Керуючий партнер AVELLUM Микола Стеценко та партнер Юрій Нечаєв вірять, що справедливості в Україні можна досягти, іноді просто маючи більше терпіння. В ексклюзивному інтерв'ю «Юридичній Газеті» вони розповіли про позитивні наслідки… пандемії, не зірвану «посівну» на ринку M&A, а також про свою фішку, яка дозволяє їм вже тривалий час перебувати серед лідерів вітчизняного юридичного ринку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Вже понад рік увесь світ знаходиться в полоні пандемії. Як вона змінила роботу AVELLUM? Чи пристосувались ви до нових умов?
Юрій Нечаєв: — В усіх складнощах ми бачимо, насамперед, можливості, і скористалися ними для того, щоб зробити роботу максимально ефективною незалежно від того, де знаходяться люди. З точки зору процесу роботи на нас це не вплинуло, адже наша технологія дозволяла відразу перейти у режим онлайн, використовуючи, наприклад, інструменти Microsoft 365. Але надалі ми все ж врахували потребу колег у особистому спілкуванні та почали регулярно проводити як робочі наради, так і позаробоче спілкування, що, до речі, раніше так часто не робили. Наразі поєднуємо формат онлайн з оффлайн.
— Клієнти також перелаштувались?
Ю. Н.: — Так, вони також дуже швидко змогли перейти на нові форми співпраці. З нашого боку ми також підлаштовувалися під потреби клієнтів. Проте зазначу, що на початку пандемії, коли ніхто взагалі не розумів, що відбувається, багато трансакцій були поставлені на паузу, і певний час (близько 2 місяців) було затишшя, не характерне для весняного періоду, коли зазвичай у нас багато роботи в сфері M&A (так званий hot season). Потім це минуло, робота відновилася, і серпень минулого року був уже насичений та виявився незвично «гарячим». Така тенденція продовжилася до кінця 2020 р. Грудень був теж досить «спекотним», а після новорічних свят ми знову поринули в активну фазу роботи, яка, напевне, триватиме до травневих свят. Тому ми у тонусі.
Микола Стеценко: — До речі, про онлайн та оффлайн. Звичайно, спочатку були свої труднощі. Провівши опитування співробітників, ми з'ясували, що більшість з них хотіли б зберегти гнучкий підхід у режимі роботи: з одного боку, мати можливість працювати віддалено, з іншого — регулярно зустрічатись наживо з колегами. Знаєте, під час карантину люди почали більше цінувати роботу саме в колективі, і для мене це дуже позитивний його результат. З іншого боку, завдячуючи пандемії, ми легалізували те, до чого інакше йшли б набагато довше. Це більш неформальний одяг (звичайно, у межах ділового стилю), більша гнучкість… Наша фірма ще до пандемії почала її впроваджувати, проте правила передбачали можливість працювати віддалено лише раз на два тижні. Пандемія це змінила. Зараз у нас такий підхід: співробітник має працювати у офісі тричі на тиждень, а в інші дні може обрати віддалену роботу. На сьогодні це оптимальний баланс.
— А що взагалі спостерігається на ринку юридичних послуг? Як він реагує на Covid кризу?
М. С.: — Знаєте, після кожної кризи ми чуємо: «Світ вже ніколи не буде таким, як раніше». Насправді це не так. Світ змінюється постійно. Ця пандемія — далеко не перша. Епідемія подібного плану за масштабами була 100 років тому, і з нею можна провести багато паралелей щодо карантинів, реакції медичної сфери тощо (йдеться про іспанський грип, епідемія якого тривала з січня 1918 по грудень 1920 р. — Ред.). Не думаю, що український юридичний ринок суттєво змінився після пандемії коронавірусу. Невеликі компанії вимушені були об'єднатися чи реорганізуватися, проте це не мало ефекту фундаментальних змін, що призвели б до появи нових практик чи зникнення великої кількості компаній. На щастя, цього не сталося.
