З вітальним словом 12.11.2021 р. під час другого дня VIII Конференції з кримінального права та процесу Асоціації правників України звернулася президентка АПУ, керуюча партнерка LCF Law Group Анна Огренчук.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Вона відзначила, що вже 8 рік поспіль спільнота збирається у професійному колі однодумців для обговорення актуальної проблематики. Тож другий день буде присвячений не менш резонатним темам.
Anticorruption Talks
Модераторкою першої сесії виступила Ольга Просянюк, керуюча партнерка АО AVER LEX. Вона розпочала дискусію з теми про повідомлення особі про підозру як право особи знати, що проти неї відкрито кримінальну справу. Особливу увагу модераторка приділила ситуації, коли орган досудового розслідування надсилає такі повідомлення на адреси, які не стосуються особи, але зазначає, що було здійснено належне повідомлення. «Наразі це тренд. Також варто зауважити, що якщо особа виїхала ще навіть до повідомлення про підозру, то органи досудового розслідування мають здійснювати повідомлення згідно з КПК у порядку міжнародної допомоги, але вони так не вчиняють, а особа визнається такою, що переховується від слідства та суду», – зазначила Ольга Просянюк.
Даниїла Чорненька, Голова Апеляційної палати ВАКС, наголосила, що ст. 135 КПК чітко визначає, коли повідомлення про підозру вважається належно врученим. Відповідно до КПК, таке повідомлення має здійснюватися на адресу останнього відомого місця проживання особи. «Навіть якщо особа виїжджає за територію України, вона має залишатися досяжною. У протилежному випадку орган досудового розслідування оголошує таку особу в міжнародний розшук. Орган досудового розслідування має два шляхи: використовувати спеціальне досудове розслідування або користуватися міжнародною допомогою. Коли якісно працюють захисники, то особа, яка виїхала і дізналася, що її шукають, сама повідомляє про своє актуальне місцезнаходження», – зазначила спікерка.
Слідча суддя ВАКС Катерина Широка на прикладі справи ЄСПЛ 1980-х років у позові проти Італії звернула увагу на досвід судового розгляду за відсутності підозрюваного. За обставинами цієї справи було встановлено, що особа не проживала за адресою, яка була вказана в реєстрах. Справа розглядалася без підозрюваної в першій та апеляційній інстанції. Після прийняття рішення цю особу знайшли та ув’язнили. Засуджена особа просила про перегляд судового рішення, але це клопотання відхилили. Через декілька років у цій справі було встановлено порушення ст. 6 Конвенції. «Тому нам потрібно виходити із загальних принципів права, повинні бути активні дії зі сторони захисту щодо повідомлення підозрюваного, навіть незважаючи на проблеми з КПК», – зазначила суддя. Катерина Широка у питанні застосування застави зауважила, що суддя, як правило, досліджує матеріальний стан особи, її трудову книжку, декларацію доходів, відомості про об’єкти нерухомості та спосіб життя.
Олексій Скибенко, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, відзначив, що ідея повідомлення особі про підозру полягає в тому, що це документ, який інформує особу, що вона може отримати певні обмеження, визначає перелік її прав, а також повідомляє про вчинення щодо такої особи певних процесуальних дій. Зі своєї практики спікер розповів, що траплялися випадки, коли особі тричі повідомляли про підозру та обирали запобіжні заходи. Тільки не більше ніж у 20% справ прокурора не застосовувалися запобіжні заходи. «Щодо застави, то її розмір у корупційних злочинах залежить від наявності та відсутності збитків. Вихідною точкою є визначення розміру заподіяної шкоди, який має бути підтверджений результатами економічної експертизи. Також аналізуються матеріали проведення негласних слідчих розшукових дій, адже часто у реєстрах відображаються не всі статки особи», – зазначив Олексій Скибенко.
Партнер Ario Law Firm Євген Грушовець поділився своїм досвідом: «У нашій практиці не було випадків, коли рішення суду першої інстанції змінювалося в частині збільшення розміру застави. Був випадок, коли ВАКС застосував заставу, а Апеляційна палата змінила її на особисте зобов’язання. У будь-якому разі «темп» розміру застави задає САП, але затверджує суддя. За результатами статистики (ВАКС виніс 17 виправдувальних вироків) ми бачимо, що у сторони захисту є шанси».
Сергій Гребенюк, партнер Asters, порадив ознайомитися з рішенням судді Віктора Ногачевського, в якому професійно здійснений аналіз теми повідомлення особі про підозру: «Нещодавно нам довелося досліджувати всі рішення слідчих суддів про встановлення факту неналежного повідомлення особи про підозру. Саме в рішенні судді ВАКС детально описано, коли підозра вважається врученою чи не врученою, а також грамотно, чітко пояснено процедуру міжнародного співробітництва». Також спікер виділив кілька трендів. По-перше, до САП передано багато проваджень, які знаходилися в СБУ, ДБР, Генерального прокурора, проте ревізія цих справ САП досі не проведена. В результаті велика кількість неякісних, надуманих, бездоказових справ тепер лежить у САП без розвитку. По-друге, великі очікування суспільства щодо покарання корупціонерів здійснює тиск на суддів, особливо ця ситуація ускладнюється, коли прокурори подають неякісні матеріали в суд. По-третє, існує проблема ігнорування прокурорами судового процесу та його етапів.
