Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо права Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) здійснювати реалізацію (продаж) земельної ділянки, на яку ухвалою слідчого судді накладено арешт у кримінальному провадженні та яку передано АРМА в управління в межах визначеного порядку зберігання речових доказів.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "АРМА реалізувало арештоване майно більш як на 200 млн грн"
Про це повідомляє пресслужба Верховного Суду.
Ця виключна правова проблема була вирішена в межах справи № 910/18647/19 за позовом ТОВ «С.П.Т.» до АРМА, ТОВ «Пелучо», ДП «СЕТАМ» про визнання недійсними результатів електронних торгів щодо продажу земельної ділянки площею 11,9356 га в Одеській області; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між АРМА та ТОВ «Пелучо»; витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення, а позов задовольнив. Касаційний господарський суд у складі ВС передав справу на розгляд Великої Палати ВС для вирішення виключної правової проблеми щодо тлумачення норм КПК України та Закону про АРМА, що стосуються правових підстав для реалізації майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні.
ВП ВС дійшла висновку про те, що ст. 21 Закону про АРМА стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює АРМА та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Натомість абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні. Ця стаття розмежовує передання речових доказів для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та передання речових доказів для їх реалізації. При цьому за змістом ч. 6 цієї статті для реалізації можуть бути передані тільки речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їхньою вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.
Земельна ділянка до таких видів майна не належить.
ВП ВС не знайшла підстав для висновку про те, що спірна земельна ділянка була передана АРМА за ухвалою слідчого судді саме для реалізації. Враховуючи, що АРМА розпорядилося переданою йому як речовий доказ земельною ділянкою фактично від імені власника за відсутності на це законних підстав, Велика Палата ВС констатувала, що апеляційний суд мав підстави виходити у своєму рішенні з того, що електронні торги є незаконними.
Тож ВП ВС скасувала постанову апеляційного суду в частині задоволення вимог про визнання недійсними результатів торгів і договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки визнала, що ці вимоги не становлять ефективного способу захисту прав власника ділянки – в цій частині залишено в силі рішення першої інстанції з власних мотивів, на які вказала ВП ВС. А в решті позовних вимог постанова суду апеляційного суду залишена без змін.
Постанова Великої Палати ВС від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (провадження № 12-88гс20).