Ю. Н.: — Якби мене попросили назвати одну річ, надзвичайну важливість якої виявила пандемія, то я б назвав комунікацію. Мені здається, ми в AVELLUM це дуже добре усвідомлювали. Тому з самого початку пандемії ми взяли собі за правило регулярно комунікувати зі співробітниками, в т. ч. про стратегію реагування фірми. Це допомогло нам вчасно і вміло знизити рівень тривожності серед співробітників, який, зрозуміло, з початком пандемії значно збільшився. Аналогічно, багато уваги приділили налагодженню комунікації фірми з клієнтами у нових реаліях. Думаю, її нам теж вдалося правильно вибудувати. Отже, питання комунікації 2020 р. вивів у абсолют.
— Чи готові Україна, її юридичний ринок та ваша компанія зокрема до форс-мажорних обставин, за яких неможливо виконати ті чи інші бізнес-домовленості? Та ж пандемія, хакерські атаки на банківські установи, закриття портів, що унеможливлювало доставку вантажів, незавершення трансакцій тощо….
М. С.: — Як Україна, так і національний юридичний ринок до цього готові. На відміну від західних країн, наша вже має певний «імунітет», породжений кризами, що відбуваються періодично кожні 5–7 років. Говорячи про невиконання договорів, зрив поставок, що виникли внаслідок тієї ж пандемії, варто згадати, що 6 років тому Україна пройшла через революцію та мала значно сильніші потрясіння, які призвели до хвилі корпоративних та боргових реструктуризацій бізнесу. Враховуючи, що тоді це була вже не перша хвиля, це призвело до створення цілої практики реструктуризацій. Аналогічна ситуація й щодо судової практики — не можу сказати, що внаслідок пандемії стало суттєво більше спорів. Ось після революції 2014 р. дійсно була ціла хвиля арбітражів, які продовжуються й досі.
— Щоб закрити питання пандемії: Україна фактично увійшла у її третю хвилю. Чи відчувається це на проведенні трансакцій? Чи не поставить це в черговий раз їх частину на паузу, як торік?
Ю. Н.: — Не думаю, що новий локдаун істотно вплине на хід M&A трансакцій цього року. Бізнес, держава та суспільство вже розуміють, з чим мають справу, і частково процеси, які супроводжують пандемію, вже є передбачуваними. Show must go on.
— Юристів середньої ланки з ТОВ, які працюють «у полі», ми попросили поставити вам декілька запитань. А вони відповіли буквально наступне: «Те, з чим були проблеми, вже більш менш вирішене». Чи насправді в Україні настав ТОВариський правовий «рай», вітчизняне корпоративне право вже належно регулює відповідні суспільно-фінансові відносини?
М. С.: — Сьогодні в Україні регулювання товариств з обмеженою відповідальністю на досить високому рівні. Ми очікуємо, що цьогоріч будуть зміни до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», які розставлять деякі крапки над і та врегулюють певні «сірі» зони. Закон про ТОВ і ТДВ створив фундаментально нові можливості для найбільш популярної організаційно-правової форми і дав максимальну гнучкість для підприємців. Відтепер вони можуть будувати власну компанію так, як їм хочеться, збільшуючи чи, навпаки, зменшуючи кількість органів управління та контролю. Або взагалі підписати корпоративний договір тощо. З іншого боку, ринок очікує прийняття у другому читанні законопроекту №2493 «Про акціонерні товариства». Незважаючи на їх меншу кількість порівняно з ТОВ, це також значний пласт бізнесу, який очікує змін у підходах щодо регулювання, підвищення вимог до публічних акціонерних товариств і спрощення життя для приватних. Чого не вистачає і що буде частково покрито у законопроекті, — це відповідальність директорів, менеджменту. Якщо глобально підійти до цього питання, то змін потребує й Цивільний кодекс України. Це стосується фідуціарних обов'язків, обов'язків директора, очікувань акціонерів від директора, питань конфлікту інтересів, лояльності, розумного підприємницького підходу, недбалості у керівництві тощо. На Заході процес врегулювання таких питань розпочався близько 50–60 років тому, а ми тільки зараз до цього підходимо. Насамперед, як суспільство, що вже починає задумуватись над різницею між акціонерами і менеджментом компаній, відчуває необхідність більш детального регулювання цієї сфери правовідносин.