Судовий розгляд кримінальних справ: теорія та практика
Модератором третьої сесії виступив Максим Шевердін, партнер LCF Law Group.
Сергій Фомін, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, аналізуючи судову практику Верховного Суду у кримінальному провадженні, зазначив, що за останні роки ВС зробив великі кроки у практиці, наприклад, вирішив питання встановлення належного суб’єкта збирання доказів. Це питання протягом тривалого часу вирішувалося формально, але спочатку з’явилися рішення окремих колегій, потім позиція ВП ВС, що вказує на таку прогалину в законодавстві. Суддя також звернув увагу на Постанову об’єднаної палати ВС про можливість оскарження ухвал про повідомлення особі про підозру потерпілим. «Інтерес потерпілого може бути захищений шляхом подання такої скарги, адже не потрібно забувати про теорію правовідносин. Поряд з основним провадженням одночасно здійснюється кілька додаткових проваджень, які суддя має врахувати та вирішити», – зазначив Сергій Фомін.
Суддя Апеляційної палати ВАКС Дмитро Михайленко виділив ключові тези у практиці Апеляційної палати ВАКС з перегляду вироків суду першої інстанції:
- Запроваджено фільтр під час внесення відомостей до ЄРДР.
- Ухвала слідчого судді про «злочинний арешт» є дозволом на затримання з метою приводу та апеляційного оскарження.
- Судовий контроль за повідомленням про підозру передбачає перевірку, зокрема, наявності достатності доказів для підозри.
- Рівень обґрунтованості підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного.
- З‘явилася практика звернення частини застави в дохід держави (ч. 8 ст. 182 КПК).
- Проведення процесуальних дій, які не пов’язані зі збиранням доказів у зупиненому кримінальному провадженні є можливим.
- Можливість та критерії визнання доказів недопустимими на стадії досудового розслідування.
- Визначення непрямої провокації та її критерій. «ЄСПЛ змінив вектор тлумачення цього поняття. Тепер провокація тягне за собою неможливість притягнення особи до відповідальності, а не тільки є підставою для визнання доказів недопустимими», – прокоментував спікер.
- Визначення вимагання неправомірної вигоди та зловживанням впливом.
- Звільнення від відбування покарання з випробуванням за корупційні злочини на підставі угоди. Таку практику формують переважно суди першої інстанції.
- Арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не повинен зачіпати майнових прав іншого з подружжя підозрюваного. «Найбільша кількість скарг (майже 90%) пов’язані з недопустимістю доказів. Проте наразі судочинству притаманний диференційований підхід до визначення доказами недопустимими», – зазначив суддя.
Суддя Подільського районного суду міста Києва Володимир Гребенюк на практичних кейсах розповів про розмежування злочину від цивільних правовідносин, про роль адвоката та нотаріуса у процесах, де постає питання розмежування, та алгоритм дій сторін. Також суддя окреслив заходи забезпечення кримінального провадження.
Віктор Мокрецький, Голова Житомирського районного суду, акцентуючи на питанні недопустимості доказів, зазначив, що ст. 86 КПК чітко називає обставини, за яких докази можуть бути визнані недопустимими. Стаття наголошує на належному, законному порядку збирання доказів і здійснення цього уповноваженою особою. Однак часто на практиці використовується розширення тлумачення положення. Окрім того, суддя на прикладі свого кейсу розповів про дослідження фактичних обставин справи, яких жодна зі сторін не оскаржувала та на підставі дослідження яких був винесений виправдувальний вирок. Проте прокурор подав скаргу в апеляційну інстанцію, обґрунтовуючи своє оскарження ст. 349 КПК, яка визначає обсяг доказів, що підлягають дослідженню. В результаті виправдувальний вирок був скасований, а справу направили на повторний розгляд.
Досудове розслідування: теорія та практика
«Зважаючи на те, як адвокат проведе досудовий розгляд кримінального провадження, залежить, як відбуватиметься судовий розгляд, а можливо, його взагалі не буде», – такими словами розпочав дискусію модератор сесії, радник практики кримінального права та захисту бізнесу Arzinger Олексій Задоєнко.
Ігор Федоренко, адвокат, партнер AVER LEX, розповів про особливості захисту в «санкційних» справах. За його словами, саме «санкційні» справи є новим трендом РНБО, що перетворилася на квазі-правоохоронний орган. Незважаючи на те, що згідно із законодавством санкції можна застосовувати лише до іноземців та осіб без громадянства, вони застосовуються також до наших співгромадян. Складність цих кейсів полягає в тому, що не існує жодного законодавства, яким можна було б оскаржити санкції. Серед адвокатури існує дав основні напрямки алгоритму захисту: дії на визнання санкцій незаконними та дії на визнання санкцій безпідставними.
