З іншого боку, протягом тривалого періоду аграрний сектор мав низьку інвестиційну привабливість та посідав другорядне місце у структурі економіки. Якщо розглядати динаміку інтенсивності змін до земельного законодавства, то істотне пожвавлення спостерігається з 2007-2008 рр. Саме в цей період земля вже є інвестиційним ресурсом у будівництві та сільському господарстві, на який є високий попит з боку бізнесу. Окремі зміни справді спрямовані на вдосконалення законодавчого регулювання, інші є результатом боротьби між різними владними групами та органами влади та пов’язані з перерозподілом повноважень у галузі земельних ресурсів. Тому нестабільність, безсистемність та неефективність є характерними рисами вітчизняного земельного законодавства.
– Розкажіть, будь ласка, які зміни для аграрного сектору принесла нова податкова реформа?
Зміни податкового законодавства, покликані виключно збільшити надходження до бюджету, не можуть мати позитивних наслідків для будь-якої галузі економіки. При деклараціях представників Уряду про зменшення податків реальна кількість податкових платежів зросла, як і податкові ставки. Однак оподаткування безпосередньо сільського господарства не зазнало істотних змін, особливо враховуючи попередні ініціативи влади запровадити градацію сільгоспвиробників, що матимуть право на пільги. Отже, пільгові режими оподаткування аграрного сектору (фіксований сільськогосподарський податок та спеціальний режим ПДВ) зазнали переважно косметичних змін. До істотних нововведень слід віднести електронне адміністрування ПДВ, а також збільшення платежів за єдиними податком четвертої групи. Останнє пов’язано з триразовим збільшенням податкової ставки та визначенням нової бази оподаткування – до 2015 р. це була нормативна грошова оцінка сільгоспугідь станом на 1995 р., на сьогодні – оцінка таких угідь на початок звітного року. Цілком логічним є виняток з кола об’єктів оподаткування будівель та споруд сільгоспвиробників, що використовуються безпосередньо у сільськогосподарському виробництві.
– Окремо хотілося б зупинитись на питанні відшкодування ПДВ під час експорту сільськогосподарської продукції, яке скасувала нова податкова реформа. Яке Ваше ставлення до такого нововведення?
– Очевидно, що стрімка девальвація та багаторазове збільшення цін на матеріальні ресурси призвели до гострої нестачі фінансів у більшості агровиробників. Наслідком цього буде економія на ресурсах з недотриманням технологічних вимог аграрного виробництва та, як наслідок, зниження збору урожаю та експорту зернових та олійних культур. Тобто будь-яке відмивання грошових коштів з галузі, до якого слід віднести і скасування відшкодування ПДВ під час експорту сільгосппродукції, на сьогодні сприймається дуже болюче. Зниження експорту зерна призведе до зменшення валютних надходжень, які так необхідні державі. З іншого боку, негатив від скасування відшкодування ПДВ нівелюється збереженням пільгових режимів оподаткування, незважаючи на тиск міжнародних фінансових організацій.
– Прийняті законодавчі зміни у сфері дерегуляції – це постанова Кабміну №42 та Закон №1580. Вони мають покращити становище України в рейтингу Doing Business та викорінити (або принаймні зменшити) корупційну складову. Скажіть, будь ласка, які зміни в аграрному секторі принесуть ці нормативно-правові акти?
Останні зміни законодавства про дерегуляцію є важливими, однак вони навряд чи здатні вплинути на аграрний сектор загалом. Скасування окремих дозвільних та реєстраційних процедур, встановлення скорочених часових обмежень для здійснення інших є перезрілими питаннями, які вже давно мали бути вирішені. Адже вони перетворились у формальні процедури з минулого, в яких зацікавлені тільки органи, що їх виконують. Для отримання відчутних результатів хоча б в середньостроковій перспективі необхідні негайні комплексні зміни не тільки в окремих підгалузях АПК, але й в сфері оподаткування, правосуддя, адміністративного управління та інших.
– Щодо адаптації українського законодавства до європейських норм і стандартів в аграрній сфері: які найперші кроки повинен здійснити законодавець сьогодні та які можуть виникнути труднощі з їх втіленням, враховуючи кризову ситуацію в економіці?
Асоціація з ЄС відкриває широкі можливості для українського АПК. Однак умовою їх повноцінної реалізації є виконання величезного за обсягом комплексу робіт з адаптації українського законодавства. Передусім це спрямовано на усунення нетарифних обмежень у торгівлі, зокрема, стандартизації та метрології, технічних бар’єрів, акредитації та оцінки відповідності, санітарних та фітосанітарних заходів. Зміни мають стосуватися захисту інвестицій та прав інтелектуальної власності та інших галузей.
Вочевидь, під час підписання Угоди про Асоціацію ніхто не розраховував, що її виконання Україною буде здійснюватися в таких важких економічних умовах. Досить показовим є випадок з відтермінуванням заборони торгівлі молоком та м’ясом на продовольчих ринках у кінці 2014.
Тобто, крім забезпечення виконання своїх зобов’язань з наближення українського законодавства до європейського наша влада повинна вживати заходів з підтримки бізнесу та населення. Мається на увазі як консультативна допомога, так і фінансова. Адже криза штовхає бізнес до реалізації нових перспектив, якими безмовно є ринок ЄС.
– Розкажіть, будь ласка, яка ситуація складається у сфера аграрних інвестицій? Як покращити інвестиційну привабливість аграрного сектору України для іноземних інвесторів?
На жаль, протягом останніх років іноземні інвестори стали досить тривожно сприймати український АПК. Крім об’єктивних причин, до яких слід віднести військові дії та викликану ними економічну кризу, є й суто суб’єктивні аграрні. Наприклад, це скандали навколо окремих великих публічних агрохолдингів, які аж ніяк не додають впевненості інвесторам у надійності їхніх вкладень.
На цьому фоні ще більш загрозливими здаються старі проблеми, на які раніше просто закривали очі. Це і нестабільність законодавчої бази, і високий рівень корупції в судових та правоохоронних органах, занадто низький рівень захисту прав інвесторів.
За таких умов переважна більшість агропідприємств, і передусім з іноземним капіталом, призупинили реалізацію інвестиційних програм з оновлення основних фондів, будівництва інфраструктурних об’єктів тощо.
На сьогодні доцільно вести мову про створення сприятливих умов для утримання інвестицій, які вже є. Тільки після цього можливе залучення нових іноземних інвесторів. Для цього потрібні стабільність та передбачуваність, які можуть бути наслідком тільки негайних комплексних реформ.