— Чи є усталена думка правників, як це врегулювати, чи такі чуттєві питання викликають жваву дискусію серед бізнесу та юридичної спільноти?
М. С.: — В юридичній практиці немає недискусійних питань. Хтось бажає залишити їх неврегульованими, щоб зберегти можливість обирати найбільш зручну опцію від кейсу до кейсу та схиляти судову ланку у потрібному напрямку. Але є когорта українських юристів, як практикуючих, так і науковців, а також суддів вищої ланки, які підтримують те, що питання обсягу обов'язків менеджменту і форми та обсяги його відповідальності перед акціонерами слід врегулювати більш детально на рівні закону.
Ю. Н.: — Я б додав, що наразі є питання, скоріше, не до корпоративного законодавства, а до судової реформи та судової практики. Адже навіть найбільш прогресивні норми корпоративного законодавства можна нівелювати неналежною судовою практикою. І тут питання навіть не в корупції в українських судах, а в невірному тлумаченні нових інструментів українського корпоративного права банально через відсутність у більшості суддів досвіду розгляду спорів щодо їхнього застосування. Серед цих інструментів, до прикладу, є різні механізми, які зазвичай «зашивають» до корпоративних договорів. Навіть за умови чесного підходу судді до справи ми не можемо бути заздалегідь впевнені, що до того чи іншого питання він підійде так, як підходять його колеги у західних юрисдикціях, де всі ці питання є давно усталеними з точки зору і бізнесової практики, і судової. Тому, коли ми розповідаємо клієнтам про можливість використання новітніх інструментів корпоративного права, ми їх завжди попереджаємо, що вони можуть спрацювати не так, як це прийнято на Заході. Та об'єктивно це природний процес, який ми в Україні маємо пройти. Це просто питання часу. Ми вже бачимо зростання популярності таких інструментів серед клієнтів, які готові взяти на себе згадані ризики, тобто це працює вже тут і зараз. Потроху відпадає необхідність роботи через Кіпр та англійське право. Це правильна тенденція, проте важливо, щоб якомога швидше відбулась реальна судова реформа і, відповідно, судовий корпус був професійним і чесним.
— А як вам працюється з клієнтом, коли ви начебто зробили для нього все, але є можливість нівелювання вашої праці невідповідним рішенням суду?
Ю. Н.: — Більшість клієнтів добре розуміють, які ризики, в т. ч. правові, притаманні нашій країні, і знають, як реагувати на них. На практиці переважна більшість корпоративних спорів не доходять до судів, і це гарна новина. Ми як трансакційні юристи намагаємося створити всі передумови для того, щоб у договорі було все чітко прописано. Ми також активно закликаємо сторони ще «на березі» домовитися про гострі питання. По-перше, завдяки цьому ми зменшуємо ймовірність виникнення спору, а по-друге, більшість бізнесменів — прагматики, тож більшість суперечок між собою сторони зазвичай вирішують шляхом переговорів, не доходячи до суду.
— Глобалізація корпоративного права — один з векторів останніх років. Чого вдалося досягти та які наступні кроки?
Ю. Н.: — Однозначно уніфікація правового регулювання у сфері корпоративного права є світовою тенденцією, і Україна має своє місце в ній. Наприклад, ми супроводжували M&A трансакцію в Польщі, де наш клієнт купував місцеву компанію. Продавець наполягав, щоб трансакція регулювалася саме місцевим правом, а не англійським, як це робиться зазвичай у транскордонних M&A трансакціях. Залучивши польських юристів, ми дали їм шаблон договору за англійським правом і попросили відкоригувати його так, щоб він працював і за польським правом. Польські колеги, переглянувши його, внесли мінімальні правки і сказали, що загалом польське право відповідає англійському в цій частині.