«В одному з наших кейсів, після того як до нашого клієнта були застосовані санкції, ми звернулися до Офісу Президента. Ми просили надати інформацію, за яких підстав нашого клієнта внесли в санкційний список. Відповідь полягала в тому, що санкції були внесені за ініціативи СБУ та Кабінету Міністрів України. Ми пішли далі та звернулися до зазначених органів. СБУ відповіла, що будь-яких розслідувань проти нашого клієнта не відбувається і не відбувалося. Коли санкції почали оскаржувати в суді, суд запросив також в СБУ інформацію про підстави для санкцій. На що отримав відповідь, що ініціатором санкцій був КМУ, а жодних відомостей стосовно цього вони не мають. Тобто один з ініціаторів санкцій сам не знає про підстави для санкцій. Такі реалії українського сьогодення», – наголосив спікер.
Партнер VB PARTNERS Денис Шкаровський поділився досвідом адвокатського супроводження клієнта, якого оголосили в міжнародний розшук та заочно заарештували. «Розслідування проти осіб, які не перебувають на території України, та подальше застосування до них заочного арешту є дуже зручним інструментом для правоохоронців. Адже і слідство вести легше, і оскаржувати дії правоохоронців мало хто береться», – такими словами почав свій виступ доповідач. Він відзначив позитивну роботу апеляційної палати ВАКС, що скасувала арешт його клієнта. Якщо говорити про міжнародний розшук, то головним контраргументом того, що особа не переховується, є консульський облік, отримання офіційних доказів від іноземної країни або активна комунікація зі слідством.
Євген Ріяко, керуючий партнер ЮК «Ріяко та партнери», говорив на тему практичних питань закриття фактових справ. За його словами, у 2018 р. суд отримав механізм закриття справ через сплив строків. Право на таке застосування неможливо застосувати до проступків. Багато суддів вказують на те, що закрити провадження має прокурор, а в суді вже потім можна оскаржити його відмову. Однак це неправильно.
Під кінець сесії радник практики безпеки бізнесу Juscutum Станіслав Борис виступив на тему захисту клієнтів у кримінальних провадженнях, де фігурує криптовалюта. Він зазначив, що щоденний обіг криптовалюти в Україні сягає близько 3 млн доларів США. Також він навів приклад, коли слідчий суддя на стадії досудового розслідування задовольнив клопотання про накладення арешту на цифрові кошти, які знаходяться на гаманці однієї з криптобірж, визначив порядок і повернення цих криптоактивів потерпілій особі. Тема виступу була доволі незвичною, а тому викликала жвавий інтерес серед учасників, які наприкінці поставили низку запитань спікеру.
Угода зі слідством
Модератором сесії виступив Назар Кульчицький, партнер АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери».
Костянтин Рибачковський, партнер, керівник практики захисту бізнесу ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери», розкрив особливості угод з прокурором у кримінальному процесі. За його словами, ініціатором угоди може бути як прокурор, так і обвинувачений. Трапляються випадки, коли суд відмовляє в погодженні угоди. Часто це мотивується тим, що умови угоди не відповідають інтересам суспільства. Однак що таке інтереси суспільства? Це річ дуже суб’єктивна.
Радник Ario Law Firm Владислав Грищенко розповів про плюси та мінуси угоди у провадженнях з кількома підозрюваними. «Угода зі слідством стає ускладненою, коли у проваджені є кілька фігурантів. Особливо, коли один з фігурантів йде на угоду, а інші мають діаметрально іншу пропозицію. Сторона обвинувачення має щонайменше дві мети для укладення угоди: викриття правопорушення іншої особи та визначення речових доказів, арештованих коштів або інших предметів і цінностей», – наголосив спікер.
За словами Лесі Будзан, судді Подільського районного суду міста Києва, угоди про визнання винуватості значно скорочують строк розгляду справи в суді. На суд покладаються вимоги перевірки письмової згоди обвинуваченої особи в укладанні угоди. «Також суд має перевірити зміст угоди про визнання винуватості, що передбачено у ст. 472 КПК України. Окрім того, якщо злочин особа вчинила у формі співучасті, то це обов’язково має бути зазначено в угоді. Це дозволяє встановити ступінь вини обвинуваченого у вчиненому злочині. Також невизнання вини іншими співучасниками злочину не є підставою для відмови суду в погодженні такої угоди, адже таким чином може бути порушений принцип диспозитивності», – наголосила суддя.
На завершення форуму Маркіян Бем, адвокат, старший юрист АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», розкрив окремі аспекти угоди зі слідством крізь призму європейських стандартів. Він відзначив, що ЄСПЛ ще у 2012 р. розглянув справу стосовно угоди зі слідством. Приблизний перелік питань, який розглядає ЄСПЛ, стосується права на справедливий суд, презумпції невинуватості, права на допит свідків тощо. Надалі спікер на прикладі кількох кейсів продемонстрував рішення та підходи ЄСПЛ стосовно тих чи інших порушень, які відбувалися під час укладання угоди зі слідством.
Про те, як проходив 1 день Конференції, читайте в нашому матеріалі.
Також адвокати назбирали чимало запитань до Голови ВАКС Олени Танасевич, які озвучили в інтерв’ю під час VIII Конференції з кримінального права та процесу Асоціації правників України.