У вересні цього року Президент України вніс до ВРУ як невідкладний законопроект №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». На заході учасники намагалися обговорити та надати висновок щодо концепції та основних положень законопроекту №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, модератор заходу, адвокат, Ірина Дідковська зупинилася на обговореннях до законопроекту, виокремивши серед них тему ст. 28 (особливості трудових відносин адвокатів – прим. ред.). На її думку, хоча законопроект і викликав дуже багато обговорень у соціальних мережах, проте вони мають досить «однобокий характер». «Мені особисто законопроект не заважатиме працювати», – зазначила вона.
Читайте також: «Законопроект про адвокатуру: перші думки».
У свою чергу адвокат Дмитро Лошаков зупинився на підходах, передбачених законопроектом: «На мою думку, він пропонує еволюційні зміни у законодавстві, більш детально регламентує окремі аспекти адвокатської діяльності та вирішує ряд правових проблем, з якими ми стикнулися у зв’язку із запровадженням адвокатської монополії». За його словами, законопроект підвищує та посилює вимоги до майбутніх адвокатів, проте, з іншого боку, його сумнівною новелою є поширення прав та адвокатських гарантій на роботу адвоката як учасника або працівника підприємницького товариства, основним видом діяльності якого є надання юридичних послуг. «Це більш крок назад, тому що діяльність так званих «юридичних фірм» є мінливою, а забезпечити при цьому належний рівень професійної допомоги та збереження адвокатської таємниці буде складно», – розповів він.
Також Дмитро Лошаков зазначив, що проблема ст. 28 законопроекту є надуманою (заборона здійснювати адвокатську діяльність адвокатам, що перебувають у штаті підприємств, установ, організацій): «Значна кількість адвокатів вважають це порушенням їх прав та гарантій. Очевидно, що, запроваджуючи таке правило, автори законопроекту намагалися лише вирішити проблему конфлікту інтересів, оскільки досить складно поєднати незалежний характер адвокатської діяльності та відносини субординації до трудової дисціпліни». На його думку, можливо, слід «пом’якшити» ст. 28 законопроекту – або в Перехідних Положеннях, або на постійній основі, встановивши правило, що штатним адвокатам все ж таки дозволяється здійснювати адвокатську діяльність, проте вони мають вжити заходів для уникнення конфлікту інтересів. «Зокрема, повідомляти своїх клієнтів, що вони працюють у конкретному підприємстві – для того, що уникнути цього конфлікту інтересів. Звичайно, це повністю не вирішить проблему, проте допоможе мінімізувати наслідки цих конфліктів», – зазначив він.
«Ми бачимо, що законопроект не ідеальний, проте він більш чітко та прозоро регулює адвокатську діяльність; вирішує ряд проблем, що створила адвокатська монополія; еволюційно є набагато кращим, ніж чинне декларативне законодавство. При цьому головним позитивним моментом законопроекту є значне розширення прав та професійних гарантій, що передбачає вказаний законопроект, в т.ч. шляхом внесення до КПК України відповідних змін», – розповів пан Лошаков.
За словами адвоката Валентина Степ’юка, законопроектом адвокатам додається ряд прав, яких до цього ніколи не було, зокрема, надання адвокатам доступу до державних реєстрів, дозвіл застосовувати технічні засоби без дозволу слідчого, прокурора, судді у всіх слідчих діях тощо. «Останнє складає велику проблему, оскільки досить часто слідчі зловживають своїми правами, можуть некоректно поводитися, ставити незаконні вимоги. При цьому адвокат не має право здійснювати запис фіксування його дій, тоді як слідчий має право фіксувати дії адвоката», – розповів пан Степ’юк.
Читайте також: «УГСПЛ та ХПГ оприлюднили спільну заяву щодо законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»».
Також він торкнувся теми звертання адвоката із дисциплінарною скаргою щодо судді: «У цьому питанні у нас є деякі обмеження. На сьогоднішній день адвокат, який є присутнім у процесі, не має права звернутися до ВРП зі скаргою, а має залучити іншого адвоката». Дискусійним питанням, на думку Валентина Степ’юка, є й те, хто і за яких підстав може вручити адвокату повідомлення про підозру – Генеральний прокурор, прокурор м. Києва або прокурор області. «Дискусія розгортається навколо такого питання: він має підписати підозру чи особисто вручити?», – зазначив він.
Також на заході були присутні й опоненти законопроекту, які були проти його прийняття. Зокрема, каменем спотикання між учасниками стали різноманітні питання: щодо набуття статусу для працівників прокуратури, адвокатської таємниці та запиту, різних положень законопроекту, професійних обов’язків адвоката, посилення гарантій адвокатської діяльності тощо. Крім того, вони скаржилися на те, що адвокати не були долучені до напрацювання даного законопроекту.
Останнім часом з’явилися заяви (зокрема, на сайті НААУ) регіональних рад проти законопроекту, тому ми попросили прокоментувати їх одного із учасників заходу. Так, у коментарі «ЮГ» Валентин Степ’юк зазначив, що ці заяви «є голослівними заявами НААУ». «Скажу відверто: це – брехня. Регіони, навпаки, зацікавлені у отриманні додаткових гарантій незалежності від центральних органів влади. І цей законопроект їм надає цю автономію, коли центральні органи влади національного рівня обмежені в можливості втручатися в діяльність регіональних органів самоврядування», – зазначив він.