Подібні приклади ми мали також в Австрії, Німеччині… Тобто всі інструменти, які бізнес звик використовувати у транскордонних трансакціях, працюють в Європі незалежно від юрисдикції. Україна рухається в цьому напрямку, ввівши корпоративний договір як базовий інструмент врегулювання відносин між акціонерами. Але такі інструменти, відомі англійському праву та іншим західним юрисдикціям як warranties, indemnities і все, що з цим пов'язано, в Україні поки повноцінно не працюють, тому клієнти, які хочуть провести купівлю чи продаж бізнесу за українським правом, все ще не можуть комфортно використовувати їх.
— На якому етапі знаходиться наше корпоративне законодавство?
М. С.: — Наразі ми десь на середині шляху від пострадянського права до західних зразків правових норм, і нам є куди розвиватись. Закон про ТОВ і ТДВ в Україні абсолютно на рівні стандартів Західної Європи. Частково він списаний з англійського права з урахуванням вітчизняної правової системи. Крім того, наявність публічних реєстрів якісно виділяє Україну порівняно з тією ж Польщею. Швидкість проведення трансакцій і доступність публічної інформації про компанії у нас на надзвичайно високому рівні. У багатьох країнах реєстрація компаній та зміни учасників займає від декількох днів до 2 тижнів, а в Україні це можна зробити за 2 години. І це треба цінувати. Та з точки зору корпоративного управління і судової практики розгляду справ у площині корпоративного права Україні, звичайно, ще є куди зростати.
— Право Англії та Уельсу — це тренд №1 в угодах M&A. Які, на вашу думку, механізми варто впровадити у вітчизняне корпоративне право, аби воно стало більш популярним для таких трансакцій?
М. С.: — Насамперед, назріли зміни, як ми вже зазначали, до Цивільного кодексу України. Це ціла тема для дискусій не в інтерв'ю, а на спеціальній конференції. Наприклад, питання, чи є warranty та певні інструменти гарантії в українському праві, чи немає. Хтось може сказати, що вони є, але якщо погодитись із цим, то в дуже рудиментарному, початковому стані. І судової практики, яка використовувала б ці інструменти стосовно не простої купівлі-продажу товарів, а компаній, дуже мало. Зміни до Цивільного кодексу України — найнагальніше питання.
— Які тенденції ринку M&A можете відзначити? Чи варто очікувати збільшення активності у 2021 р.?
Ю. Н.: — Варто! Більше того, ми вже фактично є свідками такого збільшення. Як я вже казав, звичайний цикл M&A минулого року змінився і в цьому році стартував у середині січня — фактично на місяць раніше, ніж зазвичай. До початку травня ми очікуємо високої активності в M&A. Наша команда значно розширилася, та незважаючи на це, нам є чим завантажити наших юристів. Цього року ми також продовжуємо нашу гарну традицію літнього стажування для українських студентів і плануємо взяти на стажування не менше молодих правників, ніж у минулі роки, адже цьому сприяє значний обсяг наявної роботи. Щодо індустрій, у яких відбуваються наші M&A трансакції, то незважаючи на проблематику української «зеленої» енергетики, навіть у цій сфері продовжуються угоди. Тобто інвестор добре розуміє, куди він іде, і готовий до різних сценаріїв розвитку ситуації. Не зраджуючи традиціям, дуже популярними залишаються аграрна сфера та ІТ. Є трансакції у сфері промисловості та нерухомості. Тобто традиційні для України індустрії залишаються популярними для інвестицій.
— В Україні вирішили націоналізувати «Мотор Січ». З державницької точки зору ці дії певним чином зрозумілі, а от з юридичної… Хто, на вашу думку, винен і що робити?
