За умови встановлення відсутності в особи корисливого мотиву вчиненого діяння, відсутньою є суб’єктивна сторона крадіжки як злочину. Такий висновок був підтверджений ККС ВС у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у крадіжці.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Постанова ККС ВС щодо крадіжки майна з кімнати, до якої в орендаря не було доступу"
Про це повідомляє прес-служба ВС.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у крадіжці (ч. 1 ст. 185 КК України).
Особу обвинувачували в тому, що вона таємно, з корисливих мотивів демонтувала й викрала металеву хвіртку потерпілого, після чого зникла з місця вчинення злочину і розпорядилася викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому шкоду на суму понад 1 тис. грн.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, чоловіка було визнано невинуватим у вчиненні крадіжки та виправдано, оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях обвинуваченого немає корисливого мотиву (тобто бажання збагатитися за рахунок майна потерпілого), який є обов’язковим для суб’єктивної сторони такого складу злочину, як крадіжка, оскільки він мав на меті зробити вільним прохід під будинком, для чого зняв хвіртку і залишив її на зберігання в підвалі будинку з метою повернення власнику, що згодом і зробив. Суд не встановив і бажання особи завдати шкоди майну потерпілого.
У касаційній скарзі прокурор наголосив, зокрема, на тому, що наявність саме корисливого мотиву не передбачена в диспозиції ч. 1 ст. 185 КК України, на відміну від деяких інших статей Особливої частини КК України, а тому встановлення судом відсутності саме такого мотиву не може бути підставою для ухвалення виправдувального вироку.
Ці доводи касаційний суд визнав необґрунтованими, адже необхідність наявності саме корисливого мотиву визначається змістом самого поняття викрадення як діяння, що криміналізоване у ст. 185 КК України, незалежно від окремого зазначення цього мотиву у змісті диспозиції цієї статті.
Тому місцевий суд, з чим погодився й апеляційний суд, правильно визначив, що за умови встановлення відсутності в особи корисливого мотиву вчиненого діяння, відсутньою є суб’єктивна сторона крадіжки як злочину.
При цьому колегія апеляційного суду слушно зазначила, що аргументи прокурора щодо наявності в діях особи корисливого мотиву через те, що він, демонтувавши хвіртку, не повернув її власнику аж до приїзду працівників поліції, є безпідставними, оскільки потерпілий підтвердив, що тоді у квартирі не проживав.