Особи є співвиконавцями умисного вбивства, якщо вони діяли з умислом на вчинення цього злочину та завдали потерпілому різні тілесні ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Бездіяльність міськради у реалізації програми відходів: практика ВС"
Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду за результатом розгляду справи № 760/7012/17-к, повідомляє пресслужба ВС.
У цьому кримінальному провадженні вироком місцевого суду двох осіб засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме за те, що один з обвинувачених під час конфлікту завдав двох ударів ножем у шию та грудну клітку потерпілому, а інший обвинувачений, допомагаючи в подоланні опору потерпілого, вдарив того плоскогубцями в потилицю, знерухомивши його. Після цього обвинувачені підпалили в кімнаті книжки і журнали, що призвело до отримання потерпілим опіків. Від проникаючого колото-різаного поранення шиї потерпілий помер на місці вчинення злочину. Апеляційний суд скасував цей вирок стосовно одного з обвинувачених і закрив кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, зауваживши, що його удар у потилицю потерпілого не був безпосередньою причиною смерті останнього, що спростовує наявність у нього умислу на вбивство і виключає його причетність до смерті потерпілого. Дії іншого обвинуваченого суд апеляційної інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК України.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду і призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті, повинна нести відповідальність як співвиконавець. Співвиконавцями умисного вбивства є також особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, здійснили частину дій, які група вважала необхідною для реалізації цього умислу.
Як зазначив ККС ВС, суд апеляційної інстанції не навів переконливих доводів, які спростовували б висновок місцевого суду про спільні дії осіб, і не обґрунтував обставинами справи, що дії одного обвинуваченого не були пов’язані єдиним умислом і метою з діями іншого. При оцінці обставин слід врахувати, що питання, чи були дії осіб об’єднані спільним умислом, не завжди залежить від наявності попередньої змови.
Постанова ККС ВС від 14 січня 2025 року у справі № 760/7012/17-к (провадження № 51-5440км19) https://reyestr.court.gov.ua/Review/124689381.