М. С.: — Знаєте, українцям властиво дуже вузько дивитись на речі і думати, що тільки у нас унікальна ситуація. Ми не дивимось на досвід інших країн. До прикладу, нещодавно я подивився історію приватизації 80–90 рр. у Франції. Один її уряд націоналізував у 80-ті купу компаній у різних індустріях на десятки мільярдів тоді ще франків. Через 5–7 років вже інший уряд Франції приватизував усі ці самі компанії і продав їх з прибутком, в результаті чого приніс начебто в бюджет країни більше грошей. Це приклад для того, щоб зрозуміти: націоналізація не є добром чи злом — питання в тому, як це відбувається. Є державна політика, і це нормально, коли в стратегічних галузях держава приймає подібні рішення. Чи робить вона це постійно? Ні. Україна, як і західні країни, робить це надзвичайно рідко. Чи це є чимось унікальним? Ні. Це досить поширена практика в стратегічних галузях. Питання з точки зору інвестора: чи буде це зроблено прозоро, справедливо і з відповідною компенсацією інвестицій існуючого власника?
— Але Україна вже готується до інвестиційних арбітражів по «Мотор Січі»….
М. С.: — Так, але інвестиційні арбітражі були ініційовані інвесторами набагато раніше нещодавнього рішення РНБО про її націоналізацію. Та давайте згадаємо, що відбувається в Європі сьогодні. Там існує і вже активно застосовується законодавство щодо контролю над іноземними інвестиціями у стратегічних галузях. Україна також починає про це думати, і наш уряд вже запропонував законопроект на цю тему. Ми у фарватері тих країн, де держава все ж хоче мати останнє слово стосовно можливості заходу інвесторів у свої стратегічні підприємства. Не можна сказати, що Україна чинить якось неправильно в ситуації з «Мотор Січчю» — скоріше, ми ще знаходимось у пошуку вірного шляху вирішення цієї ситуації. Сподіваюсь, рішення Верховної Ради стосовно націоналізації «Мотор Січі» буде виважене і справедливо реалізоване стосовно інвестора.
— Питання про ваші «5 порад інвестору». На тлі подій навколо тієї ж «Мотор Січі» та попередніх, м'яко кажучи, не зовсім вдалих інвестиційних кейсів в Україну дайте одну головну пораду інвесторам, які вирішили зайти в Україну.
Ю. Н.: — Головною порадою буде така: інвестувати свідомо. Тобто заходячи в Україну, варто ретельно вивчити, як тут працюють правова та економічна системи, які механізми захисту інвестицій існують. Адекватно оцінивши плюси та мінуси, інвестор підвищить свої шанси на отримання прибутку від своєї інвестиції. Порівнюючи Україну з іншими державами, навіть європейськими, варто пам'ятати, що там також вистачає проблем, спорів та незадоволених інвесторів. Згадуючи про іноземні інвестиції, варто назвати кейс «зеленої» енергетики, де минулого року парламент схвалив такі зміни до законодавства, які інвестиційна спільнота сприйняла вкрай негативно. Відповідно, зараз активно йде підготовка певних інвестиційних арбітражів проти України. Але такі розвинені країни, як Італія, Іспанія, Польща, щось подібне також робили і теж отримали цілий вал інвестиційних арбітражів. Низка рішень були на користь держав, інша частина — на користь інвесторів.
— До речі, Мін'юст обіцяє після пандемії повернутись до ідеї створення державної юридичної компанії (або департаменту), яка буде представляти інтереси України у міжнародних спорах. Швидше за все, для втілення цієї ідеї доведеться «хантити» відповідних фахівців у провідних вітчизняних юрфірмах. Вам було б це цікаво? Навіть не з огляду на гроші (вони, скоріш за все, будуть менші), а з точки зору набуття досвіду, практики у державно- міжнародних процесах?
М. С.: — Наразі в Мін'юсті вже є департамент, що займається розробкою стратегії захисту держави у різних спорах, проте у нього обмежений штат. Розширення ж його за рахунок значної кількості «нової крові», яка перебере на себе усі справи від іноземних радників, є, на мою думку, досить віддаленою перспективою. Адже сьогодні є велика кількість інвестиційних спорів проти України, і в будь-якому разі без іноземних радників не обійтися. Спори відбуваються за різними правилами міжнародних арбітражів, тому в будь-якому разі треба залучати фахівців у Парижі, Лондоні чи Стокгольмі, які найкраще знають процесуальні правила, особистості арбітрів та мають значний досвід ведення справ у цих арбітражах. Їхні знання просто безцінні. А українські фірми завжди виступали в ролі помічників другого плану. Багато наших колег цим займаються, і ми також почали цим займатись. Чи може такий розширений департамент перебрати на себе роль, що наразі виконують українські юридичні фірми? У довгостроковій перспективі так, але на сьогодні це не дуже актуально через значний масив роботи.
— На початку року стало відомо, що AVELLUM посилив практики міжнародного арбітражу та транскордонних судових проваджень. До вас повернувся Костянтин Лікарчук, який входить до списку провідних арбітражних юристів минулого року за версією CIS Arbitration Powerlist-2020. Разом з тим, Мін'юст долучає до міжнародних арбітражів переважно закордонні юридичні фірми. Чим викликана недовіра Мін'юсту до «вітчизняних виробників»?
М. С.: — Не бачу в цьому жодної проблеми. Ми українські фірми і працюємо в Україні, а не в Лондоні, Парижі чи Стокгольмі. Можливо, у нас є знання та досвід у загальних речах, як працюють правила, арбітраж, та все ж для побудови успішної процесуальної стратегії критично необхідний саме міжнародний спеціаліст. Без нього ніяк. Жодна українська юридична фірма не може навіть думати про те, щоб бути єдиним радником для Мін'юсту. Фірми, які він залучає на інвестиційні арбітражі, — це гіганти світового юридичного ринку, які присутні у 20–60 країнах та мають у штаті по 2–3 тис. людей. Вони роблять таких інвестиційних арбітражів десятки на рік. У них досвіду апріорі в десятки разів більше, ніж у будь-якого українського юриста. А у деяких міжнародних юридичних фірмах досвіду за рік більше, ніж у всього українського юридичного ринку разом. Тому Мін'юст чинить абсолютно правильно в цьому плані і залучає дійсно гідні фірми типу Shearman & Sterling, Latham & Watkins, Quinn Emanuel, які є грандами юридичного ринку в арбітражі.
— Ми переглянули історію вашої компанії в цифрах. Вони приголомшливі для пересічної людини: $30 млрд — загальна вартість трансакцій, $17 млрд — вартість трансакцій в корпоративному праві/M&A, консультування «Метінвесту» щодо випуску єврооблігацій та пропозицій викупу — $333 млн. У чому «фішка» вашої компанії?
М. С.: — Нашій фірмі вже майже 12 років, і з перших її днів ми будували стратегію якісної роботи. Так, це звучить банально, про це ніби всі говорять, але насправді не всі здатні тримати планку якості постійно. А ми її справді тримаємо і розвиваємось. Тому й цифри, за вашими словами, «приголомшливі». Ми намагаємось виконувати роботу елітного характеру. До нас звертаються з найбільш складними питаннями, найбільш складними проєктами, які вимагають великого інтелектуального ресурсу і досвіду, який у нас є. Для прикладу візьмемо обслуговування випуску облігацій. В останні 6–7 років ми працюємо майже над усіма випусками єврооблігацій у країні, тому що закумулювали величезний досвід у цьому. Цим напрямом займається старший партнер AVELLUM Гліб Бондар. Він — надзвичайно відома та поважна величина на ринку. Це ж стосується M&A. За нашими підрахунками, ми на рік робимо від 20% до 30% усіх публічно оголошених M&A-трансакцій в Україні. Робимо це якісно і кожен рік докладаємо всіх зусиль, щоб робити ще швидше, автоматизувати все, що тільки можна, приділяти клієнту максимум уваги і надавати максимум нашого інтелектуального ресурсу. Також ми активно розвинули судово-арбітражну практику. Приєднання Костянтина Лікарчука, про повернення якого ви згадали, це підтверджує. Він повернувся у фірму, будучи одним із засновників AVELLUM, і ми раді, що він знову з нами. Зробивши ту саму M&A-угоду, ми повинні бути здатні її захистити як в українських, так і в іноземних судах та арбітражах. Ми віримо в українську судову систему і вважаємо, що справедливості в Україні можна досягти, іноді просто маючи більше терпіння.
Ю. Н.: — Насправді немає жодного секрету в тому, як ми досягли цих показників. Як правильно зазначив Микола, треба просто тримати планку. Треба дотримуватися стандартів надання послуг, що заявлені на початку роботи компанії, не перші кілька місяців, а весь час — роками і десятиліттями. Для цього потрібно, щоб компанію об'єднувала якась правильна ідея. Наша полягає у тому, що інтереси клієнта понад усе. Ця ідея об'єднує всіх юристів AVELLUM. Однак тримати таку високу планку зовсім нелегко. Тут нам допомагає наша корпоративна культура, яка сприяє тому, щоб усі члени команди відчували себе комфортно, незважаючи на періодичні інтелектуальні та емоційні перевантаження. Елітна робота, яку ми виконуємо, вимагає додаткових зусиль з нашого боку і часом змушує бути доступними для клієнта у режимі 24/7. Щоб зменшити навантаження на команду, ми маємо впроваджувати таку систему роботи, мотивації та компенсації, щоб люди не «перегоріли». Треба ж зберігати, наскільки це дозволяє об'єктивна реальність, баланс між роботою і життям. Також юристи мають бачити перспективи зростання і усвідомлювати, що працюючи на визначних українських та глобальних трансакціях, вони, як би пафосно це не звучало, змінюють країну і світ на краще. Ми це показуємо не словами, а діями. Я, власне, і є прикладом людини, яка пройшла шлях від молодшого юриста до партнера AVELLUM. І я не єдиний — ми маємо ще двох партнерів, що пройшли подібний шлях. Ось і вся «фішка» AVELLUM.
— Розкажете один з останніх цікавих кейсів, який ілюстрував би цю «фішку»?
Ю. Н.: — Нещодавно ми працювали над M&A трансакцією, яка мала дуже швидко відбутись. Ми представляли іноземного інвестора, а продавцем виступав локальний гравець. Кожна зі сторін угоди взяла собі юристів. Наш контрагент узяв юридичну фірму з тих, що «подешевше». В результаті закінчилося тим, що ми робили роботу «за себе и за того хлопця», тобто для свого клієнта і його контрагента, тому що його фірма просто не справлялася з обсягом та темпом M&A трансакції. Це, звичайно, створило додатковий тиск на нашу команду, але всі її члени це випробування пройшли цілком гідно, незважаючи, до речі, на те, що в самий розпал роботи один з ключових членів команди випав з процесу через Covid. Як кажуть, що нас не вбиває, те робить сильнішими. Ну, а наш клієнт був вимушений сплачувати нам гонорар з додатковим коефіцієнтом для завершення цієї трансакції. M&A трансакції зазвичай мають високий рівень інтенсивності, викликаний стислими строками та особливістю тієї чи іншої галузі — це як посівна у сільському господарстві. На щастя, в більшості випадків наші колеги по цеху працюють досить професійно, і нам вдається знаходити з ними спільну мову і справедливо розподіляти роботу.
— Чи працює AVELLUM з приватизацією? Адже парламентарі мають розблокувати процес великої приватизації. Чи цікаві її об'єкти іноземному інвестору?
Ю. Н.: — Так, працюємо, і зацікавленість іноземних інвесторів у таких об'єктах дійсно є. Ми, до речі, супроводжували один з перших кейсів великої приватизації, а саме приватизацію одного з заводів державного підприємства «Укрспирт». Також працюємо в напрямку супроводження концесій, у нас є в цьому досвід. Сподіваємось, що і в цій сфері активність не буде згасати.
— Як ви оцінюєте законодавчий рівень регулювання концесій? Мінінфраструктури обіцяє максимальне сприяння інвесторам….
Ю. Н.: — Наразі законодавство набагато краще врегульовує ці питання, ніж раніше. Та є, звичайно, й можливості покращення відповідної законодавчої бази. Проблеми часто виникають поза юридичною сферою, у площині політичної кон'юнктури в той чи інший момент.